Олексій Чернишов: Наразі немає підстав для підвищення комунальних тарифів

Київ, Четвер 08 жовтня 2020 07:55
Олексій Чернишов: Наразі немає підстав для підвищення комунальних тарифів
Олексій Чернишов (Фото: Віталій Носач)

Як країна готується до опалювального сезону, чому на місцях саботують карантин, чи варто очікувати чергового локдауну та що уряд планує будувати окрім доріг – в інтерв'ю міністра розвитку громад та територій Олексія Чернишова для РБК-Україна.

Карантин та пов’язані з ним незручності об’єднали місцеву владу проти уряду. На місцях по всій країні останні місяці відверто саботували рішення чиновників з Києва щодо обмежень пересування громадян та роботи бізнесу.

Частково на це вплинула підготовка до місцевих виборів та бажання заробити більше електоральних балів перед ними. З іншої сторони, у громадах дійсно виникло багато питань до дій урядовців, особливо щодо визначення карантинних зон.

Міністр розвитку громад та територій (Мінрегіон) Олексій Чернишов, коментуючи ці конфлікти, каже, що популізм перед виборами – неминучий. Втім, значно більша проблема, на його думку, у тому, як місцеве самоврядування розпоряджається отриманими внаслідок децентралізації коштами.

В інтерв’ю РБК-Україна міністр розповів, чи варто очікувати нового локдауну, чому влада на місцях критикує уряд, що буде з тарифами у новому опалювальному сезоні та хто має шукати інвесторів у регіони.

ПРО КАРАНТИН ТА МІСЦЕВІ ВИБОРИ

– По всій країні працювали моніторингові групи Мінрегіону. Я так розумію, вони відстежували, як влада на місцях контролює карантинні обмеження та які у них з цим є проблеми. Чи є у місцевої влади побоювання щодо посилення карантину напередодні місцевих виборів?

– Органи місцевого самоврядування, звичайно, турбуються про життя міст та ОТГ. І вони дбають про те, щоб бізнес продовжував працювати, щоб не було економічних наслідків, які йдуть за припиненням роботи підприємців.

Друга сторона цієї медалі – це політична складова. Наближення місцевих виборів, звичайно, це – привід для конфронтації з центральною владою. Це завжди у тренді. Деякі з місцевих чиновників намагаються використовувати цю ситуацію. Але я, звісно, вважаю, що турбота про громадян повинна бути на першому місці. .

– Тобто вони переймаються, як громада сприйме посилений карантин, як відреагує бізнес?

– І це також. Це розумно, весь світ б’ється над вирішенням цієї проблеми. І дійсно має бути баланс між вимушеними обмеженнями та економічними наслідками, до яких вони приводять. Ми це все розуміємо.

Але я хочу відзначити, що перші кроки, перші рішення, які прийняв уряд України весною з огляду на країни, які вже тоді відчували серйозні наслідки пандемії, були дуже логічними та фундаментальними. І нам вдалося на першому етапі запобігти поширенню вірусу, це ми бачимо по всіх показниках, по статистиці. Так, зараз у нас зростання, але воно було прогнозоване.

– Ви спілкуєтесь з мерами, з головами ОТГ, з головами обладміністрацій. Чи ставлять вони питання щодо можливого перенесення місцевих виборів? Це їх хвилює?

– Ні, таких пропозицій ми не отримували.

– Чи питають вони, що в уряді думають з цього приводу? Чи є побоювання щодо перенесення виборів?

– Ні, таких питань наразі немає. Звичайно, ми виходимо з об'єктивної картини, яку маємо. Але 25 жовтня місцеві вибори пройдуть. Вони відбудуться вже за новим адміністративно-територіальним устроєм, який є результатом першого етапу реформи децентралізації, де ми брали активну участь.

– Навіть при погіршенні епідеміологічної ситуації в уряді не допускають можливості перенесення виборів? Все йде за планом?

– Все йде за планом, ми спираємося на власний прогноз. Зараз мова про локдаун не йде. Вибори вже скоро, за три тижні.

Голова профільного для вас комітету Андрій Клочко буквально учора зробив допис у соцмережі, вказавши, що влада деяких міст досить популістично діє напередодні виборів і дещо, я скажу м'яко, нехтує карантинними обмеженнями – проводить фестивалі й гучно відзначає свята з народними гуляннями. Ви погоджуєтеся з цією думкою, що це є певний популізм? Чи це банальне нерозуміння епідеміологічної небезпеки?

– На жаль, такі випадки дійсно є. У цьому пан Клочко правий. Але я не говорив би щодо популізму чи не популізму. Зрозуміло, ті, хто це роблять, вони дбають про підвищення свого рейтингу напередодні виборів.

І взагалі популізм – це частина будь-якої передвиборчою кампанії, тому ображатися або дивуватися йому не потрібно. Втім, треба діяти за існуючими обмеженнями. Є законні наслідки невиконання цих обмежень, такі факти збирають відповідні органи. А популізм чи не популізм… При бажанні все можна називати популізмом.

– Щодо наслідків. У МВС раніше говорили, зокрема й сам міністр Арсен Аваков, що діям мерів, які фактично закликали не виконувати рішення державної комісії щодо карантинних обмежень у зв'язку з віднесенням міста до "червоної зони", буде надана відповідна оцінка. Ви вважаєте, що дійсно можуть притягнути до відповідальності? І як це буде розцінено? Як тиск на місцеве самоврядування?

– Влада дбає про захист населення і робить все, щоб не допустити коронавірусу у державі. Якщо ті рішення чи невиконання рішень центральних органів виконавчої влади органами місцевого самоврядування призведуть до втрати людських життів чи додаткових хвороб, то, звичайно, це буде мати наслідки, у тому числі кримінальні. І на органи місцевого самоврядування немає ніякого додаткового тиску. Впевнений, що вони самі прекрасно розуміють можливі наслідки своїх дій.

– Коли влада на місцях ігнорує ті речі, про які кажуть уряд, поліція, чи не здається вам, що вони так реагують на настрої своїх громад, де люди не до кінця розуміють небезпеку і не довіряють тому, що каже МОЗ, головний санітарний лікар, міністр, прем'єр і так далі?

– Ви праві. На жаль, природа коронавірусу така, що причинно-наслідковий зв'язок не всім повністю зрозумілий. Це треба визнати. І ми приділяємо зараз саме цьому аспекту велику увагу.

Вчора (інтерв`ю записано 2 жовтня, – ред.) під моїм головуванням було засідання державної комісії з ТЕБ та НС (з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій), і окремим рішенням було доручення до Міністерства культури та інформаційної політики підготувати фундаментальну комунікаційну кампанію з соціальною рекламою для телебачення та всіх інших ЗМІ, включаючи приватне телебачення, яка пояснить природу коронавірусу та донесе до громадян важливість дотримання обмежень. Тому що є повна впевненість, що не всі розуміють ризики.

– Те, що доводиться зараз до таких кроків вдаватися, це тому що від самого початку була неправильна комунікаційна політика обрана урядом щодо інформування населення? Чому не повірили або не зрозуміли?

– Така ситуація у цілому світі. COVID-19 – це нова й особлива хвороба та загроза для світу, яку ще повністю не зрозуміло людство. І люди поступово звикають до певних наслідків, вже інакше сприймають цифри. Скажімо відверто: на початку цієї пандемії десятки підтверджених випадків хворих викликали значно більше уваги, занепокоєння і паніки, аніж зараз тисячі. Така людська природа.

Але наше завдання зараз все ж у тому, щоб сконцентрувати увагу українців на серйозності ситуації. Ми моніторимо її кожного дня . По-перше, це і забезпечення ліжко-місць, ми контролюємо кожного дня відсоток завантаження по кожній області. По-друге, ми контролюємо ситуацію з оснащенням киснем цієї кількості ліжко-місць, які є централізованими. Ми контролюємо достатність тест-систем у кожній області.

Також з боку державної комісії ТЕБ та НС вимагаємо підвищення кількості тестувань щодобово. Наразі ми вже вийшли на рівень 30 000 тестів на день виключно ПЛР, ще є ІФА. І це вже дає свої результати, ми бачимо ситуацію та її розвиток . Зараз держава вже більш підготовлена для того, щоб протистояти COVID-19.

Олексій Чернишов: Наразі немає підстав для підвищення комунальних тарифів

– У контексті місцевих виборів. Історія з карантином, якщо в цілому по державі говорити, вона більше підірвала рейтинги місцевої влади чи центральної разом з партією влади?

– Карантинні обмеження, у першу чергу, зберегли життя десяткам тисяч українців. І якщо це також вплинуло на рейтинги, то ця ціна – цілком достойна, щоб її витратили та заплатили, коли мова йде про людські життя.

Ми бачимо, які наслідки економічні та бюджетні це має, і які моделі обирали країни. Бачили умовну шведську модель і потім відмову Швеції від неї. Були різні стратегії та підходи, і я дякую розуму уряду, що у нас був обраний саме такий шлях.

ПРО ТАРИФИ ТА ОПАЛЮВАЛЬНИЙ СЕЗОН

– Невдовзі починається опалювальний сезон. Країна готова до цього? Чи є, можливо, по окремим містам проблеми, які за найближчий час доведеться вирішити?

– Початок опалювального сезону у цілому у задовільному плановому стані. Газ від НАК "Нафтогаз" отримують всі суб'єкти господарювання, розрахунки будуть на достатньому рівні. Я впевнений, що ми почнемо вчасно.

Коли ми говоримо про вчасно, то маємо на увазі середньодобову температуру протягом трьох діб нижче або рівну +8 градусам. Водночас рішення про початок опалювального сезону приймається у кожному населеному пункті органом місцевого самоврядування. Але 8 градусів – це вже обов'язок розпочати опалювальний сезон – тягнути далі неможливо.

Питання ризиків, про які ви говорите, кожного року підіймається. Є досвід минулих років, коли ми могли не дати тепло у деякі міста – Сміла, наприклад, чи у Львівській області, особливо минулого року. Наслідком виникнення таких ситуацій, звичайно, є борги. Але у цьому році ми не очікуємо таку ситуацію.

– "Нафтогаз" на початку вересня говорив, що у 98 теплокомуненерго є заборгованість по газу. Мова йшла про Харків, Одесу, Київ та ще кілька міст. Наскільки ця ситуація критична, чи звертається НАК до Мінрегіону як до профільного відомства? Це створює якусь напругу зараз?

– Не можу сказати, що напруги немає. Цей процес дуже відповідальний і ми зі свого боку контролюємо цю ситуацію. Заборгованість теплопостачальних організацій перед НАК "Нафтогаз України" – це історична й традиційна ситуація, яку ми успадкували.

Зараз у нас діє постанова №867, за якою підприємства повинні забезпечити розрахунки на рівні 90%, і у такому випадку буде відбуватися постачання газу. Зараз ці "хвости підчищаються". І в багатьох випадках це за допомогою органів місцевого самоврядування.

– Щодо заборгованості населення за житлово-комунальні послуги. Що з цим робити? Заборгованість постійно зростає, чи є в уряді розуміння, як покращити платіжну дисципліну?

– Можливо, я вас здивую, але я хочу подякувати українцям за рівень розрахунків, котрий вони фактично забезпечують у цьому році. Він дуже високий, особливо якщо брати до уваги ситуацію з економічними наслідками, які ми відчуваємо кожного дня в період пандемії.

Ми скоротили заборгованість з початку року. Наразі у нас актуальні дані такі – 28,7 млрд гривень заборгованість населення за ЖКП без урахування газу та електроенергії. На початку року це було 30,5 млрд гривень. Станом на 01.09.2020 рівень розрахунків населення за спожиті послуги становив 102%. З огляду на ту ситуацію, в якій ми знаходимося, це дуже великий показник.

Проблема ЖКГ взагалі – це дуже цікавий напрямок. Небагато країн у світі, де є міністерство, яке опікується житлово-комунальним господарством. Проблема складається з двох складових. Перша складова – це історична невідповідність розміру встановлених уповноваженими органами тарифів на комунальні послуги розміру їх економічно обґрунтованих витрат.

І ця невідповідність тарифів весь час формувала борги, і ці борги переходили та переходили на подальші періоди. Ми як міністерство фактично забезпечуємо баланс інтересів усіх учасників процесу надання і споживання послуг. Причому ми хочемо забезпечити й стабільність постачання, і розвиток мережі, і підвищення якості послуг.

Звичайно, цей історичний борг сформовано у тому числі через політичну складову. Тому що міжнародна гра у тарифи, а також гра у тарифи з населенням – була абсолютною політикою, ціль якої – всім подобатися.

У нас природна монополія, тому і запроваджено державне регулювання.

– Можливо, цієї ролі вдасться позбутися, коли буде ринкова ціна і ринок зможе працювати без того, хто балансує ті речі, про які ви говорите?

– Це потребує досить великих інвестицій. Тому що ринкова ціна пов'язана з якістю послуг, якість послуг залежить від якості мереж. Ми пам'ятаємо, що мережі у нас на 80% зношені. Очевидно, вони вже не відповідають жодним стандартам, і ми втрачаємо величезну кількість теплоенергії, величезну кількість води при водопостачанні. І, звичайно, вся ця індустрія потребує великих інвестицій і наведення ладу в цьому.

І коли наші кандидати у місцеву владу різних рівнів, вже використовуючи можливості децентралізації, певні фінансові ресурси, які, відверто кажучи, стали більшими в містах, займаються покращенням парків, скверів і навіть доріг - це дуже добре, ми це підтримуємо. Але треба пояснювати, робити лікбез, що життя міста, у першу чергу, комунальне життя – це те, що під асфальтом, під землею. А там жах, треба там все змінювати. Звичайно, туди ще ніхто з інвесторів не прийшов.

Тобто це більше завдання місцевої влади?

– У першу чергу, місцевої влади. Звичайно, наше міністерство розробляє і має програми підтримки, в тому числі міжнародного фінансування для модернізації підприємств водопостачання, для модернізації підприємств теплопостачання, для модернізації мереж, енергоефективності. У нас маса програм і способів надання доступних грошей.

Нам також допомагають в цьому міжнародні партнери. Я в першу чергу говорю про програму "Енергоефективність громадських будівель в Україні". Проект буде фінансуватися за рахунок кредиту від Європейського інвестиційного банку у розмірі 300 мільйонів євро. Ці кошти підуть на удосконалення енергоефективності однієї тисячі дитячих садків, шкіл та лікарень, які візьмуть участь у програмі. Відповідну угоду буде підписано на Саміті Україна-ЄС 6 жовтня.

– Я чув, що є проблема, що на місцях навіть складно оформити цю заявку, податися на проект, тому що не вистачає фахівців, експертизи.

– Це перебільшення. На місцях і взагалі у політиці ніколи не вистачає часу, і політик робить те, що приносить миттєвий ефект. І, на жаль, нові лавки та , сквери – більш дієві у досягненні миттєвого ефекту. Але коли приходить зима і прориває тепломережу, всі згадують, що на лавці у мінус 25 довго не просидиш, треба йти додому і якось зігріватися. Це така еволюція споживчого вибору, у тому числі політичного. І, звичайно, ми її пройдемо, я у цьому впевнений.

Олексій Чернишов: Наразі немає підстав для підвищення комунальних тарифів

– Якщо говорити про тарифи на житлово-комунальні послуги, наступного сезону вони будуть змінюватися? Чи кінцевий споживач відчує це у разі змін цін на газ?

– Наразі немає підстав для підвищення комунальних тарифів. Крапка. Їх немає. Є підстави для того, щоб змінювати відношення споживачів до енергоефективності своїх осель і дбати про це. У цьому наше міністерство може і робить відповідні кроки. Ми допомагаємо громадянам платити менше, у нас є програми для багатоквартирних будинків, наприклад, ми забезпечуємо 70% покриття витрат на термомодернізацію.

На практиці це виглядає так: ОСББ повинно інвестувати 30% власних коштів, 70% інвестуємо ми. Це не кредит, це допомога. Попит є, він міг би бути більшим. Для того, щоб його реалізувати, потрібна згуртованість мешканців. Для багатоквартирних будинків це подекуди важко зробити, це потребує лідерства і не дуже високого рівня патерналізму в психології мешканців населеного пункту або будинку.

ПРО БУДІВНИЦТВО ДОРІГ ТА ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЮ

– Поговорімо про програму "Велике будівництво". Її досить активно піарять чиновники різних рівнів, політики та особисто президент, коли відвідує регіони. За яким принципом відбувається відбір проектів? Хто може лобіювати, щоб затвердили фінансування конкретної дороги, мосту чи лікарні?

– У 2020 році "Велике будівництво" складається з проектів 100-100-100. Це 100 шкіл, 100 дитячих садочків та 100 об'єктів спортивної інфраструктури, котрих насправді у кожній категорії більше, ніж 100.

Далі – це 210 приймальних відділень опорних лікарень. Далі – місцеві дороги, реконструкція і будівництво. І п'ятий аспект – національні дороги. По кожному з цих блоків є окрема система фінансування, забезпечення і контролю виконання цих робіт, строків і якості.

Основні джерела фінансування програми "Велике будівництво" – бюджет, Державний фонд регіонального розвитку (ДФРР), місцеве співфінансування та інші субвенції державного бюджету.

Наразі загальний відсоток будівельної готовності по Україні в частині 100-100-100 складає 82%. Наше міністерство координує діяльність ОДА у частині реалізації всіх проектів. У Мінрегіоні під моїм головуванням проходять щотижневі селекторні наради з головами ОДА щодо виконання строків у кожній категорії.

У нас діють окремі мобільні групи, котрі щоденно контролюють якість, строки та інші показники по будівництву. По областях вони їздять сім днів на тиждень. Я особисто у відрядженні кожного тижня в області працюю, у тому числі по "Великому будівництву". Є різні об'єкти, є різна ефективність областей.

Ця програма для мене дуже важлива також з точки зору оцінки ефективності діяльності голів ОДА. Тут уже нічого не сховаєш, не прикриєшся бюрократичними документами. Тут або збудовано у строк, якісно, задоволені школярі, діти, дорослі, або його провалено і не збудовано. Тут нікого вже неможливо обдурити.

Щодо 210 приймальних відділень. Ми почали це пізніше, вже у другій частині цього року. Зараз деякі об'єкти навіть ще розпочинають будівництво, але у цьому році ми плануємо ремонтні або будівельні роботи завершити.

У дороги, ви все бачите, держава інвестує безпрецедентний розмір коштів, грошей у будівництво нових і реконструкцію існуючих доріг. Це більше ніж за 10 минулих років, це дуже потужний зсув у розвитку регіонів. Ця практика буде продовжена. Але у наступному році програма буде дещо відрізнятися.

– Передбачається більше фінансування на ці проекти?

– Ми плануємо, що фінансування буде збільшено.

– Яка частка з місцевих бюджетів піде на це? Ми говоримо про децентралізацію, про те, що місцеві бюджети отримали більше ресурсів, але місцеві дороги, принаймні якась їх частина, будуються за кошти державного бюджету.

– Частка місцевих бюджетів може збільшуватися лише у тому випадку, коли спроможні громади будуть мати економічні можливості інвестувати.

Ще раз хочу підкреслити, що ми будемо щасливі, якщо вони будуть спроможні це робити. Але підтримка держави, Державного фонду регіонального розвитку ще потрібна, і подекуди без неї нікуди неможливо дітися.

Ми очікуємо і вимагаємо місцевої участі, але 10% – це доволі типова частка участі місцевих бюджетів, що підтверджує їхні фінансові можливості. У нас багато таких об'єктів зі співвідношенням 10 на 90, де 90 – це державні кошти.

– І частина коштів йде з Держфонду регіонального розвитку?

– Так. Тут треба вказати на кілька змін, що відбудуться у ДФРР. Півтора місяця тому уряд затвердив Державну стратегію регіонального розвитку. Вона розроблена на 7 років вперед. Вперше план заходів реалізації цієї стратегії буде фінансуватися. У минулому такого не було.

Стратегія наразі базується не тільки на переліку областей. Також введені 10 функціональних зон, які відрізняються від конфігурації областей. Це, наприклад, території гірських Карпат, території узбережжя Чорного та Азовського морів.

Окремо потребують розвитку прикордонні території. Прикордонні території у сприятливих умовах і у несприятливих умовах – це різні території. Ми розуміємо, які у нас є особливості на сході, на півночі, яка є ситуація на заході. Мова йде і про міські агломерації – це інше регулювання та інша підтримка. Наразі всі ОДА синхронізують свою регіональну стратегію з державною.

Крім цього, ДФРР збільшується з наступного року. Наразі він складає близько 1% від дохідної частини державного бюджету. На цей рік це було майже 0,5% після скорочення.

– Чи встигнуть вибрати ці кошти?

– Виберуть, це один з параметрів, який ми контролюємо. Це один із параметрів. Головне – реформа ДФРР передбачає поступове збільшення до 3% від дохідної частини державного бюджету України.

– Це більше, ніж зараз Мінфін у проекті держбюджету заклав – 9,3 млрд.

– 9,3 млрд - це приблизно 1%. Ми поступово будемо рухатися до 3%, збільшуючи кожного року. Плануємо дійти у 2023 році до 3%, у 2022 – до 2%. Але у наступному році, я вважаю, ми все ж цю психологічну відмітку в 1% подолаємо і це буде десь між 1 та 2%. Це дуже важливо для того, щоб підтримати регіональні стратегії розвитку.

Друга новела у реформі ДФРР – це принцип, за яким будуть розподілятися кошти. . 50% від ДФРР – це державні розвиткові проекти, 30% – регіональні проекти, та 20% – підтримка ОТГ.

У частині регіональних проектів ми вимагаємо, щоб половину цих проектів ОДА розробили та реалізовували, вони мають бути орієнтовані в першу чергу на створення нових робочих місць – виробництво, промисловість і створення доданої вартості в регіоні.

Олексій Чернишов: Наразі немає підстав для підвищення комунальних тарифів

– Є ще така історія як субвенція соціально-економічного розвитку регіонів. До проекту бюджету на 2021 рік у Раді на неї пропонують виділити 20 млрд гривень. Втім, багато хто скептично говорить про ефективність її використання.

Часто це проекти без конкретних пріоритетів, корисності для тієї чи іншої громади, а більше за домовленістю з депутатом, який представляє округ і вибиває ці гроші. Чи не ефективніше використати субвенцію через той же ДФРР, ніж у ручному режимі розподіляти її між округами?

– Ситуація цього року показала, що ДФРР і субвенція достатньо пов'язані один з одним, тому що багато коштів депутати свідомо залучили, інвестували на підтримку боротьби з COVID, на закупівлю медичного обладнання, підтримку медзакладів, а також інші інфраструктурні проекти. Я вважаю, що це була справжня боротьба єдиним фронтом. Якщо говорити стратегічно, то так, це дуже пов'язані речі.

Міністерство очолює комісію ДФРР, а також комісію по субвенції соцеконому. З нашого боку ми намагаємося координувати це досить логічно. Я сприймаю це як дві частини одного пазлу.

– Координувати, ви маєте на увазі, відсікати занадто одіозні проекти?

– Звичайно, ми робимо і таке. Генерація проектів по ДФРР починається на рівні областей. Тобто є регіональні комісії, обласні комісії. Туди також залучаються народні депутати, і потім ми проводимо державну комісію, членами якої також є народні депутати. І це все абсолютно відкрито і за поданням областей.

Але зміни, які я ініціюю зі свого боку, це зміни пріоритетів з точки зору відбору проектів за новим напрямом, не соціально-економічного характеру. Звичайно, вони потрібні, але без створення інфраструктури, яка створює додану вартість, ми все життя будемо займатися соціально-економічним напрямом.

– Латати дороги та міняти вікна у школах?

– Будувати школи необхідно. Але ми розуміємо, що у багатьох випадках це обов'язок місцевої влади. А для того, щоб були спроможні влада, ОТГ і місто, треба розвивати місцевий бізнес, заохочувати інвесторів та капітал працювати над цим.

І ми бачимо, як вже зараз будемо переходити на ці нові рейки. З високою долею вірогідністю вимоги до голів ОДА також будуть змінюватися поступово, тому що цей процес впливає на довіру до міжнародного капіталу, довіру бізнес-середовища.

– Хіба децентралізація, яка вже кілька років відбувається, не мала створити ці умови, щоб з місць йшли ініціативи і по залученню бізнесу, і іноземних інвесторів? Чому знову повертаємося до того, що зі столиці уряд має виходити на місця і пропонувати якісь ідеї?

Реформа децентралізації насправді зробила величезний і відповідальний крок. Вона йде вже п'ять років і тільки у цьому році ми остаточно затвердили близько 1469 ОТГ. Чотири роки була добровільна фаза об'єднання, котра не могла завершитися на 100%. У цьому році ми закінчили цю фазу.

По-друге, уряд України затвердив перелік укрупнених районів. Також була прийнята постанова Верховної ради про ліквідацію 490 і утворення 136 нових районів, які вже розроблені за європейською хартією і відповідають за розмірами й чисельністю населення європейським стандартам.

У цьому році з точки зору реформи децентралізації ми зробили багато позитивних речей. І наразі міжнародна спільнота оцінює цю реформу як найкращу в Україні. Також місцеві вибори вже пройдуть на новій адміністративно-територіальній основі. Це також наслідок цієї реформи.

Прогнозуючи ваше питання про зміну адміністрацій, про порядок розподілу майна, про порядок розподілу повноважень. У нас є перехідний період, це дуже суттєва зміна. Це вже відбувається. Також ми пам'ятаємо, що завершення реформи потребує конституційних змін, які плануються, я сподіваюся, у першій половині наступного року. І тоді країна стане іншою. Це дуже важлива реформа для нашої держави.

– Та чи оцінили українці цю реформу? Досить багато доводилося чути нарікань, що коли відбувалося укрупнення районів, оптимізація шкіл та лікарень, то не завжди цікавилися думкою громади. Це відбувалося через те, що поспішали завершити ці укрупнення, чи це просто недоліки, недопрацювання влади на місцях?

– Рішенню про затвердження остаточного переліку і конфігурації ОТГ передували тисячі зустрічей, обговорень, онлайн-нарад, офлайн-нарад, конференцій і форумів. Це все відбувалося, тисячі разів, я не перебільшую, по всій Україні. Як результат – переважна більшість ОТГ були задоволені конфігурацією. Але дійсно, є відносно невеликий відсоток ОТГ, у яких є нарікання. Але з огляду на те, що ОТГ у нас близько 1,5 тисячі, ми розуміємо, що навіть 10% – це вже дуже великий шум.

На певній фазі додалася політична складова. Тому що це зміна певних політичних устоїв , округів, кордонів і, звичайно, були спекуляції. Ми завжди казали, коли ми остаточно затвердимо нові ОТГ, то всі спекуляції та перекриття доріг завершаться.

Зараз ми бачимо, що всі зосереджені на місцевих виборах, і я радий, що ми завершили формування конфігурацій ОТГ. Це була велика робота. Пам'ятаю, що я її також особисто координував у ролі очільника Київської ОДА. Вона була нелегка, але вона є показником ефективності взаємодії очільника ОДА з громадами, довіри до нього. Тому що дуже просто перекинути все на Київ.

Я завжди казав, що ті, хто приїздив сюди страйкувати чи показувати недовіру або невдоволеність – це наслідки неефективної роботи ОДА, яка мала би знайти консенсус і компроміс.

Нас попереду очікують місцеві вибори, формування нових обласних та районних рад. Наступного року є вірогідність розгляду закону про префектів – це також окрема частина змін, які нас очікують. Суспільство побудоване таким чином, що реформи завжди мають деякий рівень супротиву... Але крок за кроком ми досягнемо мети.

– Щодо закону про столицю, схвалення якого ще до виборів декілька тижнів тому анонсував голова партії "Слуга народу" Олександр Корнієнко. Зараз відмовилися від ідеї? Нема остаточного політичного рішення щодо того, яким має бути цей закон, зокрема щодо повноважень міського голови та голови КМДА. Які ваші прогнози щодо цього закону?

– Місцеві вибори пройдуть згідно з діючою Конституцією України і на основі нового адміністративно-територіального устрою. Можливо, зміни до цього закону будуть вже пізніше. У нас три тижні залишилося.

– Чи є необхідність посилення фінансової спроможності місцевого самоврядування, місцевих бюджетів? Можливо, будуть пропозиції про перерозподіл додаткових доходів? Чи нема такої потреби?

– Мені дуже хотілося б, щоб спроможність органів місцевого самоврядування була більша. Їх спроможність – це не відсоток розподілу того умовного багатства чи результату діяльності регіонального валового продукту, котрий розподіляється.

Якщо ми змінимо відсоток, ми скоротимо спроможність держави фінансувати державні заходи та програми. Є армія, медицина, оборона, безпека, поліція. Що з цього ми плануємо скоротити, якщо цю пропорцію будемо змінювати?

На мій погляд, справа не у пропорціях, а у спроможності громад, справа у можливості збільшення економічного потенціалу та активності цих громад. Тому я так особисто сприймаю емоційно інвестиції у "соціалку", особливо у декоративну "соціалку".

Я за парки та сквери, мені це подобається як мешканцю міста. Але я за те, щоб у першу чергу ми дбали про збільшення заробітної плати, про збільшення виробництва, надання послуг та створення робочих місць. І це призведе потім до сукупного збільшення доходу міста.

– Є окрема історія з Києвом. Місто досить давно просить збільшити йому частку відрахувань ПДФО.

– Київська агломерація - це особливий регіон, який відрізняється показниками розвитку, економічного зростання, це лідер України у цьому відношенні. Минулого року я працював очільником Київської ОДА, мені це дуже знайомо, ми багато часу спілкувалися з мером міста і з командою задля того, щоб розвивати агломерацію. І взагалі, щоб ніколи не було кордонів між областю і містом.

Але постачання якісної робочої сили в економічному сенсі з області до міста – це є привілей. Для Києва це класно, тому що є доступ до робочої сили, яка розвиває, збільшує розвиток валового регіонального продукту, збільшує виробництво і також збільшує всі ці надходження ПДФО..

Мова йде про інше. А чому область не може скористатися часткою цього? Тут є багато питань, тому ми говоримо про те, що кордони умовні, громадяни України рівні у своїх можливостях за Конституцією у будь-якому регіоні, місті, області та, звичайно, столиці.

Тому я проти певних обмежень, котрі можуть бути орієнтовані виключно на киян і якось обмежувати жителів Київської області. Транспорт, наприклад. Але у нас є з цього питання конструктивна дискусія, і ми знайдемо рішення.

Читайте РБК-Україна в Google News

On Top
Продовжуючи переглядати RBC.UA Ви підтверджуєте, що ознайомилися з Політикою конфіденційності Правилами користування сайтом і згодні з використанням файлів cookie. Ознайомитися
Погоджуюся