Цього року влада серйозно взялася за боротьбу з контрабандистами. Зокрема, у квітні на засіданні Ради національної безпеки і оборони ввели санкції проти топ-десятки української контрабанди, а також анонсували підготовку законопроекту про введення кримінальної відповідальності за нелегальне ввезення вантажу в Україну. Паралельно з цим почалися і кадрові "чистки" всередині самої митниці. Так, від роботи вже відсторонили понад 100 працівників Держмитслужби, серед яких – 17 керівників регіональних митниць та митних постів.
РБК-Україна поговорило з директором Департаменту ризиків Державної митної служби України Олександром Щуцьким про боротьбу з контрабандистами, тіньовими схемами, результати кадрової "чистки" всередині митниці і плани її модернізації, а також – про реформу митної системи в цілому і те, наскільки реалістичні плани завершити її в 2021 році.
– Ви зараз очолюєте департамент ризиків Держмитниці. З чим пов'язане ваше переміщення з Чорноморської митниці в центральний апарат?
– В першу чергу, з потребою привнести в роботу центрального апарату "польові" знання. Грубо кажучи, щоб тут, у Києві, було більш чітке розуміння, що відбувається на місцях.
Останнім часом був певний розрив між митницею, яка працює в регіонах, центральним апаратом та іншими учасниками реформи (донорами, партнерами, урядом тощо).
За час роботи на митниці у мене сформувався досить великий досвід, при чому на митницях максимально різних за своєю специфікою і особливостями. Пропозиція очолити департамент ризиків мені здалася цікавою і важливою в контексті реформування служби.
– Це новий департамент чи ви змінили там керівника?
– Це не новий департамент, він був і раніше, але називався департаментом "таргетингу та ризиків". Його функціонал полягає в тому, щоб аналізувати нетипові маршрути, ризикових суб'єктів і, відповідно, мінімізувати кількість ризикових ситуацій на постах.
У департаменту немає завдання "кидатися" на кожну машину, поїзд або будь-який інший транспортний засіб з вантажем. Ми займаємося аналітикою, користуємося різними базами даних – поліції, податкової, інформацією від самих інспекторів, і на основі цих даних виводимо нетипові і потенційно "ризикові" ситуації.
Наприклад, якщо машина 5 разів переміщалася через Закарпатську митницю, а потім різко вирішила перейти на Волинську – це привід вивчити дані про її вантаж і переміщення уважніше. Митник, який працює у Львові, Ужгороді чи Києві, не знає про ці переміщення. Якраз наш департамент повинен звернути його увагу на це, виставивши відповідну форму контролю.
Зараз в рамках реформи йде певний тиск і на "білий" бізнес. Тому в комплексі наше завдання – зробити так, щоб перевірок стало менше, і щоб вони були спрямовані саме на тих, хто займається діяльністю поза правовим полем.
– У квітні повідомлялося, що митна служба почала випробування оновленої автоматизованої системи управління ризиками. Наскільки успішно показала себе ця система?
– Це пілотний проект, до кінця ще не вдалося впровадити всі необхідні зміни в систему управління ризиками. Моя думка: це важлива історія, але вона ще трохи сира для реформування митниці.
Адже запуском будь-якої нової системи ми повинні гарантувати бізнесу, суб'єкту, державі, що це не зупинить всі оформлення на місцях. Якщо що-небудь зависне (а у нас в день більше 30 тис. оформлень) – ми не зможемо пояснити людині, що це не наша вина, а системи. Це нікому не цікаво. Якщо я приїхав на митницю, я хочу, щоб до 40 хвилин мене розмитнили, і я поїхав.
Митна служба – це сервісна служба, і в першу чергу вона повинна забезпечувати сервіс. Максимально швидко і максимально комфортно
І один з китів цього сервісу – мінімізація ризиків. Перед нами стоїть завдання максимально автоматизувати систему, спростити її і дати можливість швидко оформляти вантажі. В ідеалі – виокремити з білого бізнесу "сірий", "чорний" ще до моменту їх приїзду на пункт пропуску.
Безумовно, це не простий процес. Практично кожен день в департаменті ми розробляємо якісь конструктори, які дають можливість мінімізувати ризики і працювати митникам на місцях більш ефективно.
Наприклад, минулого місяця разом з департаментом тарифів ми розробили конструктор з транспортних засобів, який не дає можливість розмитнити автомобіль за заниженою вартістю. Крім швидкості в оформленні, це ще дозволило збільшити суму надходжень до бюджету.
– В якому регіоні найбільше або найчастіше фіксується ризиків?
– Не коректно так говорити, оскільки проблеми і ризики є в кожному регіоні. Але логічно, що більше уваги ми звертаємо туди, де найбільше оформлень.
В Україні 4 основні точки, де зосереджена максимальна концентрація оформлень і через це і максимальна концентрація ризиків. Це – Київ, Одеса Львів і Харків. Але в нашому фокусі і інші регіони, оскільки скрізь є своя специфіка.
Також тренд останніх років – це концентрація оформлень біля західного кордону. В першу чергу, це пов'язано з ситуацією з нашим східним сусідом, а останнім часом – ще й подіями в Білорусі. Через це кількість вантажів у цих регіонах зменшилася. Але якби була інша ситуація, скоріше за все, ми спостерігали б таку ж ситуацію, як і на Західній Україні.
– Наскільки реалістичні плани, озвучені в парламенті, що до кінця 2021 року реформа митниці буде завершена?
– Це абсолютно реалістично. Особливо з урахуванням того, який обсяг роботи вже був пророблений, і як за останні кілька років змінився вигляд митниці.
До кінця року повинні запрацювати нові пункти пропуску, будуть перезапущені поромні переправи в новому форматі. На нашу думку, це стане найкращим пілотним проектом в пострадянському форматі, особливо з урахуванням того фінансування, яке у нас є. Це безпрецедентна історія.
Але в цьому контексті дуже важлива підтримка з боку влади і громадськості, щоб різного роду недоброзичливці не заважали і не створювали додаткові проблеми.
Якщо митниці не будуть політично заважати і буде можливість завершити розпочате, – все вийде і в озвучені терміни.
На думку Олександра Щуцького, для реалізації реформи митниці важлива підтримка з боку влади та громадськості
(фото: Віталій Носач, РБК-Україна)
– Що ви маєте на увазі, коли говорите про підтримку з боку влади і громадськості?
– Коли йде процес реформи, незацікавлені у змінах особи часто різними фейками намагаються завадити цій історії. В результаті ми отримуємо недороблену реформу.
Схожу ситуацію ми зараз спостерігаємо і з реформою митниці. На митників чиниться величезний тиск. Чим більше ми говоримо про реформу служби – тим більше цькування відбувається на їхню адресу.
Просто для порівняння: нещодавно співробітники логістичної компанії в Німеччині викинули на смітник кокаїн на майже 1 мільйон євро, не підозрюючи, що знайдені в бананових ящиках упаковки були наркотиками. Про що це говорить? Що якимось чином ці ящики змогли обійти митний огляд і потрапити на територію країни.
Як думаєте, якою була реакція влади? Чи звільнили когось? Чи писала преса, що глава митниці повинен піти у відставку через корупцію? – Ні. Тому що там розуміють, що митниця теж може помилятися, і не завжди подібні промахи є наслідком корупції.
Що було б у нас? Відразу б почалося: глава служби – корупціонер, заступник –корупціонер, директора департаментів – корупціонери, начальник митниці, де був огляд – корупціонер, інспектора – корупціонери тощо. Вся зміна, яка з яких-небудь причин пропустила вантаж – пішла б "під ніж".
Корупція є скрізь. Цього ніхто не заперечує. Але її потрібно викорінювати не тільки на українській митниці. І "вішати" всіх собак на митників – не вирішення проблеми.
– Очевидно, що корупція не тільки на митниці. Але це дуже сильний індикатор. Буквально минулого тижня Державне бюро розслідувань викрило масштабну схему корупції на Волинській митниці – за хабарі пускали через державний кордон вантажі без сплати митних платежів. На вашу думку, це приклад боротьби з корупцією?
– Звичайно, чим ефективніше працюватимуть правоохоронні органи – тим менше таких випадків буде в майбутньому. Інше питання, що крім корупціонерів в рамках такої боротьби зачіпають і всю митну систему. Далі це перетворюється вже "на полювання на відьом". Всі, хто неугодний – потрапляють під прес.
Але тих митників, хто в рамках своєї роботи може вести корупційну діяльність – це 5, максимум 10% від усієї кількості співробітників. Велика частина з них працює в адміністративних будівлях і не має ніякого контакту з вантажами і, тим більше, з контрабандистами.
Але, як часто у нас буває, і приклад з Волинської митниці минулого тижня – наочне тому підтвердження, всі співробітники автоматично отримали клеймо "корупціонерів".
– Побічно в цій історії ви теж фігуруєте, принаймні в медійному полі. Вам щось відомо про цю справу? Звідки з'явилася інформація, що вилучена сума грошей у начальника одного з митних постів Волинської митниці могла призначатися центральному апарату, зокрема вам?
- На сьогодні ні ДБР, ні інші правоохоронні органи нічого, крім факту огляду автомобіля цього начальника митного поста і вилучення великої суми грошей – не повідомляли. Тому новини або заяви когось про те, що я там якимось чином фігурую – просто вигадки.
Я працював на Волинській митниці в 2016 році. З того часу не маю ніякого відношення до цього регіону. Чому раптом мене вирішили пов'язати з цією історією – можна тільки здогадуватися. По всій видимості, робота нашого аналітична департаменту заважає жити певним "ділкам", які звикли нечесним шляхом "заробляти" на українській митниці.
Примітно, що буквально за тиждень до викриття на Волинській митниці, ми почали виявляти факти грубих зловживань там. За нашою інформацією, дві зміни (у складі старшого групи та інспекторів) брали участь у підміні інформації по бусам, що перетинають кордон. Після наших звернень вони були відсторонені і зараз їх діяльністю займається внутрішня служба безпеки митниці.
Контрабанда зараз інша, вона вийшла на інший рівень. Вони не відстрілюються, як в 90-х, зараз це переросло в медіа-війни, намагаючись знищити ворога будь-якими шляхами. Тобто певні структури, пов'язані з контрабандними схемами, яким ми "наступили на горло", намагаються таким чином зробити нас більш поступливими.
Олександр Щуцький вважає, що контрабандисти вийшли на новий рівень
(фото: Віталій Носач, РБК-Україна)
– Тобто ви вважаєте, що ситуацію із затриманням співробітника Волинської митниці підлаштували спеціально? Або просто вдало скористалися моментом для дискримінаційної кампанії?
– Скористалися ситуацією. Мабуть, в їхньому розумінні той факт, що я колись працював на Волині, мав стати певним аргументом у моїй нібито участі в корупційній схемі. За такою логікою можна було б мене звинуватити в підпалі синагоги в Херсоні торік, я ж в той час працював в тому регіоні.
Тобто, цілком очевидно, що це маячня і конкретних підтверджень цьому немає і бути не може. Але я розумію, чому це підхоплює преса – ніхто не читає позитивні історії, всіх цікавить тільки негатив. Людям потрібен Джокер, нікому не потрібні супергерої.
– Ви розумієте, хто конкретно може за цим стояти?
– Я розумію, які групи до цього можуть бути причетні. Однозначно, це не просто волинська група контрабандистів. Скоріше за все, волинська група почала, підхопила львівська. Це можуть бути всі ті, кому не вигідно, щоб департамент ризиків по них працював.
У будь-якому випадку ці або інші атаки ні до чого не приведуть. Митниця продовжить займатися мінімізацією ризиків, зменшенням "ручного" впливу і людського фактора, щоб в майбутньому не потрібні були департаменти ризиків, контрабанди та інші, а система сама автоматично спрацьовувала на нетипові маршрути або операції.
– І все ж, з Михайлом Бурдейном, якого підозрюють в участі у схемі на Волинській митниці, ви знайомі?
– Я знаю майже всю Волинську митницю, особливо на рівні керівництва, начальників митних постів, старших зміни. Точно так само, як і в Шегенях, Краківці, Раві-Руській, в інших областях. Це моя робота.
Коли ми відпрацьовуємо риски на конкретній митниці, ми не можемо не вивчати тих, хто там працює. Тому що ми аналізуємо маршрути контрабандистів, зміни, в які вони частіше приїжджають, інспекторів, на яких потрапляють. Тобто ми аналізуємо всі можливі формати.
– Наскільки ефективні санкції щодо контрабандистів, які були прийняті Радою нацбезпеки, у боротьбі з контрабандою? Ви бачите вже якісь результати?
– Я бачу, як санкції спрацювали по "злодіям в законі". Це просто фантастична історія, яку, напевно, Україна чекала всі роки незалежності.
Щодо санкцій по контрабандистам – мені складно дати оцінку, тому що я поки до кінця не відчуваю на сьогоднішній момент, як це вплинуло. Так, це серйозний крок, але я б скоріше сказав, що це політичний маркер, який показує, що глава держави і вся вертикаль влади не хочуть мати нічого спільного з контрабандою.
Видно, що державна машина шукає ефективний механізм боротьби з контрабандою. Але на сьогодні ніде в світі не існує єдиного унікального механізму боротьби з контрабандою. Питання скоріше полягає в принциповій позиції влади і застосуванні всіх допустимих методів.
– З митницею якісь консультації проводяться з цього питання? Які є рекомендації до влади в боротьбі з контрабандою?
– Було подано п'ять законопроектів, які, на нашу думку, потрібно першочергово прийняти для того, щоб мінімізувати рівень контрабанди в Україні. Один з них – повернення кримінальної відповідальності.
Криміналізація контрабанди – дійсно важливий важіль у боротьбі, тому що контрабанда знахабніла, і контрабандисти знахабніли.
Другий момент, про який ми говоримо, забезпечення митників. У 2010 році був крайній раз, коли їх одягали в нову форму. Те ж саме стосується і зарплат, соціальних пакетів.
Тому, якщо ми говоримо про боротьбу з корупцією, давайте почнемо з простих речей. Давайте спочатку пункти пропуску приведемо в порядок, людей одягнемо нормально, дамо їм якісь соціальні пакети, щоб вони почали розуміти, що держава їх цінує, і при різних спокусах пам'ятали, що втрачають.
Нормальна людина приходить на роботу о 8 або о 9 годині і о 18 вечора йде з роботи. Митник працює і вночі, і вдень, і вранці, він може цілодобово працювати. Так, є пости, які не працюють на цілодобовій зміні, але при цьому їх забезпечення ніяк не відрізняється від тих, хто працює понаднормово.
Тому, повторюся, якщо ніхто не заважатиме керівництву митниці, профільним департаментам дійсно реформувати митницю, наприкінці року всі зможуть побачити зміни.
– Як негативний фон щодо митників впливає на проведення реформи? Це чинить тиск на керівництво країни?
– Коли інформаційне поле по митниці постійно наповнюється брудом, на це якийсь можна час закривати очі. Але потім все одно доводиться реагувати. Тим більше, що трапляються і якісь об'єктивні речі, що вимагають уваги і певних дій.
Але часто в профільних комітетах починають обговорювати і якісь абсолютно необгрунтовані, побудовані на здогадах або домислах статті. І митниця повинна виправдовуватися, в черговий раз доводити зворотне.
Це ж стосується і громадськості. У нас люди звикли, що їх годують переробленою інформацією. Не треба замислюватися, критично ставитися до інформації.
В результаті контрабанда зрозуміла, що з реформою можна воювати не політмашиною, не нападаючи, як у дев'яностих, а медіаресурсами. Медіа-війна на сьогоднішній день – найсильніший механізм у цій хвилі і медіа може спокійно вбити будь-яку реформу, або ж її створити.
Тому я на сьогодні прийняв рішення, щоб не було ніяких спекуляцій навколо цієї історії з Волинською митницею, написати листа на керівника митної служби Павла Рябікіна з проханням провести службове розслідування за даним фактом по мені і на час, поки буде йти розгляд, звільнити мене з посади директора департаменту.
Рябікін моє прохання підтримав і з 9 червня я тимчасово відсторонений.
Я вважаю, що в ситуації, що склалася — це єдиний спосіб зупинити поширення абсолютно надуманих спекуляцій.
Олександр Щуцький: медіа-війна на сьогоднішній день – найсильніший механізм у протидії реформі митниці (фото: Віталій Носач, РБК-Україна)
– Кілька питань про Чорноморську митницю, яку ви очолювали до переходу в Держмитницю. Зокрема, нещодавно Миколаївський суд вирішив стягнути з Миколаївського глиноземного заводу колосальну за українськими мірками суму в 9 млрд гривень за завдану шкоду екології та здоров'ю жителів регіону. Як відомо, ця історія почалася з вашої конфронтації з МГЗ через відходи червоного шламу. Як оцінюєте рішення суду?
– Так, це дуже важливе рішення. Попри те, що багато хто розумів, що відбувається нанесення колосальної шкоди екології миколаївському регіону, ніхто, крім Чорноморської митниці, не протистояв цьому.
Завдяки тому, що історія вийшла на публічну площину, нашій роботі, подальшій позиції активістів – ми отримали об'єктивну оцінку того, що відбувається, і в судах.
Неможливо сказати, чи достатня сума компенсації з даної історії. Чому? Тому що ми не можемо оцінити який насправді був завданий удар Україні, області, людям. Але процес зрушився і це вже дуже велика перемога. При чому за досить швидкий проміжок часу.
І що ще важливо, після цього кейсу починають звертати увагу і на інші підприємства, схожі на діяльність МГЗ. І я вважаю, це друга перемога.
– Як рішення суду відіб'ється на роботі самого глиноземного заводу?
– Не можу сказати. Але, однозначно, ми маємо справу не з простим суб'єктом. Це не якась маленька компанія. Це гігант. І гігант не в рамках України, а пострадянського простору з величезним капіталом, ресурсом і впливом. Такі структури так просто не здаються. Тому і нам зупинятися не можна.