Зерновий бум: як рекордний врожай обернувся рекордним експортом

За п’ять останніх років українські аграрії збільшили експорт зернових культур утричі. Крупні агрохолдинги сіють високоякісне насіння власного виробництва, провели технологічне переоснащення, залучили інвестиції в експортну інфраструктуру й щороку нарощують продажі. "Покупець обирає причорноморське зерно через підвищення рівня конкурентоспроможності української продукції", - каже Галина Ковток, керівник однієї з компаній групи UkrLandFarming, яка експортувала на третину мільйона тонн зерна більше, ніж торік.

Завершення аграріями 2015/2016 маркетингового року принесло добрі новини для української економіки: на експорт вивезено 39,415 млн т зернових культур – і це новий рекорд! Торішні показники перевищені на 4,61 млн т, а отже, можна очікувати вищих прибутків від експорту й більших надходжень до держбюджету.

В обсягах експорту основні експортні культури майже зрівнялися: закордонні покупці придбали 17,354 млн. т української пшениці і 17,396 млн т кукурудзи. Ячменю експортовано 4,409 млн. т, інших зернових – 256 тис. т.

Рекордний експорт зернових експерти аграрної галузі пов’язують із багатим врожаєм, який українські хлібороби зібрали 2015-го.

"Торік в Україні було зібрано один із найбільших за останні роки врожаїв зернових - понад 60 мільйонів тонн. Це і зробило можливим рекордний експорт цього маркетингового сезону", - коментує досягнення аграріїв спеціаліст-аналітик компанії "ПроАгро" Ярослав Левицький.

Експерт зазначає, що в останні роки фіксується стійка тенденція збільшення обсягів експорту зернових культур.

"Для порівняння: десять років тому ми експортували лише 13 мільйонів тонн зерна, у 2010-11 маркетинговому році - 12,9 мільйонів тонн. Зростання обсягів експорту майже втричі, яке ми спостерігаємо нині, пов’язане з кількома причинами: збільшився валовий збір зерна, відкрилися закордонні ринки і зменшилося власне споживання", - пояснює Ярослав Левицький.

Зростанню валового збору зернових культур в Україні значною мірою сприяють добрі погодні умови.

"Дощі у квітні-травні позначаться на валовому врожаю. Там, де дуже дощило в період вегетації, зберуть зерно фуражної якості: виповнене, гарне, високонатурне, але з низьким вмістом білка. А той, хто збере пшеницю продовольчої якості, той заробить більше на експорті", - каже експерт аграрних ринків Сергій Стоянов.

Проте добрі погодні умови - не єдиний фактор рекордних врожаїв. Агропідприємства, особливо крупні агрохолдинги, провели технологічне переоснащення, зазначають експерти.

"Помітно зріс технологічний рівень агровиробництва. На полях побільшало нової якісної техніки, аграрії мають можливість зібрати врожай вчасно й уникнути втрат, - каже Ярослав Левицький. - Наші хлібороби також почали розуміти: якщо купиш доброякісне насіння, то збереш більший врожай. При цьому не обов’язково імпортувати насіння: на ринку з’явилися не лише представництва світових компаній, а й вітчизняні виробники".

Основний вал зернових культур дають середні аграрні підприємства із земельним банком 5-10 тис. га. Частка великих агрохолдингів – близько третини загального виробництва зерна, проте значну частину зібраного вони експортують, а решту витрачають на власне споживання, розвиваючи птахівництво і тваринництво.

Валовий збір групи компаній UkrLandFarming 2015 року був найбільшим серед агрохолдингів – понад 2,5 млн т, або близько 6% від загального валового збору в Україні. За обсягом виробництва пшениці холдинг утримує перше місце і лише незначно поступається "Кернелу" у виробництві кукурудзи. Близько 40% зібраного UkrLandFarming імпортував у країни Євросоюзу, Близького Сходу та Азії.

"Очікуємо, що у 2015-2016 маркетинговому році обсяги продажу зерна за кордон зростуть до рівня 1,6-1,7 мільйона тонн, - розповідає Галина Ковток, генеральний директор ПрАТ "Райз-Максимко", яке входить до складу групи компаній UkrLandFarming. - Зростання на 200-300 тисяч тонн пов’язане з певним підвищенням рівня конкурентоспроможності української продукції на світовому ринку, що призвело до невеликого, але зростання попиту на причорноморське зерно".

Загалом земельний банк холдингу UkrLandFarming налічує 653 тис. га. Торік в активний обробіток задіяли 546 тис. га., цього року врожай збиратимуть із 460 тис. га. Решту ріллі в рамках сівозміни та задля збереження родючості та оптимізації витрат залишили під паром.

"Структура сівозміни з року в рік корегується, але незначно. Пріоритетними культурами для нас залишаються кукурудза та пшениця, які становлять близько 70% у загальній структурі площ, - каже Галина Ковток. - Ми майже на 100 відсотків забезпечені високоякісним насінням ярих і пізніх зернових, які виробляємо на п’яти власних насіннєвих заводах. Тому очікуємо валовий збір урожаю на рівні минулорічних показників".

У вже традиційну п’ятірку найбільших вітчизняних експортерів зерна, окрім UkrLandFarming, входять Державна продовольчо-зернова корпорація, "Нібулон", "Кернел", "Каргілл". ДПЗКУ – найбільший державний експортер, решта гравців на ринку представлені приватними та транснаціональними компаніями. При цьому не всі з них сіють і жнуть. Наприклад, експортно-орієнтована компанія "Каргілл" не вирощує зерно, а купує його у виробників.

Перспективи нового врожаю багатообіцяючі. Усього за кілька днів нового маркетингового року українські аграрії вже намолотили понад 2 млн. т. зерна. За даними Мінагрополітики, середня врожайність становить 35,4 ц/га проти минулорічних 30,5 ц/га.

"Для того, щоби збирати не 35, а 50 центнерів пшениці з гектара, ми маємо всі передумови: насіння, добрива, засоби захисту рослин, технології, людський потенціал. Треба лише позбутися деяких проблем у галузі, - каже експерт Сергій Стоянов. - Нині важче ведеться середнім і малим виробникам, а допомогти їм суттєво державі нічим: кредити дорогі, бюджетні ж кошти надзвичайно обмежені. Великі агрохолдинги втратили виробничі активи та ринки збуту в Криму та на окупованому Донбасі. Почастішали випадки невідшкодування експортного ПДВ, а це може негативно вплинути на пропозицію ціни зернотрейдерами товаровиробникам".

Україна експортує зернові культури широким географічним поясом: від країн Євросоюзу до держав Південно-Східної Азії. Активно розвиваються ринки Африки. Проте експерти наразі стримано оцінюють нові експортні перспективи українських аграріїв.

"Україна не перший рік перетинає рубіж валового збору зернових у 60 мільйонів тонн. Зараз іде мова про те, щоби в найближчі 10 років досягнути позначки у 100 мільйонів, - розповідає Ярослав Левицький. - Враховуючи обсяги внутрішнього споживання, на експорт можемо відправити дві третини зібраного. Проте слід дивитися, скільки зароблять хлібороби. Не всі ринки є достатньо платоспроможними, багато країн не можуть дозволити собі імпортувати нашу агропродукцію. До того ж, попри добрі й рекордні врожаї, в останні три роки вартість зерна на світових ринках знижується, відповідно, падає рентабельність його виробництва. Можливо, нашим аграріям слід переключитися на менш освоєні, так звані "нішеві" культури. Ми вже майже забули про просо, овес. Продавати їх зараз більше вигідно, аніж традиційні пшеницю чи кукурудзу".

На думку економіста департаменту технічного співробітництва продовольчої і сільськогосподарської організації ООН Андрія Ярмака, українські аграрії заробили б більше грошей, якби активніше розвивали тваринницький сектор.

"Експорт зернових – це найпростіший агробізнес. Посіяв, кілька разів обробив, зібрав – і продаєш. Але більше отримаєш, якщо докладатимеш додану вартість, - пояснює Андрій Ярмак. - Наприклад, ми нині недобираємо приблизно мільярд доларів з експорту яловичини, натомість вивозимо зерно у виглядів кормів. Якби у нас був внутрішній ринок збуту кормових зернових, це значно спростило б ситуацію на ринку зернових. Замість експорту кормів, аграрії експортували б у ці ж країни м'ясо й заробляли значно більше".

Що ще стримує розвиток українського зернового експорту? "У насінні, добривах, засобах захисту рослин 100-відсоткова доларова складова, а ціни на зернові вже досить тривалий час знаходяться на історично низькому рівні, - каже Галина Ковток. - Аналогічна ситуація і щодо агротехніки: потрібен мінімальний набір високопродуктивної техніки, особливо в період збирання врожаю, коли лічені години можуть значно позначитися як на валу, так і на якості врожаю. А ще ж потрібно вчасно вивезти зерно на елеватор, потрібні не лише автомобілі з правильним навантаженням на вісь, а й дороги, яких фактично немає. За різними оцінками, втрати від цих операціях можуть сягати 25%".

Та найбільш вузьке місце експортної логістики – перевезення зерна до морських портів. Коліями транспортується до 70% зерна. Вагонів-зерновозів бракує, а найближчим часом нові не з’являться. Використовувати автотранспорт теж може виявитися невигідним, якщо на дорогах почне діяти обмеження на перевезення вантажів із загальною масою до 40 т.

"У пікові жовтень-грудень дуже гостро відчувається брак залізних вагонів і портових потужностей. "Укрзалізниця" фізично не може забезпечити потрібну кількість вагонів для операторів зернового ринку, більшість з яких вже давно зношені, що створює можливості для зловживань, - каже Галина Ковток. – І хоч портові оператори наростили потужності, більшість портів не є глибоководними і не в змозі оперативно здійснювати завантаження кораблів, що також є лімітуючим фактором".

З експортерами погоджуються й експерти. За словами Сергія Стоянова, послуги з перевалювання зернових вантажів в українських портах у рази дорожчі, ніж у Європі. Через це занижуються внутрішні ціни на зерно – у середньому на 15 доларів на тонні. Якби елеваторних потужностей у портах було хоча б на мільйон тонн більше, ціна за перевалку впала б до 6-7 доларів.

Вирішити питання браку портових потужностей узялися самі експортери. У найближчі роки очікується спорудження в порту "Южний" терміналу компанії "Каргілл". Про будівництво власного зернового терміналу із потенційними інвесторами домовляється і UkrLandFarming. Перша його черга зможе забезпечити 5 млн. т перевалки, друга – 10 млн. т. 

"Реалізація цього проекту створить нові робочі місця, збільшить надходження до регіонального та національного бюджетів, - розповідає Галина Ковток. – Од цього також зросте рівень конкуренції між портовими операторами, що позитивно позначиться на якості обслуговування та тарифах на перевалку. А загалом новий потужний аграрний хаб на Чорному морі зміцнить експортні можливості України, гарантуючи безперебійне надходження зернових на світовий ринок".

Власник UkrLandFarming Олег Бахматюк планує перетворити компанію на "зерновий Газпром". "Порт –  це майданчик, на якому будуть перевалювати "зернову нафту", тому загалом компанія стає значно цікавішою для зовнішнього інвестора", - коментує Олег Бахматюк.

Буквально під завісу маркетингового року UkrLandFarming разом зі своїми закордонними кредиторами вирішив питання фінансування компанії після збиткового 2014 року. Холдинг реструктуризував на найближчі три роки свої боргові зобов’язання на загальну суму 1,3 млрд доларів. Вочевидь, успішному завершенню переговорів з UkrLandFarming посприяли відмінні показники зернового експорту та налаштованість компанії нарощувати обсяги продажів значними темпами. Не похитнули упевненості закордонних кредиторів у спроможностях українського партнера й деструктивні дії Нацбанку, який мало не зупинив діяльність одного з найбільших роботодавців в агросекторі та фундатора економічної незалежності країни. Адже міжнародна торгівля зерновими приносить Україні близько 6 млрд доларів щорічно.