Андрій Магера: “Я досить скептично ставлюсь до можливості утворення постійних виборчих округів”

РБК-Україна: Вибори мера Києва відбудуться цього року. А коли, на Вашу думку, мають відбутись вибори до Київради: цього року або наступного? Прихильники виборів до Київради наступного року відштовхуються від нової редакції закону, згідно з якою термін повноважень місцевих рад продовжено до п`яти років.

Андрій Магера: Ситуація, насправді, є дещо заплутаною. І заплутав її, не в останню чергу, сам законодавець, коли вносив зміни до Конституції України.

В 2006 р. в Києві відбулись останні чергові вибори як міського голови, так і депутатів Київської міської ради. У 2008 р., уже через два роки, відбулись позачергові вибори як голови, так і депутатів міської ради. І в 2008 р., за чинною тоді Конституцією, голова обирався на чотири роки, отримував представницький мандат на чотири роки, депутати цієї ради отримували представницький мандат на п`ять років. Тобто, формально і юридично, начебто, в 2012 р. мали б відбуватись чергові вибори київського міського голови, а в 2013 р. - вибори депутатів Київради.

Натомість, ситуація є дещо складнішою, ніж вона видається на перший погляд. Справа в тому, що до Конституції були внесені зміни, які торкались, зокрема, розділу 11, який стосується місцевого самоврядування. Там зазначено, що визначено чіткий строк проведення чергових місцевих виборів: чергові вибори депутатів, міської, сільської, селищної, районної, обласної рад чи сільського, селищного і міського голови відбуваються в останню неділю жовтня п'ятого року повноважень відповідної ради чи голови, обраних на чергових виборах.

В даному разі, якщо відштовхуватись від ситуації в Києві, останні чергові вибори, як я вже сказав, відбулись у 2006 р. Це означає, що за будь-яких обставин, у нас уже 2012 р. і вже закінчується 7 рік. Тому ситуація є заплутана з юридичної точки зору і, на жаль, законодавець, коли вносив зміни до Конституції, не передбачив прикінцевих і перехідних положень набрання чинності змін до Конституції, і не визначив, який порядок проведення чергових виборів там, де вже проводились позачергові вибори.

Як на мене, цю ситуацію можна вирішити лише в один спосіб: Верховна Рада повинна прийняти постанову про призначення чергових виборів як міського голови, так и депутатів міської ради, і визначити дату, місяць, коли це проводити.

РБК-Україна: На Вашу думку, наскільки виправдано розділення постів мера Києва та голови КМДА? Особливо, в світлі того, що всі повноваження зараз не в руках місцевих рад, а міських адміністрацій.

Андрій Магера: Питання теж непросте, адже тут палиця має два кінці. З однієї сторони, можна стверджувати, що це питання політичної доцільності, тобто, парламент своїм рішенням вніс зміни до закону «Про столицю України» і визначив порядок формування органів виконавчої влади.

Я нагадаю, що конституція України передбачає прийняття окремого закону, який би регулював особливості здійснення місцевого самоврядування і місцевих органів виконавчої влади в містах Києві та Севастополі. Там можуть бути дещо відмінний порядок з огляду на те, що і Київ, і Севастополь є не просто містами, а це міста загальнодержавного значення і, зрештою, це окремі регіони України.

З точки зору конституційності, все формально було правильно зроблено, була створена Київська міська державна адміністрація та розділені функції голови адміністрації та міського голови. Але тут є другий момент. Якщо київська міська громада обирає голову, то вона його навряд чи, обираючи його, бажає бачити виключно як спікером засідань Київради. Очевидно, мова йде про реальні важелі, реальні повноваження у місті.

Тут є ще один момент: Київ отримав Магдебурзьке право багато століть тому. І навряд чи є в Європі така тенденція, щоб, навпаки, обмежувати місцеве самоврядування і забирати ці функції державі.

Тому з другої позиції, як на мене, тут є підстави для критики: це роздвоєння виконавчих функцій. Коли ці особи з однієї політичної сили, то конкуренції там жодної бути не може. Але якщо вони будуть представниками різні політичні сили, то почнеться конкуренція, перетягування повноважень.

РБК-Україна: Чи будете Ви, як член ЦВК, робити певні дії, щоб в майбутньому громадяни, що знаходяться закордоном, могли голосувати на одномандатних округах?

Андрій Магера: Це буде зробити, м'яко кажучи, проблематично. Оскільки після рішення Конституційного суду виборцям, які проживають за кордоном, буде вкрай важко реалізувати своє право голосу у мажоритарних виборчих округах.

Як вийти з цієї ситуації? Я бачу тут, щонайменше, два шляхи. Перший шлях, і відразу скажу, що я в нього мало вірю, це коли Конституційний суд сам перегляне власне рішення і визнає помилку, якої допустився в своєму попередньому рішенні, і яким фактично позбавив 440 тис. виборців за кордоном права голосу у мажоритарних виборчих округах, чим поставив їх у нерівність з тими виборцями, які проживають в Україні.

Другий варіант полягає в тому, що можна змінити виборчу систему в Україні. Але, у будь-якому разі, мова вже не йде про вибори в 2012 р., а про роботу на перспективу. Скажімо, прийняття Виборчого кодексу, який передбачає регіональні виборчі списки за пропорційною виборчою системою і, власне, за цією системою будуть зрівняні виборці в Україні і за кордоном.

РБК-Україна: ЦВК неодноразово завертала межі округів, які приходили з обласних державних адміністрацій, в тому числі, з Луганської ОДА. Чому?

Андрій Магера: Такого не могло бути, тому що, за законом, ЦВК самостійно утворює виборчі округи без будь-якого попереднього подання від органів влади. Якщо мова йде про виборчі дільниці, то по дільницям в нас була тісна взаємодія з місцевими органами влади і ми справді опрацьовували це питання.

Що стосується територіальних виборчих округів, то ми можемо десь прислухатись до місцевих органів влади, якщо справді є слушність у цьому, але ні в якому разі ми не зв'язані якимись пропозиціями місцевих органів влади щодо утворення виборчих округів.

РБК-Україна: Які моменти в законі про вибори народних депутатів потребують врегулювання? Озвучте основні мінуси діючого закону про вибори.

Андрій Магера: Я хочу ще раз нагадати про те, що чинний закон про вибори народних депутатів приймався в листопаді минулого року без стадії другого читання. Попри те, що одні говорять, буцімто, це був свого роду компроміс між владою та опозицією, другі кажуть, що це був своєрідний шантаж влади відносно опозиції. У будь-якому разі, цей закон був прийнятий дуже великою кількістю голосів народних депутатів України.

Як недолік, через відсутність другого читання, там з'явилось багато «сирих» норм, які, на жаль, оголились саме зараз, під час підготовки до виборчого процесу. Я наведу кілька прикладів.

Перший приклад - це вимоги до виборчого бюлетеня. Серед вимог до нього зазначається, що там обов'язково має бути вписані ім'я, по-батькові, партійність кандидата, спосіб його висування і т.д. Але, на жаль, закон не містить вимоги щодо прізвища кандидата - і це серйозна прогалина в законі.

Зрозуміло, якщо не буде внесено змін до закону в цій частині, то ми будемо затверджувати форму бюлетеня, де обов'язково будемо вимагати наявності прізвища. Якщо комусь це не подобається, нехай звертається до суду і оскаржує, що ЦВК діяла неправильно.

Але, з нашої точки зору, вибори мають бути виборами, а не вибиранням кота в мішку. Має бути чітка і зрозуміла позиція для виборця, кого він обирає і в силу яких факторів.

Також дуже серйозні проблеми виникли у зв'язку з жеребкуванням щодо проведення агітації кандидатами з мажоритарних округів. Я нагадаю, що за чинним законом саме ЦВК, а не окружні виборчі комісії, повинна здійснити жеребкування щодо надання ефірного часу кандидатам з 225 мажоритарних округів по всіх регіонах України.

За нашими скромними підрахунками, навіть якщо ми з ранку до вечора тільки те й будемо робити, що проводити жеребкування, у нас на це піде мінімум 9 днів. І це лише вершина айсбергу.

Є серйозні проблеми щодо реєстрації довірених осіб кандидатів, зокрема, в мажоритарних округах. За законом, ЦВК мала б також здійснювати реєстрацію таких довірених осіб - кожного кандидата за 225 округів, бо кожен кандидат може мати довірених осіб. Це є теж досить серйозна проблема, це велика кількість документів і т.д.

Я не хочу сказати, що не ускладнює роботу ЦВК питання реєстрації кандидатів в мажоритарних округах. Але в ЦВК багато хто з моїх колег погодився, що ця функція насправді є дуже важливою і навряд чи можна її довіряти окружним виборчим комісіям, які будуть складатись виключно з представників висуванців політичних сил. Тому в цій частині я був би категорично проти передавати повноваження ЦВК до окружних виборчих комісій щодо реєстрації кандидатів в мажоритарних округах.

Є ряд інших положень в законі, щодо яких варто було б вносити зміни. Наприклад, після відомого рішення Конституційного суду щодо закордонних виборчих дільниць виникла прогалина: яка ж виборча комісія встановлюватиме підсумки голосування в закордонному виборчому окрузі? Нагадаю, що за чинним законом таких повноважень не має ЦВК. І, якщо на виборах Президента ЦВК здійснювала функції окружної виборчої комісії в закордонному виборчому окрузі, то тут такої функції немає. Тож, мала би бути виписана окрема стаття, яка б передбачала оцей механізм.

Це я назвав найбільш відомі випадки із закону, щодо яких варто було б попрацювати, а їх, безумовно, більше.

РБК-Україна: Коли саме ЦВК оприлюднить межі округів? З якими областями найбільші труднощі в плані визначення меж округів? І чому не взяти за основу межі 2002 р.?

Андрій Магера: Між 2002 р. і 2012 р. не лише часовий проміжок у 10 років. За цей час відбулись досить суттєві міграційні зміни, які пов'язані не лише з відбуттям з України чи з приїздом в Україну, але й з природними процесами народження, смерті, досягнення повноліття. Тут є серйозні чинники, які впливають на визначення кількості округів у регіонах.

Якщо ви пам'ятаєте, 9 квітня ЦВК прийняла першу постанову, яка стосується територіальної організації виборів. Зокрема, цією постановою ЦВК визначила кількість округів у межах кожного з 27 регіонів України.

Ця кількість округів уже не відповідає тій, яка була у 2002 р., відтак, округи в жодному разі не будуть саме такими, якими вони були в 2002 р. Не без того, що окремі округи десь можуть співпадати, але загалом картина по Україні поміняється.

Які в цьому є труднощі? По-перше, нагадаю, що за законом, ЦВК має прийняти рішення до 30 квітня. Мабуть, я трохи відкрию таємницю, якщо скажу, що ЦВК зробить це набагато раніше. Очевидно, це буде зроблено на цьому тижні, ближче до його кінця, а оприлюднене таке рішення буде протягом кількох днів.

Щодо регіонів, де це складно зробити... Легше це зробити в регіонах, де в основному сільські жителі, де поділ по районах є досить спрощений, якщо по району не можна провести межу між округами, то це можна зробити по сільрадах.

Набагато складніша ситуація є у великих містах - Києві, Харкові, Львові, де буквально поділ йде на будинки. І тут важливо щось не пропустити, чітко побачити межі такого округу.

У 2002 р. в Києві було 12 округів, зараз їх буде 13. Очевидно, це пов'язано з тим, що кількість виборців у Києві зросла. Також зросла кількість виборців в Івано-Франківській області - там буде 7 округів, а також в Київській області.
Зменшилась кількість округів в Одеській (11), Донецькій (21) та Луганській (11) областях.

Нашою наступною постановою буде визначено, які території входять до складу округу, райони, міста, який центр округу і яка приблизно в окрузі буде кількість виборців.

РБК-Україна: По частині округів видно, що їх намагаються нарізати під конкретних кандидатів. Як Ви вважаєте, можливо, варто було б прийняти, наприклад, окремим законом межі округів назавжди з можливістю перегляду цих меж, наприклад, раз в 20 років?

Андрій Магера: Це дуже цікаве питання. Що стосується таких постійних виборчих одиниць, то я максимально позитивно ставлюсь до ідеї утворення постійних звичайних, спеціальних, закордонних виборчих дільниць, оскільки, на мою думку, виборцю має бути зручно, він має наперед знати, де його дільниця.

Але, разом з тим, я досить скептично ставлюсь до можливості утворення постійних виборчих округів, хоча закон це передбачає. Насправді, ми до 30 квітня утворимо постійні виборчі округи, але тут, по-перше, є багато проблем.

Перша проблема полягає в тому, що досі відсутній закон про територіальну організацію виборів, який мав би визначати підстави утворення таких округів, часові проміжки перегляду існуючих округів.

Другий момент, з огляду на який я дуже критично ставлюсь до постійних виборчих округів, що якщо у нас будуть постійні виборчі округи, то це законсервує існуючу виборчу систему, яка є вкрай недосконалою. Ми повернулись до системи 2002 р., яка має дуже багато проблем і з точки зору адміністративного впливу на вибори, і з точки зору корупції під час виборчого процесу.

Як на мене, сама ця ідея здатна консервувати існуючу ситуацію. А, виходячи з українських умов, нам набагато краще було б перейти до пропорційної виборчої системи, але не тієї, яку ми мали буквально нещодавно, а до пропорційної виборчої системи за регіональними відкритими списками, за якими виборці матимуть змогу голосувати не лише за партії окремо взяті, але й надавати переваги кандидатам в межах окремо взятої партії, за яку він голосує.

Таким своєрідним чином виборець може впливати на сам список, поміняти черговість кандидатів, як він вважає необхідним. Тоді в парламент потраплять люди, які мають підтримку виборців - і це серйозно вдарить по необхідності збереження мажоритарної складової на виборах, тому що в даному разі виборці голосують теж за кандидатів.

РБК-Україна: Які сьогодні кінцеві бюджети виборів мера і виборів до Верховної Ради? Які дефіцити бюджетів?

Андрій Магера: Щодо міських виборів у Києві, то ця цифра поки що остаточно не є визначеною, проводяться додаткові підрахунки.

Що стосується парламентських виборів, то, як відомо, в законі про держбюджет закладені видатки у розмірі приблизно 800 млн грн і, за останньою інформацією, яку має ЦВК, додатково 400 млн грн було передбачено в змінах до закону про державний бюджет.

Цифра 1 млрд 200 млн грн є безумовно великою, але вона ґрунтується не зі стелі, оскільки понад 80% видатків на проведення загальнонаціональних виборів - це видатки на зарплату членів виборчої комісії і на нарахування такої зарплати. Зарплата членів виборчої комісії є взаємозалежна від мінімального розміру зарплати в Україні.

РБК-Україна: Скільки очікується іноземних спостерігачів на виборах мера Києва та парламентських виборах?

Андрій Магера: Цю цифру важко передбачити, але ми в будь-якому разі будемо вітати приїзд міжнародних спостерігачів в Україну. Якщо надійдуть такі пропозиції від іноземних держав чи міжнародних організацій, то я гадаю, що ЦВК максимально сприятливо буде підходити до питання реєстрації міжнародних спостерігачів.

Тільки після початку виборчого процесу будуть надходити подібні звернення. Для порівняння, якщо брати минулі вибори, то це було кілька тисяч міжнародних спостерігачів на виборах.

Спілкувалась Кристина Рзаєва