Жага наживи або частина довгострокової стратегії. Навіщо Росія краде українську продукцію
Як тільки останню фортецю оборони Маріуполя, завод "Азовсталь" покинули українські захисники – Росія заявила про повний контроль над містом і почала наводити свої порядки. Але не на вулицях, а в маріупольському порту – де зберігалися готові до відправки сотні тисяч тонн українського зерна і металу, виробленого на двох металургійних гігантах міста: вже згаданої "Азовсталі" і ММК ім. Ілліча. Цю продукцію Росія банально розграбувала: вагони й фури, завантажені українським зерном, вирушили до Криму, а звідти – попливли до Сирії. Що стосується металу, то три кораблі класу РМ-3 попрямували в Ростов-на-Дону.
За цим злодійством – не тільки жага наживи, впевнені експерти: Україна була і залишається головним конкурентом РФ на світовому ринку зерна і металу. Тому вбити ці галузі – одне з головних завдань для агресора в довгостроковій перспективі. Втім, шанси покарати РФ за скоєне все-таки зберігаються.
"Мародерство на низькому старті"
Перший корабель зайшов у Маріупольський порт, щоб завантажити крадену продукцію, ще 28 травня. Після він зробив мінімум три таких рейси – це ті, що вдалося відстежити за допомогою програм морської локації, і які можна буде використовувати як доказ в рамках кримінального розслідування. Скільки рейсів було насправді, сказати складно, адже піратські кораблі РФ часто вимикають локацію під час проходження. З цієї ж причини неможливо відстежити шляхи проходження суден, навантажених українським зерном.
Факти вивезення металу з Маріупольського порту росіяни не приховують. Швидше навпаки – пишаються своїм мародерством, демонструючи його на федеральних каналах.
"У Маріуполі почав роботу порт, звільнений від українських націоналістів. До завантаження на борт готові тонни металу, який призначений підприємствам Ростова-на-Дону. Суховантаж RM-3 забере з Порту 3000 тонн металопродукції. У планах – відновлення терміналу з навантаження зерна, його ще називають "хлібним". Роботи повинні закінчитися в липні, коли на полях дозріє урожай пшениці", — розповідали в сюжеті, показаному в ефірі російських новин.
Повноцінному злодійству, як заявила сама російська влада, заважала відсутність водо- і електропостачання. Правда, факт того, що саме їхні війська частково зруйнували інфраструктуру порту, вони вважали за краще промовчати. Але днями радник мера Маріуполя Петро Андрющенко в Telegram повідомив, що мародерство на державному рівні на низькому старті: "окупанти запустили буксирний кран для очищення судноплавного каналу і акваторії порту. З Маріупольського району окремо подано електрику і триває запуск портових кранів. Фактично, в першій декаді порт буде готовий для прийняття вантажів і відвантаження награбованого через основний глибоководний канал", – заявив він.
Зараз відомо про 3 тисячі тонн сталі, вивезеної в Ростов. Всього ж в порту Маріуполя металопродукції на суму понад 100 мільйонів доларів. Що стосується зерна, то, за даними українського уряду, Росія викрала вже до півмільйона тисяч тонн зерна вартістю понад 100 млн доларів США, і практично всі кораблі, що виходять із зерном з Севастополя, перевозять крадену українську продукцію.
Крадіжка як частина стратегії
Краще за всіх особливості російського менталітету описує його ж культура. "Якщо я засну, прокинуся через сто років і мене запитають, що зараз відбувається в Росії, я відповім: п'ють і крадуть", — цю фразу приписують письменникам Карамзіну і Салтикову-Щедріну. Втім, хто б її не сказав, суть її за минулі століття нітрохи не змінилася, і вкрадені "доблесною другою армією" чайники, Пральні машини і навіть білизна з будинків українців – найкраще тому підтвердження.
Але справа не тільки в банальній жадобі наживи, впевнені експерти: блокування портів і злодійство головних позицій в переліку українських експортних товарів – це в буквальному сенсі зашморг, який затягується на шиї нашої економіки.
"Важливість галузей ГМК і АПК для нашої країни — дуже велика. Дві цих галузі – це 35% української економіки. При цьому їх частка в експорті країни ще більше: близько 70% валютної виручки генерується ГМК і АПК! Тому це питання – дуже серйозне. Це буквально питання виживання економіки України", – говорить віце-президент з економічної освіти Київської школи економіки Олег Нів'євський. І закликає владу максимально документувати для суду всі факти, пов'язані з крадіжкою продукції.
Згоден з Нів'євським і директор ГМК центру Станіслав Зінченко: за його словами, Росія не тільки краде українську металопродукцію, а й, паралельно, проводить політику агресивного експорту своєї продукції на світові ринки: вона продає метал третім країнам, які не підтримують санкції, введені проти РФ цивілізованим світом, з 40%-им дисконтом. А вже потім ці країни постачають її продукцію на ринок ЄС – природно, за заниженими цінами.
"Через це ціни в Європі теж впали на 25-30%. І наші гірничорудні та металургійні компанії не можуть експортувати свою продукцію - і руду, і метал, – тому що через значне зниження цін наша продукція стала нерентабельною. Тобто мало того, що поїзди з нашою продукцією затримуються через проблеми з логістикою на 90 днів, так ще й через агресивне насичення ринку російською продукцією на міжнародному ринку почали падати ціни, і навіть європейські заводи почали закриватися. Так, "Арселор Міталл" Дюнкерк (Франція) оголосив, що зупиняє завод. Тому вже сьогодні метал став елементом у геополітичній війні", – пояснювати експерт.
Таким чином Росія не тільки душить українську економіку, а й позбавляється від головного конкурента – адже саме по цих товарних позиціях йшли найзапекліші бої між експортерами двох країн. Щоправда, раніше – лише у площині, визначеній міжнародними торговельними угодами.
Чи є шанс закликати до відповіді?
Україна не сидить, склавши руки: Міністерство закордонних справ проводить роз'яснювальну роботу і закликає міжнародних партнерів не купувати зерно, вкрадене в нашій країні. Завдяки цим зусиллям, ряд країн, серед яких Єгипет, відмовилися від придбання. Але найважливіший крок у напрямку боротьби з країною-мародером зробила Туреччина: там митні органи днями затримали російське судно, завантажене краденим українським зерном. Зараз триває слідство, і готується експертиза. Але експерти сходяться на думці, що зерно вдасться повернути, адже українська сторона надала вичерпний список документів, які доводять факт приналежності цієї продукції українській стороні.
З іншого боку активну роботу веде компанія "Метінвест" - власник маріупольських заводів, чию продукцію росіяни вивозять до Ростова. Там також звернулися до всіх міжнародних партнерів і до операторів морських портів у світі, і закликали не купувати метал українського походження у третіх осіб, а відразу повідомляти про це компанію. У компанії також попередили, що володіють технічною можливістю відстежити шлях краденого металу, що дасть надалі можливість притягнути до відповідальності всіх причетних до грабежу.
Паралельно ведеться робота в законодавчому полі. В Україні вже порушені кримінальні справи за фактом крадіжки Росією зерна і металу: як заявили в офісі генерального прокурора, "за даними слідства, кілька судів під прапором РФ здійснюють незаконне ввезення на окуповану територію півострова Крим викраденого з Херсонської та Запорізької областей зерна. Надалі окупанти переправляють його через закриті морські порти півострова в треті країни". Враховуючи, що Україна припинила роботу всіх портів окупованої території АР Крим і Севастополя в липні 2014 року, такі дії кваліфікуються як такі, що підривають суверенітет України і порушують норми національного законодавства.
Найбагатша людина України Рінат Ахметов, акціонер компанії "Метінвест", пішов далі: він звернувся з позовом проти РФ до Європейського суду з прав людини, і суд цю заяву прийняв до розгляду. Ахметов просить Європейський суд притягнути країну-агресора Росію до відповідальності за руйнування української інфраструктури, а також за мародерство і вивезення експортних товарів. Його інтереси представляє міжнародна юридична фірма Covington & Burling LLP.
Шанси в України виграти у Росії справу по мародерству є, і вони непогані, вказують юристи. Згідно з Римським статутом, будь-яке посягання на майно, злодійство або руйнування в рамках військових дій, яке не обумовлено військовою необхідністю, є військовим злочином, який карається на рівні Міжнародного кримінального суду. Безумовно, доведеться постаратися і зібрати максимально повну доказову базу, але виграти можна. І тоді Росію можна буде змусити платити – або активами, які вже заморожені в усьому світі. Або – як це відбувалося в Іраку, нагадує Іван Ліщина – юрист-міжнародник, який працював свого часу Урядовим уповноваженим з Європейського суду з прав людини.
"Найбільш близька до нас ситуація – це окупація Іраком Кувейту в 1990-1991 роках. Тоді, після поразки Іраку і введення ембарго, була організована програма "нафта в обмін на продовольство" для поставок в Ірак. А частина грошей від продажу нафти йшла для сплати компенсацій. Тому не виключено, що і Росію чекає програма "нафта в обмін на продовольство "для виплат Україні", – резюмував експерт.