РБК-Україна починає серію матеріалів про стан українських лікарень у столиці та регіонах. Про свої проблеми, недосконалість системи охорони здоров'я, корупції і бюрократії виданню розповіли самі лікарі і пацієнти. У першій частині РБК-Україна з'ясовувало, як лікують українців в столичних медустановах.
За роки української незалежності жодному політику не вистачило мужності і волі довести до кінця реформу системи охорони здоров'я. Ціна багаторічних марних обіцянок – катастрофічний стан українських медустанов, найчастіше низька кваліфікація лікарів та персоналу, негуманне ставлення до пацієнта. Поки чиновники і депутати сперечаються між собою, як змінити ситуацію – за справу взялися самі медики та їхні пацієнти.
РБК-Україна починає серію матеріалів про стан українських лікарень у столиці та регіонах. Про свої проблеми, недосконалість системи охорони здоров'я, корупції і бюрократії виданню розповіли самі лікарі і пацієнти. У першій частині РБК-Україна з'ясовувало, як лікують українців в столичних медустановах.
Про реформу охорони здоров'я в Україні серйозно заговорили знову в кінці 2014 року, з приходом до МОЗ Олександра Квіташвілі. Однак і він не зміг впоратися з проведенням реформи. Через серйозні концептуальні розбіжності з профільним парламентським комітетом, який очолює депутат фракції БПП Ольга Богомолець, міністерський пакет реформаторських законопроектів спочатку "завис" у комітеті, а потім і зовсім був відхилений.
Натомість комітет Ради з питань охорони здоров'я пропонував свій варіант реформи – пакет з декількох законопроектів був рекомендований до прийняття в парламенті. "Всі внесені законопроекти стратегічні: це і основи державної політики в охороні здоров'я, зміни в закон про психіатрії, закон про лікарські засоби та інші. Всі проекти законів узгоджені в комітеті, а це означає, що як тільки їх винесуть, всі політичні сили за них проголосують", - запевняла ще в квітні журналістів Ольга Богомолець.
Основні зміни, які обіцяють українським пацієнтам і в уряді, і у Верховній Раді, стосуються надання медичним установам усіх форм власності економічної автономії. 21 квітня Верховна Рада прийняла відповідний законопроект за основу. Зараз парламент готує документ до другого читання.
Суть реформи полягає в реорганізації лікарень, які мають статус бюджетних установ, тобто, знаходяться в повній залежності фінансових рішень чиновників, комунальні неприбуткові підприємства. Різниця в тому, що зараз медустанови зобов'язані витрачати бюджетні гроші за строго затвердженим розпорядком, а, отримавши статус неприбуткових організацій, лікарні зможуть самостійно розпоряджатися кошти.
Поки чиновники і депутати сперечаються про нюанси перетворень, українська система охорони здоров'я продовжує тягнути жалюгідне існування.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, в Україні практично половина всіх витрат у сфері охорони здоров'я оплачується з кишені пацієнта (за останніми даними, ця частка склала близько 43%). Таким чином, Україна фактично займає місце між європейською Чорногорією (42,7%) і африканської Гвінея-Бісау (43,3%). Залишається тільки радіти, що в популярному в Україні для порівняння Гондурасі цей показник ще вище - 45,1%.
Не бажаючи миритися з подібним станом речей, в системі охорони здоров'я починають з'являтися "острівці надії" - і пацієнти, і лікарі самостійно намагаються облаштовувати лікарні і боротися з "бєспрєдєлом".
Столиця України, по ідеї, повинна бути прикладом для інших регіонів і демонструвати чудову стан системи охорони здоров'я. Однак у більшості київських лікарень і поліклінік все йде з точністю до навпаки.
Виконавчий директор благодійного фонду "Пацієнти України" Ольга Стефанишина:
"У минулому році в реанімаційне відділення лікарні на вул. П. Запорожца потрапив із запаленням легенів мій батько. Але там йому не стали чинити ніякого медичного обслуговування. В результаті у нього почалося зараження крові. Йому ніхто не допомагав. Вночі він ледь не помер, ледве знайшов чергового лікаря, який на нього накричав за те, що він взагалі вимагає якоїсь медичної допомоги. Нам довелося дзвонити всім друзям і знайомим, щоб його нормально оглянули. В результаті він потрапив в реанімацію і боровся за життя 3 доби. Там теж були жахливі умови, але лікарі хоча б лікували його. Майже у всіх державних лікарнях нелюдські умови для пацієнтів. Лікуватися в умовах цієї клініки дуже страшно".
Фото: реанімаційне відділення лікарні на вул.П.Запорожца, Київ
Жалюгідний стан багатьох клінік, які приймають "планових" пацієнтів з усієї України.
Президент Всеукраїнського благодійного фонду "Запорука" (проводить ремонт у відділі нейрохірургії дитячого віку ДУ "Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П.Ромоданова НАМНУ") Наталія Оніпко:
Палати переповнені і брудні. Відділ нейрохірургії дитячого віку ДУ "Інститут нейрохірургії імені академіка А. П. Ромоданова НАМН" - це головне медичний заклад країни приймаюча важких дітей зі всієї України з патологіями нервової системи (онкологія, гідроцефалія, родова травма та ін). На 30 ліжко-місцях перебуває в середньому 60-70 дітей, тому що в одній клініці розмістили 3 відділення (церебральної нейрохірургії, нейрохірургії молодшого віку та інтенсивна терапія). Розмістили "тимчасово", поки закінчиться будівництво нового корпусу. Але це "тимчасово" затягнулося вже майже на 10 років. Дуже хотілося б, щоб держава звернула увагу на це, таке важливе, але забуте місце.
Фото: інститут нейрохірургії, Київ
Надивившись жахів у лікарнях, багато колишні пацієнти самі починають шукати можливості для того, щоб поліпшити умови лікування в "своїх" клініках.
Колишній пацієнт і волонтер відділення гематології Київської міської клінічної лікарні №9 Олена Єрмоленко:
Я - гематологічний пацієнт і волонтер. Велика частина пацієнтів відділень гематології - з онкологічними недугами. Спосіб лікування - хіміотерапія. Як наслідок - відсутність захисних функцій організму. Саме тому вбити може не тільки хвороба, а й умови, якщо вони допускають порушення санітарних норм.
Пацієнту необхідна достатня кваліфікація лікаря і доступність лікування, а також нормальні побутові умови. Існуюча медична система не витримує критики. Пацієнти незадоволені якістю медичних послуг. Доктора - зарплатою не мотивовані, так і в принципі теж. Моє переконання, що відділення лікарень, де завідувачі поставили за мету позбутися від бруду і хамства – успішно цього досягли. І таких відділень чимало.
Але боротися за кращі умови лікування беруться не тільки пацієнти. Деякі лікарі, не дивлячись на погрози на їх адресу готові протистояти корупційному начальству, поборам і антисанітарії.
Загрожують лікарям, що не побоявся піти проти системи, не тільки звільненням. Багато медпрацівники відмовлялися спілкуватися з РБК-Україна "під запис", оскільки побоюються за своє життя і здоров'я. Активістам-медикам погрожують по телефону і особисто, викликають "на килим" до начальства.
Лікар-активіст однієї з медустанов на Троєщині:
"У 2013 році відбулася реформа у медицині. І поліклініки розділилися на ЦПМСД (центри первинної медико-санітарної допомоги) та КНП "КДЦ" (консультативно-діагностичні центри) - в одному будинку. На Троєщині картина така: основним установою КНП "КДЦ" стала колишня ЦРП Деснянського району, а все решта 4 поліклініки стали її філіями.
Вже більше двох років ми боремося з керівництвом нашого медустанови через поборів, які беруться з пацієнтів під видом внесків у благодійний фонд центру. Останнім часом ситуація загострилася. Зараз мають місце загрози життю людям, які не бояться це озвучувати (порушено кримінальне провадження за 129 ст. КК України)
Щодня пацієнти платять в якості благодійних внесків нашому центру великі суми. Постановка на облік по вагітності - 300-500 гривень з людини. Одноразовий прийом у лікаря 50-100 гривень через касу. ЕКГ - 50 гривень. Благодійний внесок, тобто сам пацієнт повинен виявити бажання, щоб заплатити. А не під диктовку писати куди, кому і скільки.
Всі грошові кошти з 4 х філій акумулюються в основному установі. Як і всі інші благодійні внески - вони йдуть незрозуміло куди ( зараз цим займається слідство).
Але це не все. У підвалі одного з філіалів, де має бути укриття, працює нелегальний зуболитейный цех з великим обігом коштів поза каси. Крім того, цех розташований там на підставі підроблених договорів оренди, без дозволу СЕС (за даним фактом прокуратурою району порушено кримінальну виробництво).
Фото: нелегальний зуболитейный цех в одній з київських лікарень
Хто робить ремонти в державних медичних установах? Їх роблять лікарі за свій рахунок (останній косметичний ремонт в коридорах жіночої консультації в 2016 році), а не за рахунок благодійних внесків. Якщо лікар дає внесків менша всіх, то йому створюються всі умови, які погіршують робочий процес і сприяють звільнення за власним бажанням.
У Директора КНП "КДЦ" Деснянського району контракт закінчився 23 жовтня 2015 року, але тимчасово виконуючим обов'язки голови Деснянської райгосадминистраии Вадимом Онуфрийчуком ( знятий з посади 29.04.16 наказом президента України) контракт продовжений на підставі тільки заяви директора, без обов'язкового погодження з мером Києва і його заступником з медичної частини ( розпорядження захід № 640 від 16 вересня 2015 року).
Зараз проти керівництва КНП "КДЦ" Деснянського району триває 7 кримінальних проваджень. Справи принципово затягуються і тривають більше року. Слідство ведеться з порушеннями норм КПК".
Фото: підпільний зуболитейный цех у столичній лікарні
Головлікар Київського міського дитячого діагностичного центру Андрій Семиволос:
"Проблеми нашого центру не відрізняються від тих, які відчуває більшість клінік України. Гостро відчувається кадровий дефіцит. Зараз нам не вистачає приблизно 50% персоналу для адекватного використання наявних ресурсів.
Фото:дитячий діагностичний центр, Київ
У нас у лікарів середня зарплата приблизно 2 тис. гривень. На такі зарплати мало хто хоче йти. За минулий рік у нас звільнилися і скорочено понад 75 ставок. Особливо не вистачає педіатрів, вузьких фахівців, а також медсестер. Багато наші фахівці йдуть працювати в приватні клініки, де зарплата вище, а у нас вони задіяні на півставки".
Фото: дитячий діагностичний центр, Київ
Координатор паліативного спрямування благодійного фонду "Таблеточки" Алла Антонова:
"Знаходити благодійні кошти не так складно. Труднощі бувають іншого роду. Іноді компанії або окремі фізичні особи хочуть пожертвувати певні кошти саме на купівлю обладнання. Але найчастіше це не вирішує питання, тому що лікарні не знають яке ж саме (марка тощо) обладнання їм потрібно. У них немає "можливості" пошукати потрібну модель, або ж на даному обладнанні ніхто не може працювати. В результаті потрібно навчити когось, а кого в лікарнях не знають або немає коштів і т. д.
Знаходити спільну мову з головними лікарями завжди і просто і складно. Це як будь-які взаємини - вони залежать і від тих, хто хоче знайти спільну мову, так і від тих у кого шукають. Все залежить від людини і його бажання спілкуватися. Не можу сказати, що хтось спеціально відмовляється спілкуватися з нами. Але у них може бути інший підхід - вони вважають, що їм за старою радянською звичкою "всі повинні дати і це не моя турбота". Особисто я об'їхала минулого літа всю Україну, відвідала усі обласні дитячі лікарні. При всій зайнятості головлікарів, жоден не відмовився зустрітися зі мною".
Фото: відремонтоване фондом "Таблеточки" відділення онкогематології в НДСЛ "Охматдит"
Радник мера Києва з питань охорони здоров'я Михайло Радуцький:
"В Україні система охорони здоров'я не захищає ні лікаря, ні пацієнта. Діюча в Україні система охорони здоров'я Семашко спочатку встановлює в охороні здоров'я рабовладельческо-феодальний лад. Це відбувається, тому що зарплата лікаря або медсестри в 2 тис. гривень заганяє їх у рамки раба, підконтрольного головлікаря-феодалу. Заповзятливі головлікарі-адміністратори цим успішно користуються.
В місяць багато з них заробляють більше грошей, скільки не приносить жодна приватна клініка. Будь головлікар коли-то в своїй роботі врятував комусь життя. І ця людина може бути прокурором, міністром, президентом. Тому у нього є завжди телефонне право. Може ним скористатися. Незважаючи на погрози від явних бандитів нам вдалося провести аудит однієї з київських лікарень. У результаті ми виявили, що за рік головлікар цієї лікарні незаконно заробив 37 млн грн".
Крім скарг і претензій, і у лікарів і пацієнтів напрацьований вже цілий арсенал методів боротьби і рецептів реформування системи зсередини. Чиновникам залишилося тільки прислухатися.
Волонтер Олена Єрмоленко впевнена, що для того, щоб залучити інвестиції та спонсорів у медицину, потрібно правильно все прорахувати і складе кошторис. "От коли готова калькуляція – саме час пошуку спонсора. Спонсор разом з вами може бути впевнений, що інвестиція в добро максимально ефективна", - зазначила вона.
Вона розповідає, що за два роки роботи приходили допомагати дуже різні люди. "На зібрані гроші поміняли 24 величезних вікна, купили нову каталку і інвалідне крісло, медичні кушетки для пункцій, ламінарний шафа для розведення хіміопрепаратів, нові ліжка, матраци разом з чохлами, ковдри та подушки, - говорить Єрмоленко. - Ще буває "допомога руками", наприклад: монтаж бойлера, дрібні ремонти устаткування і меблів. Від дружніх фондів і німецьких волонтерів ми отримали функціональні ліжка, предмети догляду за хворими, що отримували і продовжуємо отримувати матеріали та ліки. Насправді обсяг допомоги досить відчутний, особливо в порівнянні бездіяльності і байдужості офіційних джерел".
Але, на жаль, не всі питання можна вирішити з допомогою волонтерів. Наприклад, дірявий дах – це вічно мокрий стелю і, як наслідок – грибок. "Успіх минулого року, ми таки випросили залатати дах. Але нові сильні дощі – це нові течі. Як тільки дах буде ціла, потрібен терміновий ремонт. Грибок – це вбивця для важких пацієнтів", - каже Олена Єрмоленко.
За її словами, відділення також потрібно "прибирати амбулаторний прийом професорів". Чергу до професорським кабінетах – це неприпустиме явище в такому важкому стаціонарі. "До цієї проблеми належить відсутність гардеробу. Верхній одяг повинен залишатися за межами відділення. І це ті питання, які для волонтерів непід'ємні, але які досить просто може вирішити адміністрація лікарні", - уточнила волонтер.
Але не варто забувати, що цілі лікаря і пацієнта не завжди збігаються. Лікар, часто, більше боїться покарання начальства, ніж шкоди або незручності для пацієнта. "Лікар зобов'язаний виконувати численні інструкції та розпорядження. Збереження лікарняного інвентарю часто стає важливіше зручності пацієнта. Але для волонтерів дуже важливо мати докторів союзників", - розповідає волонтер. За її словами, чиновникам не варто забувати, що для виконання своїх обов'язків лікар повинен бути забезпечений". "Та джерела його доходу повинні бути законними. В наших умовах нескінченного компромісу, доктора перегорають. Кращі доктора згоряють. Що ми робимо і для того, щоб доктора відчували підтримку. Як же хочеться не дати їм впасти у відчай", - говорить Олена Єрмоленко.
В тому, щоб дати медустановам можливість розпоряджатися своїми коштами, бачить вирішення проблем виконавчий директор благодійного фонду "Пацієнти України" Ольга Стефанишина. "Щоб виправити жахливий стан українських лікарень їм необхідно дати автономію. Тобто, вивести їх з "фінансового та адміністративного рабства від держави". А після цього створити умови "гроші ходять за пацієнтом". Тобто, щоб лікарня отримувала кошти від держави, виходячи з якості та кількості наданих послуг, а не за "ліжко-місце", - уточнила вона.
Частково надання автономії лікарням передбачено, що проводиться в країні реформою системи охорони здоров'я, зокрема, в пакеті законопроектів, який Кабмін подав до парламенту влітку минулого року. "Проведення реформи через Верховну Раду заважають кілька речей. Перше - це пасивна позиція Моз. Я особисто не розумію, чому ці законопроекти були розроблені майже рік тому, але до цих пір керівництво Моз не змогло їх пролобіювати в парламенті і домовитися з народними депутатами, від яких залежить ця реформа. Друге - це особисті амбіції, "хто перший зробить реформу в країні". Нездатність домовлятися і ділитися славою, як у чиновників Моз, так і у депутатів, призводять до того, що ми маємо на даний момент: практично повна відсутність будь-яких зрушень у реформі охорони здоров'я", - впевнена Стефанишина.
Не боятися йти проти корумпованої системи закликають і лікарі. “Безумовно, держустановам зараз складно виживати. Але це не означає, що треба красти на благо собі, - упевнений один з лікарів-активістів. - Так, складно. Так, нелегко бути першопрохідцем і дуже складно намагатися змінити прогнилу систему, засновану на покриванні, хабарництві та корупції. Але треба змінювати менталітет. Треба про це говорити. Щоб кожен лікар зрозумів для себе: він не раб і не "дійна корова" - а особистість, яка має право на гідні умови праці та гідну заробітну плату".
Радник київського градоначальника, засновник приватної клініки "Борис" Михайло Радуцький зазначає, що у столиці розроблено 5-річний план реформування медустанов. Так, за його словами, площа всіх медичних закладів становить 1,6 млн кв. м, з яких близько 60% використовуються не ефективно, тобто, ліжко-місця просто простоюють. Вирішувати цю проблему в мерії планують за рахунок оптимізації ліжкового фонду. “Скоротити кількість ліжок, а потім є ідея передати вивільнені площі під хоспіси або після невеликого ремонту частина клінік можна переробити в гостинки. Після чого ці гостинки віддати користування тим же лікарям і медсестрам“, - міркує Радуцький.
На його думку, Києву вдалося вивести на прибуток муніципальну аптечну мережу КП "Фармація", яка раніше демонструвала майже 46 млн гривень збитку. “Сьогодні це прибуткове підприємство. Притому що ми півроку продавали 200 найменувань ліків нижче собівартості“, - уточнив радник мера. За його словами, до успішних проектів також можна віднести і відкриття сайту, на якому кожен пацієнт київських лікарень може перевірити наявність тих чи інших препаратів в медустановах, а також зміну кадрового складу в департаменті охорони здоров'я мерії.
На цьому, мабуть, основні досягнення київської влади в охороні здоров'я закінчуються. "Глобально нічого не вдалося зробити. Я це визнаю", - каже Михайло Радуцький, який до того, як стати радником Віталія Кличка обіймав посаду заступника столичного мера.
Екс-чиновник також упевнений, що КМДА вдається боротися з корупцією в медицині і “головні лікарі почали боятися і зрозуміли, що можуть сісти“. “В одному з пологових будинків попередній головлікар за рік вкрав 10 млн гривень. Я приходив на представлення новопризначеного головного лікаря, а мені лікарі кажуть, що в реанімації немає ліків. Дзвонять через тиждень – ліки з'явилися. Корупцію треба на корені випалювати“, - наводить приклад Радуцький. При цьому, не чесних на руку головлікарів складно звільнити, каже радник Кличка. Вони відстоюють свої посади в судах, які тривають до півроку.
Не змогли впоратися в Києві і з корупцією в КДЦ Деснянського району. “У центрі працює підпільний зубопротезний цех. У ситуації з призначенням директора цього центру ми не можемо ніяк вплинути. Ми досі воюємо, щоб зняти з посади керівника центру“, - поскаржився Радуцький РБК-Україна.
Але це далеко не єдина нерозв'язана проблема столичної медицини. У Києві в сфері охорони здоров'я серйозний кадровий голод - не вистачає близько 4 тис. лікарів. Але при цьому, для них у київських лікарнях немає вільних ставок. “Вільні ставки розписуються між уже працюючими лікарями, щоб хоч якось додати в доходах лікарям. Так роблять порядні головні лікарі. Непорядні оформляють на них зарплатні картки і потім знімають з них гроші. У нас був такий товариш в одній з лікарень. Він оформляв картки на "мертві душі"", - розповів Радуцький. Поки в мерії немає комплексного вирішення і цієї проблеми.