У закордонних університетах теж корупція, просто з нею борються

Термін "прозорість" має чимало різних визначень, на нашу думку, досить влучне окреслення дав норвезький антикорупційний центр U4: "Прозорість - це ясність, чесність та відкритість. Вона передбачає, що державні службовці, менеджери та довірені особи зобов'язані діяти прозоро, передбачувано та зрозуміло.

Термін "прозорість" має чимало різних визначень, на нашу думку, досить влучне окреслення дав норвезький антикорупційний центр U4: "Прозорість - це ясність, чесність та відкритість. Вона передбачає, що державні службовці, менеджери та довірені особи зобов'язані діяти прозоро, передбачувано та зрозуміло. Необхідно відкрити достатньо інформації для того, аби інші організації та громадськість могли оцінити, чи дотримані процедури відповідно до отриманих повноважень. Тому прозорість вважається неодмінним елементом підзвітного врядування, яке веде до кращого застосування ресурсів, підвищення ефективності та перспектив економічного зростання в цілому".

Таке визначення цілком підходить для сфери освіти. Як правило, вільний доступ до інформації є необхідною, але не достатньою умовою для вищої якості. Адже цю інформацію потрібно перевіряти, а отримані результати повинні слугувати підставою для санкцій або ж заохочень. Саме тому потрібен постійний запит на прозорість та захист своїх прав серед учасників освітнього процесу.

Власне, міжнародний досвід показує, що боротьба за прозорість університетів триває у багатьох країнах, незалежно від того, наскільки вони розвинуті. Часто успіх залежить більше від громадянської активності, ніж від державної політики.

Наведемо декілька прикладів міжнародного досвіду боротьби за прозорість у вищій освіті.

Великобританія

У 2011 році очільнику Лондонської школи економіки та політичної науки Говардові Девісу довелося піти у відставку після оприлюднення інформації про благодійну допомогу, яка протягом кількох років надходила до університету від фонду родини Каддафі. Завдяки подібним пожертвам тодішня влада Лівії будувала собі позитивний імідж у світі.

Університет був змушений відмовитись від подальших пожертв. Звіт комісії на чолі з головним суддею Англії та Уельса Гаррі Вульфом виявив, що Школа не має жодних механізмів оцінки ризиків для прийняття рішення щодо благодійної допомоги.

Наступного року університет після широкого обговорення затвердив свій етичний кодекс, який окреслює процедури перевірки потенційних пожертв та грантів, аби надалі уникнути спроб відбілити реноме за рахунок імені Школи.

США

Американські університети мають одну з найбільш розгалужених систем кредитування, яка вимагає від студентів певного рівня фінансової грамотності та здатності зробити розважливий вибір. Складність системи часто сприяє зловживанням з боку університетів.

У 2007 році розслідування прокуратури штату Нью-Йорк показало, що низка університетських менеджерів рекомендувала брати позики не у тих кредиторів, котрі пропонують найвигідніші умови, а у тих, з котрими менеджери мали бізнес-зв'язки як члени їхніх наглядових рад чи акціонери.

Часом деякі американські університети діють на межі фолу, проте цілком легально. Прагнучи залучити якомога більше федерального фінансування, їхні рекрутери рекомендують вступникам брати федеральні позики, незважаючи на недостатній рівень підготовки до навчання в університеті.

Найбільше зловживань під час вступної кампанії стається в університетах, які поширюють недостовірні дані про свої програми. Одним з найбільш популярних критеріїв, за яким молоді американці обирають університети, є показник працевлаштування випускників. Разом з тим, через низку обставин цей параметр дуже часто піддають критиці.

Ані на федеральному рівні, ані на рівні штатів не існує єдиної для усіх стандартизованої вимоги для розрахунку та оприлюднення цих показників. Саме через це університети часто можуть подавати до акредитаційних організацій різних рівнів та галузей дані, які між собою дуже відрізняються. Більшість університетів при оприлюдненні показників працевлаштування не зазначає, чи робота була знайдена у відповідності до наданих кваліфікацій, а також кількість випускників, які були охоплені моніторингом.

Адміністрація Президента Барака Обами вже декілька разів анонсувала розробку єдиних федеральних стандартів для певних програм підготовки. Проте вони так і не набули чинності.

Натоміть більш ефективними виявились громадські ініціативи.

У 2009 році два студенти Університету Вандербільта запустили сайт Прозорість правничих шкіл, який акумулює детальні дані про працевлаштування випускників та результати вступної кампанії. Він допомагає зробити більш зважений вибір вступникам, які бажають вчитись на юристів.

Сайт використовує дані зі звітів правничих шкіл до AmericanBarAssociation, які університети добровільно надають команді сайту. До речі , ABA - одна з не багатьох акредитаційних організацій, що вимагає досить детальну звітність щодо показника працевлаштування задля акредитації.

Австралія

У 2015 році в ефірі національного телебачення Австралії було показано сюжет про зловживання на ринку міжнародних студентів. Йшлося про діяльність рекрутингових компаній, які університети наймають для пошуку іноземних абітурієнтів. Рекрутери пропонували послуги з підробки документів та способи оминути перевірку знання англійської.

В епіцентрі скандалу опинився один з найбільших австралійських вишів - Університет Західного Сіднею. Його колишня викладачка повідомила про те, як міжнародні студенти медичних програм безперешкодно проходили екзамени, не володіючи достатніми знаннями.

Після виходу передачі в ефір Університет надав інформацію про проведене раніше внутрішнє розслідування та нові правила відбору міжнародних студентів.

Румунія

У 2007 році за результатами опитування у Румунії, 31% студентів вважали комендантів гуртожитків найбільш корумпованими чиновниками в університетах. Система поселення до гуртожитків та поліпшення умов проживання створювала сприятливі умови для хабарництва, як і в українських університетах, фактично, усе залежало від адміністрації гуртожитків.

Невдовзі після опитування у м. Тімішоара, другому за кількістю населення у країні, група активістів розпочала кампанію проти корупції під час поселення у гуртожитки. Вони запустили спеціальний сайт та гарячу лінію для збору повідомлень про випадки хабарництва в університетах. Зібрана інформація передавалась до адміністрації університетів, паралельно активісти забезпечували належне висвітлення кампанії в медіа.

Реакція місцевих університетів не забарилась. Найбільш прогресивні почали публікувати на сайті списки мешканців гуртожитків та тих, хто чекає в черзі на поселення, з відповідними балами за успішність, а також соціальні пільги, які були визначальними під час отримання місця в гуртожитку.

У 2009 році 15 студентських організацій почали поширювати цей досвід по всій країні.

Польща

Довгий час інформація про проведення конкурсів на заміщення вакантних посад у польських університетах залишалась закритою, що ускладнювало забезпечення якісного відбору викладацького складу та відкривало шлях для зловживань.

З 2013 року після змін до законодавства університети зобов'язані публікувати інформацію про вакансії менеджерів та викладачів на своїх сайтах, сайті міністра вищої освіти та науки, а також на порталі Єврокомісії Euraxess, який присвячений мобільності науковців.

Нововведення допомогли збільшити доступ до інформації про вакансії та покращити умови для мобільності викладачів. Водночас почали траплятись інші зловживання, коли умови конкурсу оголошуються надто вузькими для того, щоб відбір за ними пройшли лише певні визначні особи.

Німеччина

У Німеччині докторський ступінь додає суттєвих переваг під час працевлаштування та кар'єрного зростання, дуже часто він виступає чинником престижу та реноме. Більше того, Німеччина - одна з небагатьох країн, де офіційне звернення Doktor можна використовувати у документах, які підтверджують особу.

Як наслідок, зростає попит на недобросовісні практики отримання наукового ступеня. Факти плагіату та залучення платних консультантів, які насправді виконують левову частку роботи, регулярно викриваються медіа або ж науковцями.

У 2011 році у Бундестазі було зареєстровано законопроект про виключення докторського ступеня із посвідчень особи, однак він був відхилений.

Водночас після того, як у дисертації німецького міністра оборони Карла-Теодора Гуттенберга був виявлений плагіат, активісти запустили проект VroniPlag, який протягом кількох років виявив факти неналежного цитування у дисертаціях понад 140 відомих політиків, акторів та громадських діячів.

У більшості випадків плагіатори були позбавленні ступеня через суд, у деяких випадках університети не погодились із висновками VroniPlag.

Міжнародна освіта

Ринок міжнародної освіти розростається доволі стрімко. На жаль, разом з ним дедалі більше поширюються випадки шахрайства. Рекрутери-шахраї пропонують нелегальні послуги абітурієнтам або ж просто подають недостовірну інформацію.

У зв'язку з цим, ЮНЕСКО та ОЕСР розробили спільні інструкції для забезпечення якості у міжнародній освіті. Вони охоплюють досить широкий спектр рекомендацій для різних стейкхолдерів, зокрема, серед пунктів для університетів мова йде про потребу доступу до чітких описів програм, механізмів забезпечення якості та компетентностей, які можна здобути на програмі.

Ця інформація повинна бути доступною англійською та тими мовами, які є поширеними у країнах походження студентів. Вона є важливою для вступників та студентів, для того, щоб вони мали змогу зробити якісний вибір та уникнути шахрайства. Також ця інформація цінна для майбутніх працедавців, щоб вони могли зрозуміти кваліфікацію випускників.

Нещодавно міністр освіти та науки Сергій Квіт брав участь у конференції міністрів освіти Європейського простору вищої освіти, яка була присвячена новим стандартам забезпечення якості вищої освіти. Нові стандарти у частині, що стосується університетів, приділяють особливу увагу інформуванню про зміст освітніх програм, а також прозорості та справедливості кадрової політики.

Цим аспектам присвячені окремі пункти стандартів. Вищі навчальні заклади повинні публікувати інформацію про свої програми, правила відбору, очікувані результати навчання та кваліфікації, види навчальних робіт та оцінювання, умови та бази для навчання, інформацію про працевлаштування випускників, а також гарантувати прозорий процес добору викладацького складу.

Ці міжнародні рекомендації є вкрай актуальними для українських університетів, які поки що, на жаль, не сприймають прозорість як щось корисне для себе.