О.Пеклушенко: “Валютне кредитування населення - фінансово небезпечне явище в умовах посилення гнучкості обмінного курсу гривні”

РБК-Україна: Прокоментуйте ситуацію з валютним кредитуванням в світлі закінчення мораторію з 1 січня 2011 р. та останніми рішеннями Вищого спеціалізованого суду України (ВССУ) з розгляду цивільних і кримінальних справ та Печерського райсуду Києва, які ухвалили рішення про незаконність валютних кредитів.
Олександр Пеклушенко: В цьому питанні я орієнтуюся на позицію Національного банку України, як головного органу валютного контролю, та судову практику розгляду цивільних справ Верховним судом України (ВСУ), що виникають з кредитних правовідносин. Тут вбачається, що банки, які у встановленому законодавством порядку отримали банківську ліцензію та письмовий дозвіл НБУ на здійснення валютних операцій, мають достатні юридичні підстави та законне право щодо укладання кредитних договорів в іноземній валюті.
Слід зазначити, що на ухвалу ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ, якою підтверджена неправомірність надання кредитів в іноземній валюті без наявності індивідуальної ліцензії НБУ, Національним банком, як третьою особою у цій справі, подана заява до ВСУ про перегляд судового рішення в порядку ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України.
Одночасно наголошую, що розглядаю валютне кредитування населення як фінансово небезпечне явище в умовах посилення гнучкості обмінного курсу гривні. Крім цього, не можна залишити поза увагою питання щодо необхідності поступового зменшення сфери використання іноземної валюти, як засобу платежу на території України, у тому числі - за рахунок обмеження посередницької функції іноземної валюти при споживчому кредитуванні фізичних осіб.
РБК-Україна: Чи становитиме загрозу для національної монетарної системи кредитування «Дочірнім банком Ощадбанку Росії» в рублях? І чи може це стати одним з кроків в глобальній трансформації бівалютної системи в Україні в багатовалютну?
О.П.: Аналіз цього питання було б доцільним робити не в площині кількості іноземної валюти, що обертається на території України, а через призму обсягу та якості вітчизняної продукції, яку репрезентує гривня. Якщо насичення вітчизняного ринку відбуватиметься насамперед завдяки випереджаючій динаміці українських товарів та покращанню їх якості, присутність іноземної валюти навряд чи загрожуватиме стійкості нашої монетарної системи. Якщо ж зрушень у наведеній сфері не буде, то іноземна валюта дійсно може підтримувати товарну експансію іноземного виробництва, автоматично ускладнюючи стан національних фінансів та монетарної системи.
РБК-Україна: Урядова постанова від 12 січня визначила порядок розміщення коштів місцевих бюджетів на депозитах, за якою ці кошти можна розміщати лише в державних Укрексімбанку та Ощадбанку. Ви схвально ставитесь до цієї норми і чому не можна розміщувати ці депозити у великих комерційних банках?
О.П.: Відверто кажучи, я взагалі не прихильник того, щоб бюджетні кошти розміщувалися на рахунках в банках. На мій погляд, бюджетні кошти мають якомога швидше спрямовуватися за призначенням, а саме - на фінансування видатків, передбачених законодавством.
Якщо ж на рахунках місцевих бюджетів утворюються вільні кошти, то вони мають використовуватися не стільки для тривіального отримання процентних доходів від вкладання на депозити, скільки з метою фінансового сприяння виконанню тих чи інших державних програм або проектів. Переважна кількість таких програм та проектів, природно, реалізується через державні банки, оскільки дуже часто вони є просто комерційно нецікавими для приватних банків. В контексті сказаного я й розглядав би згадану постанову Кабміну.
РБК-Україна: Чи триватиме мораторій на випуск муніціпальних облігацій внутрішнього займу в 2011 р. і як це позначиться на інфраструктурі житлово-комунальної і транспортної сфер міст, яким заборонили випускати ці облігації?
О.П.: Наскільки зрозуміло із змісту питання, у ньому піднімається проблематика місцевих запозичень. В цьому аспекті хочу нагадати, що порядок здійснення місцевих запозичень встановлюється урядом відповідно до умов, визначених Бюджетним кодексом. Наскільки мені відомо, такий порядок ще не затверджений. Коли цей документ з'явиться, можна буде більш детально прокоментувати перспективи залучення позик на місцевому рівні.
РБК-Україна: Як Ви оцінюєте можливість глави НБУ Сергія Арбузова протистояти, зокрема, інфляційним викликам? За деякими оцінками, минулого року реальна інфляція сягнула 30% при збільшенні готівкової маси на 20%.
О.П.: В мене не виникає жодних сумнівів у здатності глави НБУ адекватно і ефективно організувати роботу центробанку з метою протистояння внутрішнім та зовнішнім викликам.
Конкретно стосовно інфляційних викликів хочу зауважити наступне. Насправді у минулому році інфляція була значно меншою, ніж 30%, і становила 9,1%, а рівень базової інфляції був ще меншим - 7,9%. На проточний рік офіційний прогнозний рівень інфляції становить 8,9%.
Ціль утримати інфляцію на такому рівні є, на мою думку, досить амбітною. Адже треба мати на увазі, що в поточному році на показник інфляції суттєвим чином впливатиме як заплановане адміністративне підвищення окремих цін та тарифів, так і можливе зростання цін на зовнішніх ринках.
За таких умов покладати усю відповідальність за цінову стабільність лише на центральний банк було б не дуже правильно. Тільки спільна і скоординована робота НБУ та уряду здатна забезпечити ефективне керування інфляційними процесами в державі. І я особисто впевнений, що показник інфляції не вийде за межі оголошених параметрів.
РБК-Україна: Чи вдасться своєчасно сплатити відсотки за зовнішнім боргом, який складає 30% від ВВП?
О.П.: Боргове навантаження, безумовно, пов'язано з потенційними ризиками. Проте воно сьогодні залишається контрольованим.
По-перше, торік було підвищено суверенний рейтинг України: Standard&Poor's - до В+.
По-друге, зовнішні кредитори зберігають свій інтерес до вітчизняної економіки, продовжуючи активно фінансувати її. При цьому також розвивається плідна співпраця з Міжнародним валютним фондом.
Нарешті, найбільш тривожний у цьому відношенні, 2009 р., вдалося пройти без будь-яких боргових потрясінь. Все це надає підстав для оптимістичних сподівань.
РБК-Україна: А як бути з ризиком зменшення ЗВР?
О.П.: Минулого року загальний приток іноземної валюти до України перевищив її платежі нерезидентам. Це формувало об'єктивне підґрунтя для домінування на ринку валютної пропозиції, завдяки чому сальдо валютних інтервенцій НБУ було додатнім , перевищивши 1,3 млрд дол.
Аналогічна ситуація спостерігається і в поточному році. Зокрема, у січні Нацбанк більше купував у банків іноземної валюти, ніж її продав їм. Це сприяло як курсовій стабільності гривні, так і збільшенню міжнародних резервів. Отже, запропонований для розгляду сценарій виглядає занадто песимістичним.
Проте, у разі погіршення зовнішньої кон'юнктури, Нацбанк може застосувати комплекс регулятивних заходів для підтримки національної валюти. У цьому відношенні було б наївним вважати, що єдиним засобом її підтримки є валютні інтервенції. Нарешті, необхідно також враховувати, що Україна взяла зобов'язання щодо поступового підвищення гнучкості курсу гривні, що дозволяє частково зняти навантаження на міжнародні резерви країни.
РБК-Україна: До речі, наскільки Ви серйозно розцінюєте С.Арбузова на чолі Нацбанку в світлі того, що до цього він очолював маленький банк родини Януковичів?
О.П.: По-перше, мені не відомо, чия рідня є власником того банку, в якому працював Арбузов.
По-друге, мені це нецікаво.
Для мене як голови комітету, як депутата, важливим є декілька речей. Що таке маленький банк? Це така ж робота як у великому банку, тільки з більшими проблемами. Тому робота у маленькому банку дає більше досвіду, більше складнощів, а тому - якіснішого працівника.
Я позитивно ставлюсь до молоді у владі. Мабуть, тому, що у 26 років очолював районну організацію , де була майже тисячя робітників, а в 32 роки - керував обласною, де було до 25 тис. робітників.
Є кілька речей, які мені дуже імпонують в Арбузові. Він дуже доступний і тепер НБУ не виглядає як раніше бастіоном з непробивним муром. Другий момент - Арбузов не відкладає рішення на потім.
А найголовнішою є атмосфера між нашим комітетом і НБУ, ми усвідомлюємо, що знаходимось по одну сторону барикад .
РБК-Україна: Останній приклад такої Вашої взаємодії із С.Арбузовим?
О.П.: Зараз у нас ведеться досить плідна взаємодія в частині кредитних союзів.
РБК-Україна: Як загалом ставитесь до самої ідеї кредитних союзів, які себе останніми роками дуже дискредитували?
О.П.: Безперечно, вони мають право на життя. До речі, 95% кредитних союзів мають хорошу історію і гарну репутацію. Але в бочці меду завжди є ложка дьогтю. Нею стали ті 5%, які наживались на грошах людей, зробили нещасними тисячі.
Проте знаєте, не це в питанні кредитних союзів цікавить більше. А те, що люди по кілька разів чіпляються на їх гачок, маючи до цього гіркий досвід. Недавно до мене приходили на прийом люди, яких зараз ошукали кредитні союзи, а в свій час вони постраждали ще від злопам'ятного союзу «Слов'янський». Виникає питання: що, досвід не навчив? Це парадокс, як у нас з Єгиптом, з якого усі виїжджають, а у нас з Борисполя по 7 літаків вилітає.
Але була інша ситуація, коли до мене прийшов чоловік, який втретє потрапив в лапи шахрайських кредитних союзів. Він всіляко картав себе, каявся, але запитав дуже мудру річ - чи несе якусь відповідальність за це держава, адже вона надала право кредитному союзу займатись цією діяльністю? І який не виплачує сьогодні ні дивіденди, ні членські внески.
Підводжу до того, що держава має створити умови, щоб така ситуація не повторялась. Загалом це наслідок недосконалого закону про кооперацію.
Нині перед нами стоїть задача - зміна законодавства, щоб визначити регулятора, саморегулюючу організацію всередині цих союзів, яка могла контролювати їх.
А головне - ми маємо повернути людям гроші. Усвідомлюю, що це будуть в тому числі бюджетні гроші. І сума тут вражаюча - більше 1 млрд грн. В цьому році це неможливо.
РБК-Україна: Чи погоджуєтесь Ви з Асоціацією банків України, що норма про збільшення статутного капіталу банків до 500 млн грн призведе не до покращення банківської системи, а фактично до смерті маленьких банків? І водночас - до монополізації банківської системи.
О.П.: На мою думку, збільшення вимог щодо мінімального розміру статутного капіталу банку пов'язано з необхідністю підвищення рівня капіталізації банків та зниження ризиків для вкладників і клієнтів банків. Банк відповідає за своїми зобов'язаннями власним майном, відповідно, мінімальний розмір його статутного капіталу має бути адекватним ризикам, що притаманні банківській діяльності.
По суті, статутним капіталом визначається той мінімальний розмір належного банку майна, яким гарантується виконання зобов'язань банку перед його вкладниками та іншими кредиторами. Статутний капітал визначає також і рівень відповідальності власників банку за зобов'язаннями перед клієнтами. Тому, зважаючи на притаманні банківській діяльності ризики, вимоги щодо мінімального розміру статутного капіталу мають встановлюватись на адекватному рівні, щоб забезпечити реальне гарантування за депозитами та іншими зобов'язаннями цього банку, та мінімізувати можливі втрати активів вкладників та інших клієнтів банків.
Крім того, підвищення рівня капіталізації банків створює передумови для збільшення об'ємів кредитування економіки, а також налагодження прямих зв'язків з великими іноземними банками, які зацікавлені у наданні синдиційованих кредитів лише надійним банкам.
Тому вважаю цілком логічним підвищення вимоги щодо мінімального розміру статутного капіталу на момент реєстрації банку та встановлення їх на такому рівні, який буде відповідати рівню ризиків, які притаманні в цілому банківській діяльності.
РБК-Україна: Нещодавно, розповідаючи про перипетії пенсійного реформування, Ви згадали про дешеві кредити. Не випадково?
О.П.: Вважаю, що на сьогодні існують три показники, які обумовлюють перспективи дешевого кредитування.
По-перше, це рівень інфляції. Якщо ми її матимемо в межах 10-12%, як це спостерігалось останні роки, то розраховувати на дешеві кредити не можемо. Інфляція - основний показник. І, якщо ми хочемо мати дешеві кредити, треба починати з економіки.
По-друге, це недосконалий механізм застави. Часто був свідком, а й навіть учасником житейських ситуацій, коли людина просила допомогти взяти дешевий кредит і при цьому обіцяла мільйон відсотків гарантій. Коли ж у неї запитували, що вона може дати в заставу, то переважно відмахувалась старим трактором чи поломаним велосипедом. Тому доки не знайдемо ефективних механізмів застави, які гальмуватимуть ризики в цьому питанні, ситуація з кредитами з нинішньої точки не зрушить.
Третє - питання ринку землі, який має бути розблокований. Якщо це буде зроблено правильно, по-державному, з врахуванням інтересів селян, це стане серйозним аргументом для кредитування як загалом по країні, так і в аграрному секторі зокрема.
РБК-Україна: Нещодавно Ви заявили , що кошти Ощадбанку СРСР все рівно треба повертати. Якщо не відмовились від цієї ідеї, то коли розпочнеться видача і як буде проводитись?
О.П.: Так, я досі стою на позиціях, що ці гроші мають бути повернені. Навіть нещодавно надіслав листи Президенту, прем'єру, голові НБУ з проханням висловити свою позицію з цього приводу.
Щодо мене - в основі повернення має бути солідарна державна концепція, має бути створена національна програма повернення. Це моя ціль і моїх колег. Для цього будуть проведені відповідні парламентські слухання.
Ця програма, на мою думку, має в першу чергу стосуватись людей у віці, пенсіонерів. Я думаю, ми маємо віддати перевагу саме їм.
В цьому році однозначно повертати кошти ніхто не буде. Скоріше всього з наступного. Тому зараз не можу навіть спрогнозувати, в яких об'ємах це буде робитись, в скільки етапів. Але те, що люди не помиратимуть в чергах за вкладами біля банків , як це було за урядування Тимошенко, - це я гарантую!
РБК-Україна: Ви поодинокі в ідеї повернення вкладів? Чи підтримують Вас прем'єр-міністр Микола Азаров, перший віце- прем'єр Андрій Клюєв, голова комітету з питань бюджету Валерій Баранов?
О.П.: Якщо навіть не підтримують, то моя задача переконати їх.
РБК-Україна: Однаі з колишніх рекомендацій МВФ Україні - надання Нацбанку права прямого кредитування суб'єктів підприємництва. Чи підтримуєте Ви цю рекомендацію?
О.П.: Ви неправильно поінформовані - МВФ ніколи не давав Україні таких рекомендацій. Навпаки, завжди вимагав і продовжує вимагати від української влади не допускати не лише прямої, а й опосередкованої участі Нацбанку в кредитування суб'єктів підприємницької діяльності.
Власне, така ж позиція закріплена і в законі «Про Національний банк України». І я цілком підтримую такий підхід, оскільки функцією центрального банку має бути забезпечення стабільності грошової одиниці, тоді як питання кредитування суб'єктів господарювання мають вирішуватися насамперед через використання механізмів фінансової політики, відповідальність за здійснення якої Конституція України покладає на Кабмін.
РБК-Україна: Чи має НБУ погоджувати з МВФ курси долара і євро по відношенню до гривні?
О.П.: Оскільки Меморандумом про економічну та фінансову політику передбачено поступовий перехід до гнучкого курсу гривні, жодних обмежень на його коливання не встановлено.
РБК-Україна: Ви спрогнозували в цьому році поліпшення інвестиційного клімату. Чим воно обґрунтоване?
О.П.: Минулого року вдалося відновити економічне зростання, знижено рівень інфляції, підвищено суверенний рейтинг країни, спостерігається чистий приток іноземної валюти до країни. Національний банк почав знову викупати валюту на міжбанківському ринку, накопичуючи міжнародні резерви, курс гривні зберігає прогнозовану динаміку. Все це об'єктивно сприяє покращанню ринкових очікувань та інвестиційного середовища.
РБК-Україна: Чи часто в вашому комітеті порушуються лобістські теми? І хто взагалі є найбільшим лобістом комітету?
О.П.: Якби в Україні була номінація «лобіст своєї батьківщини», то з радістю волів би стати її володарем. Я лобіст Запорізького краю, і не приховую цього. Бо ті мільярди, які йдуть звідти, заробляються трубами заводів, ядерними реакторами наших електростанцій, високим рівнем захворювань і смертності. Тому я працюю на те, щоб гроші із Запоріжжя максимально залишалось в місті.
Тому якщо йде мова про лобізм територій, то кожен поважаючий себе депутат це робить.
Якщо говорити про лобізм галузей господарства, то і тут поганого нічого не бачу. Коли колега, депутат В`ячеслав Богуслаєв вносив законопроекти по авіабудуванню, то комітет їх підтримував, бо це йшло на розвиток галузі. Те ж саме стосувалось і колеги Миколи Круглова, який вносив проекти законів по кораблебудуванню.
Ще є лобізм «під себе». Чесно кажучи, я не знаю таких людей, які б в нашому комітеті його застосовували. Та й власне не хочу знати.
РБК-Україна: Чи потрібен нам взагалі закон, який регулюватиме лобізм? І чи підтримаєте Ви відповідний законопроект Валерія Коновалюка?
О.П.: В нас лобізм має залишатись емоційно-патріотичним, а не по американській моделі - юридичним. Як дійдемо до їх рівня життя, соціальних, економічних, життєвих стандартів, тоді будемо про щось говорити. А зараз я противник закону про лобізм.

Спілкувався Костянтин Ткаченко