ru ua

Валентин Ісак: "Корогодський і Меламуд - гарні психологи, але погані партнери"

Автор: RBC.UA
Валентин Ісак - один з ключових забудовників Києва. Його ім'я асоціюється в основному з "Оболонськими Липками" - новобудовами, що перетворили традиційний радянський житловий масив в елітний район з високою якістю життя. У 1998 р. Ісак отримав звання Заслуженого архітектора, а в 2004 р. - Народного архітектора України. Сьогодні Ісак - мільйонер-втікач. В інтерв'ю журналістам він розповів про конфлікт з партнерами по будівництву ТРЦ "Dream Town" Олександром Меламудом і Гаріком Корогодським, в результаті якого Ісак опинився в числі фігурантів кримінальної справи і змушений був виїхати до Молдови. Зустріч Ісака з журналістами відбулася в центрі Кишинева. На зустрічі Ісак випромінював оптимізм і впевненість в тому, що найближчим часом він повернеться до Києва і продовжить перервану роботу.

- Валентин Михайлович, Ваші колишні партнери Меламуд і Корогодський звинувачують Вас у спробі заволодіння ТРЦ "Dream Town". Як складалися Ваші стосунки з ними і чому вони в підсумку закінчилися кримінальною справою?

Валентин Ісак: У 2006 р. я почав будівництво ТРЦ "Dream Town" на Оболоні. Ми вже вклали в будівництво близько 60 млн грн, коли голова Оболонської райдержадміністрації Микола Товкач представив мені Олександра Меламуда як інвестора, який зацікавлений у реалізації проекту. Я по натурі архітектор, творча людина, і торгівля - не моя сфера діяльності.

Тому я погодився, хоча до цього ніколи не працював з інвесторами. Ми домовилися про те, що вони - Меламуд і Корогодський займаються економікою і фінансами, а я відповідаю за будівництво.

У грудні 2006 р. ми підписали та зареєстрували інвестиційний договір. Згідно з документом, ми з Товкачем отримали 50% в статутному капіталі компанії "Віта Вэритас", яка фінансувала проект, а Меламуду і Корогодськоve належала решта 50%.

У березні 2007 р. вони внесли у договір зміни, згідно з якими інвестор отримав право оформити об'єкт, що будується, в якості застави по кредиту. Тут же вони прописали, що з моменту укладення договору мають право власності на незавершений об'єкт.

- Чому Ви погодилися з цими змінами?

Валентин Ісак: Важливо розуміти, що Меламуд і Корогодський виявилися дуже хорошими психологами і поганими партнерами. З самого початку нашого співробітництва вони зробили все для того, щоб між нами встановилися довірчі відносини. Мене запрошували на дні народження, разом із дружиною - в круїзи на яхті. Вони стверджували, що тепер ми - партнери, одна сім'я, і можемо довіряти один одному на 100%.

Вони вивчили мій характер і завжди знаходили необхідні аргументи. Я дуже відкрита і доброзичлива людина, все життя звик працювати з людьми, довіряючи їм, і робити все, щоб вони довіряли мені. З більшістю моїх партнерів ми навіть не підписували жодних угод, вважаючи, що слово і репутація в бізнесі - це головне. Але, на жаль, у цих хлопців виявилися діаметрально протилежні принципи.

Окрім того, всі юридичні аспекти співпраці, додаткові угоди, зміни в статуті, договорах розробляли їх юристи. Всі документи люди Корогодського безпосередньо приносили до мене, і я їх підписував. Всі фінансові потоки контролювалися фінансистами Меламуда. Все це представлялося як виконання домовленості про те, що моє завдання - будувати, а фінансовими питаннями займатимуться вони.

- Як розвивалися події далі?

Валентин Ісак: Далі обсяг інвестицій за проектом змінювався ще кілька разів. У вересні 2008 р. було підписано додаткову угоду №7, якою було прописано, що обсяг інвестицій становить 1,175 млрд грн.

- Восени 2008 р. вибухнула фінансова криза. Вона вплинула на фінансування проекту?

Валентин Ісак: На початку 2009 р. Меламуд і Корогодський прийшли до мене і сказали, що не зможуть виконати свої зобов'язання щодо фінансування проекту, і тому вони домовилися з російським "Альфа-Банком" про надання нового кредиту. Вони також повідомили, що не можуть його забезпечити, поки їх активи перебувають під заставою в Ощадбанку, і мене попросили надати мою нерухомість на 51 млн дол., як забезпечення кредиту в Ощадбанку. При цьому вони пообіцяли, що свої активи заведуть у "Альфа-Банк", отримавши там додатковий фінансовий ресурс. І таким чином разом, в загальних інтересах ми закінчимо будівництво. Я погодився і підписав поруку своїми активами на 51 млн дол. в частині виконання цієї кредитної лінії в Ощадбанку.

У січні 2009 р. директором компанії "Віта Вэритас" став Корогодський, а в серпні мені запропонували підписати документ про те, що я передаю, переуступаю свою частку в компанії "Віта Вэритас", на якій уже значилися мільярдні активи, на користь "Мулинор Трейдінг" - офшорній компанії, зареєстрованій на Кіпрі. Довіреність від цієї компанії була видана пану Корогодського, громадянину Ізраїлю. При цьому існувала домовленість, що я отримаю пропорційне представництво у складі засновників цієї компанії. Але і цю обіцянку вони в результаті не виконали.

- І Ви підписали цей документ?

Валентин Ісак: Підписав. Мені пояснили, що якщо я не підпишу, зі мною буде розмовляти кримінальний авторитет, ватажок азербайджанського угруповання, відомий під кличкою Олег "Бакинський". А після цього я все одно підпишу. Під впливом цих погроз, щоб не ризикувати фізичною розправою над собою і своєю родиною, я виконав їх вимогу.

Крім того, моєю великою помилкою було те, що я передав своє майно в заставу за їх кредитом в Ощадбанку. В подальшому, при підписанні будь-яких документів, у них був важіль тиску на мене: або ти підписуєш, або більше ніколи не побачиш своїх активів.

До речі, вже після того, як я виїхав з України, ми випадково знайшли одну зі схем, яка після обшуку опинилася в офісі у юристів. Ще в 2008 р. Олег Крапівін, отримав 10% у статутному фонді "Мулинор Трейдинг", Гарі Корогодський - 40%, а Меламуд - 50%. Тобто, ця схема у них була створена ще в 2008 р. А у вересні 2010 р. вони, змінивши дві букви в назві - на "Мулонорт Трейдинг", передали активи іншій кіпрській компанії, щоб я до них вже не дотягнувся.

Відразу після того, як я передав свою частку в "Віта Верітас" компанії "Мулінор Трейдінг", було підписано чергову додаткову угоду, згідно з якою сума інвестицій була зменшена до 606 млн грн.

- Навіщо це було зроблено?

Валентин Ісак: Зараз вже очевидно, що ці зміни були внесені для підготовки до судових рішень на їх користь. При цьому вони відразу ж написали в угоді, що фактичні інвестиції вже склали 752 млн. Виникає резонне питання: якщо ви вже перерахували 752 млн, то навіщо писати в документі, що сума повинна скласти 606 млн? Щоб зробити мене винним?

Важливо відзначити, що після цього було ще підписана Додаткова угода №11 від 25 січня 2010 р. Розмір фінансування в ній була визначена в сумі 1 млрд 233 млн грн.

- Але в позовній заяві, поданій Меламудом і Корогодським проти Вас, зазначено, що ви перевищили перераховані ними кошти і завдали шкоди на загальну суму 540 млн грн. Звідки тоді взялася ця цифра?

Валентин Ісак: В тому-то і справа, що в 2011 р. Корогодський і Меламуд написали в позовній заяві, що Ісаак, нібито, перевитратив 150 млн, тому що договором було визначено 606, а фактично на той момент було перераховано 756. При цьому ні органи слідства, ні суд не взяли до уваги Додаткову угоду №11, якою було прописано, що це обсяг інвестицій, а саме вартість повинна скласти 1,233 млрд грн.

У позовній заяві вони вимагали повернути їм 150 млн як заподіяний мною збиток, ще 33 млн - відсотки по кредиту, до яких я взагалі не маю відношення, плюс недоотриманий прибуток, і плюс 300 млн - саме таку суму вони визначили, як необхідну для закінчення будівництва, коли Блок А був вже зданий в експлуатацію, а Блок Б збудований на 70%. Все це разом становило 539,6 млн, які вони вимагали у мене вилучити.

При цьому і позивач, і суд вважають нормальним, що я повинен був побудувати обидва блоки ТРЦ за 606 млн, але при цьому на добудову Блока Б, який був готовий на 70%, Корогодському буде потрібно 300 млн. У них трохи не сходиться "2+2", але ні суддів, ні прокурорів це не хвилювало. Елементарно, якщо блок А був побудований за курсом долара 5,5 і всі погодилися, що він коштує 500 млн, не можуть зрозуміти як блок Б повинен їм практично безкоштовно дістатися, маючи на увазі, що будівництво по блоку Б вже було за курсом 8 грн. за один долар.

До касаційної інстанції господарські суди навіть не брали від нас ніяких документів. З судами все було "вирішено" Корогодським і Меламудом. Вони поставили собі за мету захопити все моє майно, зробити мене жебраком.

- Ви зверталися за допомогою в правоохоронні органи?

Валентин Ісак: Правоохоронні органи - міліція і прокуратура - працювали проти нас, вони були корумповані моїми колишніми партнерами.

Директора нашого тресту "Київміськбуд-1" Валерія Бабича та виконавчого директора Владислава Цимбала затримали, вірніше, викликали на допит у прокуратуру - і більше не випустили. Їх кинули в СІЗО, де протримали 8 місяців. При цьому, за їх словами, в слідчий ізолятор до затриманих приїжджав особисто Олександр Меламуд і умовляв їх дати проти мене свідчення, натомість обіцяючи свободу, і вони давали.

Після того, як Цимбал погодився на доводи пана Меламуда і прокурора, йому оформили явку з повинною, хоча яка може бути явка з повинною, якщо вони викликали його на допит і більше не випускали 8 місяців? Потім Цимбала звільнили з-під варти в залі суду, а мене зробили головним фігурантом справи. Тобто, їм мало було просто відібрати все моє майно - вони вирішили зробити з мене злочинця, щоб я покинув Україну і більше не зміг повернутися.

Вже зараз, розплутуючи цей клубок, ми бачимо, що це цькування було організовано з подачі колишнього міністра МВС Віталія Захарченка за домовленістю з моїми колишніми партнерами. Не останню роль у рейдерському нападі на трест зіграли голова Вищого господарського суду України Віктор Татьков і його одіозний заступник Артур Ємельянов, гонорари яких, виплачувані Меламудом, вимірювалися в мільйонах доларів.

Після того, як я виїхав з України, до Києва приїжджали мої друзі, професійні юристи, які готували нашу юридичну позицію і правовий захист. Як тільки вони почали працювати, міліція влаштувала їм справжнє маски-шоу: до готелю, де вони зупинилися, приїхали 30 озброєних автоматами спецназівців в масках, які провели їх затримання в кращих традиціях американських бойовиків. Весь цей маскарад співробітники МВС знімали на відеокамеру - напевно, щоб відзвітувати перед замовниками.

Як тільки нами був призначений новий керівник тресту "Київміськбуд-1", на нього, шістдесятирічного чоловіка, серед білого дня в людному місці напали і жорстоко побили кастетами люди кавказької зовнішності.

Ось такими методами вони діяли проти нас - спираючись на свавілля міліції, прокуратури, корумпованих суддів і бандитські угруповання.

Є ще один аспект: за інвестиційним контрактом власники ТРЦ повинні були передати 5% площ торгово-розважального центру місту, а також побудувати для міста торгово-адміністративний комплекс на 5 тис. кв. м. Ця умова не виконана, бюджет недоотримав десятки мільйонів гривень, але правоохоронні органи закрили на це очі. Це не зацікавило ні суд, ні прокуратуру.

- Але Ви ж теж були не останньою людиною в Києві. Невже ніхто не став на Ваш захист?

Валентин Ісак: Я звернувся до колишнього генпрокурора Святослава Піскуна і він пообіцяв мені допомогти, але поставив умову переоформити на його дружину 50% тресту і ще ряд моїх компаній, що я і зробив. В результаті він ще й здійснив рейдерське захоплення нашого банку "Столиця", в якому були активи на 30 млн дол. Тепер всі ці кошти виведені з банку за лівим договорами про надання кредитів. Піскун призначив главою банку керівника своєї служби безпеки, банк був фактично розграбований, потім Нацбанк ввів туди свого ліквідатора, після чого почався розпродаж активів. Така була допомога.

У мене склалося враження, що державні структури - Національний банк, органи прокуратури, МВС, Господарський суд - вони всі, як стерв'ятники, які злітаються на свіжий труп, накинулися на наше підприємство, прагнучи відхопити шматок побільше. Ніхто не став нам допомагати. Зате тепер і Піскун, і той же Товкач живуть за кордоном, вони забезпечені, я вже мовчу про Меламуда і Корогодского.

Я б запитав у цих тепер вже колишніх чиновників, прокурорів і суддів: чого ви добилися? Адже очевидно, що далі розвиток нової Оболоні не відбувається. А він був активним, і люди були вдячні нам. Покупці житла шикувалися в чергу ще на стадії котловану. І в Києві, і в інших містах України я побудував не одну церкву, будував дитячі садки, інші соціальні об'єкти.

Головне в моїй роботі - це створення комфортного житла. Для цього і потрібна сучасна містобудівна політика, потрібно будувати інфраструктурно, і наші проекти були першими в цьому плані. Замість того, щоб допомогти нам або хоча б не заважати, недобросовісні "інвестори" з допомогою державних структур знищують наш бізнес.

- Ви збираєтесь повертатися в Україну?

Валентин Ісак: Звичайно, найближчим часом я збираюся повернутися в Київ. Виїхати з України мене змусило відверте свавілля колишніх керівників правоохоронних органів і вертикалі господарських судів. У гонитві за наживою вони створили такі умови ведення бізнесу, в яких творчий і людина не може реалізуватися, але зате процвітають паразитичні елементи суспільства, які діють виключно злочинними методами, думають тільки про те, щоб обдурити когось, "розвести", "кинути", що "віджати" або вкрасти. Навіщо їм будувати своє, якщо можна відібрати чуже?

Зміни в країні дали мені надію на те, що справедливість восторжествує, і оновлена судова система без Татьковых і Емельяновых нарешті займеться своєю основною функцією - здійсненням правосуддя, а не збором податей і хабарів. Я сподіваюся, що нова влада переможе корупцію, ми зможемо відродити з попелу наші підприємства, а я зможу продовжити справу свого життя - будувати будинки для людей.