Заміна старих маршруток в містах: хто і як хоче перешкодити Мінінфраструктури

В Україні хочуть змінити правила роботи громадського транспорту. У першу чергу хочуть зайнятися маршрутками. За словами міністра інфраструктури Владислава Криклія, його відомство підготувало і через Кабмін вже зареєструвало у Верховній раді проект закону про пасажирські перевезення автомобільним і міським електротранспортом.

Проте відразу після цього на адресу Криклія понеслася критика, зокрема, через те, що проект не вирішує комплексно проблеми транспорту. Найбільше критики надійшло від нардепа "Слуги народу" Олександра Горенюка, який ще влітку минулого року написав аналогічний проект закону. Але досі його не зареєстрував, оскільки чекає зауважень і пропозицій від галузі. Ні того, ні іншого поки що немає.

РБК-Україна розбиралося, який з проектів здатний залишити в минулому епоху жовтих маршруток і почати епоху європейського громадського транспорту.

Вирішення проблеми

Владислав Криклій у своєму Facebook повідомив, що в Раді був зареєстрований проект закону №4583 про громадський транспорт.

За словами міністра, цей документ вирішує відразу кілька важливіших завдань.

Так, місцева міська влада зможе укладати договори з перевізниками, самостійно визначаючи критерії якості послуг, до яких відносяться і наявність у транспорті низької підлоги, і кондиціонера, і ременів безпеки. При цьому за основу має братися досвід ЄС і відповідний регламент ЄС № 1370/2007.

Також місцева влада буде визначати вартість проїзду і платити перевізникам з розрахунку вартості перевезення за кілометр. Таким чином, буде досягнута фінансова прозорість і зрозумілість, адже предметом держзакупівель будуть маршрути. Це, в свою чергу, викорінить дискримінацію по відношенню до пільговиків. А якщо перевізник буде порушувати умови, то влада зможе штрафувати за визначеними заздалегідь тарифами.

Зрозуміло, всі закупівлі будуть проходити через систему ProZorro – здавалося б, дрібниця, але досі вона була відсутня в українському законодавстві про перевезення, тому маршрути розподілялися непрозоро.

Особливу увагу проект закону приділяє екологічним нормам. У документі сказано, що саме і тільки екологічно чистий транспорт має право курсувати у центрах та історичних районах міст.

Також заплановано невеликий стрибок у майбутнє. Якщо в метро, зокрема, в київському, проїзд вже можна оплатити кредитною карткою (безконтактно), то в маршрутках та інших застарілих автобусах, тролейбусах і трамваях такої можливості немає і вона не передбачалась. Проект закону зобов'язує встановлювати валідатори і системи безготівкової оплати, щоб пасажирам було зручно і щоб фінансовий облік був повним. І пільговикам більше не доведеться принижуватися, питаючи дозволу водія, чи можна скористатися громадським транспортом.

У проекті закону, яке розробило відомство Криклія, також приділяється увага розвитку великогабаритного пасажирського транспорту. Саме в таких автобусах і тролейбусах є низькі підлоги, щоб люди з обмеженими фізичними можливостями могли увійти в автобус без проблем. Але зараз більша частина приватного пасажирського транспорту – це автобуси з 22-ма посадочними місцями, вузькими дверима та проходами між сидіннями. Тобто це – ті самі маршрутки. Між тим в європейських містах переважають великі автобуси, зручні для всіх пасажирів.

Крім того, проект закону №4583 вирішує ще одне завдання. Справа в тому, що маршрутки формально мають якийсь графік руху, але в реальності пасажири ніколи не знають, коли вони дочекаються автобуса. Майже завжди цей графік залежить від настрою водія, який, якщо йому потрібно, буде курсувати часто, а коли йому хочеться відпочити – він буде просто стояти. З одного боку, на те він і приватник, з іншого – це все-таки сфера публічних послуг і сервісу, тому якщо немає графіка перевезень і його ніхто не дотримується, то це бардак, а не перевезення. Проект закону Криклія вирішує цю проблему тим, що на законодавчому рівні дає замовнику послуг (тобто місцевій владі) право вимагати дотримання графіків перевезення на маршрутах.

І головне питання: де взяти на все це гроші?

Насправді, проект закону відомства розроблено в контексті децентралізації влади, після старту якої місцеві бюджети на початку року мають залишки невитрачених коштів у попередньому році. Саме завдяки децентралізації та розподілу податкових зборів на користь місцевих бюджетів вони за останні роки значно збільшилися. Тобто місцева влада, виходячи з своїх нинішніх фінансових можливостей, вже може собі дозволити витрачати гроші на поліпшення транспортної інфраструктури, як вони вже можуть їх витрачати на ремонти доріг і багато іншого.

Інше питання – звідки приватні перевізники візьмуть гроші на закупівлю нового транспорту. І ось тут починається дискусія, оскільки приватники, зрозуміло, зараз воліють використовувати дешевий транспорт і ганяти його понад усіх встановлених виробником лімітів. Ні кондиціонерів, ні вже тим більше ременів безпеки в громадському транспорті ми ніде не зустрінемо. Чи означає це, що через фінансову неспроможність перевізників ременів може і не бути? Це все одно що на своїй машині перевозити однорічного немовля без дитячого крісла. Тобто не можна відсутністю достатньої кількості грошей виправдовувати ризики для життя людей.

Дискусію по цій та іншим нормам почав депутат Горенюк.

Видимість вирішення проблеми

Криклій у своєму пості в Facebook про проект №4583 вказав усе того ж Горенюка – тому що той однопартієць і член комітету з питань транспорту. Горенюк відповів на це Криклию, що не має до його законопроекту ніякого відношення, і не буде підтримувати цей проект, оскільки вважає, що він не вирішить проблеми галузі.

На думку депутата, проект закону – "не цілісний, не вносить необхідні зміни до інших законодавчих актів, схожий на недопрацьований документ, який намагається щось змінити на рівні ідей, які не мають шансу почати працювати в запропонованій редакції".

Більш того, він упевнений, що якщо проект Криклія приймуть, то стане ще гірше.

Попри те, що МІУ заклало норму про проведення держзакупівель на перевезення виключно через ProZorro, Горенюк впевнений, що "законопроект не адаптований до чинної редакції закону про публічні закупівлі, відповідно, не буде можливості укласти договір на надання послуг". Однак, чому не пояснив.

Так само депутат зазначив, що законопроект не передбачає змін в Бюджетному кодексі, а це означає, що максимальний термін гарантованого фінансування може становити всього один рік.

"Такий підхід – це хрест на довгострокових інвестиціях. Який підприємець ризикне купувати нові автобуси і інвестувати величезну кількість грошей в перспективу працювати один рік? Або купити автобус, а через рік дізнатися, що фінансування зупинено? Виходячи з цього, фраза про нові автобуси може розцінюватися як фантазія", – вважає Горенюк.

Але проблема в тому, що практично всі держзакупівлі такого роду проводяться з розрахунку на один бюджетний рік. Як не міняй Бюджетний кодекс, неможливо закласти майбутні витрати бюджету, скажімо, у 2025 році, тому що такого бюджету не існує – він буде прийнятий тільки в кінці 2024 року. Можна лише робити прогнози.

Відповідно, претензія Горенюка зрозуміла і в чомусь навіть справедлива, але ніяких проблем не виникає, наприклад, у підрядників з будівництва та ремонту доріг: чомусь вони закуповують техніку з розрахунку, що в наступному році вони отримають роботу. Ну як чому – тому що інакше вони не зроблять свою роботу. А потім починається новий бюджетний рік і місцева влада продовжує фінансування.

Але, як вважає, Горенюк, для перевізників потрібні особливі умови. При цьому він не каже, на скільки років місцеві влада повинна дати фінансування перевізникам – два, три, п'ять років? Відповідь на це питання є в Регламенті ЄС – максимальний строк договору на перевезення складає 10 років. Але регламент не вимагає, щоб на всі 10 років вперед був рядок у бюджеті – договору достатньо. На те він і договір. І відповідно з ним верстаються бюджети на наступні роки.

Також Горенюк впевнений, що законопроект Криклія не вирішує питання доступного для людей тарифу – тому що "всі витрати просто перекладаються на плечі місцевих бюджетів".

"Але де брати гроші? Законопроект не пропонує жодних альтернативних джерел", – говорить депутат.

Тут важливо зазначити, що з приводу "де брати гроші" проект Криклія вже дав відповідь – гроші в місцевих бюджетах вже є, тепер головне завдання – почати їх витрачати на якісні перевезення, а не на маршрутки. Власне, про це і мова.

Безумовно, додаткові субсидії місцевим бюджетам з державного або будь-якого іншого додаткового джерела доходів місцевій владі не завадять і це також закладено в Регламент ЄС, але мова тут йде про якість і, що важливо зрозуміти, – про безпеку.

Але Горенюк, як він сам висловився, готовий не тільки критикувати, а й пропонувати. Тому ще торік написав свій проект закону про громадський транспорт. Правда, він його так і не зареєстрував. І, судячи з того, що у формі для заповнення своїх зауважень і пропозицій, яку Горенюк виклав Google Docs, досі немає ні того, ні іншого, його проект так і буде залишатися проектом. "Тільки після врахування конструктивних зауважень – реєструємо", – заявив Горенюк.

Водночас його проект закону виглядає як "косметичний ремонт" діючих законів, оскільки проект Криклія зайняв 5 сторінок, а проект Горенюка – 102.

І на цих 102-х сторінках є те, у відсутності чого Горенюк звинуватив свого візаві, а саме відповідь на питання фінансової підтримки місцевих бюджетів. Зокрема, Горенюк у своєму проекті написав, що повинна бути обов'язкова державна підтримка територіальних громад для фінансування пільговиків при проїзді в громадському транспорті.

Тобто, за цією логікою, якщо грошей на транспорт у місцевої влади немає, то їх можна взяти з держбюджету, а от звідки вони візьмуться в держбюджеті, це вже не так цікаво. В принципі, так вирішувати питання з грошима можуть і хотіли б усі.

Також оригінально Горенюк запропонував вирішити проблему Бюджетного кодексу і небажання перевізників купувати хороший транспорт, коли фінансування з місцевих бюджетів розраховано лише на один рік. Депутат додав в Бюджетний кодекс статтю про те, що у держави і місцевої влади має бути право на довгострокові зобов'язання по компенсації вартості перевезень на роки вперед.

Хай би там як, приклад з урядовим проектом закону про пасажирські перевезення доводить, що суперечки навколо нього ще будуть. Однак, за цих партійних протиріч українці, як мінімум, будуть позбавлені європейського транспорту в найближчому майбутньому.