Цього тижня питання звільнення заручників з полону бойовиків знову вийшло у топ-теми. Після гучних заяв окремих політиків уповноважені представники України у переговорному процесі вже запропонували передати так званим ЛНР і ДНР 15 осіб. При цьому віце-спікер парламенту Ірина Геращенко повторила, що Україна готова передати бойовикам 228 осіб в обмін на 58 заручників. Таким чином, з'явилася надія розблокувати процес звільнення всіх незаконно утримуваних. Цього року до циж пір вдалося обміняти лише 15 осіб. Про те, навколо чого зараз йдуть торги і як заважають звільненню переговори у Мінську - у матеріалі РБК-Україна.
7 грудня після чергових переговорів у Мінську віце-спікер парламенту Ірина Геращенко заявила, що Україна наполягає на звільненні максимальної кількості заручників до новорічних свят. Україна за списками вимагала видати 48 осіб, а ОРДЛО наполягала на видачу їм більше 600 чоловік. Вже цього тижня Геращенко повідомила, що Україна ініціює проведення 14 грудня скайп-конференції Тристоронньої контактної групи з питання звільнення заручників. Але вона не відбулася. "Ми отримали "чудового" листа від ОБСЄ, що представники РФ у гуманітарній підгрупі не згодні з таким форматом, тому що вони вважають формат скайп-конференції недостатньо безпечним", - заявила віце-спікер на своїй фейсбук-сторінці.
Паралельно активно почала діяти і народний депутат Надія Савченко. Минулого тижня вона зустрічалася у Мінську з лідерами самопроголошених республік ДНР Олександром Захарченко і ЛНР Ігорем Теслярським. Вони обговорювали звільнення заручників. "Ми домовилися про те, що саме така кількість людей може бути обміняна. За списками це виходить 226 з української сторони і 52 особи з боку сепаратистів", - заявила вона в ефірі "Громадського". Наступного дня Геращенко повідомила, що Україна готова передати бойовикам 15 осіб для розблокування процесу звільнення. Вона зазначила, що "Україна давно зробила пропозицію: передати 228 осіб і забрати 58 заручників".
За словами парламентаря Центру сприяння та звільнення полонених і заручників при СБУ Юрія Тандита, по 58 запитуваних українською стороною особах є підтверджена від бойовиків інформація, що їх утримують так звані ДНР і ЛНР. У той же час дані про кількість заручників на окупованих територіях різняться. За офіційною інформацією СБУ, на 15 грудня 2016 року таких - 108 осіб. "Військовослужбовці та правоохоронці - 61, з них ВСУ - 53, Нацгвардія - 5, МВС - 3, добробати - 4, цивільні - 43, з них - 3 волонтери", - повідомили РБК-Україна у прес-службі СБУ.
У коментарі РБК-Україна Юрій Тандит стверджує, що мова йде про 109 заручниках. Крім того, ще 10 людей незаконно утримуються у Росії. Однак за інформацією джерела у СБУ, днями бойовики затримали ще одну людину і тепер у списку - 110 прізвищ.
Але волонтери називають велику цифру незаконно утримуваних людей. За словами керівника волонтерської групи "Патріот" Олега Котенка, у списках їх організації числиться близько 300 заручників. "Є ж ті, хто не звертався до Служби безпеки України, - пояснює він. - З одного боку, бояться. З іншого боку, вони знають з кого спитати. Сюди вони дзвонять, їм кажуть - працюємо. Також бояться, що якщо бойовики дізнаються, що про це знає СБУ, то полонених просто розстріляють. Багато цивільних, які знаходяться на тій стороні, збираються залучити (до відповідальності, - ред.) за їх Кримінальним кодексом 1961 року аж до розстрілу. Ось Чуднєцову з "Азова" дали 30 років. Тому що він житель Маріуполя і йому ставили зраду батьківщині".
Як заявила РБК-Україна керівник організації "Блакитний птах" Ганна Мокроусова, яка займається психологічною реабілітацією заручників, тільки з початку вересня бойовики взяли у заручники 27 осіб. "Ми спілкуємося з правоохоронними органами і ми знаємо, що офіційні цифри як мінімум у 2,5 рази більше", - говорить вона.
За словами активіста організації "Альтернатива" Дениса Денисенка, раніше більшість людей містилася у Донецькій СБУ. "Там є такий розподільник. Настільки щільно утримувалися - деякі не в камерах, а у приміщеннях архіву СБУ, у допоміжних приміщеннях. Камери були битком набиті - це було якраз після Ілловайську. У Луганську також обласна СБУ, навіть до обласної державної адміністрації людей тримали", - розповідає він.
У той же час голова об'єднання родичів заручників "Берегиня" Алла Макух розповідає, що зараз більшість містяться у Макіївській колонії. Точно про умови їх перебування нічого невідомо. Тільки нещодавно рідні отримали листи - їх передали представники ОБСЄ і "Червоного хреста" після їх відрядження на непідконтрольну територію. "Хлопці скаржаться на те, що у полоні. Просять теплі речі, солодощі, сигарети. На жаль, конкретного спілкування немає. Зателефонувати ніхто з них не може. І тому ми не можемо вважати це правдивими показаннями і правдивим написанням. Єдине, що почерк своїх рідних дівчинки, звичайно, впізнали", - говорить Алла Макуха.
За словами Ганни Мокроусової, умови утримання заручників у бойовиків прирівнюються до тортур. "Це не ув’язнений, який знає, який термін він сидить. Це людина, яку незаконно взяв невідомо хто і невідомо скільки він буде сидіти. За великим рахунком, він не знає, що має статися - то їх відпустять, то дадуть зустрітися з родичами, то буде обмін. Ось це очікування саме по собі - катування", - пояснює вона. За її словами, чим довше людина знаходиться у заручниках, тим більше часу після звільнення потрібно для реабілітації. "Візьмемо фізичний стан - люди там перебувають без достатнього руху. Якщо це без світла, якщо це ще стан постійної накрутки, постійного оброблення, психологічного тиску, то, природно, чим довше триває вся ця напруга, тим довше їм потім потрібно виходити з цього стану", - пояснює вона.
З початку проведення АТО вдалося звільнити 3083 заручників, за цей рік лише 15 осіб, повідомив Юрій Тандит. Останній раз у рамках Мінських домовленостей у середині вересня на свободу вийшов житель Красного Луча Володимир Жемчугов, який позбувся кінцівок рук і зору. Також разом з ним відпустили співробітника моніторингової місії ООН Юрія Супруна. Одна з причин зупинки процесу обміну - не бажання з боку Росії, вважає співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова Олексій Мельник. "Коли до полону потрапляли десантники, які заблукали на навчаннях, або два російських ГРУшники, які виконували за словами Путіна "окремі військові завдання" або інші військовослужбовці, то Росія була справді зацікавлена у цьому і включалася потужно", - розповідає він. Також обміну заважає і відсутність належної формалізації бойових дій на сході України, які офіційно називають антитерористичною операцією. Таким чином, стороною конфлікту Мінських угод є лише Україна, Росія та ОБСЄ виступають посередниками. Якби конфлікт був визнаний війною, затримані вважалися військовополоненими. Також з'явилася б інша сторона конфлікту, яка повинна відповідати за належне ставлення до таких людей. "Основна маса звільняється після завершення війни. Я не кажу, що було б краще для людей, що знаходяться у полоні. Але, принаймні, вони б не страждали від того свавілля. Що можна вимагати з керівників невизнаних республік? Набагато ефективніше питати у держави. У даному випадку, мова йде про Росію", - зазначив Мельник.
Примітно, що у пункті 6 домовленостей зазначено, що обмін між сторонами повинен пройти за принципом "всіх на всіх". Він повинен бути завершений не пізніше, ніж на п'ятий день після відводу зброї. Однак прив'язка переговорного процесу до Мінських домовленостей тільки шкодить, стверджують представники окремих правозахисних організацій, які займаються питанням звільнення. Голова "Берегині" Алла Макух вважає, що, у першу чергу, потрібно вирішувати питання звільнення заручників, а потім політичні моменти. Але сторона бойовиків наполягає на послідовному виконанні пунктів угод і погоджується на обмін "всіх на всіх" тільки після амністії. "Тому ми дуже хотіли б, щоб пункт обміну був винесений з цього списку, і він йшов окремо, і на перших сторінках", - заявила вона у коментарі РБК-Україна.
У той же час Ганна Мокроусова впевнена - публічні заяви політиків можуть зашкодити переговорному процесу. "Коли президент говорить, що ми готові міняти одного до трьох, тоді будь-які питання переговорів, будь-які домовленості, коли ми міняємо за списками, тут же йдуть у нікуди. Тому що ось Президент сказав, значить, від нас, від України, вимагатимуть нові умови", - заявляє вона.
Практика показала, що позаполітичний та домінський переговорний процес обміну був ефективнішим, стверджує керівник волонтерської групи "Патріот" Олег Котенко. "У 2014 році він був, взагалі, ефективним, у 15 році - суперефективним. Але ця ефективність весь час падає і падає. Це не тому, що ми перестали вміти розмовляти. Тому що тих людей, яких можна з тієї сторони витягнути, стає все менше - у них (у так званих ДНР, ЛНР, - ред.) все під наказ. Потрапив сьогодні наш пацан у полон - його вже офіційна частина забирає", - говорить він. Саме тому волонтерам зараз простіше домовлятися тільки з польовими командирами про обмін заручниками. Керівники "ДНР" і "ЛНР" вже нічого не вирішують. Після затримання на все про все - максимум дві доби, каже Котенко.
Про те, що до початку переговорів у Мінську простіше було проводити звільнення заручників, підтверджує і Юрій Тандит. "Тоді було легше домовлятися, тому що ми безпосередньо спілкувалися з тими, хто приймав рішення. Сьогодні ж приймається рішення однією людиною - Володимиром Володимировичем Путіним. І ми повинні зробити все для того, щоб він прийняв для себе рішення, що йому все-таки потрібно вирішити це питання і віддати всіх наших полонених", - заявив він.
Однак спікер Міністерства оборони з питань АТО Андрій Лисенко заявляє, що поки Мінський формат залишається найбільш ефективним. Він - офіційний, міжнародний, тому українській стороні легше тиснути. "Якщо відділити цю тему, то я невпевнений і не готовий гарантувати, що у тиші, як, наприклад, у банківській сфері, це може пройти більш ефективно. Тому що тема визволення полонених залежить тільки від кремлівських кураторів. І ні в якому разі не залежить від місцевих бойовиків - тих же Захарченко, Плотницького, оскільки вони вже не можуть самостійно приймати рішення на цю тему. І жодних розмов про те, що треба відокремити тему звільнення військовополонених, звільнення наших хлопців з полону бойовиків буде неефективною", - зазначив він.
Олег Котенко розповів, що обмін і звільнення заручників відбувається паралельно з Мінським процесом. Часто змінюють заручників, які не значаться в офіційних списках "ДНР" і "ЛНР". Вони виконують окремі види робіт і через загрозу покарання за приховування цього факту "господарі" вирішують обміняти цього заручника. Такі "сірі" обміни ніхто не афішує. "Тих, хто намагається передати нам людей з того боку, ми не хочемо просто підставляти. Може від них і далі буде приходити допомога в обміні військовополонених", - пояснює він.
Закордонний досвід деяких країн показує, що політики часто не втручаються в обмінний процес, цим займаються виключно професійні переговірники. За словами парламентаря Вадима Ріхліса, в Ізраїлі політики не мають ніякого відношення до переговорного процесу. При обміні військовополоненими працюють спеціальні групи переговірників, які є і в спецслужбах, і при міністерстві оборони країни. Він вважає, що заміна складу Мінської групи по звільненню заручників може зрушити процес з мертвої точки. "Щоб визволяти наших заручників, треба спілкуватися з будь-якими представниками терористів. Життя людські важливіше. Треба спілкуватися професійним переговірникам і з Захарченком, і з Плотницьким, і з дрібними командирами. Суть одна - треба витягнути хлопців. Далі, якщо це залежить від Росії, з нею повинні спілкуватися на Мінських переговорах теж експерти-переговорники. Чи політичні діячі, але за підтримки експертів-парламентерів. Той склад, який є, - вони непрофесіонали", - говорить він.
Але політики в Україні використовують тему війни і звільнення заручників для отримання дивідендів, так як це хвилює українських виборців. Саме з цим можна пов'язати активність окремих політичних груп, які борються за статус сильного переговорника, вважає політконсультант Петро Охотін. "Одні канали промотують, що більше користі робить переговорна група Ірини Геращенко та Павла Клімкіна, які безпосередньо мають відношення до Банкової. Інша група намагається повідомляти про ті успіхи, які робить група Віктора Медведчука. Саме у цьому контексті слід розглядати і діяльність Надії Савченко, яка також зараз робить собі піар на темі полонених", - говорить він.