В.Ющенко переконав І.Алієва гнати пальне до Європи

Президент Віктор Ющенко завершив свій офіційний візит до Азербайджану. Найцікавіший для України сегмент діалогу – каспійська нафта, якою можна буде заповнити нафтопровід Одеса-Броди-Плоцьк, і можливі варіанти поставок азербайджанського газу до України, та навіть його транспортування до країн Західної Європи. Судячи з офіційних повідомлень, принципова згода і зацікавленість Азербайджану є, однак, конкретних термінів чи обсягів президенти поки не обговорювали, звертає увагу ICTV, підсумовуючи українсько-азербайджанські переговори на вищому рівні. Міняємо політику на економіку – історично звичний для східних домовленостей принцип лише трохи осучаснився. Україні потрібна нафта, а Азербайджанові – дружба. Протягом візиту Ільхам Алієв розлого розповідав про енергетичні можливості його країни – широкий потенціал співробітництва з Києвом. Однак він не назвав конкретного терміну відкриття нафтового краника до Бродів. Промовчав і про бодай імовірний обсяг перспективи транспортування нафти українською територією. Зате охоче говорив про ГУАМ і політичну співпрацю при врегулюванні карабахського конфлікту з Вірменією. "Я изложил президенту азербайджанское видение урегулирования этого вопроса, нашу позицию. И мы всегда с особым чувством благодарности всегда относились к пониманию Украины позиции Азербайджана, а также поддержки, которую мы ощущаем на международной арене", - сказав І.Алієв. Український президент пообіцяв підтримати Азербайджан, який наприкінці минулого століття втратив 20% території. В.Ющенко поклав квіти на Алеї шахідів, де лежать останки тих, хто загинув у війні. Натомість І.Алієв знову лише продемонстрував привабливість дружніх стосунків. Показав Сангачалський термінал, який до 2008 р. очищатиме і відправлятиме на продаж до 50 млн т каспійської нафти. Порівняно з такими обсягами українське прохання забезпечити 4-4,5 млн т до нафтогону до Європи виглядає скромним. Цифри озвучував український президент, збадьорений надзвичайно теплим прийомом і безперечно щедрими авансами. Більшість домовленостей – лише перспективні. Азербайджан тільки набирається сили як серйозний гравець світового енергетичного ринку. Якщо Україна захоче і зможе грати у команді, можливо, і її карта ляже до спільної нафтової колоди. Є ще одна причина для того, аби східна посмішка виглядала щирою. 2008 р. - не тільки рік виконання українсько-азербайджанських обіцянок. Це ще й рік президентських виборів у цій країні. А попередні вибори до мілімеджлісу показали, що навіть абсолютна влада мусить мати демократичне прикриття. Україна може стати європейським обличчям для Азербайджану.