Б.Тарасюк: “В 2012 р. ми не досягнемо безвізового режиму з ЄС”

РБК-Україна: Третього травня Вас обрано cпівголовою Парламентської Асамблеї Euronest в рамках ініціативи ЄС «Східне партнерство». Які будуть Ваші перші кроки та ініціативи на цій посаді?
Борис Тарасюк: Хочеться відзначити, що обрання представника України на цю посаду є, в першу чергу, виявом поваги до самої країни. Поваги, яка будувалась конкретними справами, а не виключним фактом, що ми є найбільшою країною-партнером «Східного партнерства».
Україна з самого початку займала активну позицію щодо розбудови парламентського виміру «Східного партнерства». Зокрема, ще в січні 2009 р. Володимир Литвин в листі Президенту Європарламенту Єжи Бузеку виклав позицію Верховної Ради щодо парламентського виміру «Східного партнерства». І саме вона лягла в основу її створення.
Щодо самої посади, то вона має переважно процедурний характер - співголови скликають Бюро Асамблеї, ведуть по черзі її засідання. Зазначу, що посада співголови не передбачає оплати.
Оскільки засідання третього травня було установчим, то воно не передбачало прийняття якихось рішень по суті. Ця робота попереду. Зокрема, ми вже домовились провести перше своє робоче засідання в вересні цього року, перед саммітом «Східного партнерства», який запланований на 29-30 вересня у Варшаві. Разом з моїм колегою співголовою Euronest від Європарламенту Крістіаном Вігеніним плануємо скликати для цього Бюро Асамблеї, щоб погодити конкретну дату та місце проведення засідання.
Головне те, що попереду серйозна робота в Асамблеї, і я усвідомлюю ту відповідальність, яка на мене покладена в якості співголови Euronest від України. Вже зараз комітет ВР з питань європейської інтеграції спільно з апаратом ВР проробляють наші перші кроки в діяльності цієї організації.
РБК-Україна: Якими будуть ці кроки?
Б.Т.: Неважко передбачити, що ми будемо ініціювати поштовх з боку Парламентської Асамблеї Euronest до всіх структур ЄС для надання Україні безвізового режиму з ЄС. Ясно, що це буде не єдина ініціатива від України. Вже ближче до червня можна очікувати більш конкретні пропозиції.
Але не потрібно мати зайвих ілюзій і очікувань з цього приводу, адже крім України в Асамблеї беруть участь делегати парламентів інших країн «Східного партнерства» і представники Європарламенту. І всі вони разом визначатимуть долю цих ініціатив.
РБК-Україна: З якими країнами - членами Euronest Ви припускаєте можливість об'єднання для просування українських ініціатив?
Б.Т.: Парламентську Асамблею не можна розглядати як якийсь магічний інструмент, завдяки якому вирішаться всі проблеми. Ми її розглядаємо як додатковий елемент міжпарламентської співпраці з Європарламентом. Основним є безпосередній двосторонній формат.
Що стосується об'єднання, то ми не можемо тут виділяти якісь країни, як більш важливі, а інші - як менш важливі. Всі є нашими партнерами.
До речі, на останньому засіданні в Брюсселі в кулуарах прозвучала така фраза,нарікання однієї з країн, мовляв, «ви, ГУАМ, скоординуєтесь по спільних питаннях, а ми - поза цим процесом (Україна, Грузія, Молдова і Азербайджан є членами Euronest, - РБК-Україна)». Я заперечив, що жодної зустрічі спеціально під створення Асамблеї ми не проводили з Грузією, Молдовою і Азербайджаном, і тому ділити Euronest на ГУАМ і не ГУАМ не має підстав. Нашими партнерами є і країни Євросоюзу, в співпраці з якими, відверто кажучи, нам уже багато чого вдалось досягти. До речі, комітет парламентського співробітництва, який є двостороннім органом, де засідають 16 депутатів від Європарламенту і 16 - від Верховної Ради, виніс рішення про пришвидшення євроструктурами роботи по наданню безвізового режиму Україні, а також про зміну формули з довготермінової до якомога швидшої.
РБК-Україна: Якщо конкретніше щодо «якомога швидшої»?
Б.Т.: Все залежить від здатності української сторони виконати всі умови, які містяться в Плані дій щодо лібералізації візового режиму для українських громадян. Якщо поглянути на досвід Балканських країн, то це 1,5-2 роки. Я думаю, що за належної роботи всіх урядових структур, Україна зможе впоратись з усіма вимогами за цей період. Тому ясно, що в 2012 р. ми не досягнемо безвізового режиму з ЄС.
РБК-Україна: Чим жертвує Україна в разі приєднання до Зони вільної торгівлі (ЗВТ) з Євросоюзом? За словами уповноваженого Кабміну по співробітництву з Росією, країнами СНД і Євразійського економічного співробітництва Валерія Мунтіяна, створення ЗВТ викличе скорочення експорту вітчизняної сільськогосподарської продукції і промисловості в ЄС.
Б.Т.: Про це рано говорити, оскільки переговори ще не закінчились, і зараз іде жорстка боротьба з обох сторін за умови Угоди про асоціацію в частині ЗВТ. І наші переговірники якраз займаються тим, що відстоюють українські інтереси.
Та вже зараз можна сказати, що на початковому етапі Україна дійсно може втратити певну частку експорту в країни ЄС. Це буде так званий перехідний етап, який триватиме від 5 до 7 років. Але при цьому, наприклад, щорічна втрата від експорту сільськогосподарської продукції складатиме приблизно 0,1% від її експорту сьогодні. Це фактично ніщо з тими перевагами, які ми отримаємо.
РБК-Україна: Як відомо, основним документом, що регулює співробітництво України та ЄС до набуття чинності майбутньою Угодою про асоціацію, є Порядок денний асоціації (ПДА), в якому 78 пріоритетів на цей рік. Зокрема, встановлені вимоги про проведення ряду реформ в Україні - конституційної, виборчого законодавства, адміністративної, судової. Адміністративна реформа в нинішньому вигляді, як і реформа виборчого законодавства, жорстко розкритиковані, в тому числі - світовою спільнотою. По ряду інших вимог Україна взагалі в нулях. Чи не здаються Вам обіцянки багатьох єврочиновників щодо ЗВТ та Угоди про асоціацію заграваннями без результату на фоні недотримання умов ПДА?
Б.Т.: Всього цей документ містить 240 заходів, і із них дійсно на цей рік визначено 78 пріоритетів. Говорити в кількісному відношенні про виконання чи невиконання навіть цих пріоритетів на 2011 р. технологічно неможливо, оскільки вони мають коротко- або довгострокову перспективу. Наприклад, в енергетичній галузі Україна, яка стала членом Європейського енергетичного співтовариства, формально виконала один з пріоритетів ПДА. Та при цьому перед нами встановлений період до 2018 р. по приведенню у відповідність своїх енергетичних показників. Формально вступили, але на практиці не все виконали. Це ж саме стосується і ряду інших вимог і пріоритетів.
З цієї позиції ЄС і Україна визнали, що система таких пріоритетів, згідно ПДА, є помилковою, тому з наступного року ми перейдемо на іншу схему контролю виконання домовленостей.
РБК-Україна: Якою буде ця схема?
Б.Т.: Це питання на стадії вирішення.
РБК-Україна: Чи можливий сценарій, який пропонує віце-прем'єр Росії Ігор Шувалов, стосовно можливості України та РФ спільно встановлювати ЗВТ з ЄС після приєднання нас до Митного союзу Росії, Казахстану та Білорусі та вступу до ЄЕП?
Б.Т.: Росія намагається нав'язати нам будь-який варіант, який би унеможливив інтеграцію України до ЄС. Цей сусід грається в геополітику. Ну що говорити, коли 57% голосів в Митному союзі має Росія, то що може зробити Україна навіть з Білоруссю і Казахстаном разом узяті?! Рішення будуть прийматись в Москві, і туди їхатимуть для досягнення якогось результату, а не до Києва.
РБК-Україна: Тобто, навіть формат «3+1» з Митним союзом Ви теж виключаєте?
Б.Т.: В принципі треба знати, що таке «3+1», а тоді про щось говорити. А без конкретної роз'яснювальної роботи з боку ініціаторів цих форматів говорити про щось важко.
Але, в принципі, варіант домовленості з Митним союзом я не виключаю, головне, аби при цьому не порушувалися засадничі принципи ЗВТ з Євросоюзом. Але питання - чи піде на це Росія, Білорусь і Казахстан?!
РБК-Україна: Ви неодноразово заявляли, що не є поборником СНД загалом і, зокрема, проти підписання статуту цієї організації. В разі підписання Угоди про асоціацію та створення ЗВТ з ЄС, що автоматично наблизить Україну до остаточного входження до євроспільноти, чи допускаєте Ви потенційний вихід України з СНД?
Б.Т.: "...не є поборником СНД", до речі, у витоків створення якого я стояв (посміхається).
По-перше, ніхто таких умов про вихід не ставить. По-друге, СНД є аморфною і неефективною структурою, участь або не участь в якій не має жодних наслідків. Тому це питання на порядку денному не стоїть. Хіба що задля резонансу можна оголосити про такий вихід, але нинішня влада цього не зробить, та й потреби особливої в цьому немає. Моя особиста думка з цього приводу, що й без виходу України СНД скоро тихенько помре.
РБК-україна: Наскільки нині є актуальним підписання статуту СНД, на якому, до речі, наполягає спікер ВР Володимир Литвин?
Б.Т.: Повірте, ну нічого не дає СНД, окрім спроб Росії накинути на себе роль патрона для всіх країн її учасниць! Звичайний політичний проект нашого східного сусіда. Ніякої користі від нього не було, немає і не буде.
Наприклад, про ЗВТ з ЄС ми домовляємось з 2008 р. і вже є на завершальній стадії. А знаєте, скільки про таку ЗВТ ми домовляємось з СНД? З 1994 р., коли була підписана відповідна угода про її створення. Де вона? Немає.
Безпосередньо з Росією про ЗВТ ми домовились ще раніше - в 1993 р. ЇЇ так само існує, бо вона не хоче відкривати свої ринки і робити ціни однаковими всередині країн і для держав - учасниць ЗВТ.
Це свідчить про безперспективність СНД як утворення, і наївними є ті політики, які чогось чекають від нього.
РБК-Україна: Ви неодноразово заявляли про можливість денонсації харківських угод (між президентами Віктором Януковичем та Дмитром Медведєвим щодо продовження терміну перебування Чорноморського флоту Росії в Криму та знижки ціни на імпортний газ), як з позиції вітчизняного, так і міжнародного права. Якщо це відбудеться, то чи має Україна розраховуватись за стодоларову знижку на газ, згідно з цими угодами?
Б.Т.: По-перше, харківська угода - це гра, як це завжди нам нав`язує Росія. Гра і маніпуляція цифрами. Їй з геополітичної точки зору було вигідно після розпаду колишнього Радянського Союзу залишити Чорноморський флот на території України. Як свідчить світовий досвід, за це передбачена орендна плата. Але як вчинила Росія? Вона вигадала неіснуючий зовнішній борг України в 3 млрд дол. і поблажливо запропонувала нам щорічно списувати з нього 97,75 млн дол. Чи існує він в природі? Ні, не існує, бо це борг господарюючих суб'єктів, а не держави, але наші недолугі політики на нього погодились у 90-х роках.
Попри свої зобов`язання, Росія не виконує положення щодо допомоги розвитку інфраструктури Севастополя. При цьому, флотом виведено з господарського використання громади більше 18 тис. гектарів найдорожчих кримських земель,4,5 тис. об'єктів нерухомості, більшість яких використовується не за призначенням, а для наживи різного роду ділків. А 10 км причалів? Якщо раніше там розміщувалось більше 300 суден, то зараз - жменька. І все це не працює на державу Україна, і на громаду Севастополя.
При цьому, за скромними підрахунками, Україна мала б щорічно від оренди Чорноморського флоту отримувати 1 млрд 250 млн дол. З об'єктами інфраструктури ця сума зростає в 6-7 разів.
А тепер питання: якщо Росія виставить рахунок за неіснуючу знижку, то чому б нам тоді не виставити рахунок за неотриману орендну плату?! Ця сума буде значно більшою, і Росія тоді буде нашим боржником. Тому всі ці віртуальні цифри не мають ніякого значення в реальному житті.
РБК-Україна: Нещодавно Ви виступили з ініціативою створення контрольно-ревізійної комісії для розслідування фактів нецільового використання чорнобильських коштів. Чи й досі Ви дотримуєтесь цієї ідеї, і чи потрібна така комісія для контролю за коштами, отриманими внаслідок Чорнобильської донорської конференції?
Б.Т.: Контроль має бути завжди, а особливо щодо коштів, отриманих від світової спільноти. Проте треба виходити з того, що гроші, які пообіцяли держави-члени конференції, не лежать десь стопками на столі. Вони тільки оголошені.
До речі, це ж не перша донорська конференція, в якій країни оголошували суми, які вони готові перерахувати в фонд "Укриття". Але живих коштів не було. Вони будуть тоді, коли затвердять проект будівництва, знайдуть головного підрядника , почнуться роботи, і аж тоді ми побачимо "живу" валюту.
На жаль, у нас є негативний досвід, коли одна фірма-підрядник виготовила приміщення для зберігання відпрацьованих ТВЕЛів, а з`ясувалось, що воно закоротке - і ТВЕЛи не вміщаються. Чия вина, що гроші викинуті фактично не за призначенням?!
На цьому маленькому прикладі я хочу показати, що ми не маємо права дати світовій спільноті сумнів щодо цільового використання цих коштів. Тим більше, коли мова йде про "Укриття", яке, за гарантійними термінами, ми мали побудувати ще 10 років тому! Тут контроль при освоєнні коштів має бути особливо суворим.

Спілкувався Костянтин Ткаченко