На полиці серед сувенірів у кабінеті мера Запоріжжя Володимира Буряка серед булав і підків окремо стоїть бюст Нестора Махна. Як пояснює сам господар кабінету, це один з брендів регіону, який, до того ж, був ще дуже волелюбною людиною. Володимир Буряк не приєднався до "партії мерів", створеної главами ряду українських міст, не пішов до інших політпроектів, а заявив про створення своєї політичної сили. "За майже п'ять років роботи міським головою я не бачив ні разу, щоб яку-небудь партію цікавило наше місто, його проблеми, – каже він. – Навпаки, всі вони вносять зайву політизацію в роботу міської ради. Не в образу нашим депутатам, але правда в тому, що багато з них занадто політизовані". Ми говоримо з Володимиром Буряком в суботу вранці – у мера робочий день. За його словами, за майже двадцять років роботи на виробництві він звикся з тим, що вихідний – тільки у неділю, і то не завжди. В інтерв'ю РБК-Україна мер Запоріжжя розповідає, як живе одне з найбільших міст країни і його глава напередодні місцевих виборів.
– Приємно вражені виглядом нового терміналу аеропорту Запоріжжя. Дуже сучасний і побудований за кошти міста. Як вам це вдалося?
– Почну з того, що місто фактично врятувало аеропорт від закриття, взявши з державної у комунальну власність. Термінал тоді нагадував сарай. І коли народилася ідея побудувати новий термінал, багато крутили пальцем біля скроні: мовляв, це неможливо, не варто й починати. Але ми побудували. І вперше за останні вісім років у країні з'явився новий, сучасний аеропорт, на рівні європейських. Плюс ми першими в Україні встановили світлодіодне світлосигнальне обладнання в аеропорту. Воно і більш сучасне і більш економне. Багато жителів Дніпра також віддають перевагу літати із Запоріжжя.
Фото: новий термінал запорізького аеропорту - вид зсередини (прес-служба)
– Цей проект дався вам чималою кров'ю, і мова не стільки про гроші, скільки про втрачені нервові клітин і час. Чому правоохоронців так зацікавив аеропорт?
– З самого початку будівництва терміналу до нього виявляли нездоровий інтерес у Києві. Раптом у чиновників Мінінфраструктури з'явилося бажання забрати його у міста і передати комусь в концесію. Я вже говорив з цього приводу, у нас в країні так заведено: на один горошок – сім мисок. І ще більше охочих поїсти чужим коштом.
Але в підсумку ми захистили власність громади міста. І торік аеропорт приніс прибуток у розмірі 91 млн гривень. Ці гроші йдуть у казну міста. Так що громада Запоріжжя зробила правильну, хорошу інвестицію. Не кажучи вже про те, що світ став набагато ближче до нас, а ми до нього: за 500 гривень із Запоріжжя можна буде, після повного відновлення авіасполучення, полетіти в Польщу, Угорщину, Австрію. Або прилетіти до нас – дивитися є на що. У докарантинний період, до речі, ми домоглися істотного припливу туристів.
– Зараз через коронавірус особливо не політаєш.
– Епідемія рано чи пізно закінчиться.
– До речі, ситуація з Covid-19 в Запоріжжі дещо краще, ніж у більшості великих міст країни. Як місто готувалося до епідемії? Скільки ресурсів було витрачено?
– Так, довелося витратити величезні кошти – близько ста мільйонів гривень з бюджету міста, – але життя і здоров'я людей важливіше. У Запоріжжі вчасно був створений оперативний штаб, прийнятий план заходів щодо боротьби з епідемією. Завдяки таким діям, і найголовніше – самовідданості наших лікарів, нам вдалося уникнути масового поширення хвороби, яке ми спостерігаємо в інших регіонах.
Наші медичні працівники забезпечені в повному обсязі засобами індивідуального захисту, дезінфекційними засобами. За минулі роки місто придбало 63 сучасних апаратів ШВЛ, 2 наркозно-дихальні системи, з початку епідемії додатково купили 25 апаратів ШВЛ, мобільний рентген-апарат ШВЛ з транспортним кюветом для новонароджених, портативний УЗД-апарат, наркозно-дихальні системи, пульсометри, кисневі концентратори та багато іншого.
– Як ви оцінюєте дії уряду в контексті епідемії? Жорсткий карантин було введено вчасно, коли рахунок хворих по всій країні йшов на десятки, зараз же, коли у добу виявляють 600-700 хворих, карантин ослаблений.
– Напевно, зараз ще рано говорити про те, чи все було зроблено правильно. Побачимо з часом.
Про що я точно можу судити – хотілося б, щоб чиновники в Києві більш відповідально ставилися до своїх зобов'язань.
Держава гарантувала 300% доплати медикам, які працюють з Covid-19, але не дотримала обіцянок. У підсумку ці надбавки за березень запорізьким медикам ми виплатили з міського бюджету. І тільки нещодавно держава компенсувала нам лише 10% цих виплат.
– Епідемія Covid-19 боляче вдарила по економіці країни. Судячи з програми уряду та заяв чиновників, держава особливо допомагати підприємцям не буде. Чи є у міста можливість допомогти місцевому бізнесу, стимулювати створення нових робочих місць і розуміння, як це можна зробити?
– Зростання безробіття сповільнилося, хоча ситуація непроста і далеко не все залежить від міської влади. Але все ж таки ми – промислове місто, де основними роботодавцями є великі підприємства. Ще рік тому хтось би сказав, що це наш недолік, але зараз ми в кращій ситуації, ніж багато міст країни.
Що стосується стимулювання економіки, то незабаром ми представимо комплексну програму розвитку міста, в якій, звичайно ж, буде приділено багато уваги створенню нових робочих місць та підтримки підприємництва в Запоріжжі.
– Про політику поговоримо?
– Не хотілося б.
– Чому?
– В українських реаліях, коли кажуть "політика", то мають на увазі конфлікти й партійні міжсобойчики. Забуваючи при цьому, що політика – це насамперед процес пошуку ефективних управлінських рішень та їх реалізація.
Я б краще поговорив про наш новий транспорт – тролейбуси з автономним ходом, які можуть при необхідності їздити й без контактної мережі, – шляхом цього охоплюємо мікрорайони, куди раніше цей вид транспорту не ходив. Про те, що скоро ми першими в країні запустимо на міські маршрути електробуси. Або про те, як ми формуємо міський бюджет за участю тисяч активних городян. Адже це і є справжня міська політика.
– Ми помітили, що в місті транспорт їздить строго за графіком. У Києві до такого ще дуже далеко. Але навряд чи комусь поза Запоріжжя це буде цікаво. На відміну від відповіді на питання про те, наприклад, чому ви не приєдналися до "партії мерів", яку створили міські голови Дніпра, Житомира, Черкас.
– Я прийняв для себе інше рішення задовго до появи названої вами партії. Бажаю моїм колегам всілякого успіху, але у нас свій шлях.
– З Вашим рівнем підтримки в місті вас напевно звали чи не всі основні партії. Чому вирішили створювати свій окремий проект?
– Є закон, який говорить про те, що депутати міськради можуть обиратися виключно від партії. Тому партія потрібна, насамперед, як суб'єкт висування кандидатів. І якщо така вимога закону, то чому б не використовувати його для об'єднання однодумців? Саме тому ми назвали партію "Єднання" – ми закликаємо до єднання всіх людей, які хочуть щось хороше зробити для міста.
– Все-таки, чому не існуючі партії?
– Я працював міським головою більш як чотири роки, багато бачив партійних гасел, партійних вказівок, які з Києва йдуть. А ми тут не політики.
Я не бачив ні разу, щоб яку-небудь партію цікавило наше місто, його проблеми. Навпаки, всі вони вносять зайву політизацію в роботу міської ради. Не в образу нашим депутатам, але правда в тому, що багато з них занадто політизовані. Їм здається, що вони в міськраді для того, щоб приймати політичні рішення. А це не так, все це мішура. Депутати повинні приймати рішення, що стосуються життя міста.
– Партія Володимира Буряка – хто ці люди, як потрапили до Вас в команду?
– Перш за все, це будуть хоч і здебільшого нові люди у владі й в політиці, але при цьому, не випадкові люди. Тільки ті, хто зарекомендував себе на професійному поприщі – в освіті, медицині, комунальній сфері, соціальному захисту і так далі. Ті, хто добре розуміє проблеми й надії міста.
Принциповий момент: у назві партії є моє ім'я. Це означає, що я беру персональну відповідальність за кожного з кандидатів.
– Ви майже п'ять років керуєте одним з найбільших міст країни. Що було найскладнішим за цей час?
– У великому місті немає простих завдань. У мене, до речі, після обрання взагалі не було часу для адаптації. Вже через кілька днів після вступу на посаду прорвало водогін на Хортицькому житловому масиві. Мені говорили, що проблему можливо вирішити не менш ніж за півроку. Довелося працювати й вдень, і вночі, але ми впоралися за місяць. Все-таки, я багато років пропрацював на великому металургійному підприємстві – майже 20 років. Цей досвід, отриманий на різних рівнях, безумовно, мені дуже допомагає зараз.
Але вирішення проблем міського господарства, а тим більше робота на розвиток – це, якщо можна так сказати, приємні клопоти. Докладаєш багато зусиль, але і бачиш результат. А от політична метушня, в яку постійно намагаються втягнути місцеве самоврядування, відбирає сили та час, а результату бути не може. Це, мабуть, найскладніше.
Фото: в рамках програми "Запорізький трамвай" у місті модернізують рухомий склад, відновлюють і будують нові трамвайні маршрути (прес-служба)
– Головні здобутки на посаді – що особисто ви виділяєте? Які головні мінуси?
– З плюсів – масштабна програма з благоустрою міста, якщо хочете, можемо показати наживо. Це дороги. Важливе досягнення – програма розвитку міського транспорту, про яку я вже говорив раніше. Це і великі автобуси на Євро-5, це і наш запорізький трамвай.
Черг у дитсадки більше немає. Чотири роки тому брак місць була реальною проблемою у всіх районах міста – черга стояла понад 1600 дітей. Ми запустили після реконструкції п'ять нових садків – зараз проблема, фактично, вирішена.
Все-таки було більше плюсів, ніж мінусів.
– Як розвиваються відносини міської влади й центральної? Чи достатньо уваги до міста і його потреб на рівні президента та уряду?
– Як любить говорити один з колег-мерів, найкраща допомога – це коли не заважають. Все ж, хотілося б глибшого розуміння наших проблем і потреб. І, звичайно ж, виконання зобов'язань, адже щороку ми недоотримуємо кошти за тими статтями, які має фінансувати держава.
– Володимир Зеленський не так давно заявив, що місцева влада не може бути в опозиції до президента. Ви згодні з таким формулюванням питання?
– Швидше згоден. Наше завдання на місцях – розвивати міста і ОТГ, розв'язувати приземлені питання, пов'язані з транспортом, медициною, благоустроєм. Де тут місце для опозиційності? Інша справа, що і центральна влада повинна сприймати нас не як конкурентів, а як партнерів.