Вкрай високий показник інфляції в січні поточного року примусив експертів засумніватися в реальності закладеного в Держбюджет-2008 оптимістичного прогнозу інфляції - 9,6%. Навпаки, багато хто з них заявив про загрозу значного прискорення зростання споживчих цін. Про чинники, які матимуть першочерговий вплив на інфляцію в 2008 р., і про способи їх подолання РБК-Україна розповіли Валерій Литвицький, керівник групи радників голови НБУ, і Микола Азаров, голова парламентського комітету з питань фінансів і банківської діяльності, екс-міністр фінансів України.
РБК-Україна: Який Ваш прогноз рівня інфляції за результатами поточного року?
Віктор Литвицький: Є офіційний прогноз уряду. Він занесений в закон про бюджет, який поки ще не переглянутий. Коли будуть внесені зміни до закону про бюджет, можна буде говорити про якісь корективи до існуючого прогнозу. Національний банк разом з Мінфіном та іншими структурами вже в перші місяці цього року намагається все зробити для того, щоб вимога Президента мати інфляцію менше 10% і відповідні обіцянки уряду були реалізовані. Багато залежить від того, в який бік буде переглянутий бюджет, і як він буде кореспондуватися з антиінфляційними заходами, які зараз готує уряд. Потрібно щоб між ними був не дисонанс, а чітка кореляція. Лише в такому випадку антиінфляційні заходи дадуть можливість вийти на ті макроекономічні показники, які утримають інфляцію менше 10%. Ті експерти, які сміливо називають цифри прогнозу, на мою думку, поспішають, оскільки не несуть відповідальності за наслідки своїх прогнозів. Якби несправджені прогнози мали безпосередній вплив на їх кар"єру, то вони б були значно обережнішими.
Микола Азаров: Я, звичайно, розумію прагнення нинішнього уряду залишитися в 10-процентному інфляційному коридорі. Проте в нинішніх умовах, швидше за все вона подолає двозначний показник і досягне 13-15%. Потрібно ставити реальні цілі. І чим раніше це буде визнано урядом, тим краще для країни. У свій час, серед журналістів, був популярний вислів, що економіка розвивається всупереч діям властей. Насправді це помилка. Яскраве тому підтвердження - реакція економіки на дії уряду в 2005 р. і на початку 2008 р. На нинішньому етапі дуже важливо, щоб антиінфляційні заходи, які запланував уряд, разом з інфляцією не загальмували економічне зростання, не охолодили ділову активність в країні. Показовий в цьому плані січень. Економіка різко пригальмувала. Темпи зростання промислового виробництва впали в 2 рази, а темпи зростання ВВП – в 1,5 рази. Це викликає побоювання. Я припускаю, що темпи, які узяла наша економіка останніми роками, ще якийсь час матимуть вплив, але якщо не докладати зусиль до їх підтримки, буде реальний спад. Необхідно зберегти поступальні тенденції економічного розвитку, а не зарубати все в корені боротьбою з інфляцією.
РБК-Україна: Які чинники визначатимуть показник інфляції цього року?
В.Л.: Зараз відпав один з чинників, який вносив елементи невизначеності – ціни на газ. Важливим фактором є бюджет, багато залежить від того в який бік він буде переглянутий. Є інші зовнішні чинники, наприклад, ціни на нафту. Вони дають підстави розраховувати на більш низький ефект тиску зовнішньої інфляції, тобто інфляції другого кола. Те ж саме можна сказати і про ціни на газ. Ціна 179 дол./тис. куб. м дещо покращує перспективи прогнозу. Знову ж таки, важливим чинником є урожай. На сьогодні важко говорити про перспективи урожаю, до цього можна буде повернутися десь у травні. Але вже можна сказати, що загроза продовольчої інфляції менша ніж у минулому році. Тому я і схильний притримуватися офіційного прогнозу інфляції.
М.А.: Про зовнішні чинники достатньо багато і детально було сказано. Це і сповільнення темпів розвитку світової економіки, і збільшення цін на енергоносії і продукти харчування, і зміна кон'юнктури на світових ринках. Проте на економічну динаміку в країні великий, можливо навіть більший вплив матимуть внутрішні чинники. Один з них - політична невизначеність. З одного боку - уряд сформований, міністри призначені, а з іншого – про вироблення ефективних рішень, які здатні поліпшити ситуацію в країні говорити поки рано. Зараз надається перевага обіцянкам неземних благ, джерело яких поки невідоме. Мене, свого часу, звинувачували в жорсткому керівництві економічним блоком. Але це краще, ніж теперішня ситуація, коли ніхто на себе не бере відповідальність за ухвалення тих або інших рішень. Ті, хто прийшов до влади, повинні усвідомлювати, що на певному етапі рішення можуть бути і непопулярними в короткостроковій перспективі. А нинішній уряд, замість того, щоб займатися розробкою і реалізацією довгострокових цільових програм, пачками ухвалює кадрові рішення. За півтори місяці поточного року 80% ухвалених урядом рішень - стосувалися кадрових питань. Ще не затвердивши антиінфляційні заходи, здійснюються дії, які її розкручують. Я маю на увазі рішення Кабміну, що стосуються збільшення зарплат держслужбовцям. Ще один напрям, про який зараз мало йдеться, - підвищення конкурентного тиску у зв'язку зі вступом нашої країни до СОТ. Це процес, який з кожним роком тільки набиратиме обертів і без підтримки держави національному товаровиробникові не обійтися.
РБК-Україна: Які заходи уряду і Нацбанку можуть сповільнити темпи зростання інфляції?
В.Л.: Дуже важливим питанням є внесення змін до бюджету цього року. Подивимось, як буде переглянутий бюджет, і які будуть внесені корективи. Викликає занепокоєння те, що і досі не затверджені урядові антиінфляційні заходи. Також викликає занепокоєння, те, що в оголошених п"яти пріоритетах роботи Міністерства економіки, яке виступає одним із передовиків у боротьбі з інфляцією, нема такого пріоритету як антиінфляційна робота. Це трохи дивно, але все таки є надія, що антиінфляційні заходи вже будуть затверджені найближчим часом, і відповідальні міністерства візьмуться активно за цю роботу. Наразі НБУ разом з Мінфіном вже робить все необхідне для зниження антиінфляційного тиску. Національний банк проводить стерилізаційні і мобілізуючі заходи. Мінфін реалізовує політику профіциту бюджету, думаю два-три найближчих місяці бюджет буде збалансованим, як мінімум бездефіцитний, а можливо навіть і профіцитний. Національний банк поки не почав проводити агресивну процентну політику, але тим не менше були забезпечені антиінфляційні ставки. НБУ вживає всіх заходів для недопущення надмірної ліквідності. І ми розраховуємо на те, що вже у першому кварталі, в крайньому разі на початку другого кварталу всі ці заходи принесуть відповідні результати.
М.А.: Ефективність розробки антиінфляційних заходів залежить від правильності діагностування причин її зростання. Враховуючи, що причина нинішнього збільшення рівня інфляції має як монетарну, так і немонетарну складові, заходи, що вживаються для її утримання, повинні бути комплексними. Але треба мати на увазі, що нинішньому прем'єрові потрібні швидкі результати. Тому найближчими місяцями Україні варто чекати жорстких монетарних і економічних обмежень. Судячи з планів уряду, основний тягар відповідальності планується покласти на НБУ, який ефективно може вплинути тільки на монетарну складову інфляції. Тут слід врахувати, що надмірне захоплення монетаризмом в умовах падіння темпів зростання внутрішнього виробництва і зростаючого попиту з боку населення може стати контрпродуктивним відносно розвитку економіки. Основну роль тут повинен зіграти уряд через соціальну, бюджетну, тарифну політику. Для подолання інфляції, необхідно подумати про зменшення дефіциту бюджету, оптимізувати державні витрати. Не слід переоцінювати можливості адміністративних обмежень цін на ряд продуктів харчування. Це може дати ефект, але тільки короткостроковий. Тому, що зростання вартості, наприклад, продуктової групи має об'єктивну складову. У той же час наша держава відкрила кордони для вивезення пшениці. Досвід показує, що огульне заморожування цін на одні продукти і послуги викликає або погіршення їх якості, або істотне збільшення цін на нерегульовані групи товарів. Тому основний акцент необхідно робити на контролі над обґрунтованістю їх змін на місцях. Захоплення ж такими інструментами, як стимулювання дешевого імпорту, з одного боку - стримуватиме вітчизняного виробника в перегляді цін, з іншого – погіршить і без того велике негативне сальдо торгового балансу.
РБК-Україна: Як впливають на інфляцію виплати Ощадбанком знецінених вкладів?
В.Л.: Інфляція це проблема попиту і пропозиції. Тому треба працювати адекватно над тим, щоби споживчий попит не був перегрітий, і щоб пропозиція встигала за попитом. Потрібно працювати над тим, щоб темпи зростання продуктивності праці, а одним із його вимірів є темпи зростання виробництва у промисловості, реальному секторі, темпи зростання ВВП в цілому, були достатніми для підживлення споживчого попиту. Базова причина того, що в минулому році була прискорена інфляція пов"язана з тим, що протягом останніх років темпи зростання продуктивності праці відставали від темпів зростання доходів. Тимчасово це можна допускати, але справа дещо затягнулася. Будь яке підсилення споживчого попиту має кореспондуватися з відповідним нарощуванням товарної пропозиції. Виходячи з цього, виплати Ощадбанком знецінених вкладів – це крок у подальшому розігріві споживчого попиту. І хоча їх внесок у загальний потенціал попиту, якщо він буде вимірюватися 6 млрд грн. кардинально ситуацію не міняє, уряду все одно треба працювати над збільшенням пропозиції товарів і послуг. Якби ВВП і продуктивність праці зростали швидше, ніж це було останніми роками, вони не розганяли б інфляцію. В будь якому випадку, нарощування соціальних видатків бюджету мають бути підкріплені відповідним зростанням товарної пропозиції. З іншого боку, такі виплати збільшують споживчі ресурсі населення – а це потенційні інвестиції в майбутньому. Тому треба подбати про те, щоб більша частина виплачених коштів залишилась на депозитах, а для цього треба підвищувати довіру населення до банків, проводити відповідну процентну політику, проводити політику фінансової стабілізації і курсової стабільності. В такому разі населення значну частину отриманих коштів буде заощаджувати. За цієї умови і за умови збільшення товарної пропозиції, ніякого додаткового ажіотажу виплати знецінених вкладів не створюватимуть.
М.А.: Нинішній уряд не оригінальний в прагненні вирішити проблему повернення вкладів Ощадбанку. Свого часу ми детально опрацювали цю проблему. Ще восени минулого року було прийнято постанову уряду, яким створювалася спеціальна інституція, яка повинна була здійснити комплекс заходів для вирішення цієї проблеми – від складання реєстру вкладників - до виплат. Головна мета, яка ставилася нами при реалізації цього завдання, – дотримання справедливості і недопущення знецінення повернених грошей. І, звичайно ж, ні про які взаємозаліки не йшлося. Поєднання і торпедування цих процесів урядом Тимошенко поставлені задачі не тільки не вирішило, а і загострило - як інфляційну, так і соціальну складову.
РБК-Україна: Чи потрібно припиняти ці виплати у грошовій формі?
В.Л.: Я вважаю, що потрібно пропонувати меню антиінфляційних захисних активів для населення. Інфляція буде з"їдати відшкодовані кошти і в цьому році, і в наступні роки. Тому крім зменшення інфляції, збільшення довіри населення до банківської системи, треба пропонувати інші захисні активи – акції, облігації і т.п. Треба відновити нормальну приватизацію, прозору і ефективну, і активніше залучати людей до участі у ній. В тому числі продумати механізми залучення запланованих до виплати коштів до приватизаційних процесів. Дуже важливо розморозити питання про правильний обіг землі. Адже населення може брати участь своїми грошима і в земельних транзакціях. Потрібно грамотно вийти з мораторію на продажу земель і дати можливість населенню вкладати кошти і у ці активи. Потрібно розгортати український фондовий ринок. Тоді виплачені кошти не будуть надмірно тиснути на споживчий ринок, а будуть залучені в інших напрямках. Що стосується використання виплат для покриття комунальної заборгованості, то я не бачу в цьому великої проблеми. Це правильний крок. Але водночас потрібно продумати шлях для відшукання балансу між рішенням з такої форми відшкодування і фінансовими інтересами комунальної сфери. Треба проводити реформу ЖКГ, щоб для сектору не стояло питання живих грошей, а стояло питання зменшення витрат.
М.А.: Виплати здійснювати безумовно треба. Разом з тим, потрібно дуже уважно і зважено підходити до подібного роду виплат. Питання повернення грошей колишнім вкладникам Ощадбанку СРСР ще багатогранніше, ніж здається на перший погляд. По-перше, спочатку було зрозуміло, що в поточному році отримати обіцяні урядом 1 тис. грн зможуть далеко не всі вкладники Ощадбанку СРСР. Шести млрд грн тут явно недостатньо. Уряд повинен був продумати механізм, щоб першими ці гроші отримали категорії громадян, які мають найбільшу потребу, а не найбільш напористі. По-друге, викид готівки на ринок повинен був зустріти збільшення пропозиції, яка також повинна мала бути підготовлена. Інакше внаслідок інфляційних тенденцій виплати фактично знецінюються. По-третє, спровоковано накопичення боргів за комунальні платежі, причому по найбільш дисциплінованій категорії платників — людей старшого покоління. Це сталося внаслідок перевантаження відділень Ощадбанку операціями з повернення вкладів, а також через обіцянку Кабміну відправити на погашення боргів по ЖКГ 2 млрд грн. Відхід від грошової форми згубний для економіки, особливо в умовах зростання цін на газ і стримування внутрішніх тарифів. Підприємства житлово-комунального господарства і комунальної енергетики, включаючись в схеми безготівкових розрахунків, обмежують себе в оборотних коштах. Зважаючи на незадовільний стан цих підприємств і скорочення витрат державного бюджету на житлово-комунальну галузь в бюджеті 2008 р. це негативно відобразиться на якості наданих послуг і обмежить їх можливості проводити оновлення і модернізацію основних фондів. По-четверте, нарешті, найголовніше, не можна обманювати людей – 1000 рублів в 1990 р. еквівалентні приблизно 10 000 грн в цінах 2008 р. Тому, по-суті, уряд не компенсує внески, а навпаки їх дисконтує, тобто знецінює.
РБК-Україна: Чи є в Україні загроза гіперінфляції?
В.Л.: Ні, немає. В Україні немає такої загрози. Навпаки, Україна може повернутися до ситуації, в якій вона перебувала починаючи з 2001 р. і закінчуючи 2003 р. Тоді інфляція складала менше 10%. Я думаю, що Україна може повернутися в клуб країн з поміркованою, і навіть низькою інфляцією. Інфляція – це не швидкісна спортивна машина, вона за 5 сек 100 км/год не набирає. Всі діючі інфляційні процеси розпочалися з 2003 р., інерційна сила інфляції формувалася протягом усіх наступних років. І зупинити цей локомотив неможливо, так само як і розігнати його до якихось надшвидкостей.
М.А.: Україна пройшла через період гіперінфляції між 1992 і 1995 рр. Якщо в 1992 вищим номіналом була купюра 100 карбованців, то до 1995 р. ним став мільйон карбованців. Зараз немає такої загрози. Ми ж не Зімбабве, де за повідомленням ВВС News інфляція в грудні 2007 р. досягла 66 тис. відсотків - нового світового рекорду. Але передумови для високої інфляції, що перевищує 10-процентний рубіж, достатньо високі.
РБК-Україна: як вплине на українську економіку світова фінансова криза?
В.Л.: Світова фінансова криза ще не розгорнулася. Є глобальне сповільнення економіки, є загроза рецесії в США. Але, я сподіваюся, що ця загроза не стане доконаним фактом, що передрецесія буде неглибокою і короткотерміновою, і ситуація роз"ясниться протягом найближчих півроку. Вплив світових процесів на Україну значний, враховуючи що Україна має велику питому вагу ВВП, який реалізується через експортно-імпортні операції. Ми є країна з відносно відкритою економікою. Тому розраховувати, що світові процеси не вплинуть на наш експорт, на ціни на метали, газ, нафту, ми не можемо. Але падіння нашої економіки разом із сповільненням у Європі і США очікувати не слід. Україна буде розвиватися темпами, які близькі до мегатренду. Треба мати на увазі, що в Україні дуже розігрітий внутрішній ринок, за останні чотири роки споживчий потенціал населення дуже сильно зріс. І це частково компенсуватиме негативний вплив процесів, пов"язаних з певним зменшенням зовнішнього попиту на нашу продукцію. Крім того, я думаю, що всі світові негативні процеси будуть значною мірою пом"якшені нашим вступом до СОТ. Можливо ми це відчуємо тільки наприкінці поточного року, в останні його місяці, але за будь яких умов це допоможе амортизувати негативний вплив.
М.А.: Безумовно, вплив цього чинника матиме значення. У нас висока залежність від кон'юнктури на зовнішніх ринках, але українська економіка має перспективи розвитку в багатьох сферах. За останні роки Україна стала привабливою для іноземних портфельних інвесторів, збільшилися прямі іноземні інвестиції. Інвестори готові вкладати кошти в економіку, що демонструє стабільні темпи зростання ВВП і споживчого ринку. Залишається відкритим питання про те, що відбудеться з об'ємами іноземних інвестицій у разі гальмування темпів економічного зростання при збереженні активної конкуренції з залучення інвестицій. Також схильні до ризиків флагмани української економіки - компанії почали активно проходити через процедуру IPO, поступово перетворюючись на сучасні відкриті корпорації з цивілізованими відносинами із зовнішніми інвесторами. Банкам важко рефінансувати себе на зовнішніх ринках. Відповідно, вони робитимуть спробу отримати більше місцевих ресурсів (депозити населення). При цьому ступінь охолодження кредитування прямо залежатиме від дій НБУ, які він робитиме для скріплення грошової маси. Крім того, слід врахувати, що зовнішні запозичення, які отримували комерційні банки України, мали переважно споживчий напрям, що стимулює товарний імпорт і, зрештою, зарубіжного виробника. Вітчизняні компанії зможуть успішно конкурувати на внутрішньому і зовнішньому ринках тільки при ефективній підтримці держави. Адже давайте подивимося, сьогодні імпортуються товари, які давно б могли вироблятися в Україні, якби своєчасно були реалізовані інвестиційні плани підприємств із впровадження нових технологій, розширення асортименту продукції.
Розмовляв Володимир Драбчук