Володимир Слободян: Колективу не байдуже, що буде з першим національним парком України
Багато хто пам'ятає, як на київському Подолі на другий день війни один із забудовників почав зносити історичну будівлю. Історія викликала чималий резонанс у суспільстві. Однак, подібного було вдосталь не тільки у перші дні війни.
Схожа історія сьогодні наростає в Карпатах. Так, 22 липня колектив Карпатського національного природного парку опублікував звернення про те, що директора парку хочуть призначити поза конкурсом. У попередні ж роки, оскільки конкурс не давав бажаних комусь результатів, ситуацію просто підвісили.
Що стоїть за такою наполегливістю у зміні керівництва – достеменно невідомо. У парку переконані, що за цим прагненням криється далеко не вирубка лісу, як вважає більшість, а привабливі землі. Про це та актуальну ситуації парку – в інтерв'ю в.о. директора Володимира Слободяна.
– Як на роботі парку позначилася війна?
– Парк продовжує працювати, але ми як колектив не залишаємось осторонь від війни. Це неможливо. Сьогодні на передовій воюють 29 наших колег. Весь колектив дуже згуртований та здійснює велику волонтерську роботу. Ми спільно прийняли рішення і з місячного окладу виділяємо одноденний заробіток на Збройні сили України.
За власний кошт ми відремонтували одну палату в районній лікарні Надвірнянської громади. Закуплено, відремонтовано та передано ЗСУ 2 автомобілі Mitsubishi L200. На даний момент закуплено автомобіль ЗІЛ-131, який в даний час ремонтується і готується до відправки на фронт.
Окрім цього, парк проводить безоплатне відвідування рекреаційних еколого-освітніх маршрутів для бійців та їхніх сімей. Паралельно розробляємо цікаві програми для внутрішньо переміщених осіб.
– На фінансування парку війна якось вплинула?
– Парк є бюджетною, неприбутковою, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою. Фінансування здійснюється з державного бюджету від головного розпорядника коштів, яким є Міндовкілля. З початком війни фінансування здійснюється виключно захищених статтей бюджету, а саме: оплата праці працівникам, нарахування на заробітну плату, оплата комунальних послуг та енергоносіїв.
Проведення оплати бюджетних зобов’язань, котрі наша установа зареєструвала на початку 2022 року в органі Державної казначейської служби, за послуги (крім комунальних) і придбання предметів, матеріалів, обладнання та інвентарю, що не є захищеними статтями бюджету, здійснюємо за рахунок спеціального фонду державного бюджету.
– З таким рівнем зарплат, певно, виникають проблеми з пошуком нових працівників?
– Найбільша проблема з оновленням кадрів є в автоколоні. Усі водії пенсійного віку. А молодші водії сьогодні на мінімальну зарплату не дуже хочуть йти. Тому кадрове оновлення на цьому напрямку дуже слабке. Також проблема є з інспекторами.
Однак, вакансії заповнюються дуже швидко. У нас наразі 4-5 людей на одне вакантне місце. Ми швидко знаходимо відповідних фахівців, а в інших парках, я чую, подовгу є вакантні місця. При цьому мені приємно, що до нас йде молодь.
– Скільки наразі працівників задіяні у парку?
– Усього у парку працює 240 чоловік. Плюс є до сотні сезонних працівників.
– Ви згадали підтримку з боку партнерів з інших країн. Які закордонні організації співпрацюють з парком і у чому полягає їх допомога?
– Здійснюється співпраця за підтримки Всесвітнього фонду охорони природи та проекту "Збереження Карпатських пралісів", що впроваджується за участі та фінансової підтримки природоохоронної організації – Франкфуртське зоологічне товариство (Німеччина). На даний час за рахунок Франкфуртського зоологічного товариства ведуться роботи з реконструкції приміщень, які є на території нашого відділу транспортного обслуговування, а також модернізовано та облаштовано стоянку для автомобілів.
Також за підтримки уряду Німеччини та в рамках проєкту нашому Парку передано 5 автомобілів підвищеної прохідності Toyota High Lux, два з них передано ЗСУ, а також 1 Renault Duster для потреб служби державної охорони Парку. В рамках цієї ж співпраці проведено закупівлю 15 рацій "Baofeng BF-888S" для служби державної охорони для покращення роботи в важкодоступних місцях, де немає мобільного зв’язку та під час рейдів та патрулювань особовим складом служби державної охорони; службу охорони забезпечено форменим одягом та відповідною матеріально-технічною базою, а саме: біноклями, відеокамерами та фотопастками. Також на даний час передано 12 мотоциклів.
За фінансової підтримки неурядової організації "Global Conservation" зі США спільно з працівниками Карпатського НПП та ЯМЕГО "МАМА-86-Яремче" вже також зроблено чимало. Ми придбали прес для вторсировини; автомобіль для перевезення відсортованих твердих побутових відходів; збудували майданчик для сортування відходів; виготовили інформаційні стенди; встановили біотуалети; збудували очисні споруди. А також провели екологічну акцію з прибирання Говерли та облаштування зон відпочинку.
Ця організація нам допомагала і раніше, зокрема із закупівлею фотопасток та в запровадженні системи "смарт-патрулювання". У нас вже 30% лісових інспекторів мають телефони, які дозволяють фіксувати зміни у природі, проводячи феноспостереження.
За підтримки "Global Conservation", до речі, триває ремонт двох наших природоохоронних науково-дослідних відділень: Високогірного та Чорногірського. Чорногірське вже на 80% готове.
За фінансової підтримки наших партнерів, було придбано намети, спальні мішки, карімати, рюкзаки, трекінгові палиці та польові набори посуду (горнятка, ложко-виделки і казанки). Все це дає змогу проводити більш ефективно патрулювання та моніторинг дикої природи.
– Які ще виклики, окрім фінансування проєктів, постають сьогодні перед парком?
– Є певні ситуації на кордонах з лісгоспами. До прикладу, у нас є весняний та осінній періоди тиші. У цей час забороняється проведення рубок та відвідування лісових масивів, особливо з використанням автотранспорту. Але ж поруч розташовані землі лісгоспів, без будь-яких природних меж. Вони продовжують свою промислову діяльність, не зважаючи на природоохоронний режим періоду тиші. Звірина, яка мігрує, кордонів не знає. Я вважаю, що періоди тиші мають бути одночасно для всіх у Карпатах. Лісгоспи повинні займатись своєю діяльністю, це їхнє завдання, але це має відповідно регулюватися – звісно, на вищому рівні.
– Повернімся до порозуміння з міністерством. Як так вийшло, що ви вже багато років є "в.о." директора КНПП?
– Ця історія тягнеться вже давно. У 2013 році зі мною було підписано контракт на один рік, а потім його продовжили ще на три роки. Тобто, у загальному підсумку я працював на контрактній основі чотири роки, а на сьогоднішній день я уже п’ять років "виконуючий обов’язки".
З 2019 року, почалася історія з постійними конкурсами на посаду директора парку. Від нашого колективу окрім мене були й інші кандидати на посаду директора, але кожен із цих конкурсів завершувався тим, що комісія Міндовкілля не визнавала переможця.
Три роки тому, я не подавав своєї кандидатури на посаду директора, бо від нашої установи на конкурс йшов заступник директора з наукової роботи Олександр Киселюк. Він є кандидатом біологічних наук, пропрацював у парку 37 років, заслужена людина, яка багато зробила для парку – і, незважаючи на це, він також не зміг перемогти. Перший раз конкурс було визнано таким, що не відбувся, а за другим разом перемогу присудили опоненту. Щоправда, переможець виявився із досить сумнівною репутацією, і його, врешті-решт, так і не призначили… І залишився очільником я.
– Навіть за нинішніх трагічних обставин встановити остаточне порозуміння з міністерством не вдалося? 20 липня Facebook-сторінка парку оприлюднила заяву, що для установи все ж таки готують нового керівника.
– Нам відомо, що даний кандидат вже подавав свою кандидатуру на конкурс, але не був допущений через невідповідність вимогам до кандидата. Обурив і той факт, що зараз такі вимоги до кандидата на посаду директора знівельовано, а також проігноровано думку колектив.
Голова Івано-Франківської обласної військової адміністрації, Світлана Онищук, врахувавши думку та побажання колективу, дала відмову у погодженні кандидатури Кузька С. І. на посаду директора Карпатського НПП.
Тож, я щиро вдячний колективу, який мене так підтримав. Я пишаюся тим, що колективу не байдуже, що буде далі з першим національним парком України. Хоча я сам не місцевий, але за стільки років роботи в парку мене сприймають за свого. Інколи колеги кажуть жартома, що гуцул не той, хто тут родився, а той, хто згуцулився.
– Тобто ви вважаєте, що колектив готовий і надалі активно вас підтримувати?
– Сподіваюся, що так. Адже я, відчуваючи таку підтримку колективу, й надалі зобов’язаний віддано працювати не тільки на благо збереження цінних природних комплексів Парку, а й вболівати за успішне виконання завдань і сталий розвиток прилеглих територіальних громад.
– Обласна влада вас також підтримує?
– На сьогоднішній день з обласною адміністрацією у нас не виникало жодних конфліктних ситуацій. Всі робочі питання, які потребували вирішення, оперативно вирішувалися. Зрештою, у нас з областю менше спілкування, бо ми підпорядковуємось напряму міністерству.
– Що конкретно може цікавити тих, хто просуває ідею заміни керівника? Вирубування деревини?
– Не думаю, що комусь цікавий сам ліс. Сьогодні тих, хто зацікавлений у зміні керівника, скоріш за все, цікавлять привабливі земельні ділянки.
Можу ствердно сказати, що ані я, ані мої заступники і жоден працівник на порушення законодавства та вчинення протиправних дій, що зрештою призведуть до відкриття кримінальних справ, не підуть.
– Є законний спосіб вирішити такі земельні питання? Напевне ж спробам змінити директора не буде кінця, допоки не буде знайдене прийнятне для когось рішення...
– Такий варіант є. Існує указ президента Віктора Ющенка від 23 лютого 2010 року №215 щодо розширення території Карпатського НПП, який передбачає, що до території Карпатського національного природного парку погоджено в установленому порядку включення 1075,7976 га земель державної власності Державного підприємства "Делятинське лісове господарство" (район водозбору р. Жонка, яка є основним джерелом водопостачання для м. Яремче), що вилучаються в установленому порядку та надаються національному природному парку в постійне користування, та одночасно виключення з території парку 1057,3338 га земель з метою дальшого їх надання громадянам, які належать до відповідних територіальних громад.
Також є проект з науковим обґрунтуванням щодо розширення території парку на 25301 га за рахунок земель Ворохтянського та частини Делятинського держлісгоспів (приполонинні ліси та заповідні урочища). Стосовно цього питання було створено робочу групу при облдержадміністрації.
– А ті території, які парк отримає у результаті такого обміну, підходять для Парку? Це ж землі лісгоспів, де йде вирубка лісів.
– Якщо подивитись на карту, то помітно, що ми прагнемо розширення території Парку в межах природних водорозділів басейну р. Прут. Це світові стандарти – формувати природні парки за басейновою системою.
Чим ці території є цікаві парку? Ми хочемо розширення парку не за рахунок експлуатаційних лісів, які знаходяться внизу і які використовує населення, а за рахунок лісів, які вище 1000–1100 метрів над рівнем моря. Вони, згідно з мораторієм, не підлягають вирубці. Ми провели інвентаризацію старовікових лісів та пралісів на території тих лісгоспів. Нами виявлено близько 1000 га лісів, які мають праліси і наближені до природних лісів. Відповідно, це були б системи, які могли б самовідтворюватися.
До речі, розширення парку – необхідний крок навіть з огляду на європейські перспективи країни. Євросоюз вимагає, аби природно-заповідний фонд складав щонайменше 15% від території країни. А у нас наразі лише 7%. Це ще одна причина, чому ми не можемо допустити зменшення площі парку.
– Ви маєте пропозицію щодо розширення парку. Але ж на цю пропозицію можуть не погодитися. Після стількох років боротьби, навіщо прагнути залишатися на посаді директора?
– Все просто – за неповні 10 років ми з колективом вже зробили дуже багато за усіма можливими напрямками роботи. У нас станом на 2013 рік було всього лише п’ять туристичних маршрутів та кілька еколого-пізнавальних стежок. Тепер їх протяжність становить близько 300 км.
Один з маршрутів, що ми відкрили – на гору Маковицю. Я кажу, що Маковиця може бути для Яремче візитною карткою, а для відвідувачів нашого міста це буде друга Говерла.
Ми відкрили також маршрут "Дівочі сльози". Було відкрито маршрут на гору Хом’як через урочище Вередівський – дорога, що існувала ще за часів Австро-Угорщини. Це був так званий райшток – дорога, якою туристи пересувалися на конях. Він був закинутий, але ми його почистили і привели в порядок, тому на сьогодні маємо чудовий пізнавальний маршрут – 7 км серпантином.
Також ми відкрили маршрут і на гору Піп Іван з села Шибеного. Але там часто виникають проблеми, бо є чимало бажаючих підніматися на вершину джипами та квадроциклами. На Попі Івані є унікальна пам’ятка – польська обсерваторія, що була збудована ще 1938 році. Тривалий час вона була закинута. Врешті-решт її передали Прикарпатському національному університету, і спільно з Варшавським університетом вони почали її реставрувати. Наразі підписано меморандум про співпрацю між двома університетами та нашим парком. Ми в обсерваторії маємо кімнату для проведення нашими науковими співробітниками узагальнень наукових досліджень.
На горі Піп Іван (фото: з власного архіву)
– А спільні проекти з бізнесом реалізовуються? Я так розумію, вольєрне господарство було створене за підтримки підприємців.
– Так, звичайно. Маємо реалізовані успішні проекти. Вольєрне господарство існувало й раніше, але ми його розширили. Це був проект парку спільно з громадськістю та бізнесом. У результаті виникла чудесна відпочинкова зона поруч із комплексом "Ведмежа гора". Ми там же звели реабілітаційний центр для птахів та проклали перший в Україні босоногий маршрут "Ведмежа стежка". Це була ідея нашої працівниці, яка привезла її з семінару у Бельгії.
До речі, на території вольєрного господарства у співпраці з ЯМЕГО "МАМА-86-Яремче" ми облаштували Літній клас, де влітку займаємося з дітьми: проводимо квести, конкурси тощо.
Ми також відкрили спільно з місцевою громадською організацією туристичну атракцію – парк-музей "Карпати в мініатюрі", який детально відображає архітектурні пам’ятки та об’єкти культурного спадщини Карпат. Цю атракцію створено на базі нашого Яремчанського природоохоронного науково-дослідного відділення.
На сьогоднішній день наш парк має спільний проєкт з приватним підприємцем, який є досить унікальним та єдиним у своєму роді на теренах України – "Парк природи Карпат". Цей проект є надзвичайно пізнавальним. Він ознайомлює відвідувачів парку з унікальними та подекуди вимираючими тваринами та комахами Карпатського регіону, що занесені до Червоної книги України.
До речі, хочу звернути увагу, що на даній атракції в с. Поляниця для облаштування усіх стежок застосовувалися геошурупи, тобто ці стежки підняті над незайманою територією дикого Карпатського лісу, що жодним чином не завдало шкоди довкіллю. Проходимо маршрут дерев’яним настилом над поверхнею ґрунту, що унеможливлює будь-яке навантаження на природне середовище.
Ми не залишаємо співпрацю з даним підприємцем і хочу зазначити, що маємо в планах ще один спільний проєкт. Дані інвестиції сприятимуть розвитку Карпатського НПП у креативному рекреаційному напрямку. Втілення даного проєкту надасть можливість працівникам відділу еколого-освітньої роботи проводити практичні заходи, історико-пізнавальні квести, екскурсії, заняття та практики, з метою формування активної позиції у дітей та учнівської молоді.
Реалізація запланованого проекту дасть змогу підтримувати позитивний імідж Карпатського НПП, як лідера серед українських національних парків за рейтингом міжнародної компанії SaveOnEnergy, сприятиме розвитку Західного регіону та забезпечить збільшення кількості відвідувачів, зростання зайнятості населення, обсягів наданих послуг, надходжень до бюджетів всіх рівнів.
Я загалом намагаюся підтримувати кожну цікаву та корисну ініціативу працівників та всіляко сприяти її втіленню в життя. Зокрема, ініціюю зустрічі з потенційними донорами. І, водночас, хочу відмітити також натхнення і самовіддачу трудового колективу, який власне й створює цю Карпатську казку та робить наш парк дуже привабливим! Навіть ті, хто сьогодні на передовій, не забувають про парк та вболівають за нього.
До речі, у 2014 році Карпатський НПП ввійшов в ТОП-100 кращих парків світу, а також за показниками всіх видів діяльності зайняв перше місце в Україні серед усіх національних парків України.
– Хіба туристична активність не має негативного впливу на ліс?
– Природні парки поділяються на декілька зон. У заповідних зонах повністю заборонена така діяльність. А у зонах регульованої рекреації дозволяється, але з мінімізацією навантаження на даному маршруті.
Є, звісно, проблема зі "спортсменами", що, наприклад, на мотоциклах їздять заради екстриму. Ми з цим боремось та шукаємо шляхи вирішення цієї проблеми. Плануємо відкриття двох-трьох платних маршрутів для такого виду екстриму, бо хочемо зробити так, щоб туристи не роз’їжджали по всій території парку, а за визначеними маршрутами. Спільно з міністерством ми працюємо над цим. Знаю, що така проблема є не тільки у нас, а й у інших карпатських парках.
Володимир Слободян, підйом на Говерлу (з особистого архіву)
– Що унікального у природному середовищі вашого парку? Червонокнижних тварин ви згадали, яким присвятили музей.
– У нас тут сформувався специфічний комплекс бореально-тайгових і гірських видів звірів, які не зустрічаються на прилеглих територіях. Деякі з них є ендеміками, тобто проживають ізольовано лише на землях парку.
Більшість інших парків та заповідників не мають такого біорізноманіття, яке зустрічається у нас. Лише у Чорногірському масиві, який пролягає нашим парком, можна зберегти окремі лісові пояси, такі як пояс мішаних лісів, пояс смерекових лісів, субальпійський пояс і альпійській пояс.
Наша територія 50303 га, з них близько 2500 гектарів – осередки залишків пралісів. Ми їх бережемо і ведемо спостереження, як у них проходять природні процеси, тобто як старе дерево помирає, а нове виростає.
У нас поруч з парком є два дитячих санаторії, де оздоровлюються діти, у тому числі з областей, де тривають бойові дії. На 90% у процесі оздоровлення впливає клімат. Ще австрійці писали, що у людини, яка перебувала у Яремчі впродовж двох тижнів, вироблявся імунітет до туберкульозу на п’ять років. А якби не парк, ці дерева просто вирубали б.
Крім цього, парк є однією з частин витоку басейна річки Прут, яка є джерелом водопостачання для Коломиї, Чернівців та інших населених пунктів. Така система потребує захисту від впливу людини.
Володимир Слободян біля Витоків Прута (з власного архіву)
– Яким Ви бачите парк за декілька років?
– Плануємо проведення капітального ремонту 6 з 12 діючих контор природоохоронних науково-дослідних відділень (ПОНДВ), у зв’язку з їх фізичною зношеністю та з метою покращення і відновлення експлуатаційних показників даних будівель, їх модернізації.
Плануємо відкриття нових контрольно-пропускних пунктів на еколого-пізнавальних стежках "село Дземброня – гора Піп Іван". А також благоустрій еколого-пізнавальних стежок "селище Ворохта – полонина Борсучина", "село Вороненко – полонина Лаб’єска", "село Микуличин – полонина Явірник", "село Микуличин – полонина Ліснови". На еколого-пізнавальній стежці "На водоспад Гук" заплановано відновлення дороги. А по маршруту на о. Несамовите облаштування туристичного притулку. У планах облаштування нового рекреаційного об’єкту в ур. Ростовий, озеро Нересне, а також оглядова вежа на полонині Явірник. Думаємо про влаштування канатно-крісельного підйомника на г. Маковиця.
Озеро Несамовите. Екологічна експедиція "Очистимо блакитні очі Чорногори" (фото: з особистого архіву)
За фінансової підтримки проекту "Збереження Карпатських пралісів" на території Чорногірського ПОНДВ планується будівництво екотуристичного візит-центру. А на території Говерлянського ПОНДВ будівництво візит-центру "На гору Говерла".
Також хотілося б реалізувати візуальне представлення територій та об’єктів Карпатського НПП у форматі 3D, створити електронний каталог туристичних атракцій.