13 січня ц. р. Верховна Рада прийняла за основу законопроект Миколи Томенка №1357, згідно з яким суспільне телебачення має бути створено у вигляді стовідсотково державного ПАТ. Зураб Аласанія, який став гендиректором Національної телекомпанії України (НТКУ) за умови, що йому не будуть заважати створювати на базі НТКУ громадське телебачення, критично оцінив ініціативу парламентаріїв. В інтерв'ю РБК-Україна Зураб Аласанія розповів, як у владі сприймають ідею суспільного мовлення, чому державне телебачення апріорі не може працювати ефективно, чому Україна програє Росії інформаційну війну і чи потрібне Міністерство у справах інформаційної політики.
13 січня ц. р. Верховна Рада прийняла за основу законопроект Миколи Томенка №1357, згідно з яким суспільне телебачення має бути створено у вигляді стовідсотково державного ПАТ. Зураб Аласанія, який став гендиректором Національної телекомпанії України (НТКУ) за умови, що йому не будуть заважати створювати на базі НТКУ громадське телебачення, критично оцінив ініціативу парламентаріїв.
В інтерв'ю РБК-Україна Зураб Аласанія розповів, як у владі сприймають ідею суспільного мовлення, чому державне телебачення апріорі не може працювати ефективно, чому Україна програє Росії інформаційну війну і чи потрібне Міністерство у справах інформаційної політики.
РБК-Україна: Законопроект відправлений на доопрацювання до другого читання. Це що, спроба завалити, відтягнути створення громадського ТБ?
Зураб Аласанія: Це спроба торгуватися. Виторговують обласні телерадіокомпанії. При цьому, саму ідею суспільного мовлення вбивають.
На думку Томенка, в країні має бути 26 громадських телерадіокомпаній, а фінансуватися вони будуть облрадами та губернаторами. В їхні наглядові ради будуть входити місцеві депутати. Хто там буде замовляти музику? Зрозуміло. І обласні ТРК ні на грам, ні на секунду не зміняться.
Більш того, дискредитують саму ідею. На місцях медійники в більшості своїй не хочуть ніяких змін. Вас влаштовує те, що показує обласне телебачення?
Саме нічого не чіпати, залишити, як є, пропонує Томенко. Він розповідає, що місцеві губернатори будуть фінансувати з обласних бюджетів. Обласні ТРК отримували від облрад 100 тис. грн на рік. Це навіть не смішно.
У кожній ОДТРК працюють по 300-350 чоловік. При такому фінансуванні їх і далі будуть тримати в напівубогому стані, щоб вони робили все, що треба місцевій владі. А щоб не заважали використовувати обласні ТРК як рупор влади на місцях, Томенко вимагає розділити юридичні особи. Але цього робити не можна з точки зору управління процесом, в чому Томенко - повний нуль.
В Європі 79 національних громадських мовника, які об'єднані в одну велику організацію EBU (Союз європейських мовників - ред.). У Польщі радійники "вовком виють" через те, що у них вже дев'ятий рік окремі юридичні особи.
Спочатку треба побудувати систему, навчити виробляти продукт суспільного мовлення, а потім вже розділяти. Через кілька років - будь ласка. Я б перейняв досвід німецького АРД, де шість незалежних мовників домовилися тримати загальний канал. У нас в країні і так багато хаосу, і поки треба навпаки інтегрувати вертикально.
РБК-Україна: Томенко робить серйозні заяви про те, що в поправках закладена небезпека приватизації майна.
Зураб Аласанія: Він бреше. Більше того, каже все навпаки. Зараз доведу.
Наші поправки передбачають створення акціонерного товариства, щоб вивести управління суспільним мовленням з управління державою. Все майно залишається у власності держави. Воно передається в управління ПАТ НСТУ (Національна суспільне телерадіомовлення України, - ред.). Але в законі написано дуже точно українською мовою: будь-яка приватизація чого б то не було забороняється.
А ось Томенко хоче, щоб майно тих 26 обласних ТРК було передано місцевим громадським мовникам, які, нібито, будуть створені на їх базі. Отже, держава повинна передати це майно на баланс комунальної власності. Але в переліку майна, яке держава може передати в комунальну власність, немає обласних ТРК. А значить, це можливо тільки шляхом приватизації.
РБК-Україна: У 2005 році Томенко вже один раз успішно завалив створення громадського телебачення в Україні. Чому знову він, кому він потрібен?
Зураб Алсания: Томенко у створенні громадського телебачення - це величезний камінь, який лежить на дорозі, і через нього ламаються колеса. У 2012 році Томенко заявляв, що в Україні не раніше 15 року можна створювати громадське ТБ. Настав 15 рік - і Томенко, як і раніше, гальмує процес.
Але він - уже "дембель" у парламентській політиці. Зрозуміло, що тільки за своєю ініціативою таке не робив би. Я можу припустити, що дехто у владі вважає, мовляв, у складний воєнний час держава не повинна втрачати державних систем мовлення. Що, я вважаю, неправильно. Такий підхід свідчить про нерозуміння суті суспільного мовлення.
РБК-Україна: Що можете сказати про інформаційну політику держави?
Зураб Аласанія: Інформація і безпека - це справа, в тому числі, Міністерства інформаційної політики. Ні найменшого відношення до мене, до цього каналу, до журналістики не має.
РБК-Україна: Але ви керуєте державним телеканалом і точно знаєте, як влада працює зі ЗМІ. Це темники або, скажімо ввічливо, меседжі, бесіди в неформальній обстановці?
Зураб Аласанія: Я бачу, що у владі тільки беруться вибудовувати інформаційну політику. А неформальні бесіди відбуваються регулярно.
Мені треба знати, що думає міністр оборони, тому що у мене мільйон звернень, що відбувається на фронті. Нарешті, двоє серйозних чоловіків - Полторак і Муженко - зустрічаються з головними редакторами. Виявляється, вони на нас ображені: "Ви включаєте в прямий ефір не тих людей. Це шпигуни у вас у прямому ефірі кричать, що нас атакують".
Ок, дайте нам в ефір хороших людей. Де ваші герої? А вони: "Не можемо - це військова таємниця".
Міністру кажуть, що він повинен заборонити мобільні телефони на лінії фронту. На що він: ну це ж недемократично. Але ви коли-небудь бачили ізраїльських військових у бойових діях з мобільниками? Як тільки стосується війни, там - жорстока цензура!
Вони (українські військові чини, - ред.) незадоволені тим, що пишуть про голих і босих солдатів. Але це правда! Неправда - це: ми вчора уклали контракт на мільярд. Що в цьому контракті? Знову - військова таємниця. Як же нам тоді працювати? Так ми намагаємося зрозуміти один одного.
РБК-Україна: Міністерство інформаційної політики потрібно було створювати?
Зураб Аласанія: Не впевнений, що потрібно, але воно за фактом створено. Подивимося, як буде працювати. Дуже швидко, 3-4 місяці - і ми зрозуміємо, чи даремно платимо свої гроші. Юрій Стець ж просить 4 млн грн на рік. Комісія з моралі витрачала 5 млн грн. Нам вона потрібна? Нехай тепер ці гроші підуть на "МінСтець".
Але не плутайте одне з іншим. Журналістика та інформація - дещо різні речі.
Протидіяти такій інформаційній стратегії, як у Росії, не може жодне ЗМІ. А міністерство може підключати масовані ресурси. Наприклад, найняти 850 ботів. Міністерство зобов'язане це зробити, бо треба відповідати ворогові.
Або, наприклад, потрібно отримати коментар з одного і того ж питання. Міноборони говорить одне, МВС - інше, АП - третє. Ось "МінСтець" і має об'єднати всі ці меседжі або зробити так, щоб вони не суперечили один одному. Як це було зроблено у Великобританії одразу після Другої світової. Там Міністерство інформації об'єднало всі офіційні канали інформації і відповідало за єдиний меседж влади.
Інформаційна безпека - це безкоштовна роздача газети "Вести". Що з цим робити, я не беруся вирішувати. СБУ повинна цікавити та тупа пропаганда, яку веде ворог нашої країни у нашій же країні. Мені, як журналісту, свобода слова важливіше за все. Але будь-яка держава має право на таке реагувати.
РБК-Україна: Де грань між інформполітикою і пропагандою?
Зураб Аласанія: Очевидно ж! Використовувати інформацію як зброю - пропаганда. Як я розумію, сенс пропаганди в тому, щоб пояснювати свою точку зору тим, хто її не знає. Пропаганда потрібна, але вона безглузда всередині країни.
Чому в наших поправках до чинного закону про суспільне ТБ телеканал УТР - міжнародне мовлення - залишене за державою? За кордоном російські канали подають свою точку зору дуже оперативно і так, щоб "ломом по голові", заглушаючи всі інші точки зору. Ось на міжнародному мовленні України і має бути пропаганда нашої позиції.
РБК-Україна: Що вам особисто дає підстави розраховувати, що суспільному мовленні в Україні бути?
Зураб Аласанія: Насамперед, неминущий ідеалістичний ідіотизм, мій власний. Вже майже 8 місяців я керую "Першим національним".
Ніякі зміни тут в принципі неможливі. Я ж інженер, і математичні розрахунки це підтверджують. Але зміни відбуваються - і ви їх бачите.
РБК-Україна: Як змінилися рейтинги, аудиторія Першого національного?
Зураб Аласанія: Занадто рано. Ми досить сильно змінюємо програми, і, по ідеї, аудиторія повинна була змінитися. Але ми не проводили таких досліджень. Це дорого. До літа у нас повинен бути грант ЄС саме на дослідження аудиторії і промокампанію суспільного мовлення.
Ні в кого такого дослідження немає, тому що кожен канал - нішевий. А у нас - не нішевий: ми - суспільний, ми - для всіх. От ми і хочемо з'ясувати, для кого ми працюємо. Де ці міфічні бабусі, що саме вони дивляться на УТ-1?
Чому у мене концерт "Лондон Граммеар" (London Grammeаr), Смеш Пампкинс (Smash Pumpkins) - божевільні сучасні групи - в такому рейтингу? Може, мені засумніватися в Nielsen, який хороший для продажу прального порошку?
У стандартному рейтингу панелі Нільсона ми на 11-му місці серед 60 каналів. Бувало, дотягувалися до дев'ятого.
Мені пророкували обвал, якщо приберу Шустера. Те ж саме говорили, коли прибирали Поплавського. Прибрав обох - обвалу не сталося.
Так, Шустер був рейтинговий, але у мене вже чотири місяці, як новини випереджали Шустера.
За комерційними критеріями ми залишимося десь на рівні п'ятого місця. Якщо піднімемося вище, я буду здивований і засмучений. Це буде означати, що ми граємо в комерційні ігри, що з'явилася жовтяниця, чернуха - все те, чим приваблюють глядача.
РБК-Україна: Крім переконаності в тому, що справа правильна, є якісь об'єктивні речі, які б давали підстави розраховувати створення суспільного мовлення?
Зураб Аласанія: Будь-хто, хто думає про завтра, прийде до розуміння необхідності цього. Державне телебачення не може бути ефективним ресурсом ні в якому вигляді, ні при яких умовах. Толку від того, що держава володіє каналом з найбільшим покриттям в країні, якщо ми все одно відстаємо в пропаганді?
У квітні 2014 року був прийнятий закон про суспільне ТБ. Це рамковий закон, який зберігає за НТКУ статус державної установи. Це означає, що ми нічим не розпоряджаємося.
Свіжа ілюстрація. На даний момент НТКУ має кредиторську заборгованість 41 млн грн. Ми заробили ці гроші на політичній рекламі. Вони пішли в казначействі на наш рахунок. Четвертий місяць - ніякого руху по грошах в нашу сторону. Ми не платимо за Чемпіонат Світу з футболу 17 млн грн - це наше міжнародне зобов'язання. За три місяці, поки гроші лежать у казначействі, ми вже втратили 3 млн грн на інфляції.
Ми не можемо купити самі олівець! Батарейки до відеокамер треба купувати на ринку. А продавці дуже неохоче продають нам, тому що ми - держустанова, і поки казначейство оплатить і чи сплатить взагалі. Воду, чай для гостей, візитки собі - все за свої.
У мене верхній рубіж по зарплаті 11 700 тис. грн, звичайна зарплата - 8200 грн. На каналі чоловік 50 заробляють більше. Це технарі, у них є на це коефіцієнти. У мене коефіцієнтів немає, але у мене вислуга років більша плюс 5% додається за заслуженого журналіста.
Журналістам ми можемо поставити найвищий коефіцієнт "4", і максимум він отримує трохи більше 5 тис грн. Ведучі - вони на ринку дорогі.
З 15 тис. тільки починають говорити.
Але божевільні знаходяться. Ось наші дівчата - майже такі. Юрій Макаров - такий. Так, вони коштують набагато дорожче, але до мене приходять працювати, бо вже дістало за завданням одного олігарха мочити іншого олігарха. На любові до професії виїжджаємо. Чи надовго вистачить - не знаю.
РБК-Україна: Можете намалювати картинку, яким буде ваше - наше суспільне телебачення?
Зураб Аласанія: Легко. "Перший національний" отримує ще другу частоту - це канал "Культура". Він зараз транслюється тільки на супутнику. Згідно із законом, буде два загальнонаціональні канали громадського телемовлення. Потім, може, і більше.
Ми на робочих групах обговорювали, яка нам сітка потрібна, як концептуально розвести ці канали. Поки зупинилися ось на чому.
Перший інформаційний канал буде: не новинний, а інформаційний, ситуаційний. Все, що відбувається тут і зараз знаходить відображення на першому каналі: пряма трансляція з місця події з новинами.
Другий - рефлексивний, тут будуть шоу. Подія відбулася - її треба обдумати, обговорити.
Перший канал буде більш динамічним, другий - більш повільним. На другому ж будуть культурологічні, дитячі, пізнавальні програми.
Знаю, що люди втомилися від динаміки, тому у нас точно буде аудиторія на другому каналі: ті, хто хочуть послухати розумних людей, поміркувати. І я знаю, що є маса людей, просто хворих інформацією. Для них, будь ласка - перший канал.
РБК-Україна: Ваш прогноз, що буде в законопроекті про суспільне мовлення до другого читання?
Зураб Аласанія: Будемо торгуватися - те, що я ненавиджу. Питання прийняття наших поправок вже перейшло у політичну площину.
РБК-Україна: Чи є що запропонувати опонентам? Задавите компроматом?
Зураб Аласанія: Політичні ігри - не моє, мені вони неприємні. І зараз це працює проти мене. Але у Верховній Раді є наші друзі, колеги, люди, які розуміють, що зміни потрібні.
Всі ці місяці ми готували поправки до цього закону. По всій логіці української політики Кабмін не повинен був погодитися з ними.
Погодився! Більш того, Яценюк сам придумав форму акціонерного товариства, але при цьому відмовився від впливу на процес.
В нашому варіанті законопроекту Кабмін виведений з наглядової ради. Хоча, за логікою, має бути, так як перших чотири роки буде фінансувати, вкладаючи кошти у вигляді статутного капіталу. Причому, належати це АТ буде не владі - народу України.
А вже на 3-4-й рік я звернуся до людей і попрошу в них, умовно кажучи, 10 грн. Ви три роки дивилися, що таке суспільне ТБ. Хочете надалі отримувати таку інформацію? Будьте ласкаві, платіть абонплату. Скільки платять в місяць за інтернет? Думаю, і за якісне телебачення будуть платити.
Суспільне мовлення може і повинне існувати разом з комерційними каналами, конкурувати з ними. Єдине, що зайве - це державне мовлення. Якби ще Президент відмовився від спроб впливати і зрозумів, що потрібно віддати людям те, і так їм належить по праву на незалежне неупереджене інформування.
Наші політики поки не до такого звикли. Вони хотіли б контролювати. Але є і ті, хто розуміють: без змін вже ніяк. Я знаю своїх друзів Мустафу, Лещенко. Вони - чесні хлопці. Мені цікаво, чи є альтернатива: зіпсуватись самому, або не витримати і піти. А, можливо, вони разом з іншими змінять парламент і нашу політику? Подивимося, в якому співвідношенні будуть балансувати.
Розмовляла Ірина Гасанова