Для перемоги над ворогом ефективною має бути не лише армія на полі бою, але й економіка країни. Особливо, коли ми маємо справу з війною на виснаження, яку проти нас веде Росія.
Як відомо, держава володіє сотнями підприємств, які не генерують додаткової вартості й не забезпечують громадян робочими місцями. Вони практично не функціонують. Однак, при правильному підході, якби держава відкрила до них доступ для інвесторів, занепадаюче майно стало б важливим ресурсом для оживлення економічної активності всередині країни. Детальніше – в матеріалі РБК-Україна.
Показовий приклад у цьому контексті – спиртзаводи. Наразі 19 спиртзаводів ДП "Укрспирт" залишаються у державній власності. Вони перебувають у майже недієздатному стані. У них потрібно інвестувати великі кошти, аби все запрацювало.
Частина заводів, якими продовжує володіти держава, знаходяться на півночі і сході країни. Разом з тим, об'єкти, які розміщені у західних областях, попри воєнний стан, цікаві для потенційного розвитку.
Що взагалі являють собою спиртзаводи?
Як правило, це приміщення цехів, адміністративні корпуси, підвали для зберігання спирту, депо, електропідстанції та інша нерухомість. До всіх об'єктів вже підведені комунікації, що спрощує їхню експлуатацію.
Потужності держпідприємств – майже готові локації для реалізації нових інвестиційних проектів. Майно з відповідною інфраструктурою можна також використати для релокації бізнесу, який зупинив діяльність у зоні бойових дій і потребує переміщення у безпечні регіони.
Спиртзаводи придатні як для запуску виробництв за профілем, так і в якості складів. При цьому потреба у їхньому використанні є актуальною вже сьогодні, коли сотні підприємств шукають можливості для переїзду і перезапуску своєї діяльності.
Спирт використовують у понад 150 галузях. Це харчова, медична, паливно-енергетична та фармацевтична промисловість. На базі спиртзаводів є можливості розвивати різного роду виробництва.
Зрештою, непрофільне використання держактиву також може бути ефективним та приносити користь як державі, так і громадянам.
В Україні колосальний дефіцит складських приміщень. Лише столичний регіон втратив до 20%. Частина складів опинилися під окупацією в південних і східних областях. Чимало об’єктів зазнали серйозних пошкоджень і не придатні до експлуатації. В агросекторі втрати складів та елеваторів KSE Institute оцінює у понад 272 мільйони доларів.
До російського вторгнення Україна володіла інфраструктурними потужностями на 75 мільйонів тонн, де зберігала зернові культури.
Станом на сьогодні із них придатними для експлуатації залишаються приміщення, в яких можна зберігати до 60 мільйонів тонн зерна. Зважаючи, що морські шляхи для експорту зерна залишаються заблокованими, а сухопутні не можуть компенсувати їх, може виникнути проблема з дефіцитом складів для зберігання минулорічного і цьогорічного врожаїв. Зерно банально не буде куди складати і воно лежатиме просто неба.
Чи збережеться за таких обставин в аграріїв мотивація розвивати свою діяльність? – Очевидно, що ні.
Для економіки країни це буде означати крах однієї з базових галузей, яка щорічно генерувала величезну валютну виручку і забезпечувала макроекономічну стабільність. Відсутність стимулів для розвитку агропромисловості зрештою може призвести до дефіциту продовольства в країні. Не кажучи вже про втрату зовнішніх ринків, де з часом наше місце займуть конкуренти – та ж Росія, яка є гігантським експортером аграрної сировини.
Аби величезні ресурси, зокрема, такі як спиртзаводи, остаточно не знецінилися, державі необхідно визначитися, що з ними робити далі.
Експерти та гравці ринку зазначають, що у цій ситуації є два варіанти допустимої поведінки.
Перший варіант – залишити все як є. У такому випадку більшість державних підприємств рано чи пізно збанкрутують. Держмайно здеградує до такого стану, що втратить будь-яку інвестиційну привабливість. Користі від цього не отримає ніхто.
Другий варіант – дати бізнесу можливість стати власником цих об’єктів, інвестувати, створити нові виробництва, склади, мультимодальні хаби. Тобто пристосувати їх під запити, які сьогодні є у бізнесу.
Бажаючі інвестувати в занепадаючі об’єкти є. Наразі активно триває релокація підприємств з півдня та сходу. Їм дуже потрібні нові виробничі площадки. Бізнес готовий відновлюватися і навіть розвиватися. Слово за державою, яка має можливості для створення сприятливих умов для відновлення і розвитку бізнес-активності.
Аргументи про те, що "у нас війна" і "не на часі" не працюють. Відновлення приватизації саме тому на часі, бо у нас війна. Якщо раніше ми могли дозволити собі розкіш відкладати все на потім, то тепер треба діяти швидко, аби не втратити свої конкурентні переваги на зовнішніх ринках, не підставити фермерів під банкрутство, не спровокувати загрозу дефіциту продовольства.