Те, що Кличко нокаутує Мормека, стало ясно буквально через пару хвилин першого раунду. Різниця в досвіді, силі, зросты, вазі, швидкості, потужності буквально вражала. Єдине, що вдавалося французові - йти у клінч. Але навіть "рятівні обійми" не допомогли Жан-Марку в 4 раунді, коли українцеві вдалася класична "трійка".
Те, що Кличко нокаутує Мормека, стало ясно буквально через пару хвилин першого раунду. Різниця в досвіді, силі, зросты, вазі, швидкості, потужності буквально вражала. Єдине, що вдавалося французові - йти у клінч. Але навіть "рятівні обійми" не допомогли Жан-Марку в 4 раунді, коли українцеві вдалася класична "трійка".
Вихід на ринг француза супроводжувався традиційним пафосним відеороликом, в якому він говорив про те, що "він йде до перемоги", що "ми не забудемо його ім'я". Все це розлетілося, як дим на сильному вітрі, як тільки пролунав перший гонг. Володимир Кличко, у властивій йому манері, з витягнутою лівою рукою, помчав на Мормека. Француз, явно боявся потужних ударів Володимира, постійно намагався зближуватися. І так весь раунд. Глядачі, явно очікували більш привабливого видовища, почали свистіти. Ну а що? Володимир тимчасово не міг потрапити по французові, а той, просто напросто не бив.
Другий раунд пройшов веселіше. Все таки, Кличко зрозумів, як б'ється Мормек, і його удари стали частіше знаходити свою мету. Один з таких ударів, "двійка", призвів до того, що француз проліг на ринг. Нокдаун, який явно дав зрозуміти всім глядачам, що сьогодні вони навряд чи побачать довгий і напружений поєдинок.
У підсумку, все вирішилося в четвертому раунді. Картина абсолютно не змінилася. Тільки, результат. Після вдало проведеної "трійки", Мормек впав на ринг і дав судді зрозуміти, що продовжувати бій він не має наміру. Так просто. Ніякої боротьби - ніякого боксу.
Висновки напрошуються очевидні. Або промоутери Кличко вибрали дуже слабкого претендента для свого підопічного. Або у світі закінчилися боксери, здатні щось протиставити братам Кличкам. Адже, якщо 40-літній Віталій перемагає молодого і сильного британця, а через 3 тижні його брат просто знищує свого суперника, який хоч і не кричить про свою перевагу. Дещо, брати Клички стали нагадувати футбольну "Барселону" дворічної давності, коли вони виграли все, що тільки можна було виграти. Це приємно тим, хто вболівав за них "завжди". Але в інших з'являються думки типу "скільки можна перемагати? Набридли вже...". А спортсменам це не дуже приємно, оскільки вони просто кращі і не розуміють, як за це можна не любити...