Як, через майже два місяці з моменту останнього обміну полоненими, живуть на підконтрольній території України колишні заручники сепаратистів - в матеріалі РБК-Україна.
Незважаючи на холод і вогкий вітер, 27 грудня 2017 року ввечері на злітній смузі в міжнародному аеропорту "Бориспіль" було людно. Більше двохсот осіб, яким медики роздавали спеціальні накидки і гарячі напої, чекали два літаки – президентський і військовий. Два борти доставили в Україну 73 звільнених з полону бойовиків на Донбасі, а з ними і почуття надії на нове життя, на те, що війна коли-небудь закінчиться, надію на довгоочікуваний для України мир. Далі були вітання, заяви і обіцянки президента Петра Порошенка і чиновників допомогти колишнім заручникам повернутися до мирного життя.
Їм обіцяли різного роду підтримку, житло та відновлення документів. Через майже два місяці з моменту звільнення, колишні полонені розповідають, що після реабілітації у "Феофанії", їх проблемами займаються переважно волонтери. У деяких до сих пір не мають паспортів і довідок про статус переселенця, кого чиновники пропонують поселити там, куди люди після полону не хочуть повертатися, а хтось відмовляється від допомоги держави свідомо. Але у тих, хто був у полоні, є те, що вони цінують найбільше – свобода. Як держава допомагає колишнім заручникам бойовиків на Донбасі, і чому не всі проблеми вдається вирішити – в матеріалі РБК-Україна.
- Коли ти виходиш на свободу, ти як дитина. Твоя душа відкрита, ти радий будь-якій людині. Думаєш, якщо тобі людина щось розповіла – вона обов'язково це зробить. І коли зараз хлопці виходять на свободу, вони вірять кожному слову. Вони думають, що все позаду, - каже співголова "Української асоціації полонених" Анатолій Поляков. Що таке полон він знає не з чуток – Поляков сам провів у полоні у сепаратистів на окупованому Донбасі дев'ять місяців.
Він розповів РБК-Україна, що перебрався в Київ з Росії, підтримував Революцію гідності. У 2014 році після початку військового конфлікту на Донбасі в якості представника гуманітарного корпусу при Міністерстві оборони України складав списки з іменами військовополонених і брав участь у переговорах про їх обмін та звільнення з сепаратистами. У березні 2015 року Полякова запросили в Луганськ для створення громадської комісії по захисту прав полонених. Його завданням було домовитися про вивезення на підконтрольну Україні територію дітей, хворих на онкологію та туберкульоз. Анатолій каже, що переговори пройшли успішно, але вже через два дні в Луганську його захопили місцеві бойовики.
- Бували ситуації, коли мені імітували розстріл. Виводили на вулицю, говорили, ми тебе розстріляємо. Кажуть: яке останнє бажання? Я до сих пір згадую, що просив про одне - щоб не знущалися над тілом. Не знаю чому, але це було найважливіше тоді, - неохоче згадує Поляков.
Полякова звільнили 28 грудня 2015 року, коли він вже сам перестав вірити в те, що коли-небудь опиниться на волі. Його - громадянина Російської Федерації - вивезли на кордон з РФ, провели через прикордонний пункт і передали росіянам. Ті перевезли Полякова в Ростов. На момент звільнення він важив 40 кілограмів. Там надали медичну допомогу, дали трохи часу на реабілітацію. Після допитів російські спецслужби супроводили його до українського кордону, де передали українській владі. Поляков каже, що Міноборони України та представнику країни в Мінській переговорній групі Ірині Геращенко було складно домовитися про його обмін через його російськое громадянство.
За даними Антитерористичного центру СБУ, до січня 2018 року з полону сепаратистів звільнено 3088 людину, в заручниках залишаються 112 осіб, 490 - вважаються зниклими без вісти. Останній, третій обмін полоненими, відбувся 27 грудня 2017 року. Україна змогла забрати 73 заручника, передавши бойовикам 233 людини.
- Хлопцям, які звільнилися зараз (у грудні 2017-го, - ред.), багато чого обіцяли. Коли вони стикаються з реальністю, їм стає боляче. З ними потрібно бути дуже обережним. Людям потрібна підтримка, медична допомога, психологічна і правова реабілітація, допомога у відновленні всіх документів. Людину потрібно відновити в правах", - розповідає Анатолій. Через деякий час після свого звільнення, він створив у Києві громадську організацію – Українську асоціацію полонених, яка надає допомогу тим, хто побували в полоні на окупованій території.
- Мені не на кого тут більше покластися, я - сам. Зате у мене є свобода, а іншого можна досягти. Гроші, житло - це можна заробити, головне наполегливість. Зроблю документи, знайду нормальну роботу, а якщо нічого не вийде, то піду в армію, - ділиться планами на майбутнє 25-річний житель Шахтарська (Донецька область) Олексій, якого вдалося звільнити з полону сепаратистів у грудні. У полоні хлопець провів три роки - бойовики захопили його 31 грудня 2014 року, коли він їхав в маршрутці зі свого рідного міста Торез.
Олексій розповідає, що на наступний день після звільнення його поклали до лікарні Державного управління справами, а потім перевели в "Феофанію". Хлопець каже, що після виписки з лікарні наприкінці січня його головні проблеми – житло та документи. І крім волонтерів організації "Блакитний птах", яка займається наданням психологічної та юридичної допомоги переважно цивільним особам, що постраждали від війни на Донбасі, йому ніхто не допомагає їх вирішувати. Зараз організація оплачує його проживання у столичному хостелі.
Історія Олексія дійсно не поодинокий випадок. Анатолій Поляков розповів РБК-Україна, що його організація контактує з більшістю із звільнених 27 грудня, і держава одразу ж надала їм висококваліфіковану медичну допомогу.
- Коли хлопці лягли в "Феофанію", вони чекали допомогу у відновленні документів, фінансову підтримку та психологічну. Але в самій лікарні багато потребували елементарних засобів гігієни та одягу - їм це все надали волонтери. Що стосується держави, то на Новий рік хлопцям в лікарню привезли від уряду (не знаю, чия особисто це була ініціатива) продуктові набори, в які входили ананаси. У деяких хлопців зубів немає, а їм ананаси привезли, - розповідає Анатолій.
Зараз Олексій працює охоронцем на одному з паркінгів у Києві. З документів у нього тільки довідка з СБУ про те, що він знаходився в полоні у сепаратистів, а також копії ідентифікаційного коду та будинкової книги. Інші документи залишилися на окупованій території, і доступу в Олексія до них немає. Він каже, що волонтери надали йому юридичну допомогу, він написав заяви до міграційної служби та поліції. Але зрушень ніяких немає, скаржиться Олексій.
Після виписки з лікарні, звільненим, які були зареєстровані на непідконтрольних уряду територіях, запропонували переїхати на Донбас – в підконтрольні Україні міста. Близько половини з них, за словами Полякова, не хочуть повертатися в Луганську чи Донецьку область. Чиновники пропонували і Олексію оселитися в Донецькій області, але навіть на підконтрольній території Донбасу бажання жити у нього немає. В день звільнення Олексія і ще 72 осіб міністр соціальної політики Андрій Рева заявив, що його відомство підготувало проект постанови і колишнім полоненим буде виділена допомога з держбюджету в 100 тис. гривень. Але без документів Олексій розраховувати на її отримання не може.
- Я втратив три роки життя "за просто так". Не хочу повертатися туди, на Донбас, - каже Олексій. – Президент Петро Порошенко говорив мені на зустрічі, коли нас звільняли, що ми отримаємо допомогу, нам відновлять документи. Я приходив 18 січня в Адміністрацію президента, щоб написати заяву з проханням про допомогу. Але мене і юриста навіть не захотіли спочатку приймати. Заяву прийняли після того, як ми подзвонили поліцейським.
Близько десяти з 73 звільнених не можуть відновити документи, багато колишні заручники – мешканці Донецької та Луганської областей. Для того, щоб отримати від української влади матеріальну допомогу та тимчасове житло, необхідно підтвердити статус внутрішньо переміщених осіб. "Довідку переселенця" органи соціального забезпечення видають тільки за наявності паспорта. На його відновлення йде кілька місяців – більш точні терміни РБК-Україна не назвали в жодному відомстві. В результаті звільнені з полону довго не можуть ні отримати допомогу держави, ні житло, ні працевлаштуватися.
На момент публікації статті Держміграційна служба і Міністерство соцполітики не надали дані про те, коли звільнені українці зможуть отримати документи. Але, за словами самих колишніх полонених і юристів, що надають їм допомогу на волонтерських засадах, чиновники з підготовкою документів не поспішають. У Міністерстві у справах тимчасово-окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб (МінАТО) РБК-Україна пояснили, що всі заяви розглядаються, але процес видачі паспортів не може бути прискорений через складність бюрократичних процедур.
Співголова Української асоціації полонених Анатолій Поляков вважає, щоб допомогти звільненим з полону спочатку потрібно врегулювати це питання на законодавчому рівні. За його словами, він брав участь у розробці законопроекту, який був зареєстрований у Верховній Раді під номером 7452 буквально напередодні звільнення українських заручників. Його в парламент внесли народні депутати Юрій Шухевич (РПЛ), Андрій Білецький, Олег Петренко (обидва – позафракційні) і Олександр Третьяков (БПП). Законопроектом пропонується визначити статус особи, звільненої з незаконного ув'язнення, гарантії та види його підтримки після звільнення – безкоштовне лікування, правову, психологічну та матеріальну допомогу, тимчасове житло. Поляков вважає, що якби такий закон був ухвалений раніше, підтримка звільнених була б системною. Згідно офіційного сайту Верховної Ради, законопроект №7452 переданий на розгляд у профільний комітет парламенту.
Але поки що законодавчо це питання не врегульоване, чиновники надають, за їхніми словами, звільненим посильну допомогу. Заступник глави міністерства у справах тимчасово окупованих територій Георгій Тука підтвердив РБК-Україна, що про проблему колишніх полонених знають, і що деяким з них нададуть житло на підконтрольній території Донбасу. Він уточнив, що не всі визволені з полону жителі Донбасу хочуть скористатися пропозицією місцевої влади отримати житло на контрольованій території Донецької або Луганської областей.
"В Донецьку область повинні були прибути 24 особи з числа звільнених цивільних, однак, за станом на 7 лютого, їх прибуло 12. У Луганську замість семи прибули дві людини. Решта залишилися в Києві. Ті, хто прибули, були заселені або наявне в них житло, або отримали його від адміністрації. Вони також отримали матеріальну допомогу і сприяння в отриманні статусу внутрішньо переміщених осіб, - пояснив Тука. - Соцслужби трьом людям допомогли в пошуку роботи. Надання нужденним звільненим фінансової допомоги за бюджетні кошти винесено на голосування місцевих рад, і буде розглянуто на сесіях в лютому-березні".
МінАТО відомо про проблеми з документами у трьох звільнених. За словами Туки, управління міністерства співпрацює з Держміграційною службою. Приміром, Тука розповів, що Олексію з Шахтарська були надані роз'яснення щодо процедури відновлення паспорта, "за ним був закріплений відповідальний працівник міграційної служби". При цьому чиновник підкреслив, що його відомство працює над проектом постанови про довгострокової підтримки звільнених з полону. Але через те, що документ не узгоджений з іншими відомствами, заступник міністра АТО відмовився надати РБК-Україна більш детальну інформацію про норми документа.
Керівник волонтерської організації "Блакитний птах" Анна Мокроусова розповіла виданню, що її організація з 2014 року надає допомогу потерпілим громадянам від війни на Донбасі. За цей час до волонтерів "Блакитного птаха" звернулися 392 людини, і всі вони отримали різного роду допомогу. Після останнього обміну полоненими – юридичну, гуманітарну, психологічну підтримку і допомогу з житлом організація надана 33 колишнім заручникам.
Мокроусова відзначає, що порівняно з 2014 роком держава навчилася надавати допомогу таким постраждалим, в особливості медичну. "Якщо раніше всі ці роки нам (волонтерам, - ред.) доводилося самим думати, як і чим лікувати цих людей, то в останній раз всю турботу про лікування звільнених взяла на себе держава", - говорить Ганна. І додає, що в той же час, в лікарні речами першої необхідності та одягом звільнених забезпечували волонтери. Що стосується психологічної допомоги, то не всі звільнені самі за нею звертаються - в середньому лише 10-15%, хоча потребує в ній більшість. Процедуру відновлення документів, пройти яку колишнім полоненим допомагає юрист організації, Анна називає нескладною, але довгою. За її словами, особливо важливі питання звільненим допомагають вирішувати і в Адміністрації президента.
"Адміністрація президента не має права вирішувати проблеми звільнених замість них самих, - говорить керівник офісу Уповноваженого президента України з питань реабілітації учасників АТО Наталя Зарецька, - Але ми однозначно готові реагувати на кожне звернення, що ми сьогодні і робимо".
Вона також зазначила, що деякі звільнені відмовляються від надання допомоги, так як не хочуть, щоб їх ідентифікували як тих, хто побував у полоні. "У них ще не закінчився адаптаційний період. Людина приходить до тями після звільнення через три-шість місяців. На цьому етапі вона потребує контакту з тими, хто може їй допомогти. Основне завдання постізоляційної підтримки – допомогти людині прийти в себе. Конкретно – з усіма звільненими була проведена психологічна робота", - розповіла РБК-Україна Зарецька.
Що стосується допомоги з відновленням документів, то, за словами Зарецької, АП з цих питань контактує з Мінсоцполітики та МінАТО. "Завдяки увазі громадськості та наполегливості, ці питання вдалося зрушити з місця. Специфіка в тому, що відновити документи хлопці повинні самі – юрист може тільки консультувати. У випадках, коли у звільнених немає ніяких документів зовсім, для відновлення потрібно певний час. І ми ці процедури обігнати не можемо", - уточнила чиновник.