Водна криза, репресії та COVID: що відбувається в окупованому Криму

Політичні переслідування, екологічна криза та епідемія коронавірусу. Як нині живе окупований Крим – у матеріалі РБК-Україна.

Крим окупований Російською Федерацією вже більше шести років. Кримські татари – корінні жителі півострову, весь цей час піддаються репресіям, а тепер місцеві зіткнулись ще й з водною проблемою та спалахом коронавірусу.

Ми поспілкувалися із представництвом президента України в Криму, правозахисницею та двома місцевими жительками півострову, щоби дізнатися, яка нині ситуація на півострові.

Незаконні затримання

6:00. Ранок. Жахливий стукіт у двері. Прийшли за чоловіком кримської татарки Халіде Бекірової. В будинку були діти та літні батьки.

"Увірвались силовики з автоматами. У деяких з них на масках був принт у вигляді черепа. Діти, побачивши цю картину, оніміли від жаху. Молодша дочка заплакала, але, побачивши спокійні наші обличчя, і вона заспокоїлася", – згадує вона.

Жінка говорить, що двері вчасно відкрив її тато. Як правило, їх просто виламують. Силовики обшукали увесь дім, вилучили книги та забрали її чоловіка – Ремзі.

Після окупації Криму він став громадянським журналістом, зокрема, висвітлював незаконні затримання. На це звернула увагу окупаційна влада. У 2017 році проти нього відкрили дві справи. Одну з них – через пост у соціальній мережі семирічної давнини.

Схожа історія і в Ельвіни Кантимирової. Її чоловік після подій початку 2014 року теж зайнявся громадською активністю. Навіть виходив на одиничний пікет проти російської окупації. Після цього в дім кримських татар одного дня приїхав ОМОН.

"Коли в дитячу кімнату увірвались люди з автоматами, то діти, звісно, злякались. Тоді силовики хотіли налякати чоловіка, казали, що йому краще виїхати з Криму", – розповіла вона.

Ельвіна говорить, що її чоловік на погрози не зважав, тож наступного разу його вже затримали. Потім був арешт і етапування. Тепер зв'язок у подружжя тільки через українського консула.

Такі історії звичайна справа для російських силовиків. Що таке погрози, тиск та залякування, знає чи не кожний кримський татарин, який називає півострів українським. За даними правозахисників, 107 людей позбавлені волі в рамках політичного чи релігійного переслідування в Криму. З них 77 – кримські татари.

"Якщо говорити про найтяжчу статтю – це 205.5 (тероризм), по ній арештовані 74 людини", – розповіла виданню правозахисниця Луфтіє Зудієва.

Вона говорить, що є люди, які пішли на угоду зі слідством або обмежилися штрафом – з ними репресованих набагато більше.

Міністерство закордонних справ, а також представництво президента в Криму рішуче засуджують такі дії російської сторони. Втім, у кримських татар є до них питання: чому Україна досі не визнала їх рідних політичними в’язнями? Вони вважають, що це пришвидшить внесення репресованих до списків на обмін полоненими.

Статус політв’язня

"Шість років деякі кримські татари сидять у в’язниці і досі не увійшли в обмін. І досі Україна офіційно не визнала наших чоловіків політв’язнями. Навіть російський "Меморіал" визнав їх бранцями", – розповіла виданню дружина ув’язненого кримського татарина Халіде.

Заступниця постійного представника президента України в АР Крим Таміла Ташева в коментарі РБК-Україна пояснила, що наразі очікується законопроект про політв’язнів, який і окреслить категорії репресованих.

"Там мають зазначатись такі основні категорії: військовополонені особи, заручники внаслідок військової агресії, позбавлені свободи внаслідок політичних мотивів тощо", – додала вона.

Щодо тих кримських татар, які вже ув’язнені, то вони визнані особами, яких переслідують за політичними мотивами, говорить Ташева. У офіційних документах МЗС та парламенту їх називають політв’язнями.

"Існує міжвідомча комісія, яка надає допомогу таким родинам. Десь по 100 тисяч гривень. Минулого року була затримка з такими виплатами. В цьому році уже певним особам вони були надані. Скоро буде ще одне засідання комісії", – уточнила вона.

Місцеві жителі все ж продовжують сподіватись, що після шести років окупації Україна офіційно визнає ув’язнених кримських татар бранцями Кремля.

"Хотілося б більшої реакції. Хотілося б почути щось і від президента. Наші рідні зараз в жахливих умовах. У мого чоловіка хворі нирки, а його ще й кидають в карцер", – розповіла виданню Кантимирова.

Президент України Володимир Зеленський у цьогорічному посланні до парламенту назвав деокупацію Криму – ключовим пріоритетом свого президенства.

“Допоки Крим залишається окупованим, а українці та кримські татари зазнають регулярних переслідувань – світ не має забути про Крим”, – заявив він.

За весь час обмінів полоненими між Україною, Росією та ОРДЛО вдалось повернути лише одного кримського татарина – Едема Бекірова. Його звільнили минулого року разом з політв’язнями Олегом Сенцовим, Олександром Кольченком, Володимиром Балухом та військовополоненими моряками.

Після того масштабного обміну Зеленський анонсував нові, в які ввійдуть й репресовані місцеві жителі Криму. Нещодавно у розмові з турецьким лідером Реджепом Ердоганом він сказав, що у новий список входять понад 20 кримських татар.

Водна криза

На півострові все більш нагальним стає питання водопостачання. Тайганське водосховище вперше за 70 років існування стало джерелом води для Сімферополя, але й воно міліє. Пересихають річки та ставки. Місцеві жителі, а також кримські правозахисники, говорять, що якість води значно погіршилася. З кранів тече брудна рідина.

"Люди, особливо в сільських районах, в більшій мірі займаються землеробством і вони скаржаться на засолення ґрунту. Сохнуть рослини, тяжко стало вирощувати культури", – пояснила правозахисниця Зудієва.

У село, де живе кримська татарка Халіде, воду привозить окупаційна "влада", але про нові поставки можуть забувати і по два-три тижні. Тож доводиться купувати. Її чоловік, який знаходиться в СІЗО, каже, що з водопостачанням там великі проблеми. Воду з крана взагалі пити не можна, а душ дають тільки раз на тиждень.

"Зараз криза особлива. Наприклад, моя мама живе в Судаку. І вода, яку їм двічі на тиждень дають, вона дуже солона. Чай пити просто неможливо. Вимушено купуємо", – розповіла Халіде.

Росія у водній кризі в Криму звинувачує Україну. На всіх можливих рівнях Кремль говорить, що українська сторона має відновити водопостачання до півострова з континенту, яке було припинене у 2014 році після окупації.

"На словах турбуючись про дотримання прав кримчан, на ділі київська влада порушує їхні права, у тому числі на воду і свободу пересування, продовжуючи водну блокаду півострова", – заявляла російська місія в Женеві.

У представництві президента України в Криму наполягають, що позиція Києва незмінна – води не буде до деокупації півострову, а вся відповідальність за цивільне населення, згідно з міжнародним правом, лягає на країну-окупанта.

"У неї (Росії, – ред.) було шість з половиною років на ці проблемні питання. Це можна робити шляхом реконструкції водних споруд, трубопроводів, опріснення води, очищення річних вод. За нашими даними, водних ресурсів для покрити потреби цивільного населення вистачає", – сказала Ташева в коментарі виданню.

За її словами, причиною водної кризи є заміщення населення на півострові – тепер його стало більше, а також військові бази, які витрачають велику кількість води, та великі підприємства.

"Ми наполягаємо, що для місцевого населення, для українського населення, води вистачає", – додала вона.

Тим часом окупанти дійшли до того, що за допомогою літаків викликають штучні опади для вирішення “водного питання”.

"Влада в Криму вирішує проблему так. Викликає штучні опади. Але екологи говорять, що це дуже шкідливо. Бо це не природньо. Вони скидають таку кількість води, що просто затоплює будинки", – розповіла місцева мешканка Халіде.

Ситуація з коронавірусом

Дізнатись, яка зараз ситуація з епідемією на кримському півострові непросто. Окупаційна влада повідомляє про 7790 заражених за весь час пандемії. Втім місцеві порівнюють Крим з Італією, коли там був спалах COVID-19.

"У мене мама лікар. Говорить, медицина не готова до цього: і ліжкомісць не вистачає, і лікарів, і ліків", – уточнила Бекірова.

Правозахисниця Зудієва, яка також проживає на півострові, підтвердила, що у порівнянні з весною заражених стало в рази більше. Причиною такого спалаху, як пояснили у представництві президента України, є курортні зони, які працювали все літо, попри пандемію.

"Дійсно ситуація критична, за словами місцевих жителів та лікарів. Там дійсно не вистачає ліжок. Скаржаться, що курортний сезон був активний. Багато людей їхали з РФ. Вони таким чином завозили цю хворобу", – пояснила виданню Ташева.

За її словами, після окупації частина лікарень на півострові була закрита. Тому в Криму ще до пандемії була нестача медичних закладів.

"Там розгорнуті тільки кілька лікарень для лікування коронавірусу. Не вистачає препаратів. Лікуються вдома. Багато людей привезли препарати з України. Скаржаться на якість ліків з РФ. Також багатьох записують як ніби-то вони померли від пневмонії, а не від COVID-19. Ситуація дуже складна", – зазначила заступниця представника президента в Криму.

***

На півострові досі панує атмосфера залякування та тиску. Обшуки та затримання вже стали нормою для місцевих жителів, які незгодні із російською окупацією. Так звана "влада" приховує справжню ситуацію з коронавірусом та ігнорує проблему водного питання, витрачаючи життєвоважливий ресурс на військові бази та курортні зони.

Попри це кримські татари лишаються в Криму. Вони не готові покидати свій дім.

"Корінь нашого народу з Криму. Тут все рідне. Наше. І тепер через те, що нас вирішили звинуватити в тероризмі та екстремізмі, покидати свою землю… Ну це якось нечесно. Чому ми маємо їхати?", – запитує Халіде Бекірова.

Бабуся чоловіка Ельвіри Кантимирової померла через чотири місяці після окупації Криму. Вона пережила депортацію у 1944 році, а от повернення кримського півострова до складу України не дочекалась. Ельвіра досі згадує їхню останню зустріч:

"Востаннє бачили її у 2014 році. Тоді вона сказала: "Ось цей фільм "Хайтарма". Я плачу, коли його дивлюсь. Я плачу не через фільм, а через те, що пам’ятаю, як це було. Я б не хотіла, щоб і ви пережили це"