Знов - здоров:

чим закінчилися переговори Дональда Трампа та Сергія Лаврова

Дональд Трамп не зміг взяти себе в руки, і поставити Росію на місце  (фото - mid.ru) Дональд Трамп не зміг взяти себе в руки, і поставити Росію на місце (фото - mid.ru)

У Вашингтоні прийняли російського міністра закордонних справ Сергія Лаврова. Спочатку він зустрівся з держсекретарем Рексом Тіллерсоном, а потім з президентом США Дональдом Трампом. За таким же дипломатичним "маршрутом": глава МЗС - президент, зовсім недавно пройшов і держсекретар США. Тепер настала черга гкерівника МЗС РФ.

Хоч в порядку переговорів і було "українське питання", ніяких проривів у ньому не відбулося - США в черговий раз закликали РФ дотримуватися Мінськіих угод. А ось самі переговори з Лавровим Трамп назвав "дуже, дуже хорошими".

Детальніше про візит - в матеріалі РБК-Україна

Згадуючи Москву

Переговори глави російського МЗС Сергія Лаврова з держсекретарем США Рексом Тиллерсоном, а потім і американським президентом Дональдом Трампом проходили в офіційно визнаною Вашингтоном обстановці тотального взаємного нерозуміння. «У нас немає ніяких точок зіткнення з Росією. Наші відносини, схоже, на найнижчій точці за всю історію», - заявив Трамп в середині квітня, після провального візиту держсекретаря США до Москви.

Тіллерсон тоді приїжджав в російську столицю для того, щоб знайти хоч щось спільне у поглядах США та РФ на події в Україні та Сирії, а заодно з'ясувати цілі втручання Росії в хід американських президентських виборів. Держсекретар заявляв, що надмета його місії — зупинити деградацію відносин двох країн і відновити довіру між ними. Завдання це, м'яко кажучи, непросте, враховуючи діаметрально протилежні позиції країн щодо головних зовнішньополітичних питань. Так, Америка (як і весь цивілізований світ) не визнає анексії Криму Росією, вимагає від Москви припинити підтримку сепаратистів на Донбасі і бомбардування сирійських міст. У Москві ж роблять вигляд, що питання Криму закрито раз і назавжди, бандити на Донбасі — суцільно місцеві, озброївшись випадково відритими «Градами» і «Ураганами», а в кожному сирійському будинку зруйнованому російськими ракетами, був, як мінімум, регіональний штаб ІДІЛ.

Тому Тіллерсон, після двох годин переговорів з Путіним, цілком очікувано був змушений визнати, що місія відновлення довіри фактично провалена. У звіті про візит в Росію лаконічно вказувалося, що взаєморозуміння сторонам вдалося досягти лише "по вузькому колу питань". Під такого роду оборотами дипломати зазвичай приховують повне неспівпадіння позицій сторін. Домовитися не вдалося, навіть не дивлячись на відмову Рекса Тіллерсона зустрічатися з представниками російської опозиції, що американською пресою було сприйнято чи не як реверанс у бік Кремля. Так як зазвичай візити такого роду не обходяться без розмов з опонентами чинної влади.

До речі, тоді візит до Путіна був під питанням. Рекс Тіллерсон їхав на переговори з Сергієм Лавровим, але потім домігся зустрічі з його кремлівським босом. Переговори з колегою-міністром, за великим рахунком, теж виявилися безрезультатними. Екс-глава представництва нафтового гіганта Exxon в Москві, кавалер російського ордена «Дружби», Тіллерсон, схоже, не настільки обрусів, щоб прийняти всерйоз розповіді московських співрозмовників про те, що кадри загибелі сирійських дітей від хімічної зброї були постановочними. Цей жахливий злочин — бомбардування житлових кварталів селища Хан Шейхун боєприпасами з зарином — було скоєно буквально напередодні квітневої поїздки американського держсекретаря і, ймовірно, задало тон його відрядженню.

"Кожному зрозуміло, що час правління сім'ї Асадів у Сирії добігає кінця", - говорив тоді Рекс Тіллерсон, однозначно даючи зрозуміти Кремлю, що у Вашингтоні чекають відмови Росії від підтримки Башара Асада, якого вважають винним в організації бомбардування Хан Шейхуна і у величезному числі інших злочинів проти власного народу.

Розвідники плутаються між картами

У Москві слова держсекретаря традиційно пропустили повз вуха.

Тим дивніше реакція американців на нинішній візит Сергія Лаврова в Вашингтон. Він не тільки удостоївся честі бути прийнятим президентом США в Овальному кабінеті Білого дому (з іноземців сюди зазвичай допускають лише глав держав), але і заслужив похвалу від Дональда Трампа. "Дуже, дуже хорошими" назвав він переговори з Лавровим якого, в ході цієї зустрічі, супроводжував російський посол у Вашингтоні Сергій Кисляк. Той самий Кисляк, якого навіть респектабельні американські видання зазвичай називають "суперечливою фігурою".

Етнічний українець Сергій Кисляк зіграв, можливо, ключову роль у звільненні радника Трампа з національної безпеки Майкла Флінна. Американські контррозвідники з'ясували, що в кінці минулого і на початку цього року Флінн і Кисляк довго і неодноразово говорили один з одним по телефону і, швидше за все, навіть зустрічалися особисто. Активність Флінна зацікавила контррозвідників не просто так. У них були підстави вважати, що Росія намагалася вплинути на результат президентських виборів в США. Не виключалося (і не виключається досі), що росіяни діяли не самі по собі, а за участю американських помічників. В тому числі, тих, хто належить до еліти американського політикуму. І у співробітників спецслужб виникло резонне питання: що могло стати причиною настільки довгих і настільки частих розмов російського посла, напевно повідомленого про дії його уряду на чужій території, і чиновника з Білого дому? Про все це досить швидко стало відомо широкій громадськості, вибухнув скандал і Флінн визнав за краще розлучитися з місцем радника президента через 24 дні після призначення

Ця історія вдарила і по Трампу. Не могла не вдарити. Людина з близького кола президента, більше того — радник з національної безпеки - і раптом якісь таємні розмови з представником не самої дружньої держави.

Хоча, Флінн не перший і не останній з оточення нинішнього американського президента псує кар'єру собі і оточуючим можливими зв'язками з Росією. Ще в розпал передвиборної кампанії Трампа покинув голова його виборчого штабу Пол Манафорт — діловий партнер Дмитра Фірташа і багаторічний радник Віктора Януковича. Саме Манафорт, пише CNN стояв за перетворенням "Партії регіонів" в "Опозиційний блок". На Заході Янукович і близькі до нього сили однозначно сприймаються як ставленики Росії, тому і у Манафорта швидко склався імідж мало не як агента Кремля в штабі кандидата.

А вже цієї весни з'ясувалося, що екс-радник Трампа із зовнішньої політики Картер Пейдж тісно спілкувався з людьми, пізніше звинуваченими в шпигунстві на користь РФ. Це було задовго до його приходу в команду Трампа, але тим не менш захоплює публіку і змушує спецслужби шукати нинішні зв'язки колишнього радника з російською агентурою.

Трампу така активність контррозвідників явно не по душі. Не до душі настільки, що він від колишніх лайок в Twitter у відповідь на звинувачення у співпраці з Москвою, почав переходити до рішучих заходів. Всього за кілька годин до зустрічі з Лавровим він звільняє директора ФБР Джеймса Комі, який особисто курирував розслідування можливих втручань кремлівських спецслужб в хід виборів і вів досьє про зв'язки вже самого Трампа з Росією. І всього за кілька днів до несподіваного звільнення Коні запросив збільшення фінансування для відділів ФБР, що займаються розслідуванням російського втручання в політику США. При цьому саму Росію вже екс-директор ФБР називав «головною загрозою для будь-якого народу Землі», і заявляв, що Росія повинна заплатити за втручання в американські справи.

Тут би Трампу і зупинитися, тим більше, що в середовищі його супротивників все твердіше впевненість у тому, що без допомоги Росії він не став би президентом. Але Трамп не зупиняється і в порушення усталених традицій та етикету, веде у свій кабінет Лаврова і губителя кар'єр його товаришів Кисляка, яким така честь ну явно «не по погонах». А потім ще і розхвалює цю зустріч, хоча у звіті Тіллерсона немає нічого такого, що могло б викликати захват.

Шершавою мовою плаката

З офіційного документа Держдепу виходить, що сторони в черговий раз підтвердили необхідність перемоги над ІДІЛ та деескалації сирійського конфлікту. У цьому ж звіті згадується заява Тіллерсона про необхідність дотримуватися Мінських угод і обіцянку залишити санкції щодо Росії незмінними до тих пір, поки та не припинить здійснювати "дії, спрямовані на їх порушення".

Аналогічну за змістом заяву зробив і Білий дім: "Президент висловив готовність своєї адміністрації продовжувати брати участь у врегулюванні конфлікту і підкреслив, що Росія відповідальна за повне виконання Мінських угод".

У свою чергу Лавров, який влаштував прес-конференцію після переговорів з Трампом і Тіллерсоном, про Україну згадав побіжно:"...Говорили також і про інші проблеми, з якими стикається світове співтовариство, де ми спільно з США і іншими "гравцями" можемо дійсно зіграти позитивну роль...". З його виступу випливало, що головною темою стали американо-російські відносини зіпсував які, за словами глави МЗС РФ, 44-й президент США Барак Обама. "Зараз діалог між Росією і США вільний від ідеологізованості, характерною в період адміністрації Обами. Президент США Трамп, його адміністрація, держсекретар Тіллерсон - це люди, які хочуть вести діалог не заради того, щоб показати свої досягнення у сфері ідеологічних уподобань, а щоб вирішувати конкретні питання, від яких залежить розвиток країни, добробут громадян та врегулювання конфліктів в різних частинах світу".

Що дуже хорошого міг винести Трамп із цих зустрічей? Дещо міг. У Трампа не дуже добре йдуть справи у внутрішній політиці. Майже всі його передвиборні обіцянки, починаючи з будівництва стіни на кордоні з Мексикою і закінчуючи забороною на в'їзд в країну для мусульман, досі не виконані або в принципі нездійсненні. Більшість американців незадоволені роботою Дональда Трампа на посаді президента, його рейтинг опустився нижче 40% . Виправити положення можуть перемоги на зовнішньополітичній арені. Американський виборець в цілому підтримав з обстріл «томагавками» сирійської бази і скинуту на афганських джихадистів «Мати всіх бомб». Тому він цілком міг домовлятися з Лавровим про подальше невтручання Росії у військові дії США в Сирії. Адже якщо рейтинг зростає за рахунок бомбардувань, то чому б не бомбити?

Зрозуміло, що доленосні для нації питання вирішувати за зачиненими дверима Трамп не може. Вибудувана в США система стримувань і противаг, що включає Сенат, Конгрес, суди, незалежні медіа і громадянське суспільство, не дозволить йому, наприклад, здати Москві Крим в обмін на відставку Асада. Чим щільніше закриті двері, за якими йдуть переговори, тим менше простору для маневру у американського президента. І, що важливо - президента, під яким все відчутніше намагаються розгойдати крісло. Демократи, розлючені відставкою глави ФБР, вимагають спеціального призначення чиновника, відповідального за розслідування зв'язків Трампа з Росією. А ще вони мають намір допитати генпрокурора, за формальною пропозицією якого президент і звільнив директора Комі. Поки цим вимогам протистоять товариші Трампа з республіканської партії. Але пов'язані з Росією скандали регулярно скорочують число цих самих товаришів. І чим більше буде з'являтися доказів тісних відносин близького кола президента з Кремлем, тим менш гарячою буде підтримка тих, хто вирішить залишитися. 

 

Нагадуємо, не забудьте обрати свій спосіб читати новини.
On Top