Не дивлячись на поразку на виборах своїх політичних соратників, соціалістів, Валентина Семенюк-Самсоненко зуміла втриматися у кріслі керівника відомства, через яке мають продаватись залишки багатомільярдних державних активів. І сидить вона в цьому кріслі досить міцно. Про політичні і економічні аспекти приватизаційних процесів в Україні голова Фонду державного майна розповіла РБК-Україна.
РБК-Україна: Як так сталося, що Ви досі займаєте свою посаду, враховуючи політичне фіаско СПУ? Чим пояснити "прихильність" до Вас з боку Президента чи його Секретаріату?
Валентина Семенюк-Самсоненко: Хочу відкинути вашу заяву про "фіаско" СПУ – ми маємо друге місце в радах різних рівнів. Фундамент у нас добрий, якщо ми не представлені в ВР, то це не означає, що ми відійшли від політики. Це тимчасовий відступ, щоб набратися сил і природнім шляхом очиститися від кон"юнктурщиків. Що стосується підтримки з боку Президента, нагадаю, що він підтримав мене ще в 2005 р., коли я подавала у відставку, яку він не прийняв. Президент знає мене як професіонала, знає, що я стою на позиції закону, тому він, як Гарант Конституції, мене і підтримує, як керівника ФДМУ.
РБК-Україна: Хто зараз має більший вплив на голову ФДМУ – партійне керівництво СПУ чи Секретаріат Президента?
В.С.-С.: Ні СПУ не має впливу, ні Секретаріат. Позиція партії стосується тільки того, щоб я, як член партії, не підвела довіри людей, які за мене віддали 313 голосів під час призначення на посаду. Сьогодні мене на моїй посаді захищає закон і Конституція. Навіть мої вороги знають, що на стражі державної власності я стояла, стою і буду стояти. Я залежна лише від закону.
РБК-Україна: Чим завершилося службове розслідування проти Вас, ініційоване Кабміном?
В.С.-С.: Службових розслідувань проведено вже більше 20. Вже настільки все перевірили, що далі нікуди. Було зафіксоване одне порушення, коли я, начебто, не правильно позбавила головного бухгалтера премії і звільнила з посади. Я відповіла, що змінити моє рішення може тільки суд, бо я закон не порушувала.
РБК-Україна: Які зараз політичні плани у СПУ? Чи готуєтеся до виборів?
В.С.-С.: Наша партія завжди, як тільки завершуються вибори, на другий день вже готується до наступних. Ми завжди зі своїми виборцями. Треба врахувати, що ліва партія завжди повинна бути готова. І не лише до виборів до Верховної ради, але й до місцевих виборів. У нашій концепції чітко записано – хто дав гарний результат на виборах територіальної громади, той претендує на балотування до парламенту.
РБК-Україна: Йшла мова створення блоку між СПУ і КПУ. Які перспективи цього блокування?
В.С.-С.: Ми сьогодні звернулися до КПУ, щоб піти на вибори спільно, якщо, звичайно, будуть позачергові вибори. Ми ведемо консультації і з громадськими організаціями, і з політичними партіями. Але лише тоді, коли буде офіційно оголошено про вибори, ми зможемо про це говорити.
РБК-Україна: Повертаючись до Вашої основної діяльності… Що заважає виконанню плану приватизації?
В.С.-С.: По перше, жодного року Фонду держмайна не доводилось працювати з таким планом, який був прийнятий на цей рік. Сьогодні головним чинником не виконання програми приватизації є відсутність самої програми. Вже була і більшість, і коаліція, але програму не ухвалили. Діє програма 2000-2002 рр. Всі інші цифри в законі про бюджет беруться зі стелі. Ніхто навіть вже і не приховує, які реальні наслідки того, що зараз відбувається. Інший чинник – це відсутність галузевих програм. Україна розвивається хаотично – хтось щось продає, роздає, і на тому все закінчується. 47% приватизованих підприємств мають мінусову ефективність, вони фактично стоять. Із проблемними підприємствами треба щось робити – це втрата робочих місць, це втрати бюджету. А такого аналізу ні одне галузеве міністерство досі не зробило. Наприклад, концепція галузевої програми розвитку вугільних шахт передбачає приватизацію лише прибуткових підприємств. Неприбуткові виходить маються залишитися державі?! Допоки кожне міністерство не буде бачити, як має розвиватися галузь, скільки потрібно залишити в руках держави того чи іншого об"єкту і як ними керувати, а скільки віддати на приватизацію. І, що найголовніше, приватизація не має проходити у форматі – продав, взяв гроші і з"їв. Визначальним має бути те, скільки років контролюється це підприємство, оскільки часто інвестзобов"язання можуть бути більшими, аніж сама вартість самого підприємства. А держава має контролювати виконання цих зобов"язань. Нажаль, сьогодні ні програми приватизації, ні галузевих програм немає.
РБК-Україна: Скільки зараз об"єктів залишилось у державній власності?
В.С.-С.: На даний момент ФДМУ в своєму розпорядження має 210 об"єктів, частка пакету державних акцій у яких 50%+1. Решта об"єктів знаходяться в розпорядженні галузевих міністерств. Кожне галузеве міністерство має передавати ФДМУ перелік тих об"єктів, які вони пропонують до приватизації. Цього року такий перелік був наданий і оцінений у 850 млн грн. А згідно з бюджетом, ми мали продати на 8 млрд грн. Проте, до сьогодні програма приватизації не ухвалена. Тому, всі цифри які написані – не реальні. Такі суми встановлюються для того, щоб зашити дірки і назвати бюджет соціальним. Говорити про повернення заощаджень, а потім звинувачувати Фонд держмайна і мене особисто у тому, що програма не виконуються.
РБК-Україна: Але все ж таки, Ви як голова ФДМУ, несете відповідальність за невиконання плану приватизації?
В.С.-С.: Якщо взяти попередню структуру, то усіх керівників ФДМУ потрібно було б посадити за грати. Ніхто із них не виконував план по оренді, план по дивідендах, який, до речі, почав виконуватися тільки після мого приходу.
РБК-Україна: Чому блокується приватизація ОПЗ? Як, на Вашу думку, його треба продавати, і чи треба продавати взагалі?
В.С.-С.: ОПЗ – це найбільш прибуткове підприємство України. Це підприємство стратегічне. Цей об"єкт також є економічним важелем, в тому числі у стосунках між Росією і Україною. І якщо "дядькові Сему" віддати цей вентиль, то і політичні зв"язки будуть регулюватися через того ж "дядька Сема". Сьогодні розділити аміакопровод, сховище (перевалку) і сам завод дуже складно технологічно, тому різні підходи до того, в якій комплектації продавати об"єкт. Всі рази коли надходила пропозиція на приватизацію, ФДМУ виключав варіант приватизації із аміакопроводом. Що стосується сховища, то уряд вимагає продавати саме із сховищем. Президент, який відстоює економічну безпеку, як і ми, говорить про сховище, як окремий підрозділ. Тому, сьогодні говорити про приватизацію даного об"єкту взагалі неможливо. Рівень падіння на фондовому ринку такий, що приватизація об"єктів стратегічного призначення - це просто злочин. Тому приватизації об"єктів в цей період не буде. Я виконую указ президента і рішення РНБО, і я не хочу бути злочинцем перед народом України. Тут, взагалі, справа політична. Рішення про продаж ОПЗ приймалося на найвищому державному рівні. Щоб скасувати це рішення, необхідно ухвалити нову програму приватизації, ухвалити зміни до законодавства і галузеву програму. І ініціювати перегляд цього може лише Кабінет міністрів.
РБК-Україна: В яку суму Ви оцінюєте це підприємство?
В.С.-С.: Ціна об"єкту, з якою ОПЗ виставляли на продаж, 6 млрд грн – це були копійки. На сьогодні говорити про реальну ціну можна лише з урахуванням фондового ринку, який стоїть. Тому, ціну назвати не можу і не маю права.
РБК-Україна: В чому проблема з продажем "Укртелекому"? Кажуть, що цей актив з кожним роком втрачає в ціні…
В.С.-С.: Підприємство не дешевшає, його просто довгий час банкрутували. Ще у 2005 р. для мене було здивуванням, що підприємство дійсно йде до банкрутства, причому штучними методами. Тому ФДМУ разом із "Укртелекомом" пішли у суд, і відбили усі ці зловживання. Потім з"явилася нова проблема – "Укртелеком" не міг отримати передбачену законом ліцензію на мобільний зв'язок, тому що не була створена комісія з регулювання зв"язку. І тільки після сформування НКРЗ "Укртелекому" видали ліцензію на мобільний зв'язок нового покоління. Чому раніше цього не зробили? Тому що було вигідно здешевити підприємство, і якнайшвидше продати – мовляв його вартість знижується. Йдемо далі. Законом "Про телекомунікації" ухвалене рішення, згідно із яким "Укртелеком" має право на компенсацію від усіх приватних провайдерів, бо він єдиний, хто надає послуги зі стаціонарного зв"язку. Але зараз Кабміном штучно створюється ситуація, коли "Укртелеком" неспроможний повною мірою реалізувати свої права і потреби. З одного боку - тримають тариф, з іншого - витрати компанії на ту ж електроенергію ростуть, а компенсації з бюджету немає. Штучно створюється відповідна ситуація, і всі роки розказують, що "Укртелеком" погано працює, і тому дешевшає. А працює він погано, тому що уряд не виконав закон " Про телекомунікації". Цього року, коли розглядався фінансовий план компанії, я відмовилася його візувати допоки не буде створений Фонд універсальних послуг, допоки не будуть переглянуті тарифи. Про яку прибутковість в таких умовах можна говорити? "Укртелеком" спеціально роблять збитковим, спеціально не переглядаються тарифи,і це все лише для того, щоб його дешевше і швидше продати. Згадайте, що було, коли ми продали 0,72% акцій підприємства на фондовому ринку і тим самим підняли вартість однієї акції із 0,25 грн до 1 грн 15 коп. В такому разі "Укртелеком" вже коштував 12,5 млрд дол., а не 800 млн. дол. Саме за таку суму його хотіли продати. І на ФДМУ почали подавати в суд, щоб визнати незаконним продаж 0,72% акцій підприємства.
РБК-Україна: Як просувається розслідування проти чиновників Фонду за незаконне відчуження об"єктів київського заводу "Арсенал"? Як Ви взагалі оцінюєте цю ситуацію, це ж усе таки Ваші підлеглі?
В.С.-С.: Завод "Арсенал" - це стратегічне підприємство, яке входить у сферу управління Національного космічного агентства, яким, в свою чергу, керує уряд. В 2001 р. була затверджена програма розвитку космічної галузі, в якій говориться, що усі об"єкти які не задіяні у виробництві обладнання для космічної галузі можуть здаватися в оренду і бути відчужені, для того щоб поповнити обігові кошти підприємств їхньої сфери управління. Приймається це постановою Кабміну. Завод "Арсенал" у 2001 р. здав в оренду частину своїх площ. Ініціатором цього було Національне космічне агентство. ФДМУ лише є структурою, яка оформлює правильність оренди і контролює надходження коштів за оренду. Все інше не входить до нашої сфери. У тому ж 2001 р. Національне космічне агентство дає добро на поліпшення і реконструкцію площ, які не задіяні у виробництві, і, відповідно до закону, мають право бути проданими. ФДМУ був зобов"язаний виконати закон. Зараз ідуть звинувачення, що Фонд держмайна зробив неправильно. Орендна плата платилася, гроші до бюджету надходили, тому правомірність наших дій підтвердилася у суді. А в травні цього року знімається заборона на приватизацію об"єктів заводу "Арсенал". Кабмін уже ініціює продаж. Так хто ж хоче продати цей об"єкт?
РБК-Україна: Чому Ви так дешево продали "Луганськтепловоз"? Це була вказівка від уряду Януковича чи від партійного лідера – Мороза?
В.С.-С.: Я робила усе щоб повернути "Луганськтепловоз", коли він був проданий вперше у 2001 р. Конкурс виграв Костянтин Жеваго, але потім "забув" за нього заплатити гроші. І ФДМУ рішенням суду ці гроші повернув. Але Жеваго пішов іншим шляхом, він кожне речення договору відсуджував, і суд оголосив, що саме він має стати власником цього підприємства. У 2005 р., коли я стала головою Фонду, від мене почали вимагати, щоб я підписала документи про передачу цього об"єкту саме Костянтину Жеваго. Вартість об"єкту, яку заплатив Жеваго – 43 млн грн. Контроль за виконанням інвестиційних зобов"язань на суму 27 млн грн передбачався терміном на шість місяців. Тобто, через шість місяців можна було викидати людей на вулицю. В 2005 р. рішення про продаж було відхилене і об"єкт повернувся у державну власність. І згідно із дорученням Кабміну "Луганськтепловоз" знову виставили на продаж. Після цього була череда судів, в результаті яких було остаточно ухвалене рішення про терміновий продаж об"єкту. Об"єкт продали за 292,5 млн грн із терміном контролю в 15 років і зобов"язаннями інвестора вкласти у розвиток виробництва ще 1,5 млрд грн. З того часу, через те, що до конкурсу не були допущені компаній Жеваго і Коломойського, розпочалася атака на ФДМУ. І в результаті Верховний суд постановив знову повернути об"єкт у державну власність.
РБК-Україна: В чому претензії до інвесторів "Криворіжсталі"? Слідча комісія стверджує, що всі зобов"язання виконуються. Які, на Вашу думку, там є порушення?
В.С.-С.: Приватизація "Криворіжсталі" - це помилка. Але у 2004 р. об"єкт був проданий вперше. Тоді я як фізична особа подала в суд, і там зафіксували порушення. Об"єкт повернули у власність держави. Після цього прийшов новий інвестор, але під умовами конкурсу мого підпису немає. Я говорила, що не можна продавати цей об"єкт із шахтами, бо це надра, які належать народу України. Не можна проводити приватизацію такого об"єкту не враховуючи баланс виробництва металу в Україні, бо такий продаж його порушить. Для "Криворіжсталі" створили спеціальну процедуру, згідно із якою за порушення взятих зобов"язань інвестором ФДМУ може йти тільки у Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торговельно-промисловій палаті, хоч зазвичай це робиться через загальний суд. Але найголовніше, що була прописана сума, яку ФДМУ потрібно внести за подання скарги у суд при торговій палаті – 72 млн грн. Через півроку після продажу "Криворіжсталі" представники ФДМУ приїхали перевіряти виконання інвестзобов"язань. Інвестор не хотів піднімати працівникам зарплату, платити 13 зарплату. Після проведення засідання спірної комісії інвестор погодився на це, сплатив штраф, і зараз проблем із цим немає. Але є проблеми із встановленням обладнання для очистки відходів. Екологи зафіксували перевищення норм токсичності викидів, і підприємство знову було оштрафоване. Проте, система очистки так і не була встановлена. Зараз ситуація така, що ФДМУ не може подати в суд, тому що Кабмін не виділяє 72 млн грн. Інвестор знайшов "кришу" в Кабінеті міністрів. Але ми стоїмо на тому, що контроль за інвестзобов"язаннями має бути. Взяв – плати, не хочеш платити – йдемо до суду.
РБК-Україна: Що стосується майнових суперечок між Україною і Росією щодо об"єктів ЧФ РФ. Росія порушує угоду і незаконно використовує українські об"єкти нерухомості, зокрема, землю. Як ви відстоюєте інтереси держави у цьому питанні?
В.С.-С.: На сьогодні ця робота проводиться, ми надаємо усю документацію російській стороні, ми надали їм методику оцінки і інвентаризації об"єктів. Але для того, щоб зайти і зробити це, нам має дати дозвіл Верховний головнокомандувач Росії на доступ до об"єктів ЧФ РФ в Криму. Такого дозволу поки що немає. Велика роль у цьому питанні належить МЗС. Ми надали Росії перелік питань, які хочемо оцінити, проте відповіді досі немає.
Розмовляв Максим Кузьменко