Олександр Грановський: Ще якийсь час суспільство буде вибачати НАБУ будь-які помилки

Олександр Грановський: Ще якийсь час суспільство буде вибачати НАБУ будь-які помилки
Олександр Грановський (Фото: прес-служба)

В інтерв'ю РБК-Україна Грановський розповів про своє ставлення до справи "Трейд Коммодіті", а також прокоментував заяви Михайла Саакашвілі про те, що він був переговорником з ним від президента, арешт активів бізнесмена Ігоря Коломойського і багато іншого.

Нардепа Олександра Грановського називають одним із найвпливовіших членів президентської фракції "Блок Петра Порошенка".

Останній гучний скандал, в якому фігурувало його прізвище – справа проти компанії "Трейд Коммодіті". Нагадаємо, детективи НАБУ цю компанію підозрюють в участі у схемі розтрати 149 мільйонів гривень при закупівлі палива Міністерством оборони. Сенс схеми нібито полягає в тому, що компанія вигравала тендери на поставку палива, пропонуючи найнижчу ціну, а згодом підписувалися додаткові угоди, якими ціна збільшувалася.

У цій справі навіть затримувався заступник міністра оборони Ігор Павловський. Крім того, запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання суд обрав і інвестору "Трейд Коммодіті" Володимиру Трофименко.

Ще одним інвестором цієї компанії називають бізнесмена Андрія Адамовського, з яким раніше працював Олександр Грановський.

В інтерв'ю РБК-Україна Грановський розповів про своє ставлення до цієї справи, а також прокоментував заяви Михайла Саакашвілі про те, що він був парламентером з ним від президента, арешт активів бізнесмена Ігоря Коломойського, конфлікти силових відомств і багато іншого.

Про справу "Трейд Коммодіті"

- Перше питання у зв'язку зі справою "Трейд Коммодіті", в якій вас згадували неодноразово. На вашу думку, що це за справа і як вона повинна розвиватися?

- Я, на жаль, не можу похвалитися, що володію цим питанням. Але я не полінувався, і говорив з Адамовським (Андрій Адамовський, інвестор "Трейд Коммодити", - ред.) на цю тему, для того, щоб трохи більше розібратися. Найголовніше, що я не маю до цієї компанії жодного відношення, і закликаю вас звернутися в правоохоронні органи, які цю справу розслідують, з якимось журналістським питанням, щоб припинити будь-які спекуляції на темі, і, я так розумію, вони повинні вам відповісти. Не знаю, що вони скажуть, але тим не менш прошу вас це зробити з тим, щоб про це окремо написати.

Наскільки я зрозумів, до цієї компанії ні в кого ніколи не було претензій, крім ринку. Я говорив з іншими учасниками ринку, які розповіли, що "Трейд Коммодіті" працювали на дуже низькій маржі. І, напевно, в минулому учасники ринку перебували в розумній змові, і всі торгували на якийсь більш високій маржі. Якось поділили між собою ринок. "Трейд Коммодіті", не будучи учасником ринку, для того, щоб на нього зайти, обрали агресивну манеру ведення бізнесу. Вони опустилися до якихось допустимих для них меж. Вони кажуть: "Ми дуже часто торгували в мінус, тому виграти у нас неможливо, якщо ми пропонуємо більш низьку маржу. Пропонуйте ви таку ж, і вигравайте". З ринкової точки зору їх можна зрозуміти. "Напевно, пройде два роки, і ми втопимо всіх конкурентів, і вони не зможуть з нами працювати. Тоді ринок дозволить нам цю маржу піднімати", - пояснюють вони. Це, як мені здається, основний принцип, яким вони керувалися, коли вели бізнес.

- Але, виграючи державні тендери, вони підписували додаткові угоди та піднімали ціни.

- Я думаю, що вам має сенс з ними поговорити. Вони кажуть, що коли вони підписували додаткові угоди, то для цього були всі підстави. Є окремі епізоди, які в пресі частково висвітлювалися, і у них є дуже цікаві відповіді на ці питання. Ну, наприклад, вони кажуть, що, за словами звинувачення, в якийсь момент їм продукцію передали нібито на зберігання, і тільки потім підписали договір на більш високу ціну. На що "Трейд Коммодіті" заперечують, що з ними не розрахувалися, що в Міноборони ця продукція зберігалася, але вона була не їхня. Ну і потім двигуном цієї справи, на перших порах, наскільки я розумію, був якийсь експерт на прізвище Куюн (Сергій Куюн, директор Консалтингової групи А-95, - ред.). Треба почати з того, що поведінка Трофименка (Володимир Трофименко, інвестор "Трейд Коммодити", - ред.) і Адамовського заслуговує поваги. Знаючи про те, що у них неприємності, що порушено фактову справу, люди не побоялися і нікуди не виїхали, відкрито виступили і озвучили свою позицію.

- Я так розумію, у вас склалося враження, що ця справа стала результатом конкурентної боротьби на ринку?

- Про це я і думаю. Так ось Куюн спершу, наскільки я знаю, зробив якийсь власний висновок, частина його висновків була і в органах досудового розслідування. Надалі, наскільки мені відомо, він поміняв свою думку, про що відкрито сказав. І видно по динаміці активності слідства – у когось на слуху сьогодні є "Трейд Коммодіті"? Ні в кого немає, всі "померло". Думають так детективи? Напевно, не думають. Але ми ж з вами з боку здатні оцінити, яка справа живе, а яка ні. Тому, ця справа не виглядає такою, яка однозначно призведе слідство до обвинувального вироку. Що мені важливо в першу чергу: я не маю відношення до "Трейд Коммодіті", я не бенефіціар, немає моїх представників в цій компанії. Я скажу більше, мені неодноразово телефонували різні чиновники з одним питанням: "До нас зайшли якісь тендерні документи по "Трейд Коммодіті", або "Трейд Коммодіті" просить оплату", або щось ще, і питали, що їм робити. Я завжди відповідаю: "Що хочете, те й робіть". Чому? З однієї простої причини. Як тільки один раз я когось про щось попрошу... Ну я ж по-іншому можу сформулювати відповідь: "Хлопці, а як за законом?". А за законом треба платити. Ну тоді платіть. І, може бути, людям було б приємно зробити мені послугу. Але як тільки один раз я когось про щось попрошу, тут же це стане відомо на ринку. Тому я цього не роблю ніколи. Нехай роблять так, як велить закон. Я знаю Адамовського багато років, я непогано до нього ставлюся, але це ж не значить, що я його партнер.

- А ви підтримуєте стосунки?

- Ми бачимося не частіше разу на місяць. Існує маса людей, з якими я бачуся частіше.

- Політичний нюанс у цій справі був, чи це чисто питання бізнесу, на вашу думку?

- Я точно знаю, і, більше того, до мене учасники ринку зверталися. Я не буду називати їхні прізвища, їх не так багато. Вони намагалися зі мною вступити в якийсь діалог. Перша відповідь: "Мені все одно, я не сторона діалогу". Але, в принципі, питання "Трейд Коммодіті" їх завжди хвилювало. Вони говорили: "Ця компанія ламає ринок, ця компанія торгує нижче інших, ніхто не заробляє в результаті, давайте їх якось "образумим". Я не можу напоумити людей. Більш того, Трофименко і Адамовський не є людьми, які приймають рішення. Вони просто давали туди гроші, ні більше, ні менше. Я впевнений, що вони дають гроші і в тисячі інших проектів. Якісь з них збиткові, якісь з них прибуткові. Тому вони не в змозі були викликати менеджмент і сказати: "Хлопці, тепер ведемо себе інакше". Хоча, напевно, коли вони довели ринку, що є його учасниками, напевно, це мало комерційний сенс. Якщо ти вже учасник діалогу, тоді тебе запрошують великі гравці, ти з ними якось ділиш цей ринок, напевно, це комерційно вигідно.

- А як так вийшло, що захищати інтереси "Трейд Коммодити" став колишній заступник генпрокурора, а також колишній член правління антикорупційної організації "Transparency International Україна" Віталій Касько?

- Та я думаю, що тут не потрібна конспірологія. Мені здається, що Касько не сильно хотів займатися цим питанням. Він прекрасно розумів, що ставши захисником "Трейд Коммодити", це десь вдарить по його репутації. Не могло бути інакше. Але з іншого боку, він же адвокат, він же профільний юрист, і повинен займатися своєю справою. Тому я поважаю його рішення. Єдине, що він міг би про це раніше сказати, і ринок би по-іншому на це відреагував. Я б на місці Каська трошки змістив акцент. Якщо б він відкрито пояснив свою позицію, пояснив суспільству свою мотивацію... Але знову-таки, я його в жодному разі не звинувачую. Він, як юрист, повинен був так вчинити, він вчинив правильно, не на догоду своїм інтересам.

Про справу Михайла Саакашвілі

- Не так давно Михайло Саакашвілі заявив, що ви виступали комунікатором між владою і ним, і виступали з якимись пропозиціями для нього. Це правда чи ні?

- Я завжди намагаюся висловлюватися досить толерантно, завжди намагаюся зрозуміти природу поведінки іншої сторони. Так от я, напевно, Саакашвілі частково розумію. Він, як мені здається, знаходиться в глухому куті. Звичайно ж, він нервує. Звичайно ж, я не приходив до Саакашвілі, і йому в жодному разі не погрожував, як і іншим я не погрожую, мені це не властиво. Але зрозуміти, чому він так говорить, напевно, можна. Просто він нервує. Я вважаю, що цій людині сьогодні потрібно зміщувати акценти. Моє прізвище, на жаль, чи на щастя, багатьом відоме, тому його легко експлуатувати. Але я думаю, що мені вдалося з плином часу довести, що все те, що в негативному контексті про мене кажуть, не відповідає дійсності. І багато тем вже, на щастя, стали історією, і я цьому тільки радий. Як я звернув увагу, преса його заяву серйозно не сприйняла. Мені подзвонили 6 або 7 журналістів. Коли щось серйозне відбувається, я отримую сотні дзвінків. Це говорить про те, що до його заяви не поставилися серйозно. Сьогодні ми живемо вже з однієї сторони в досить професійному світі, з іншого боку – в емоційному світі. Є якісь звинувачення на адресу цієї людини – їй поза всяким сумнівом потрібно їх розвіяти.

- А ви вірите в те, що ці звинувачення мають підстави? У те, що записи його розмов з Сергієм Курченком справжні?

- Я ж не слідчий. Я вірю в те, що у кожного процесу є природний шлях розвитку. Що в цьому випадку є природнім шляхом? Якщо б я допомагав Михайлу Ніколозовичу, був його адвокатом, радником, консультантом, я би робив наступним чином: український КПК не передбачає проведення експертизи за межами країни. Можна припустити і переконати суспільство в тому, що експертиза, яка буде проведена в Україні, буде сумнівною. Але тоді український КПК дозволяє залучити окремих фахівців з-за кордону. Так от я б на місці його консультантів сказав так: "Ви не будете заперечувати, якщо ми зробимо вам пропозицію з 3-4 експертних установ за кордоном у країнах з репутацією, щоб ви звідти запросили експертів". І тоді, напевно, в цьому питанні можна буде ставити крапку. Або ж слідство може зробити таку пропозицію. Я вважаю, що такий природний шлях розвитку. Тому не знаю, вірити чи ні. Я вірю в те, що той, хто хоче добитися правди, розуміє, що йому робити. Ти або кажи, що погодишся з думкою українського експерта, або ми клопочемо про залучення інших, і тоді я буду розуміти, що людина вірить у свою позицію, і у мене з'являться якісь емоції. Сьогодні я не знаю, про що вони думають, але говорити про те, що все це фальш – це не спроможно.

- Історія з тим, як це справа розвивалася, зі спробою затримання, з силовим звільненням, чому вона взагалі стала можливою? Чому силовики не зробили достатньо для того, щоб не дозволити "відбити" його?

- Я думаю, що тут виключно людський фактор. А як ще це можна пояснити? Давайте почнемо з іншого – чи можна було не випустити його з мікроавтобуса? Для цього потрібно було застосувати силу, таке застосування законно, і в правовому полі ніхто б питання силовикам поставити не зміг би. Як би це виглядало публічно? Напевно, недобре. Думаю, що силовики теж живі люди, і вони в змозі зважувати наслідки. Я думаю, що вони просто прикинули якісь перспективи того, що буде потім, і вирішили ось так от не підвищувати градус. Я не знаю, чи правильно вони вчинили, тут питання десь пов'язане з питанням слухання в суді першої інстанції в Печерському суді з участю судді Цокол. Давайте припустимо, що влада вирішила заточити під варту Михайла Ніколозовича будь-якою ціною і всі правоохоронці об'єдналися в екстазі для вирішення цієї задачі. Чи має право і сторона захисту Михайла Ніколозовича, і опоненти влади стверджувати, що були спроби застосувати той самий міфічний адмін ресурс? Немає. Як тільки щось в подібних питаннях не подобалося противникам влади, якісь окремі журналісти починали отримувати магічний інсайд, з'являлися страшні прізвища речників влади в питаннях політичних репресій, розповідалися точні місця зустрічей, паролі і явки. І як би комусь не хотілося цей кейс представити саме в такому ключі, він таким не був. Може сьогодні сказати Саакашвілі і його команда, що влада намагалася застосувати який-небудь ресурс, зокрема адміністративний, для прийняття подібних рішень? Я не чув, щоб такі заяви предметно звучали.

- Багато хто пов'язує те, що відбувається навколо Саакашвілі з конфліктом Петра Порошенка та Арсена Авакова. Згідно цієї версії, силовики допустили прорив кордону, і відбивання з-під варти для того, щоб створити Порошенку проблеми.

- Я думаю, що сильно перебільшують чутки про наявний конфлікт між президентом і міністром внутрішніх справ. Природно, Аваков, будучи впливовим представником "Народного фронту", людина, у якої є власна позиція, право голосу і можливість доносити свою думку. Я не знаю жодного реального прояву такого конфлікту, щоб стверджувати, що між ними реально пробігла якась кішка. Якісь різночитання в позиції напевно є. Але я не думаю, що ви в змозі привести хоча б один приклад, коли "Народний фронт" або БПП діяли не узгоджено. Якщо міркувати аналітично, може Арсен Борисович, наприклад, підтримувати когось іншого в перспективі, а не Порошенка? Давайте проаналізуємо, у кого з його соратників є шанс стати президентом?

- Юлія Тимошенко?

- Ви вже прийшли до висновку, що це його соратник?

- Ну не соратник, але комунікація між ними напевно є.

- Я думаю, що комунікація між політиками є завжди. Тим не менш, для того, щоб робити такі різкі заяви, повинні бути якісь докази, або демонстрація. Повинно бути очевидно, що це так. Я поки таких демонстрацій не бачу. Тому, конспірологія, звичайно, працює, можна придумати що хочеш. Чи розмовляє Аваков з Тимошенко, я достеменно не знаю, але зовсім не виключено. Однак це не означає, що він її підтримує.

Про відносини президента і "Народного фронту"

- З іншого боку, є ініціатива "Народного фронту" про обмеження повноважень президента, навіть в резолюції їхнього з'їзду про це написано. Це похідне від глобальної ідеї про конституційну реформу, яка передбачає введення парламентської форми правління. На вашу думку, чи це не є проявом конфлікту між групами у владі?

- Я думаю, що будь-яка ініціатива, в той час, як ми невпинно наближаємося до 2019 року, має під собою якісь політичні мотиви, в тому числі медійні піарні та інші. Тому, звичайно ж, я думаю, що будь-які конституційні зміни, що це предмет дуже тривалих кропітких переговорів, результат яких – 300 голосів. Будь-які подібні зміни сьогодні потрібно розглядати ще й через призму непростої ситуації з нашим північним сусідом, ситуації з Кримом та з Донбасом. На наш погляд, такі зміни сьогодні недоречні. І я сумніваюся, що БПП буде цю думку поділяти. Але я також сумніваюся, що "Народний фронт", рекламуючи такі зміни та представляючи їх як частину власної програми, готові за це воювати до кінця. Я так не вважаю, у всякому разі, поки.

- Елемент торгу?

- Я не думаю, що це в чистому вигляді торг. Вони можуть в принципі в це вірити, їм ця ідея може подобатися, але коли ми її почнемо обговорювати предметно, з'явиться тисяча невідомих. Я просто думаю, що вона досить сира, і не вважаю, що вони готові за неї битися. Тому, я б поки серйозно до цього не ставився, ну як мінімум тому, що 300 голосів – це великий знак питання. Їх неможливо отримати, не отримавши згоди всіх учасників, а це не тільки БПП і "Народний фронт".

- Але вони можуть змінювати звичайні закони.

- Неможливо, ми повинні прийти до спільного рішення.

- Тобто, не збереться 226 без БПП?

- Я вважаю, що ні.

- І БПП не колихнеться по цьому питанню?

- Думаю, що ні.

Про антикорупційні органи і антикорупційний суд

- Чому, на вашу думку, законопроект Герасимова-Бурбака, який дозволяв би без аудиту звільняти голів антикорупційних відомств, не увійшов до зали?

- Я думаю, що ви і самі багато чули, чому він не увійшов у зал. Але я також вважаю, що ми не повинні багато уваги приділяти цьому питанню, оскільки його не було в залі. Ми сьогодні говоримо про якусь ініціативу, за якою не було навіть спроби реалізувати. Я думаю, що якби його включили до порядку денного, і люди б голосували за нього, вважаю, що голосів не було. Потрібно дивитися в цьому випадку професійно. Є маса людей, які вагаються, і з ними треба працювати, пояснювати, вони повинні в це повірити. Ця робота не була проведена. І в таких законопроектах, як цей, напевно, є якась істина, я теж з цим не збираюся сперечатися. Скажу так - я б за нього не голосував.

- Чому?

- Як мінімум, я його не встиг прочитати, і зі мною на цю тему ніхто не говорив. Я б хотів посперечатися, у мене були б якісь свої пропозиції. Тому ось в тому вигляді, в якому він міг би з'явиться в залі, я б за нього не голосував. Але я не виключаю, що якби зі мною була проведена належна робота, з урахуванням моїх якихось зауважень, напевно, цей закон мав би право на життя.

- Як ви думаєте, чи буде він ще раз вноситися?

- Я не відчуваю.

- Чи активізується зараз ситуація з призначенням аудитора НАБУ, після відсторонення від посади голови антикорупційного комітету Ради Єгора Соболєва?

- Думаю, що потрібно відкинути всі спекуляції і чутки в сторону, на тему, що з'явиться якийсь невідомий чоловік, його внесуть в зал, двом фракціям вдасться об'єднати голоси, залучити ще якісь фракції, наприклад, і когось "в мішку" проголосувати Так не буде. Наскільки я розумію, з'являться якісь претенденти, вони з'являться в комітеті, комітет їх буде слухати і приймати відповідне рішення перш, ніж вони потраплять в зал. Я ці імена не знаю, але процедура буде зрозуміла. Тобто, навколо цього питання не буде інтриги.

- Інтрига є навколо взаємин ГПУ й НАБУ. Є взаємні звинувачення, взаємні кримінальні справи. Як ви оцінюєте цей конфлікт? ГПУ заводить справу на Ситника за розголошення таємниці слідства, Ситник заводить справи на генерального прокурора і на прокурорських працівників. У чому сенс цього протистояння?

- Ми ж не живемо у вакуумі, і всі процеси багатьом відомі. Люди, звичайно ж, борються за своє власне ім'я, репутацію і якусь перспективу. Говорячи про НАБУ, я б, справедливості заради, зазначив, що за досить стислі терміни цей орган зумів довести свою компетентність і свою спроможність. У них же реально це вийшло, подобається це комусь чи ні. Я думаю, що якась частина ГПУ до цього ставиться з ревнощами. Я не можу сказати, що це погано. І вони більш уважно відносяться до їхніх справ, ніж могли б, просто вдивляються в кожен їхній крок. Я впевнений, що в масі справ НАБУ є якісь огріхи, що в багатьох процедурах вони помилялися, але вони йдуть буром, і говорити, що вони це роблять непрофесійно, я б не став. ГПУ це той орган, який існує дуже багато років, орган, у якого традиційно були найбільш широкі повноваження в питанні підслідності, у питанні контролю кримінальних проваджень, у питанні власного слідства. І я думаю, що в якийсь масі випадків, якщо ми подивимося на ті провадження, які ініціювала ГПУ проти НАБУ, теж є якась правда. Але ми не повинні забувати, що суспільство НАБУ сьогодні прощає всі помилки.

- Це добре?

- Це просто так. ГПУ їх суспільство не прощає. Є маса прикладів, коли ГПУ провели блискучу роботу, але їм за це навіть ніхто не дякує, тому що вони сьогодні м'яко кажучи "не в моді". На відміну від НАБУ, якому суспільство ще якийсь час буде прощати будь-які помилки. Тому для того, щоб піти від емоційної складової, яка в цьому питанні є, я би на все це дивився професійно. А саме: є питання, аналіз, і реакція. Я впевнений, що в словах ГПУ багато правди. Але я думаю, що це не означає, що з цього треба робити медійний привід і перетворювати ці провадження в скандал. Адже є тисячі проваджень, про які ми з вами не знаємо, тому що вони розслідуються досить професійно. Просто ось в цьому і проблема – виник якийсь конфлікт, або ж виникло провадження, треба розбиратися і приходити до якихось висновків, і один одного не знищувати.

- Як ви оцінюєте методи, які застосовує НАБУ? Агент Катерина, агент Сергій...

- Усі методи повинні керуватися законом. Закон дозволяє їм використовувати свою агентуру, її впроваджувати для реалізації якихось їхніх програм. Це просто неприємно, напевно. Тому що може виявитися, що співрозмовник навпаки є агентом. Напевно, інтрига в іншому – чи дійсно в діях так звана провокація. І тут цікаво інше. Я спілкувався з різними людьми, які кажуть, що навіть якщо вдасться встановити провокацію в тому чи іншому питанні, це звільняє їх від відповідальності. В жодному разі ні. Якщо буде доведено факт провокації, тоді в додаток до того, хто вже відповідає перед законом, буде відповідати і провокатор. Але це не звільняє від відповідальності того, кому вже вручено повідомлення про підозру. Є там провокація, насправді, питання глибоко академічне, вимагає вивчення практики ЄСПЛ, оскільки в Україні такої практики мало. У мене є якийсь конфлікт інтересів стосовно Бориса Розенблата, це все-таки мій у минулому однопартієць і колега по залу, я не хочу коментувати. А інших прикладів поки немає.

- Діна Пімахова, заступник голови Державної міграційної служби.

- Думаю, що там більше подробиць, я хочу почекати і почути, що буде у пресі на цей рахунок, якими будуть офіційні позиції сторін, оскільки я впевнений, що там подробиць більше, ніж ми чули. Я не можу сьогодні прийти до висновку, чи є провокація там або немає, оскільки я не знаю, чи брала вона гроші в минулому, чи є якісь події кількамісячної давності, просила вона ці гроші або їй пропонували. Це дуже тонкі матерії. А висловлювати свою позицію на догоду тій чи іншій стороні некоректно.

- Президент вніс у Верховну Раду законопроект про створення Антикорупційного суду. На вашу думку, чи реально його створення найближчим часом, у січні наприклад, і за вашою інформацією, чи будуть цього суду передані справи тільки НАБУ, або СБУ і генпрокуратури?

- Я, на жаль, ще не бачив текст. Подивлюся і відразу ж скажу. Я думаю, що створення Антикорупційного суду давно був решеный питання, оскільки його вимагало суспільство. Я знаю, що президент завжди реагує, якщо прийняття того чи іншого рішення потрібно суспільству. Тому, будь-які спекуляції на цю тему – ні про що. Він, я впевнений, для себе рішення в частині підготувати проект і внести в зал прийняв. Тепер зал. Це складне питання, але якась легкість почасти полягає в тому, що не голосувати за цей проект не модно, не популярно, станеш негайно об'єктом атаки. Тому перспективи, що він буде проголосований, високі, і навіть не викликають якихось сумнівів. Де ж там та проблема, яка насправді розбурхує уми?

- Як туди судді будуть потрапляти?

- Якщо керуватися існуючими законами, які говорять про те, хто такі судді, яка процедура їх обрання, і всім з цим комфортно, тоді, напевно, проблем менше. Якщо в цьому законі нам наші міжнародні партнери хочуть сказати, що вони до нашої думки не прислухаються, і це рішення буде приймати виключно вони, то і в залі будуть проблеми.

- А є такий ризик?

- По-перше, треба подивитися, що пропонує президент у своєму законопроекті, по-друге, подивитися на реакцію частини залу, яка очевидно співпрацює з громадськими міжнародними організаціями. Я припускаю, що така проблема виникне, якщо домінуючою буде думка іноземців, яка буде не в змозі приймати до уваги думку української сторони. Тоді будуть проблеми.

Про арешт активів Ігоря Коломойського

- Прокоментуйте, будь ласка, рішення лондонського суду щодо арешту активів Ігоря Коломойського і Геннадія Боголюбова?

- Я думаю, що ми маємо справу з епопеєю на роки. Про це говорить сама динаміка і механіка слухання таких справ у Високому суді Лондона. Я б оцінив такі перспективи у два-три роки. Тільки через два-три роки ми дізнаємось, яким буде результат.

- Тобто, зараз це тільки забезпечення позову?

- Як це працює: з'явилися адвокати державного банку в Лондоні, принесли якийсь матеріал, підготували позов, і зуміли переконати суддю, що у винесенні подібного тимчасового визначення є сенс. Не забувайте, що прийнято вважати, що англійське право, рішення англійського суду, на 70% складається з життєвих обставин, і лише на 30% з букви закону. Іншими словами, вдалося судді пояснити, що таке визначення своєчасне, справедливе та необхідне в цей момент. Але воно було отримано за так званою процедурою "без іншої сторони". Тобто, стороні колишніх акціонерів про це нічого не було відомо. І, звичайно ж, у них є право опротестувати винесення такого визначення. Я не сумніваюся, що вони ним скористаються. Статистика, яка говорить про те, що такі визначення можуть впасти, вона теж значна. Я б сказав, що від 20% до 30% таких визначень у недалекому майбутньому падають, і це означає, що ухвала може бути скасована відповідним судом, а сама справа буде слухатися. Але це довго. Звідки мені знати, що на свій захист скаже Коломойський.

- Але з іншого боку, він ініціював низку інших процесів. Наприклад, кілька кримінальних справ в українських відомствах щодо компанії Kroll, покликаної встановити факти виведення колишніми акціонерами грошей з "Приватбанку". 7 грудня в банку навіть відбувся обшук силами Генпрокуратури з цих мотивів.

- Це дуже болюче питання, я би теж вважав за краще утриматися від коментарів, оскільки я не володію достатньо матеріалом. Поверхнево це виглядає досить дивно. Але з іншого боку, треба розуміти, якими матеріалами вони оперували, коли приймали такі рішення. Я думаю, що як мінімум обшуком це не назвати, вважаю, що мова йде про виїмку. І це означає, що слідчі ГПУ хотіли ознайомитися з тими або іншими документами. Якщо стане відомо про те, що увірвалися співробітники "Альфи", або КОРДу, поклали всіх на підлогу, перевернули догори дном банк, забрали документи, комп'ютери, тоді це називається обшук. Якщо ж прийшли співробітники і ввічливо попросили ознайомитися з документами або передати копії, то, напевно, це не обшук. Я не думаю, що це сильно впливає на англійські процеси.

- На англійські ні, але кажуть, що це спровокувало конфлікт генерального прокурора з президентом.

- Я далекий від думки, що у президента і генерального прокурора є якийсь конфлікт. Це ті люди, які багато років дуже швидко знаходять спільну мову. Більше того, я не впевнений, що Юрій Віталійович знає про всі справи в Генеральній прокуратурі. Тому, за що його стратити в цьому питанні?

Про створення Держбюро розслідувань

- Зараз створюється Державне бюро розслідувань, куди має бути передана слідство ГПУ. Як ви вважаєте, коли воно може запрацювати?

- Давайте постараємося приземлено поміркувати. Є три керівника, і більше нічого. Потрібно оголосити конкурс на інші вакантні посади. Я б вважав, що з цим можна впоратися протягом 2-3 місяців. Потрібна будівля, де ці люди будуть працювати. По-моєму, її ще немає. Потрібно набрати якесь число слідчих або детективів, для того, щоб цей орган почав працювати, прописати всі регламенти, затвердити розподіл. Ну я думаю, що ми говоримо про перспективу в 4-5-6 місяців.

- Як ви оцінюєте результати конкурсу на голову ДБР? Дуже несподіваний результат, Роман Труба не був одним з фаворитів. А фаворитом називали Олексія Геращенкова, якого фактично "збили" конфліктом між НАБУ і НАЗК.

- Я не знаю достовірно, що там сталося з історією з НАЗК. Необхідно реагувати чесно, оббрехати когось дуже просто. Чи правда те, що ці СМС, які були продемонстровані, справжні, я не знаю, ніхто поки на цей рахунок не висловлювався. Де зараз слідство, на чому воно зупинилося, до яких висновків прийшли... Офіційної позиції поки не було. Я знаю, що оббрехати людину дуже легко, і потім дуже важко відмитися. Тому, чи не був обраний Олексій з цієї причини, треба запитати у членів журі. Що таке комісія? Це живі люди в кількості 9 осіб, які приймали ті чи інші рішення. Я думаю, що у них була якась спільна позиція, список з числа фаворитів. Очевидно, що туди входив Труба. І я також не виключаю, що вони самі керувалися своєю логікою. Ось, наприклад, коли всі говорять, що буде Олексій, буде хтось інший, це ж теж їх дратує. Вони самі могли про щось домовитися, і це стало відомо іншим людям. Я не виключаю, що вони змушені були приймати подібне рішення просто всупереч громадській думці. Якщо вони, наприклад, я зараз перебільшую, прийшли до висновку, що в числі фаворитів є 4-5 чоловік, і Труба був одним з них, чому таке рішення абсолютно ідіотське? Просто один з фаворитів. Я з цією людиною не знайомий, мені важко щось сказати. По телевізору виглядає спокійною, урівноваженою людиною. Я б не шукав якоїсь теорії змови у рішенні комісії, я можу зрозуміти їхню логіку. Якби я був членом комісії, і навіть прийшов до висновку, що Олексій повинен виграти цей конкурс, але про це говорить вже вся країна, то я в ідіотському становищі. Мені не хочеться, щоб мої рішення, якими я ділюся з членами комісії, обговорювали всі. Це питання, в тому числі, моєї репутації. Я не виключаю, що саме з цієї причини вони і прийняли таке рішення.

On Top
Продовжуючи переглядати www.rbc.ua, ви підтверджуєте, що ознайомилися з Правилами користування сайтом, і погоджуєтеся з Політикою конфіденційності
Пропустити Погоджуюся