О.Гудима: “Газової війни з Росією не буде”

РБК-Україна: З 1 січня 2010 р. ціна на російський газ буде дорожча на 20% від сьогоднішньої і, як стверджують експерти, 1 тис. куб. м буде коштувати для промисловості не менше 270 дол. Чи витримає таке підвищення наша хімічна і металургійна промисловість, яка і без цього знаходиться у стані кризи?

О.Г.: Вочевидь, уряд України має зробити певний прогноз ціни на газ на наступний рік. Але це дуже складне завдання. І ми не знаємо, якою вона буде. Особливо в другому і третьому кварталах 2010 р., оскільки ціна на газ формується в залежності від ціни на нафту. Напевне, ми можемо прогнозувати ціну лише на перше півріччя 2010 р.

Взагалі, я можу сказати, що формування ціни в ринкових умовах - це дуже абстрактна річ. І криза також вплинула на це. Більшість європейських держав також гадки не мають при формуванні бюджету чи комерційних планів про ціну на газ. Тому що це є незбагненним. Накладання кризи призвело до того, що вам ніхто точно не скаже, якою буде ця ціна. Хоча по першому кварталу наступного року ще можна сказати, що в Україні нічого страшного не відбудеться. Певно, в першому кварталі, зважаючи у тому числі і на політичні реалії, ціна на газ залишиться такою, яка є сьогодні. Для промисловості вона не буде вищою 250 дол за 1 тис. куб. м. Також треба враховувати, що у нас є резерв газу у розмірі 21 млрд куб. м. І в цілому сьогодні ми вже маємо 26 млрд куб. м проплаченого російського газу. Причому ми його купили за достатньо низькими цінами, навіть враховуючи газ RosUkrEnergo.

Треба визнати, що прийняття держбюджету-2010 сьогодні є просто нереальним, тому я є прихильником того, що і бюджет, і ціна на газ будуть формуватися вже в лютому. Тоді до влади прийде новий Президент, який через два дні матиме в Верховній Раді 250 депутатів, і буде знати, яку ціну на газ треба закладати вже на другий і третій квартали.

РБК-Україна: Але наразі діючий Президент Віктор Ющенко вимагає від уряду Юлії Тимошенко переглянути газові контракти з Росією. Тобто, закріпити на папері домовленості щодо зменшення об'ємів газу, який купує Україна. Наскільки це реально? І чи треба переглядати контракт між «Газпромом» та «Нафтогазом»?

О.Г.: В заявах лідерів європейських держав я не бачу нічого навіть приблизного. Європейські держави сьогодні опинилися в тих самих умовах, що і Україна - будь-яка з них, хто має подібні контракти з «Газпромом», не виконує їх. І там також передбачені штрафні санкції, коли купується газ в менших об'ємах, ніж прописано в документах.

Росія ж опинилась у цікавій ситуації. Вона не добирає, як з європейських країн, так і з України. І теоретично вона може застосовувати санкції, як до країн Європи, так і до України. Росія деколи робить такі заяви, але на практиці прощає Україні. Хоча й були заяви, що вони не виключають застосування таких штрафів. Але це політика - політика кнута.

Насправді Росії потрібно від інших країн зовсім інше в межах планів по будівництву South Stream та Nord Stream. «Газпром» залишає за собою право тримати інші країни на короткому паску, не змінюючи умови контрактів. Їх можна змінити лише за спільною згодою як європейської сторони, так і України. А не за окремим бажанням України, яка має погані стосунки у газовій сфері з Росією. Зокрема, - саме Президента Ющенка і Росії. І якщо б Президент Ющенко сказав, що він іде до Москви, домовляється з Медведєвим, що ми підписуємо і змінюємо угоди по поставкам газу... Тоді б Тимошенко мала б це виконувати. Хай він це зробить. Це було б достойно Президента Ющенка. Але ж він не може добитися навіть аудієнції з Медведєвим. А нашкодити, кричати, що це кабальні умови...

Проте треба розуміти, що саме такі кабальні умови є і для країн Європи. Ми є тепер у європейській газовій родині, і маємо діяти спільно. І те, що зробила прем'єр Тимошенко, домовившись з Путіним у Польщі про відмову від штрафних санкцій і зниження об'ємів, - це велике досягнення. І я не думаю, що Путін напередодні президентських виборів в Україні піде на застосування таких санкцій. Бо тоді вся Європа буде сприймати це як втручання у внутрішні справи України з метою підтримки когось з кандидатів. Напевне, в Росії знають, що в Україні це може викликати таку реакцію. І до появи нового Президента, який через діалог зможе добиватися внесення змін до газових угод, їх перегляду не буде.

РБК-Україна: Тобто повторення газової війни між Росією та Україною не буде?

О.Г.: Так, я є прихильником того, що цієї зими повторення газової війни не буде. Бо вона була шкідливою і виявилася невдалою для самої Росії. І не стільки у тому сенсі, що вони не поставили Україну і Європу на коліна, а тому що вони викликали тією війною процеси віддалення від Росії, скорочення споживання російського газу. Європа почала переходити разом з Україною на альтернативні види палива, які і не пахнуть політикою, як їх газ.

Фінансова криза теж призвела до 50%-вого скорочення споживання газу, але половину там складає перехід саме на альтернативні види палива. Всі вирішили після газової війни минулого року рятуватися від надмірного монопольного допінгу Росії. І на це немає ради у росіян. Вони це розуміють. І якщо б вони у цьому році, не дай бог, розпочали таку війну, то для України це був би ще один додатковий аргумент та стимулятор взагалі поставити завдання відмовитися від російського газу. Звичайно, це неможливо зробити за два чи три роки. Але якщо б минулого року ми мали таке інтерв'ю, і хтось сказав вам, що замість 55 млрд куб. м, які ми спожили у 2008 р., ми споживемо у 2009 р. 30 млрд куб. м, то в це б ніхто б не повірив. Я ж стверджую, що за весь поточний рік ми споживемо 27-28 млрд куб. м газу.

РБК-Україна: Але прем'єр Юлія Тимошенко не раз заявляла, що Україна зробить усе, щоб закріпити у газовому контракті зменшення об'ємів газу на наступний рік. Така усна домовленість дійсно була досягнута в Польщі з її  російським колегою Володимиром Путіним. Але ж ці домовленості треба оформити документально.

О.Г.: Тоді прем'єр говорила про конкретне питання, яке нам боліло. Але тепер це виглядає так, що за десять місяців світової кризи є і інші пункти в газовому договорі, які виглядають неадекватно з точки зору світових економічних умов. І росіяни це добре розуміють. Але вони борються за те, щоб мати можливість політичного тиску на Україну. Проте я впевнений, що як тільки ми отримаємо нового Президента, який буде мати вище право переглянути ці контракти, він цим правом скористається у повному обсязі. А не тільки окремого пункту, про який говорила Тимошенко.

РБК-Україна: Тобто, якщо Тимошенко стане Президентом, то вона підніме питання про повний перегляд нині діючої газової угоди?

О.Г.: Тимошенко вміє домовлятися прагматично. І хто би що б не говорив, що нинішні умови є кабальними, вони насправді є революційними, бо ніщо так не стимулювало державу і бізнес, населення зменшувати споживання російського газу. Це був неоціненний подарунок від Росії, яка не усвідомила цього.

РБК-Україна: В цьому ж контексті важливе питання про ставку на транзит. Віктор Ющенко неодноразово вимагав від уряду збільшити ціну транзиту російського газу, оскільки ціна на газ вже є ринковою. Як відомо, ставка на транзит буде збільшена 1 січня 2010 р., але чи покриє це зростання ціни на саме паливо для України?

О.Г.: Параметри транзиту вже визначені та підтверджені російською й українською сторонами. Вони будуть у коридорі між 2,6-2, 7 дол за 1 тис. куб м на 100 км. А сьогодні - 1,7 дол. Україна отримає на один долар більше з кожної 1 тис. куб. м. Коли ми говоримо про прокачку російського газу обсягом 100 млрд куб. м, то при нинішніх ставках Україна протягом року отримала 1,7 млрд дол. А наступного року отримає вже 2,7 млрд дол.

І не треба весь час спекулювати, заявляючи, що в Європі ставка на транзит є набагато вищою, ніж в Україні. Росія - наш найближчий сусід, ставка є ринковою, але вона не може змінюватися, як в Німеччині. Але те, що вона стане ринковою, це безумовно. І фактично йде мова про те, що вона покриє підняття ціни на газ. При цьому вона покриє не лише 20%-ову надбавку ціни на газ.

Крім того, нагадаю, що за цей час ми скоротили споживання газу набагато більше, ніж розраховували. Планувалось, що ми купимо 55 млрд куб. м в 2009 р., але купили на 20 млрд куб. м менше. І коли рахувати все це, то нема нічого поганого у збільшенні ціни. Україна тут не програє, зважаючи на подальшу тенденцію скорочення споживання газу.

 

Спілкувалась Ганна Стешенко