В.Новицький: "Корпоратизацію українських авіапідприємств можна провести наступного року"

Міністр промислової політики України Володимир Новицький в інтерв'ю РБК-Україна розповів про подальші перспективи галузей, життєво важливих для української економіки: ГМК, хімічної промисловості, авіабудування, а також оборонно-промислового комплексу

РБК-Україна: Володимир Станіславович, в період кризи інвестиційні програми в українському ГМК були зупинені. Зараз обговорюється можливість ухвалення спеціального закону про пільги для ГМК з метою його модернізації. Скільки років в такому разі буде потрібно на повне оновлення основних фондів, і яка зараз їх ступінь зносу?

В.Н.: Дійсно, фінансово-економічна криза не сприяла тому, щоб прийняті раніше інвестиційні програми виконувалися динамічно і достатньо ефективно. Але сказати «зупинені» - це буде неправильно. Вони не можуть бути зупинені, зараз вони в різній стадії і різних режимах виконуються підприємствами. Ті, хто купив устаткування - звичайно ж, цю роботу продовжуватимуть і виконуватимуть намічене. Скажімо, ведуться роботи на Алчевськом меткомбінаті. Ось буквально у вересні за участю прем'єр-міністра Юлії Тимошенко була запущена установка «піч-ківш» на Дніпровському меткомбінаті ім. Дзержинського. Ми також ознайомилися з тим, як ведуться роботи по установці машини безперервного литва заготівки на цьому ж підприємстві. Ці комбінати працюють достатньо динамічно, відповідно до розробленої Мінпромполітики програми розвитку ГМК.

РБК-Україна: Скільки буде потрібно років на її реалізацію?

В.Н.: Відповідно до тієї програми, яка складалася в передкризовий період, а також на основі пропозицій підприємств, її реалізація планувалася впродовж 5-7 років. Вартість технічного переозброєння тоді склала 73 млрд грн. У 2008 р. за даною програмою на модернізацію виділялися інвестиції з різних джерел, приблизно 8,5 млрд. грн. В основному це були власні і позикові засоби підприємств. Хоча, щоб цю програму реалізувати протягом п'ять років, потрібно щорічно освоювати 15-18 млрд грн. А за I квартал поточного року було освоєно 3,3 млрд грн, що приблизно на 1 млрд грн менше, ніж за аналогічний період  2008 р.

Протягом 2009 р. ми провели зустрічі з провідними японськими компаніями, які займаються модернізацією промпредпріятій, в першу чергу металургійних і хімічних, у напрямі поліпшення енергоефективності і екологічних параметрів. Переговори показали, що в принципі зрозумілі основні завдання по кожному підприємству, а також ясно, за рахунок чого знижувати викиди, споживання природного газу, електроенергії на всіх стадіях технологічного процесу.

Скажімо, в доменному виробництві замість природного газу використання пиловугільного палива. Якщо упровадити це на всіх вітчизняних підприємствах, можна отримати економію до 4 млрд. куб. м природного газу в рік. Заміна мартенівських печей на електроплавильні або на киснево-конвертерне виробництво також забезпечить істотну економію. Якщо по доменному виробництву економія газу може скласти до 40%, то по сталеливарному і прокатному виробництву - 15-16%. У результаті - істотне зниження витрат на виробництво і підвищення конкурентоспроможності продукції.

А знос основних фондів сьогодні по всіх переділах перевищує 70-80%. От чому проводити модернізацію треба обов'язково.

РБК-Україна: Чи треба продовжувати дію пільг для металургів в 2010 г?

В.Н.: Найважчий період в металургійній галузі - початок листопада минулого року, коли був підписаний меморандум з урядом. Тоді завантаження виробничих добових потужностей впало до 35% і, звичайно, фінансово-економічні показники різко знизилися. І сьогодні галузь ще не вийшла на потрібні показники, хоча рівень завантаження потужностей збільшився майже в два рази в порівнянні з листопадом 2008 р. - найбільш складним періодом. Але сказати, що зараз є стабільна динаміка нарощування з місяця в місяць, не можна. Причина цього -  залежність вітчизняного виробника (більше 80-85% нашої продукції відправляється на експорт) від ситуації на зовнішніх ринках, яка на сьогодні досить  нестабільна. Світові ціни ще такі, що, при нашому рівні витрат, не дозволяють нарощувати виробництво і поставляти продукцію в більшому об'ємі.

РБК-Україна: Тобто, в 2010 р. теж треба зберегти дію мораторію на підвищення тарифів для підприємств ГМК?

В.Н. На цьому етапі, враховуючи роль ГМК в економіці країни, ми вважаємо, його треба підтримувати, а наступного року все залежатиме від конкретного положення в галузі. Причому, як підтримувати? Немає якихось прямих фінансових вливань з бюджету в металургійний комплекс. Це неможливо, оскільки підприємства в основному приватні. Але є розуміння: не можна в такий кризовий період постійно підвищувати, з місяця в місяць, з кварталу в квартал, вартість перевезень, коли їх об'єми зменшуються. Таким чином, економіку залізниці поліпшити неможливо. На даному етапі дуже важливо створювати умови, що дозволяють збільшити виробництво продукції, яку перевозитимуть.

Те ж саме і по енергоресурсах. Уряд дає підтримку у вигляді стабільних цін на електроенергію, також встановив нульову ставку цільової надбавки до ціни природного газу, який використовується для технологічних цілей. А підприємства беруть на себе певні зобов'язання по соціальних гарантіях для робочих. Крім того, вони не повинні перевищувати внутрішні ціни на металопродукцію, в порівнянні з тими, за якими вона реалізується на зовнішньому ринку. Це дало свої позитивні результати.

РБК-Україна: Як відомо, існує ряд законодавчих ініціатив в частині держпідтримки хімпідприємств. Чому ці ініціативи надходять від окремих народних депутатів, а не від Мінпромполітики?

В.Н.: Це не зовсім так. Всі рішення з підтримки роботи хімічного комплексу готуються в Мінпромполітики спільно з директорами підприємств, за підтримки окремих народних депутатів. В першу чергу, я хочу відзначити почесного президента концерну «Стирол» Миколу Янковського, який працює разом з нами. Ми напрацювали пакет проектів урядових рішень, який прийнятий Кабінетом міністрів. Це дозволило поліпшити положення справ в галузі. Уряд підтримав законопроект «Про державну підтримку і стимулюванню розвитку виробництва і споживання мінеральних добрив в Україні», коли він голосувався у Верховній Раді. До речі, на нарадах під керівництвом прем'єра ми погоджували включити цей законопроект в перелік питань, які містяться в меморандумі між урядом і власниками хімпідприємств. Але надалі було накладено вето Президента на цей закон, і поки він не діє.

Зараз ми працюємо над законом про підтримку модернізації енергоємних виробництв - таких, як хімічне і металургійне. Я думаю, що він був би дуже корисний для підприємств цих галузей. Окрім М.Янковського я б ще відзначив голову профільного парламентського комітету Наталію Королевську, яка підтримує нашу роботу.

РБК-Україна: Як відбилося на підприємствах оборонно-промислового комплексу створення спеціального агентства з розвитку ОПК?

В.Н.: Створення агентства з питань ОПК в серпні 2008 р. я оцінюю позитивно. Позитивно ще і те, що воно було створене в складі Мінпромполітики, а не окремою структурою - оскільки підприємства ОПК, які туди входять, не виконують чисто оборонні замовлення. Сьогодні існує ряд проблем в ОПК, серед яких, - недостатньо розвинена нормативно-правова база. Для чого це потрібно? Комплекс практично не реформовано і, за великим рахунком, представляє такі ж утворення, як і в радянські часи. У напрямі створення нових виробничих об'єднань і прийняті документи, що вказуюсть механізми, як це робити - Стратегія розвитку ОПК і державна Програма реформування і розвитку ОПК до 2013 р.

У нас є програми реструктуризації практично кожного підприємства ОПК. Вони сьогодні не оптимальні по своїй виробничій базі, по тих територіях, які займають підприємства, і по інших параметрах. Є істотна невідповідність тим завданням, які стоять перед оборонними заводами, - і за об'ємом виробництва, і за рівнем техніки, тому все це треба оптимізувати. До того ж, існує ще одна складна проблема: як займатися реструктуризацією підприємства, не маючи чіткого законодавчо певного порядку? Наприклад, як поступати із землею підприємств великих міст, не порушуючи закону, і при цьому зробити так, щоб це можна було хоч би частково використовувати для розвитку підприємства. На жаль,  такого механізму досі не існує, і це проблема, яку потрібно вирішувати нашим законодавцям. 

Але навіть в такій ситуації падіння об'ємів виробництва у підприємств ОПК немає. Завдяки збільшенню замовлень з II кварталу ц.р., за 9 міс. до держбюджету перераховано на 195 млн. грн. більше, ніж за аналогічний період 2008 р. Були певні складнощі з укладенням контрактів із зарубіжними підприємствами, але зараз багато робіт розпочато.

РБК-Україна: Давайте поговоримо про проблеми авіаційної галузі. Наскільки, на Ваш погляд, доцільна корпоратизація провідних підприємств авіабудування?

В.Н.: Цього року урядом зроблений перший крок з реформування авіаційної галузі України в цілому. Треба відзначити, що це було зроблено вперше за всі роки незалежності нашої країни. Головне, що я б відзначив, - це фінансово-економічне оздоровлення підприємств. Адже якщо цього не зробити, то про які подальші дії, а саме корпоратизації, може йтися? До приходу уряду Ю.Тимошенко у авіазаводів не було можливості серійного виробництва через відсутність ресурсної бази, величезних боргових зобов'язань і зношеності основних виробничих фондів. Прем'єр-міністр особисто провела близько десяти нарад з авіаційної тематики, в результаті Кабмін допоміг авіабудівникам, виділивши необхідні кошти. Так, було виділено 260 млн грн. на закупівлю тих, що комплектують з метою відновлення серійного виробництва літаків і створення високоефективної бази по обслуговуванню і ремонту. А також близько 100 млн. грн. - на модернізацію виробництва. Прийняті рішення щодо погашення заборгованості по зарплаті на підприємствах галузі. Ми знайшли механізм, погашення кредиторської заборгованості підприємств - через випуск облігацій. Вони випущені і продані банкам-кредиторам. Таким чином, заводи розрахувалися з банками, і платежі за раніше узятими зобов'язаннями відстрочені на 5 років. Процес розміщення облігацій зараз завершується. Уряд же бере на себе сплату відсотків по цих облігаціях.

Ми також вирішуємо питання реорганізації підприємств. Першим кроком в цьому стало приєднання київського «Авіанта» до АНТК ім. Антонова. І зараз АНТК виділило близько 80 млн грн. «Авіанту» для підтримки виконуваних ним програм. Тепер, коли підприємства скинули з себе цей величезний вантаж боргів, а це близько 1,2 млрд грн. по Харківському авіазаводу і близько 600 млн грн. по «Авіанту», - до них природно виник інтерес з боку партнерів, інвесторів.

У нинішніх умовах, коли підвищуються вимоги до рівня техніки, надійності літаків, потрібна кооперація і взаємодія з багатьма компаніями в світі. У нас така кооперація традиційно розвинена з підприємствами Російської Федерації. Безумовно, у всіх країнах є класичний алгоритм, що дозволяє вийти на створення структур, що ефективно працюють в ринкових умовах, які будуть себе державно-приватного партнерства. Це означає і можливість отримання кредитних ресурсів. Держпідприємства в цьому сенсі декілька обмежені і менш динамічні. Наприклад, ті ж Росія і Китай в авіабудуванні мають державні акціонерні компанії. У всьому світі літакобудівні заводи - це акціонерні компанії.

Тому я вважаю, що корпоратизацію у будь-якому випадку потрібно проводити, що дозволить нам провести оцінку даного бізнесу, і показати себе іншим учасникам цього ринку на гідному рівні. Думаю, що другим етапом повинне бути створення державної акціонерної компанії в літакобудуванні зі 100%-вою участю держави на початковому етапі. А далі - вибір ефективного партнера. Зокрема, шляхом участі в акціонерному капіталі.

РБК-Україна: Коли можна буде приступити до корпоратизації українських авіапідприємств?

В.Н.: На мій погляд, корпоратизацію можна провести наступного року.

 

Спілкувався Ігор Воронцов

On Top
Продовжуючи переглядати www.rbc.ua, ви підтверджуєте, що ознайомилися з Правилами користування сайтом, і погоджуєтеся з Політикою конфіденційності
Пропустити Погоджуюся