В Україні сьогодні офіційно відзначають 65-у річницю створення Української повстанської армії (УПА) - бойового крила Організації українських націоналістів, членів якої після війни часто називали "бендерівцями" по прізвищу їх ідейного натхненника Степана Бендери.
Указ про святкування річниці створення УПА був підписаний президентом України Віктором Ющенком лише два дні тому. Ветерани УПА вважають, що наступним кроком з боку "помаранчевих" повино бути визнання "воїнів УПА учасниками визвольного руху".
Спочатку передбачалося, що націоналісти пройдуть маршем по Хрещатику - центральній вулиці Києва, проте загроза виникнення безладів змусила міліцію перекрити цю магістраль. Тому націоналісти провели свій мітинг на Софійській площі української столиці.
Приблизно у кілометрі від них свій мітинг провели комуністи і прихильники Прогресивної соцпартії Наталії Вітренко. Вони, з одного боку, відзначали 63-у річницю остаточного звільнення України від німецько-фашистських окупантів, а з іншого боку, намагалися виразити свій протест з приводу маршу прихильників УПА. Спроби комуністів і націоналістів з'ясувати відносини були присічені співробітниками міліції, які не допустили зіткнення.
Українська повстанська армія, створена 14 жовтня 1942 р. за рішенням політичного керівництва Організації українських націоналістів (ОУН), діяла переважно на Західній Україні.
Суперечки щодо УПА в Україні ведуться вже багато років. "Бендерівці" вважають, що билися за звільнення республіки від Червоної армії, нібито мстивши за сотні людей, репресованих після вступу радянських військ до Західної України у вересні 1939 р. Комуністи, навпаки, нагадують про співпрацю організатора УПА Степана Бендери з нацистами, а також про сотні мирних жителів, убитих націоналістами як під час війни, так і наприкінці 1940-х років, коли УПА пішла в підпілля. Також комуністи закликають пам'ятати про етнічні чищення, які проводили бойовиків УПА, вбиваючи російські, польські та єврейські родини, які в Галіції.
Історія УПА завершилася в 1950-і роки, коли більшість бойовиків цієї організації були знищені загонами НКВС, Червоної армії та армії комуністичної Польщі. Частині націоналістів вдалося покинути СРСР і дістатися до ФРН, де вони отримали притулок.