Під виглядом турботи про киян Віталій Кличко пускає на вітер десятки мільярди гривень платників податків. І робить це, по всій видимості, абсолютно безкарно протягом останніх п'яти років.
Часто в суспільстві побутує думка, що талановита в спорті або музиці людина талановита в усьому. Так від артистів чекають тонкого розуміння політики, економіки. Але часто це далеко не так. Достатньо задати спортсмену або співакові гостре питання, як тут же він починає шукати компромісні формулювання і викручуватися.
Приблизно так само сталося і з Віталієм Кличком. Один з трьох лідерів Майдану 2013 – 2014 років, який багато зробив у ті дні. Напевно, фотографія, де він окинутий струменем з порошкового вогнегасника, увійде в історію. На хвилі післяреволюційного хайпи він був обраний мером Києва.
Але незабаром після обрання мером стало відомо, що посаду він отримав в рамках домовленостей, досягнутих у Відні на зустрічі з Дмитром Фірташем.
Зв'язки з олігархом Кличко заперечував, але дуже чуйно ставився до проблем, які виникали у наближених до влади та їх протеже.
Коли Віталій Кличко тільки був обраний мером, він здійснив поширений в Україні ритуал новоприбулих – прокотився по Києву на велосипеді за кілька тисяч доларів. Найцікавіше, що градоначальник потрапив в халепу, і навіть не зміг подолати один з міських бордюрів. Незламний важковаговик майже впав прямо в центрі міста.
Цей випадок став приводом для жартів і глузувань в соціальних мережах. За однією з версій, Віталію Кличко навмисно створювали образ незграбного і трохи дурнуватого обраного мера. Напевно, в його штабі надихалися прикладом Леоніда Черновецького. На користь цієї гіпотези говорить те, що соцмережі в один момент наповнилися мемами з київським мером і його незграбними алогічними висловлюваннями.
На перший погляд, це медійно невигідна позиція для лідера політичної партії і мера цілої столиці. З іншого боку, це вкрай вигідний імідж, який у разі необхідності дозволить уникнути гучних скандалів і звинувачень в участі у складних схемах.
Полегшувало завдання іміджмейкерам те, що розтрата коштів з муніципального бюджету завжди котирувалася як менший гріх в корупційній ієрархії. Начебто, як не на свої фірми вивів, а там, спробуй доведи, хто кому заніс. Саме тому по містах і селах всієї України налічуються десятки мерів міст, які десятиліттями просто ремонтують дороги... кожен рік. І ніяке НАБУ за ними не ганяється.
Повернення з оренди у Київенерго київських теплових мереж заслужено може вважатися прорахунком, який через два роки вже обійшовся київським платникам податків більш ніж в 5 млрд. І вони справно платитимуть за цей крок, покриваючи збитки Київтеплоенерго з міської казни щороку.
Віталій Кличко програв цей бій ще до його початку. Найімовірніше, він розраховував розрулити ситуацію до початку опалювального сезону, але саме він і придавив українського супертяжа до канатів.
Починалося все дуже оптимістично, з дуже рейтингової теми боротьби з олігархами. У даному випадку мова йшла про компанії Київенерго, яка належить Рінату Ахметову. На Хрещатику, очевидно розраховували скинути головний біль з боргами на його компанію і просто не продовжувати договір оренди з Ахметовим. Але все виявилося не так вже й просто.
У Київенерго дуже швидко через суд змалювали Віталію Кличку перспективи правонаступництва муніципальної власності. Мовляв, з активами приймайте і борги. Тут на горизонті з'явився і Нафтогаз України, який був постачальником газу для київських ТЕЦ. Ціна питання становила 5 млрд грн.
З цієї суми борги населення становили близько 3 млрд грн. У Київраді спочатку вирішили картинно заступитися за киян заявивши, що готові покрити борги жителів столиці. Але між Нафтогазом і Ахметовим ставало все гарячіше. Літо закінчувалося, наближався опалювальний сезон. І розлючені виборці в холодних квартирах вже здавалися більшою проблемою, ніж така красива спочатку перемога над олігархом і розбирання в судах з Нафтогазом України.
Ще влітку Віталій Кличко гучно заявляв про те, що Нафтогаз України шантажує місто відсутністю гарячої води, а вже 11 вересня Київрада уповноважила нове Київтеплоенерго заплатити постачальнику газу 2,6 млрд грн. А через кілька днів з'ясувалося, що пеню та неустойку нової компанії так і не списали. Виходить, що план по вигнанню олігарха з Києва завершився виплатою 5 млрд грн з місцевого бюджету.
Розрулювати проблему з теплою водою в Києві допомогли і з держбюджету, з якого перерахували 729 млн грн. Родзинкою на торті стала виплата ще 270 млн грн компанії Ахметова за викуп майна. Крім того, у статутний фонд новоствореного Київтеплоенерго внесли 2,3 млрд грн.
Здавалося б, перемога над олігархом вже обійшлася платникам податків Києва в 5-7 млрд грн, але на цьому історія не закінчується. Адже Київтеплоенерго ще й генерує збитки. Так, наприклад, поточний рік нова компанія планує завершити з прибутком 1,9 млрд грн, а минулий – 1 млрд грн. Звичайно, їх не забирають з рук киян, а збирають в місцевий бюджет до виплати зарплати. І всі ці збитки будуть покриті за їх рахунок.
Ця історія хоч і не така масштабна, як Київтеплоенерго, але стосується важливого елементу міської інфраструктури. Вона так само пов'язана з вірним соратником колишнього президента Максимом Микитасем, дітище якого Укрбуд кануло в лету незабаром після завершення президентських виборів.
Спочатку реконструкція Шулявського шляхопроводу повинна була обійтися місту в 600 млн грн. І спочатку все розгорталося для Укрбуду непогано. У фіналі конкурсу виявилися дві компанії, пов'язані з Максимом Микитасем. Причому одна з них фірма "Спецбуд-плюс" надала переможцю 5 млн грн в якості безвідсоткового кредиту з терміном повернення до 2023 року.
До того ж, обидва підприємства за інформацією АМКУ, мали однакові IP-адреси, з яких компанії-фіналісти конкурсу подавали заявку на участь належать одному провайдеру і майже ідентичні.
Проте час минав, а нової розв'язки не з'являлося. Як вдалося з'ясувати депутатам міськради, тільки 10% від перерахованих 600 млн грн були спрямовані на реконструкцію шляхопроводу, частина коштів пішла на купівлю корпусів заводу Арсенал, а все інше розміщено на трирічному депозиті банку. На обличчя дії класичної будівельної піраміди, яка будує поточні об'єкти за рахунок коштів майбутніх проектів.
Віталій Кличко і тут не розгубився, і направив Микитасю ще 114 млн грн. Ніяких істотних змін в проект реконструкції не вносилося. Просто його вартість раптово збільшилася на п'яту частину.
На тлі завмерлої реконструкції Шулявського шляхопроводу розв'язки Азарова на з'їзді з мостів Патона, Метро і на Видубичах здаються верхом інженерної думки, а сам недорікуватий Микола Янович – практично великим генієм містобудування.
Вже у вересні реконструкцією шляхопроводу занепокоїлися в Київраді. Депутати направили в НАБУ звернення з проханням розслідувати корупційні тендери, які виграли структури Максима Микитася.
Останній спочатку навіть був узятий під варту, але потім випущений під заставу. Де зараз знаходиться власник фешенебельных джипів невідомо, але вже відомо, за чий рахунок будуть добудовувати завислі об'єкти Укрбуду – за рахунок грошей київських платників податків.
Про дозвіл даної проблеми заявив в ефірі одного з телеканалів вже діючий президент. "Ми знаємо це питання. На сьогодні, на вечір, це питання вирішене. Недобудови будуть добудовані, зобов'язання взяв на себе "Київміськбуд", - сказав він.
Як пізніше пояснили в компанії, яка на 80% належить міській громаді 5 млрд грн будуть запозичені з нерозподіленого прибутку. Так само будуть вестися переговори з держбанками про притягнення позикових засобів.
КМДА як власник 80% компанії могла б отримати свою частину прибутку від роботи Київміськбуду. А це на секундочку 4 млрд грн. Це приблизно п'ять нових Шулявських шляхопроводів. Тільки тепер вони не будуть побудовані, а кинуті на добудову житла для інвесторів, які його вже один раз оплатили.
Проблема тільки в тому, що Максим Микитась на волі, хоч і з електронним браслетом. З великою часткою ймовірності, витрачені ним на вибори мільярди ніколи не будуть стягнуті. Але його проблеми, чомусь вирішуються за рахунок територіальної громади Києва. Нехай і, ймовірно, на прохання чинного президента. В даній ситуації Віталій Кличко підіграв відразу двом президентам: колишньому і нинішньому. Але він зробив це за рахунок усіх киян відразу.
Найсумніше в цій історії те, що Віталій Кличко неодноразово виступає в ролі доброго боксера, який як дідусь Ленін добрий і привітний. Спілкується з дітьми, точніше виборцями, і навіть вирішує їхні проблеми. То воду гарячу включить за 7 млрд грн, то розв'язку не добудує за мільярд, то квартири добудує за п'ять.
Трагізм ситуації полягає в тому, що всі проблеми юних піонерів вирішуються за їх же рахунок. І весь цей махровий патерналізм мера фінансується з податків його виборців, які просто не в змозі зрозуміти, куди ж вони платять податки.