Не дивлячись на всі спроби адміністративного регулювання цін з боку Кабінету Міністрів, в Україні намітилася тенденція до прискорення темпів зростання інфляції. Вже стає очевидним, що прогнози економічного блоку уряду по річному показнику інфляції не будуть дотримані. Про природу цього явища, про причини і можливі наслідки прискорення інфляції РБК-Україна розповів керівник групи радників голови НБУ Валерій Литвицький.
РБК-Україна: Яке Ваше бачення ситуації з прискоренням інфляційного зростання в Україні?
Валерій Литвицький: Прискорення інфляції в серпні 2007 р. було істотним, хоча і очікуваним. Темпи зростання інфляції перевищили прогнози, і після цього девальвація реального ефективного обмінного курсу не буде нашою перевагою в торгівлі і, зокрема, з головним нашим партнером - з РФ, як це було раніше.
Якщо подивитися ретроспективу, то вища інфляція у вересні в Україні була двічі. Вперше - в кризовому 1998 р., коли після серпневих подій в Росії у нас у вересні теж почалося девальваційний, а потім і інфляційний тиск. Тоді інфляція склала 3,8%. Другий раз це було у вересні 2000 р. (2,6%). Проте 2000 рік взагалі був високоінфляційним (річний показник - 25,8%). Отже в цьому ряду інфляція вересня 2007 р. в 2,2% поступається тільки відповідним показникам 1998 р. і 2000 р., і можна констатувати, що це істотний ціновий тиск. Слід зазначити, що літом спостерігалося уповільнення інфляції, особливо в липні і в серпні. Тепер же відбувся розворот тренда - попереднє уповільнення інфляції істотно змінилося новим ціновим збудженням. Ми вступили в останню третину року, яка характерна тим, що тут формується ціновий тренд, що підвищуються, і можу сказати, що вірогідність вписатися в бюджетний ціновий орієнтир, який уряд до цих пір тримає на рівні 7,5%, є тільки теоретичною.
РБК-Україна: Наскільки винна політична ситуація в країні в підвищенні рівня інфляції?
В.Л.: Я відразу хотів би розвіяти три міфи або напівміфи, які існують в країні. Перший полягає в тому, що в інфляцію цього року головний внесок вніс політичний чинник, другий - в тому, що винна засуха, і третій - що інфляція у нас така через те, що продовольчі ціни ростуть у всьому світі і це як би пояснює і наше положення. Про останній, до речі, люблять говорити аграрії, які женуть вгору продовольчі ціни, починаючи з вересня 2006 р.
Що стосується політики - я нагадаю неспеціалістам, що прискорення інфляції почалося у вересні 2006 р. До цього за 8 місяців 2006 р. інфляція була 3,8%, а в подальші чотири місяці вона збільшилася до 7,8%, тобто в два рази. Тут справа не в політиці. Висхідні цінові процеси почалися ще в минулому році, і треба було адекватно на це реагувати. Я нагадаю, що на продовольчому ринку було зниження цін з серпня 2005 р. по серпень 2006 р. включно. Рівно рік ми жили в умовах продовольчої дефляції. А у вересні 2006 р. ціни стали рости, і продовжують рости до сьогодні. Причому зараз ростуть швидше, ніж минулого року. І уряду на це треба було реагувати превентивно, особливо зважаючи на досвід 2003-2004 рр., коли ціни на продовольство знижувалися тільки в липні-серпні, а в решту місяців росли.
Що стосується погоди, то, як відомо, вона завжди винна, коли більше нічого сказати. Відновлення зростання продовольчих цін почалося у вересні 2006 р., і про неврожай тоді ніхто не говорив.
І, нарешті, що стосується зростання цін у всьому світі. Треба звернути увагу, що коли почали рости наші продовольчі ціни, світового зростання цін навіть на підході не було. Крім того, при зважанні на зовнішній продовольчий чинник не треба забувати, що Україна не імпортер, а експортер продовольства. У зв'язку з цим не можна говорити про вирішальний вплив світових цін на внутрішній ринок. І не треба пояснювати ситуацію тим, що десь там ще росте інфляція. У тих розвинених країнах, де є продовольча інфляція, зростання цін не виходить за межі 2-3% на рік.
РБК-Україна: Які тоді реальні причини різкого підвищення рівня інфляції?
В.Л.: Якщо говорити про причини, то слід зазначити, що підвищуючи рівень життя людей, підвищуючи зарплати і т. і., уряду треба було піклуватися про адекватну товарну пропозицію, тому що якщо люди більше заробляють, вони готові більше платити, у тому числі і за послуги. Тому пропозиція товарів та послуг повинна бути адекватною, і ринки повинні бути збалансовані. Далі, коли ми говоримо про причини, треба говорити про те, що відбувається з Національним банком. Ми стійко тримали курс, надмірного відпливу капіталу не було, грошові агрегати росли сильніше, ніж в нинішньому серпні, і серпні минулого року. Але НБУ багато купує валюти. У нас сьогодні майже 6-мільярдний профіцит зведеного платіжного балансу, і НБУ скуповує цю валюту - дає сильну грошову пропозицію. У нас немає можливості піти з валютного ринку і обмежити покупку валюти.
Крім того, дещо ослабіла макроекономічна динаміка. Але, проте, оптові ціни в промисловості ростуть, значить - економіка розігріта, а за таку розігріту економіку треба платити. У 2004 р. оптові ціни виросли на 24%, а цьому році на даний момент вони виросли вже більше, ніж прогнозна цифра на весь 2007 р. - зростання склало близько 15,8%.
Головний висновок, як на мене, в тому, що ми недооцінили актуальність своєчасного реагування на реставрацію продовольчої інфляції ще у вересні 2006 р. Проявили зайвий ентузіазм, я б назвав його навіть гіперманією (такою собі надмірною ейфорією, після якої наступає депресія), після отримання статистики ВВП і виробництва за січень-лютий цього року. А коли фахівці говорили: прийміть до уваги ефект бази, у вас високе зростання в січні-лютому, тому що у вас менше відсотка зростання було в січні 2006 р., тому фаза порівняння низька, ми не прислухалися. І не дочекавшись навіть березневої цифри, з 1 квітня підвищили пенсії, зарплати. Коли ухвалюються такі рішення, розрахунок робиться на те, що буде дуже велике економічне зростання. Перспективи зростання в лютому здавалися безхмарними, і уряд розраховував на нове прискорення динаміки - більше 9%, а воно не відбулося. Крім того, вже в лютому Міністерство аграрної політики почало розповідати про неврожай. Об'єктивно це спричинило підняття цін виробниками і трейдерами.
До цього треба додати, що в першому півріччі уряду не вдалося стримати зростання цін на бензин через створення стабілізаційного фонду нафтопродуктів. Крім того, вони не зуміли зафіксувати тарифи, особливо в січні-лютому, коли ті істотно виросли. Свій вплив на рівень інфляції мало й стримання аграрного експорту до Росії. Це понизило загальну товарну пропозицію, оскільки зменшився рівень використання потужностей, і це погіршило наповнення вітчизняного ринку продовольчих товарів. Крім того, дуже швидко ростуть ціни виробників (другий показник після 2004 р.), і поступово інфляція оптових цін переноситься на споживчі ціни. Економіка розігріта, у всьому світі ростуть ціни на метал, два роки поспіль підвищуються ціни на газ - все це не може не впливати на ціни виробників. І вони не можуть безперервно бути заблокованими роздрібними цінами. На якомусь етапі будуть рости і роздрібні ціни, і якщо заважати їх зростанню, то спостерігатиметься спад виробництва.
РБК-Україна: Чи вплинула на загальну ситуацію висока активність банків на ринку кредитування?
В.Л.: Безумовно. Цього року банки займають за кордоном, і досить багато, дають внутрішні кредити - а це підвищує потенціал споживання населення і утримує споживання в режимі споживчого буму. В таких умовах тиск на ціни дуже великий, тому потрібні додаткові заходи з боку всіх структур для того, щоб цей бум не супроводжувався збільшенням інфляційного тиску.
Крім того, банки несвоєчасно піднімають депозитні ставки і лише останнім часом почали говорити про те, що треба їх піднімати, щоб населення більше користувалося послугами наших банків, щоб менше розміщувало кошти за кордоном, де ставки вищі. Вони не врахували в повному обсязі інфляцію, а якщо інфляція з'їдає те, що ви отримуєте в банках - ви повинні вимагати більшого депозиту, значить, банки відповідно повинні піднімати процентні ставки.
РБК-Україна: Які Ваші прогнози по рівню інфляції на найближчу перспективу?
В.Л.: Я визнав би добрим результатом інфляцію менше 10% за підсумками року, але вірогідність такої події різко зменшилася після вересневого прискорення. Тому вважатиму добрим результатом, якщо інфляція цього року буде хоча б трохи менше, ніж у минулому році (11,6%). Це за умови, що економічне зростання буде не 7,1%, як минулого року, а хоч би 7,5%. Ось таке поєднання меншої в порівнянні з минулим роком інфляції і більшого економічного зростання було б успіхом при тих обставинах, які ми зараз маємо.
Можна зробити висновок, що інсайт (внутрішні ризики) інфляції зараз є вищим, ніж офсайт (зовнішні ризики) уповільнення зростання економіки. Я не так зараз боюся уповільнення зростання, як прискорення інфляції за три місяці, що залишилися. Тому в балансі ризиків я віддаю перевагу інсайт-ризикам інфляції, і порадив би уряду пригадати досвід попередніх років. Влізти в ціновий тиск легко, а вийти з нього - дуже важко. Тому, зараз, оскільки в балансі макроризиків переважає ризик інфляції, треба віддати пріоритет саме антиінфляційній роботі, і не вважати, що наявність деякого уповільнення зростання економіки є більшою загрозою макроекономічній стабільності і перспективам довготривалого економічного зростання, чим прискорення інфляції. Це було б меншим ризиком.
РБК-Україна: І наприкінці, який "рецепт" ви б виписали майбутньому уряду, щоб уникнути тих ризиків, які приводять до погіршення інфляційних прогнозів?
В.Л.: До кінця року уряду потрібно активніше переходити від слів до справи на продовольчих ринках: там, де це необхідно, слід застосовувати інтервенції або розширювати імпорт. Не варто дуже вже покладатися на адміністративне регулювання надбавок, а більше піклуватися про те, щоб виконувалися меморандуми, підписані урядом з виробниками м"ясомолочних продуктів, хліба, нафтопродуктів і т. і. Також потрібно допомогти продавати свою продукцію сільськогосподарським виробникам, боротися з місцевим монополізмом, тому що є такі випадки. Ось останнім часом активізувався Антимонопольний комітет, ще не пізно - три місяці попереду. Треба протидіяти сезонному зростанню комунальних тарифів і не допускати того, що було в 2006 р., тому що зростання було надмірне. Потрібно не допустити вибухового зменшення Казначейського рахунку урядом, не витратити мільярди, які там накопичилися; не боятися того, що дефіцит бюджету буде менший. Якщо гроші від приватизації не будуть отримані - не обов'язково їх перекривати новими запозиченнями. Треба обов'язково добитися того, щоб не ослабіла увага до цінової ситуації в період зміни уряду, щоб не було "настроїв валіз", щоб турбота про стабілізацію цін була повсякденною в уряду, що діяв, і щоб новий уряд теж увійшов до роботи в режимі короткого адаптаційного періоду.
Потрібно прискорити вирішення проблем, пов'язаних з відверненням грошових ресурсів на фондові ринки. Борг уряду Нацбанку треба оформити цінними паперами за участю вже нової Верховної Ради, а також підсилити роботу по абсорбції ліквідності і підсилити заходи, пов'язані з депозитними сертифікатами.
І, звичайно ж, в цій ситуації треба дуже уважно дивитися на прогнози інфляції наступного року. Але це вже тема окремої розмови. Якщо є бажання в 2008 р. мати інфляцію 6,8%, треба витягнути уроки зі всіх тих проблем, про які ми говорили. Цей показник повинен бути реалістичним, з урахуванням цін на газ і тенденції формування дефіцитного бюджету. Слід ввести у цьому році тимчасовий квазімораторій і на приватизацію, і на зовнішні запозичення.
Нацбанк же при нагоді повинен не тільки зберігати стабільний обмінний курс, але і не виключати коливань у бік посилення, але в звичних інтервалах для населення - не більше 1%.
Розмовляла Оксана Райчинець.