Валерій Запорожан: медреформа не робиться з кабінету чиновника, який в поліклініці не був 20 років

Валерій Запорожан - академік НАМН України, лауреат державної премії України в галузі науки і техніки, заслужений винахідник України, лауреат премії ім. Р.Є.Кавецького НАН України, ректор Одеського національного медичного університету (1994-2018 рр.). Почесний професор багатьох зарубіжних авторитетних університетів і академій.

Рік тому Уляна Супрун звільнила його з посади ректора Одеського національного медичного університету. Це поклало початок запеклого конфлікту між міністерством та університетом - з фізичним протистоянням, судовими позовами і взаємними звинуваченнями.

За рік сторони ні на крок не наблизилися до мирової угоди. Чи можлива вона і на яких умовах екс-ректор, а нині голова Вченої ради Валерій Запорожан розповів в інтерв'ю РБК-Україна.

Ви наполягали, що ваше звільнення незаконне. Чому не відновилися через суд?

Те, що мене звільнили з порушенням законодавства, — доведений судом факт. Як лікар і вчений я не можу кивати тому, з чим не згоден, називати чорне білим. Так, критикував медреформу, вказував на прорахунки, пропонував варіанти.

Було спочатку зрозуміло, що реакція не змусить себе чекати: керівники начебто Уляни Супрун критику не прощають. Вона надіслала в університет дві групи аудиторів, щоб перевірити мою роботу і діяльність університету за 2016 і 2017 роки. Аудитори нічого не знайшли.

Більше того, потім суд постановив, що цими перевірками МОЗ перевищив свої повноваження. Але головне навіть не це, а те, що Супрун голослівно звинуватила мене в корупції, в тому, що я занадто багато грошей витрачав на технічне оснащення симуляційних кабінетів.

Я ставлю питання: якщо в чомусь винен, де кримінальні провадження, чому мене не допитують, не пред'являють звинувачення? Знаєте, чому нічого подібного немає? Тому що це політичний конфлікт, в якому звинувачення в корупції — просто інструмент. Я був ректором більше 20 років і ні за один день мені не соромно.

І все ж, чому не оскаржуєте звільнення?

Дивлячись на те, що відбувається, нескладно уявити, який поллється бруд. Не тільки на мене, але і моїх колег, навіть на студентів. Я пропрацював в університеті все життя, за моєю спиною тисячі людей, і я не можу не думати про їхню репутацію, про їхнє майбутнє. По-друге, ми вже виграли кілька судів, але МОЗ жодного рішення так і не виконало.

Спроби достукатися до керівників міністерства здаються мені безперспективними. Тому зараз я там, де найбільше потрібен – у Вченій раді. Але те, що витворяють керівники МОЗ, — деструктивне і дуже небезпечне.

Що саме ви маєте на увазі?

Є кілька незаперечних фактів. Перший — реформа охорони здоров'я потрібна Україні. Другий — успішна реформа вимагає колосального інтелектуального ресурсу. Ну, не робиться вона з кабінету чиновника, який в поліклініці за останні 20 років жодного разу не був. Потрібна експертиза вчених-практиків. Що замість цього зробила Супрун? Змішала їх з брудом.

Я кажу про видатного хірурга Бориса Тодурова, про спроби Супрун захопити Національний медичний університет імені Богомольця і незаконно звільнити Катерину Амосову. Це ж вона спробувала виконати і з моєю альма-матер — Одеським національним медуніверситетом.

Супрун усім авторитетам оголосила війну, щоб дискредитувати їх і "зачистити" галузь від будь-якої критики. Ось цю тенденцію я називаю вкрай небезпечною: коли кращих з кращих не залучають до реформи, а закривають їм роти.

Що зараз відбувається в Одеському медуніверситеті?

Вже рік як триває рейдерське захоплення. Причому Супрун завжди діє за одним і тим самим планом: вибирає успішний і прибутковий ВНЗ, незаконно звільняє ректора під будь-яким приводом, ставить свого штрейкбрехера з приставкою "в.о. ректора", ставить дивиться стежити за його роботою.

Далі вони готують університет до знищення — реорганізації і розграбування: міняють проректорів, вищий викладацький склад, щоб нікому було заперечити. Ми через це проходили. Але наш колектив згуртувався для боротьби, і МОЗ довелося вигадувати на ходу.

Ви пам'ятаєте, як у січні Супрун відмовилася підписати кошторис університету. Через це ми не могли нараховувати зарплати і стипендії, оплачувати комунальні послуги, робити ремонти. Причому ми витрачаємо на це не бюджетні, а самостійно зароблені гроші. Частка державного фінансування в нашому бюджеті становить близько 20%.

У червні через суд і казначейство все-таки вдалося розблокувати процес, хоча залишилося питання по стипендіях. МОЗ придумаЛО для нас нове випробування — університету відмовили в місцях на держбюджет. Це означає, що обдаровані студенти, діти ветеранів АТО і ООС, діти з малозабезпечених сімей та інших пільгових категорій не зможуть навчатися безкоштовно, як це гарантує Конституція. Незважаючи на це, ми взяли тисячі заяв від абітурієнтів. Багато з них приносили оригінали документів, тобто хлопці хочуть навчатися саме у нас.

Ще одна новина: буквально пару днів тому, знову ж таки в порушення Конституції, МОЗ повернуло без розгляду наше подання про призначення двом студентам стипендій президента і Верховної ради України. Один з цих студентів — повний сирота.

Ви згодні з тим, що відповідальність за події в університеті, за всіх цих людей лежить на обох сторонах конфлікту?

Я завжди відчуваю відповідальність за Одеський медуніверситет. Мені здається, будь-яка людина, опинившись у складній ситуації, вважає, що могла зробити більше. Нас втягнули у війну, де, з одного боку, наш багатотисячний колектив, а з іншого — рейдери.

Повірте, це не я вирішив відстоювати університет будь-яким законним способом, це рішення всього колективу. Він згуртувався, коли побачив, кого нам хочуть поставити зверху. Викладачі і студенти, які майже півроку жодної копійки не отримали, розуміли — іншого виходу у нас нема: ми боремося, або університет перестає існувати.

Я підкреслю ще раз: єдине завдання Супрун — знищити Одеський університет. Тому колектив вирішив боротися до кінця. І ми пішли до суду, подали більше 300 позовів, частину справ уже виграли.

Ми виходили на мирні акції, зверталися до уряду, до президента, домоглися виплати зарплат і ми зробимо все, щоб захистити університет. Вдумайтеся тільки в цей абсурд: міністерство всупереч волі багатотисячного колективу намагається знищити університет, якому 120 років. Більш того, на догоду цьому маніакальному бажанню навіть були готові принести в жертву ще один найстаріший ВНЗ — Кримський державний медуніверситет, який з такою працею перевезли з окупованого Криму.

Я кажу про "реорганізацію", коли два ці університети хотіли ліквідувати і створити на їх базі нову юрособу. Навіщо знищувати два університети? МОЗ жодного економічного обґрунтування привести не спромоглося, і суд цю "реорганізацію" благополучно зупинив. Я лікар, вчений, який віддав науці все своє життя, і я не розумію, чому таке можливо в цивілізованій європейській державі.

А в чому профіт міністерства?

За останні 20 років Одеський університет пройшов складний шлях. Тоді нам ніхто не допомагав, але ми все одно знайшли вихід. Пророблена колосальна робота, щоб Одеський університет став флагманом, щоб він став відомим і авторитетним у світі.

Ми першими в країні повернули університетські клініки, перейшли на англійську мову викладання, і до нас поїхали студенти зі всього світу, ми почали заробляти. Тільки гроші йшли не на автопарк і ремонт в кабінеті ректора, а на реконструкцію аудиторій, технічне переоснащення, закупівлю обладнання.

Сьогодні Одеський медуніверситет – один з найкращих в країні. Ми піонери в компетентнісної підготовки, коли студенти не за підручником навчаються лікувати, а на роботизованих симуляторах, які повністю імітують пацієнта.

Я пишаюся, що наші студенти вчаться на обладнанні рівня Стенфорда, мають доступ до онлайн-бібліотек найкращих медичних університетів світу. За рахунок цього вони з перших курсів інтегровані в міжнародне медичне співтовариство, стають затребуваними фахівцями в Америці, європейських країнах, в Азії. Наші випускники практикують і створюють наукові школи по всьому світу.

Сьогодні університет надає якісні освітні послуги студентам з 53-х країн світу і отримує за це прибуток. Його вистачає, щоб не просити грошей з бюджету, щоб закуповувати найсучасніше обладнання, щоб готувати фахівців світового рівня. Впевнений, справа в цьому.

Супрун, мабуть, хтось сказав, що на Одеському медуніверситеті можна нажитися і провернути корупційну схему: рейдерським шляхом завести у ректорат "своїх" людей, посадити їх на потік, направити гроші не на розвиток, а собі в кишеню. Друга причина, як я вже говорив, — усунути неугодних, незгодних. Показати всім: ви або "за", або вас немає.

Під час останнього силового протистояння в червні цього року в будівлю намагалися увійти члени наглядової ради. Чому їх не пустили?

Це було силове і руйнівне захоплення, яке проходило із знищенням техніки і меблів, вибивали вікна та двері, травмували наших співробітників. Відбувалося розкрадання майна та документації, зламували сейфи. Ці люди проникли в ректорат, але ніякого відношення до наглядової ради вони не мають. Міністерство намагається легалізувати рейдерське захоплення шляхом створення нібито "офіційних органів", від імені яких діють рейдери.

Так сталося і з наглядовою радою. Закон "Про вищу освіту" визначає, що така рада створюється ВНЗ. Процедура, строк повноважень, чисельний і персональний склад — все це прописано в нашому статуті, який у свій час затвердило Міністерство охорони здоров'я. У лютому 2017 року у відповідності з усіма документами ми створили такий наглядова рада строком на 5 років.

Зі свого боку МОЗ, порушуючи всі мислимі закони і правила, створює свою, як кажуть, "фейкову" наглядову раду. Це сталося в грудні 2018 року, як раз перед тим, як Супрун спробувала пролобіювати так звану реорганізацію університету в Кабінеті міністрів. Тому ніякої наглядової ради МОЗ не існує, це лише ширма.

Охорона нашого університету, як і будь-якого навчального закладу, дійсно не пускає в будинок сторонніх агресивно-налаштованих, а іноді і озброєних людей. У той же час ми завжди відкриті для візиту Уляни Супрун, її заступників, директорів департаментів. Але, на жаль, ніхто з них ні разу не приїхав, не поговорив з колективом, не намагався врегулювати ситуацію. Їм це просто не потрібно.

Чому університет не провів вибори ректора?

Вони повинні були відбутися восени минулого року. Ми хотіли і були готові їх провести в суворій відповідності з законодавством і статутом університету. Розуміючи, що рішення колективу їй не сподобається, Супрун заблокувала процес. Це єдина причина, чому вибори досі не відбулися.

Сподіваємося, що з приходом нового керівництва МОЗ вибори ректора будуть проведені в рамках законодавчого поля, а не за принципом Супрун "кого захочу, того і призначаю". Ми не раби, і колектив не допустить такого презирливого ставлення до себе та законами нашої країни.

Медреформу критикують багато, але мало хто пропонує альтернативу. У вас вона є?

Я вже говорив, що реформа потрібна, що вона повинна бути системною і її варто було починати з кінця. Поясню. Тільки коли ти розумієш кінцевий результат, чого хочеш досягти, можна створити нову систему.

Проблема цієї медреформи в тому, що її автори або не хочуть, або не можуть мислити перспективно. Замість нових підходів до законодавства, до організації, управління та фінансування галузі у нас "кавалерійські наскоки".

Друга проблема: передбачувані зміни не скоординовані ні з системою підготовки кадрів, ні з наукою.

Третя: імпульсивні рішення керівництва МОЗ руйнують всю вертикаль управління. Є ще четверте, п'яте, п'ятнадцяте — перераховувати можна довго.

Що потрібно робити? Збільшити фінансування галузі хоча б до 5% ВВП. Всі, хто скаже вам, що реформа можлива без грошей, — або дурень, або популіст. Без інформаційного супроводу, статистики, моніторингу результатів з боку лікарів та пацієнтів все це перетворюється в словоблуддя.

Ніхто достовірно не знає, яка зараз смертність населення, народжуваність, епідемії і так далі. Ми тільки чуємо заяви Супрун: "Народ щасливий, а лікарі пручаються реформам!". Ви бачите "щасливий" народ, який не отримує ліки від раку, діти не прищеплюються від хвороб. Необхідно повернути професіоналів до управління галуззю. Знищені Супрун Колегія та Вчена рада МОЗ не були радянськими рудиментами, це стратегічні речі.

Тут зосереджені найважливіші функції оперативного управління практичною охороною здоров'я. Я декілька років очолював Вчену раду, я знаю, про що кажу. Запропонована МОЗ стратегія розвитку медичної освіти нікуди не годиться. Це навіть не документ, це декларація "за все хороше, проти всього поганого".

Чому студенти складають міжнародні тести і проходять моніторингове тестування, якщо програма їх до цього не готує? Треба ж спочатку навчити, а потім зріз знань проводити! Або Супрун хоче, щоб ми останніх кадрів позбулися, вже й так більше 70 тисяч лікарів або виїхали за кордон, або пішли з професії.

Ви бачите шляхи виходу з ситуації, в якій опинився Одеський медуніверситет?

Так. Швидкий і простий — зміна керівників Міністерства охорони здоров'я. Складний і довгий — доведена до кінця судова реформа. Тому що немає суспільного регулятора ефективнішого, ніж справедливий і чесний суд. У правовому суспільстві закон однаковий для всіх — і для студента, і для міністра. У своїй тривалій судовій тяганині ми переконалися, що в цьому напрямку Україні ще працювати і працювати.

У числі ймовірних наступників Супрун — Михайло Радуцький. Ви вважаєте його гідною кандидатурою?

Я знаю Михайла Радуцького і можу сказати, що він, безперечно, професіонал. Він прекрасно знає поточну ситуацію в медицині та системі охорони здоров'я, наші особливості і традиції. По-друге, це людина, яка запустила одну з найуспішніших медклінік країни. Це про щось говорить.

Але давайте будемо коментувати, коли дізнаємося, хто стане міністром і які пріоритети він визначить. Поки що можна стверджувати одне: залишати медреформу в її нинішньому форматі не можна. З цим погоджується переважна більшість громадян, подивіться соціологію. Я вважаю, що всі ми нарешті заслужили право бути почутими.