Віктор Черномирдін грає одну з ключових ролей у формуванні відносин на векторі Україна-Росія. Від дій цього патріарха світової політики багато що залежить по обидві сторони кордону. Про болючі моменти україно-російських відносин посол Російської Федерації розповів РБК-Україна.
РБК-Україна: Які чинники сьогодні негативно впливають на дружні відносини Росії і України?
Віктор Черномирдін: Негатив – це, перш за все, таке відчутне явище, як процес вступу України в НАТО. Наші люди цього не розуміють: чому Україна, близька нам за всіма показниками і менталітетом країна, так наполегливо прагне туди. Я говорю зараз про керівників держави. Хоча ми знаємо, що більше 70% населення України цього не сприймає. Тому, нас як сусідню державу, це не може не турбувати.
НАТО – це далеко не просте питання. Я скажу більше: коли зруйнували Берлінську стіну, коли не стало образу ворога в Європі – були зроблені заяви європейських держав, що цей військовий блок не просуватиметься на схід. Де ці заяви зараз? Чому про них ніхто не говорить? Чому НАТО зараз просувається саме на схід? Нас це не може не турбувати. І тим більше, коли це робить Україна, дружня по відношенню до Росії держава. НАТО – це військовий блок, та ще з ядерною начинкою.
РБК-Україна: Днями СБУ ввела заборону на в'їзд в Україну двом громадянам РФ Олександру Дугіну і Павлу Заріфулліну, які є лідерами Євразійського союзу молоді і підозрюються в здійсненні акту вандалізму на Говерлі. Тобто держави повернулися до практики т.з. "чорних списків". На ваш погляд, чи правильно поступили українські органи безпеки?
В.Ч.: Я не можу сказати, правильно або не правильно, поки не розберемося до кінця, що за цим стоїть. І що там було або не було. Якщо підставами для інциденту є сфабриковані фотографії, то це абсурд. Якщо насправді це відбулося, то люди, які винні в тому, що трапилося, – це вандали.
Що стосується чорних списків, то ми дійсно їх "обнулили", але це не означає, що ми відкрили можливість в'їзду всім підряд – і бандитам, і терористам, і тим, хто працює в державі проти держави. Тому, у разі потреби, ми вживатимемо заходи до тих або інших персоналій. І Україна робитиме те ж саме.
РБК-Україна: Тема, яка незабаром повернеться на обкладинки українських видань, – ціна на газ для України. Як ви вважаєте, в цьому питанні сьогодні більше грає роль політична або ж економічна складова?
В.Ч.: Економічна! Яка ж тут політична складова? І чому ви вирішили, що вона з'явиться на обкладинках?
РБК-Україна: Тому що вартість газу - це тема номер один в Україні.
В.Ч.: Ну, так конфлікту ніякого не було.
РБК-Україна: А що ви у такому разі скажете про недавню заяву "Газпрому" про газовий борг?
В.Ч.: Борг був, Україна розплачується. І "Газпром" зробив заяву, що Україна розплачується. Отже питань на сьогодні немає.
РБК-Україна: Тобто ви упевнені в тому, що той конфлікт з боргом, який виник наступного дня після проведення дострокових парламентських виборів, знаходився в економічній, а не політичній площині?
В.Ч.: Якщо ви у свого сусіда узяли в борг, і не віддаєте гроші, це який конфлікт? Звичайно, все лежить виключно в економічній площині.
РБК-Україна: Якщо Україна підніме тарифи на транзит і зберігання російського газу, якою буде реакція РФ?
В.Ч.: Давайте так, слово "якщо" я не сприймаю категорично. У нас про тарифи є підписана угода. От і все. А угоди потрібно виконувати!
РБК-Україна: Лідер БЮТ Юлія Тимошенко впевнена, що в майбутньому газові відносини України і РФ обійдуться без посередників. Про це вона заявила після зустрічі з вами напередодні дострокових парламентських виборів. За яких умов наші держави можуть перейти на прямі постачання газу?
В.Ч.: Вона сказала, що це можливо, "якщо я буду головою уряду". Так вона говорила? Ось коли вона буде прем'єром, тоді хай і вирішує це питання. З ким належить.
РБК-Україна: Чи можливий перехід до прямих постачань газу без участі господарюючих суб'єктів в цьому питанні?
В.Ч.: Я не займаюся газом, не займаюся постачаннями і контрактами. Це корпоративне питання. Тут є міністерство, є НАК, який цим займається, в Росії є "Газпром". І слід зазначити, що за ініціативою України була створена організація. Ви ж мали на увазі "РосУкрЕнерго"? Так от, там же все 50 на 50. 50% - це Росія, "Газпром", 50% - це Україна. Якщо Україна не хоче посередників – то, будь ласка, хай вона виходить з діючої схеми. Але вона ще ніде не заявляла, що вона виходить.
РБК-Україна: Чи бачите ви які-небудь труднощі в майбутніх газових переговорах "помаранчевої" команди з "Газпромом"?
В.Ч.: Я не хочу передбачати. Як я вже говорив, я погано відношуся до слова "якщо". Ось коли будуть переговори з "помаранчевою" командою, тоді і будемо цим займатися. Коли людина не при владі, багато говорить, обіцяє щось там, проектує – я відношуся до цього досить просто. І особливо серйозно не сприймаю. А ось коли політики приходять до влади і їм доведеться відповідати за свої дії – ось тоді подивимося, хто, що, коли і як заявлятиме.
РБК-Україна: Чи можете ви припустити, що Кремль все-таки поміняє вектори співпраці, і робитиме ставку на тісніше партнерство з урядом, який може бути сформоване БЮТ і "НУ-НС"? Адже вже неодноразово було відмічено, що ті надії, які покладалися на Партію регіонів, не виправдовувалися.
В.Ч.: Ми зі всіма працюватимемо. Ми дальтоніки, ми на кольори не реагуємо, вони нас особливо не дратують. У наших відносинах нас може дратувати тільки результат, якщо його немає.
РБК-Україна: Чому, на ваш погляд, Україна з кожним роком все більше надій покладає на приєднання до Заходу, а не на покращення співпраці на Сході? Вже стає досить помітним той факт, що Україна все менше цікавиться Росією, а Росія, у свою чергу, втрачає інтерес до України.
В.Ч.: Це у мене таке питання до України. Питання "чому". Дії будь-якої держави я можу пояснити як політик, як державний діяч... Якщо людина серйозна і політик серйозний, піклується про свій народ – він повинен працювати і з північчю, і з півднем, і із заходом, і зі сходом. З тим, з ким йому це вигідніше. У нас сьогодні між Росією і Україною товарообіг 30 млрд дол. З другою після Росії державою – Німеччиною – у України товарообіг 5 млрд дол., із Сполученими Штатами – 2,5 млрд дол. А 30 млрд дол. – це рівно стільки, скільки Україна торгує з Європейським Союзом. Уявіть собі, що відбудеться, якщо всього цього не буде? Як це відіб'ється на Україні і її громадянах. Ви дарма не пишете про це і не говорите. Адже сьогодні зростання товарообігу і експорту України у бік Росії виросло на 60%! На захід товарообіг не виріс, а Україну все туди тягне. Я вважаю, що перекосів бути не повинно, не треба замикатися на одному. Адже можна з однаковим успіхом розвивати всі напрями співпраці. Це Україні буде тільки в плюс.
Розмовляв Фент Ді.