Василь Волга: "Український уряд поступово стає соціал-демократичним"

РБК-Україна: Нещодавно був рік, як Ви перебуваєте на посаді голови Держфінпослуг і відзвітували про виконану роботу. Сьогодні, на початку літа, могли б Ви оцінити у відсотковому співвідношенні зроблене і не зроблене? Зокрема, створення Фонду гарантування вкладів громадян, рефінансування, наведенні порядку з ліцензіями і т.д.
Василь Волга: Справді, зараз існує своєрідний проміжний етап підбиття підсумків, оскільки з'явилися нові нормативні акти, результати дослідження ринку, статистика. Мало того, протягом останнього півроку розкрилися деякі дуже важливі моменти, які раніше не були помітні. Відповідно, я приймав рішення, на ходу коригуючи напрям роботи Держфінпослуг, плани проектних робіт, плани проведення перевірок.
Але, в цілому, відсотків на 70 поставлені завдання виконані. Дещо із запланованого виконано на 100%, що щось ще не доведено до кінця, тому що життя показало, що потрібно більше часу і залучення інших міністерств і відомств. Можу перерахувати конкретно.
РБК-Україна: Так, будь ласка.
В.В.: Перша, ключове завдання - наведення порядку в державному реєстрі фінансових установ. Було багато галасу з цього приводу. Але коли ми перевірили стан справ, виявилося, що більше половини піднаглядних підприємств працюють з порушенням чинного законодавства. Тоді багато хто з них обурився: «Як це так?! Ми стільки років працюємо безпроблемно!». А насправді, реєстр - це ключове питання, яке визначає вільно працювати цій фінустанові чи не вільно. Відповідно до закону, за безліцензійну діяльність настає кримінальна відповідальність. Так що «безпроблемно» - це вже занадто.
Після того, як я доповів ситуацію прем'єру і Президенту, була призначена дуже серйозна перевірка. У відповідь наші «доброзичливці» влаштували потужну інформаційну атаку проти Держфінпослуг. Її наслідком стало те, що всілякі перевірки були проведені і у нас. У тому числі, перевірки Генеральної прокуратури, КРУ та Рахункової палати. І вони теж підтвердили, що стан Держреєстру - жахливий.
До травня ми були повинні повністю закінчити цю роботу і відзвітувати. Буквально тиждень тому, 31 травня, я підписав листа на ім'я Президента та прем'єр-міністра, в якому повідомив, що всі проблеми усунені, за винятком кількох пунктів, для яких потрібні зміни чинного законодавства. І запропонував ці зміни. Білих плям у реєстрі не залишилося. Це перше.
Друга проблема, яка розкрилася по ходу справи, і теж викликала жорсткий опір, - перестрахування. Ця робота ще не доведена до кінця, але не тому, що я недостатньо швидко і ефективно працював, а тому, що завдання глобальне, і в його рішенні повинні приймати участь активну участь народні депутати.
Потрібно розуміти, що ми говоримо про дуже великі гроші, що заробляються кількома фінансово-промисловими групами і конкретними людьми, формально не порушуючи закону, але безпосередньо на шкоду державі. Законодавча база в свій час виписана таким чином, що можна було без усякого побоювання безпосередньо красти з державного бюджету близько 3,5 млрд грн щорічно. Ось спробуйте цю суму уявити - 3,5 млрд грн! Я особисто представляю з працею, проте розумію, що подібні суми могли б істотно вплинути на соціальну політику в державі. А замість цього йшли в кишеню до спритного дядькові.
РБК-Україна: Як вийшли ці 3,5 млрд?
В.В.: Це явище називається «схемне перестрахування», коли корпорації можуть використовувати послуги деяких страхових компаній для ухилення від податків. Протягом багатьох років цю грошову трубу ніхто навіть не чіпав. Саме вона живила корумповані суди, «законодавців», з цих мільярдів виділялися гроші для того, щоб нічого не змінювалося. Щоб до органів влади на виборах проходили потрібні люди і не пропускали які-небудь зміни.
Ми вперше взялися за те, щоб цю трубу перекрити.
Аналізуючи страхову діяльність за підсумками року, ми завжди виходимо з того, яку користь вона принесла: а) громадянину; б) держави; і в) власникові бізнесу. Страхові компанії повинні заплатити до держбюджету податків на 660 млн грн. Це користь державі. Вони принесли величезну користь громадянам і підприємствам, коли страхували реальні ризики, і в разі настання страхового випадку виплачували потерпілим гроші. І без сумніву, вони отримали прибуток. Все чудово.
Разом з тим, через внутрішнє перестрахування пройшло дев'ять з гаком мільярдів гривень. За нашими оцінками, схемними, тобто такими, які забезпечують ухилення від сплати податків, є майже 90% з цих операцій. Тобто, пряма недоплата податків до державного бюджету з-за цієї діяльності склала 3,5 млрд грн. Тепер накладаємо один на одному: держава отримала 660 млн грн, і втратило 3,5 млрд. Гарно?
Щорічно протягом 15 років цифра коливалася від 2,5 до 3 млрд. Це більше 40 млрд в загальній складності! Відповідно переді мною, як перед керівником Державної комісії, ставиться завдання - виправити існуюче положення речей. Я запропонував два блоки рішень.
Перший: ряд законодавчих змін, а саме - перехід на загальну систему оподаткування страхових компаній. Виняток з валових витрат сум, що відправляються на перестрахування. І реєстрація всіх договорів перестрахування в режимі онлайн, щоб було видно все, що відбувається на ринку.
Другий блок - створення потужної державної страхової компанії, яка буде брати на себе реальне перестрахування. Коли будуть реалізовані перші три пункти, з дев'яти мільярдів, що «гуляють» за схемами, залишиться один мільярд. Цей обсяг реальної внутрішньої перестраховки цілком потягне одна державна страхова компанія.
Але, природно, ми зустріли дуже серйозні перешкоди на різних рівнях, починаючи від інформаційних війн, закінчуючи пробуксовування наших законодавчих ініціатив у Верховній Раді. Хоча, треба віддати належне Віталію Хомутиннику, під його керівництвом робота в комітеті з питань фінансів і банківської діяльності пішла дуже серйозно. Як результат, відповідно до перехідних положень Податкового кодексу ми отримали і переклад страхових компаній на загальне оподаткування, та реєстрацію з перестрахування, і заборона віднесення на валові витрати сум перестрахування.
Три дні тому ми отримали зареєстрований в Мін'юсті порядок реєстрації договорів перестрахування, і зараз у терміновому порядку в Держфінпослуг формується сектор, який буде цим займатися. З 2012 р. страховий ринок буде працювати за загальною системою оподаткування, і всі договори перестрахування будуть перебувати під жорстким контролем. І я хотів би не тільки подякувати Держфінпослуг, тих хлопців, які системно працювали, але звернути увагу читачів на те, як непросто дається просте слово «реформи».
Здавалося б, можна відзвітувати в тому, що ця злодійська крамничка прикрита. Але ми замахнулися на божевільні, мільярдні доходи якоїсь групи осіб, з якими так просто розлучатися вони не збираються. І тепер ці громадяни вивчають нові схеми оптимізації з використанням купівлі-продажу фіктивних цінних паперів. Це вже поза сферою компетенції Держфінпослуг.
Однак, ми провели потрібні консультації, і я бачу, що глава Держкомісії з цінних паперів та фондового ринку Дмитро Тевелєв теж системно працює над цим завданням. На наступному тижні вони у себе на сайті повинні вивісити проект закону, який повинен стати серйозною перешкодою для махінаторів. Якщо ми таким чином будемо рухатися й далі, і буде політична воля, то до Нового року «лавочка» дійсно буде закрита.
РБК-Україна: Ви зараз говорили про вигоду для держави, а де ж вигода для громадянина?
В.В.: Крім «схемних» є класичні страхові компанії, які якраз і працюють на користь громадянина. За винятком, звичайно, невиплат по страхових випадках. Держфінпослуг посилив систему проведення перевірок та вжиття санкцій. Нами багаторазово скорочена сума невиплат по настанню страхових випадків.
А ось те, що стосується схемної частини, яка повинна знищуватися, то схемщики з громадянами не працюють взагалі. Схемщики працюють тільки з корпораціями.
Але шкода для громадянина колосальний, вони крадуть ті гроші, які повинні піти конкретними справами людям: це витрати на медицину, зарплату бюджетникам, і так далі.
РБК-Україна: Найбільш гучною справою, безпосередньо стосуються громадян, була історія з «Першим кредитним товариством» в Одесі. Наскільки я знаю, справа вийшла на фінішну пряму, в даний час не працюють всі сайти, що мають відношення до ПКО і «AZAROV GROUP». Проте сотні людей як і раніше хвилює питання, коли ж все-таки буде поставлена крапка, і чи повернуть їм гроші?
В.В.: Колишній голова правління ПКО Андрій Азаров зробив усе, щоб заблокувати дії тимчасової адміністрації. Його люди викрали всі першоджерела, всю фінансову звітність, електронну базу даних і тривалий час, використовуючи корумпованих чиновників, здійснювали системну протидію роботі адміністрації. Тим не менш, всі необхідні відомості, які доводять злочинну діяльність керівництва «Першого кредитного товариства», передані міліції, Генеральній прокуратурі, і ми, чесно кажучи, очікували більш оперативної їх реакції.
Нам відомо, де зберігаються викрадені документи. Я розраховував на те, що правоохоронні органи і суд вживуть заходів до того, щоб Андрій Азаров і керований ним колишній в.о. голови правління ПКО Валентин Найда, звільнений тимчасовою адміністрацією, не могли перебувати на волі і запросто виводити за межі України вкрадені гроші. Ситуація така, що через бездіяльність правоохоронних органів основна частина майна, за рахунок реалізації якого повинні були бути повернуті гроші вкладникам, продана, а гроші виведені. Часу у Азарова для цього виявилося достатньо.
Мало того. Я думав, мене вже нічим не здивувати. Але інформація про те, що Найда входить до складу комісії у справах ошуканих вкладників та проблемних кредитних спілок при мері Костусєва, викликала натуральний шок. Очевидно, протягом року кримінальну справу за фактами не перекваліфікована в кримінальну справу стосовно конкретних осіб не просто так.
Я не знаю таємниці слідства, яким чином воно рухається, я тільки можу констатувати те, що винні в конкретних злочинах люди розгулюють на волі, системно продають величезні обсяги майна, а гроші кудись пропадають. Тим не менш, я сподіваюся на те, що правоохоронні органи зроблять те, що повинні зробити і вкладники отримають свої гроші. Держфінпослуг і я особисто зі свого боку зробили все, щоб це сталося.
РБК-Україна: Ви особливо відзначили, що проводити реформи непросто. Але в суспільстві, по всій видимості, розуміння цього немає, навпаки, є гостре невдоволення зростанням цін, тарифів тощо Особливо добре це невдоволення видно з коментарів інтернет-користувачів. І якщо вдуматися в цю проблему, то дуже важко визначити суб'єкт і об'єкт реформ. Реформи спрямована на кого? Якщо на чиновників, то вони проти реформ. На великий бізнес, корпорації? Їм теж реформи не потрібні. Дрібний бізнес почали реформувати - почалися акції протесту. Якщо об'єкт реформ - власність, то вона майже вся в приватних руках, як правило, анонімних. Виходить, що уряду, щоб провести ефективні реформи, якими було б досить більшість громадян, потрібно стати лівим! Ви можете пояснити цей парадокс?
В.В.: Це не парадокс, а дуже правильно поставлене питання і вихід із ситуації. І я думаю, що уряд поступово стає лівим в європейському розумінні, тобто, соціал-демократичним. У всякому разі, стаття першого віце-прем'єра Андрія Клюєва, опублікована у «Дзеркалі тижня», про це явно і недвозначно говорить.
Мені особливо імпонують його слова про те, що ринок - хороший тактик, але поганий статег, і не може планувати розвиток країни. І я двома руками підтримую визначення головного завдання: забезпечити ефективну та прозору роботу механізму державно-приватного партнерства, провести ефективну модернізацію промисловості України.
Союз Лівих Сил завжди говорив про необхідність переходу до системи керованого ринку, переходу на п'ятирічні плани - при цьому виходячи з того, що головною рушійною силою в ринковій економіці є бажання отримання прибутку суб'єктом підприємницької діяльності. Зауважте, бюджет ЄС пишеться на п'ять років і зводиться по кожному року. Старі, добрі «п'ятирічки».
Я хочу навести один приклад з цього приводу, він буде зрозумілий і тим, хто вступає до вузів і тим, хто нещодавно отримав вищу освіту. У цій частині планування в Україні відсутнє зовсім, все віддали на відкуп ринку: заробляйте. І вищі навчальні заклади пішли заробляти, не враховуючи кон'юнктуру ринку, тенденції розвитку господарського комплексу, планову потребу у фахівцях, не враховуючи демографічної ситуації. Модно бути юристами, економістами і політологами? Будь ласка, ось вам диплом найхимерніших вузів. Вузів уже стільки, що в цьому році місць більше місць, ніж випускників, недобір становить 30%.
І такі приклади можна знайти в будь-якій сфері. І я рекомендую всім, хто поглинений паплюження уряду і його підходів «в цілому», відволіктися і прочитати статтю Клюєва. Насправді в ній відображені принципи сучасного європейського соціал-демократичного підходу до економіки.
РБК-Україна: Як скоро ми його побачимо практично? У серпні, наприклад, очікується чергове підвищення тарифів на електроенергію. Фактично це означає збільшення прибутку обленерго, які знаходяться в приватних руках. Це зовсім не соціал-демократичний підхід.
В.В.: А це і є причина, за якою уряд схиляється до соціал-демократичних підходів. Саме життя змушує. Адже українці самі з року в рік вибирали собі державну владу з людей з великими грошима, що вже тепер дивуватися? У загальному і цілому країною керує великий капітал, саме його інтереси представляє Верховна Рада.
У загальному і цілому система взаємин наших фінансів зі світовими фінансами така, що це загальна ліберальна система, і руйнівні для України вимоги, які пред'являє МВФ - це подальше нав'язуванням нам ліберальних цінностей. А цінності ці дуже прості: є багаті люди, і є всі інші. Багаті повинні ставати багатшими, а решта - виживати, як уміють. Кому пощастить - теж може стати багатим. «Американська мрія».
Але ми ж дорослі люди і знаємо, що просто так не щастить. Тому я вірю в еволюційний шлях розвитку і намагаюся доводити необхідність зміни підходів на всіх засіданнях уряду. Якщо ми будемо рухатися далі у бік лібералізації, Україна чекає колапс з непоправними наслідками. Це очевидно. І думаю, поступово, еволюційним методом, але ми почнемо рухатися в бік соціал-демократії. У всякому разі, я на це дуже сподіваюся.
РБК-Україна: Ви вважаєте, здоровий глузд переможе сам по собі?
В.В.: Якщо хтось думає, що за межами нашої країни живуть люди, які сплять і бачать, як зробити, щоб життя на Україну стала краще, він глибоко помиляється. Дивно говорити про такі очевидні речі, але занадто багато хто живе в чудовому світі, вважаючи, що є «друзі» і «вороги». Всі наші сусіди, близькі й далекі, всі наддержавні освіти думають тільки про те, щоб краще було їм.
Коли у них є великі гроші, то відпадає необхідність воювати. Простіше домогтися такої ситуації, коли можна поставити вимоги, автоматично ведуть до рішень на їх користь. Так відбувається з МВФ, так відбувається з російським газом. Подивіться самі, експеримент, який проводить МВФ над Україною, адже він виглядає наступним чином: нам наплювати на те, як ви живете, і як будете годувати дітей. Ви повинні підняти тарифи ЖКГ, але не переходити на енергозберігаючі технології. Ви повинні вивести з державної власності стратегічні галузі, але купувати їх будуть «інвестори» з-за кордону.
Ось цікавий момент - вони відштовхуються від дефіциту бюджету «Нафтогазу України». Чому? Тому, що якщо він буде більше необхідних МВФ 3% - це загроза стабільності поставок газу до Європи, прямий інтерес Євросоюзу. А «Нафтогаз» говорить, що з ним не розраховуються приватні обленерго, про які ви згадували. Всі гроші йдуть у чиюсь кишеню, і це, зауважте, нормальна ситуація для «вільного ринку», за який ми з вами і голосували два десятиліття.
Вихід який? Піднімати тарифи, оскільки у держави грошей немає - вся власність теж у приватних руках і заробляти не на чому. Як збираються податки - я розповідав на початку. Мільярди йдуть в приватну кишеню і це теж «нормально». Тиснути на Україну в такій ситуації дуже легко, і так буде до тих пір, поки і влада, і люди не зрозуміють простої речі: великий приватний капітал повинен у рівній з державою ступеня нести відповідальність за Україну та її майбутнє. І ділитися своїми захмарними доходами.
Знаєте, у що ми, врешті-решт, повинні зануритися? В ідеалі МФВ і «вільного ринку»?
РБК-Україна: Ми - це хто?
В.В.: Країна.
РБК-Україна: У що ж?
В.В.: Серйозне зміцнення МВС, внутрішніх військ для придушення різного роду повстань, лібералізація в усіх напрямках і ... виживання лише найсильніших. І коли людям вже жерти буде нічого, все запрацює «відповідно до світових стандартів». Приватний ЖКГ буде давати якісне тепло і воду за ринковими розцінками, дороги будуть відмінні і платні, земля буде оброблятися за допомогою найсучасніших технологій, але буде приватною і так далі, далі. Кому пощастить - піде робити гамбургери в «Макдональдс». Інші будуть надані самі собі.
РБК-Україна: «Ділитися доходами» - це як комуністи робили в 20-і роки?
В.В.: Суттєвій ревізії піддав приватну власність відомий Михайло Саакашвілі, але при цьому його ніхто не називає комуністом. Ви хіба забули? Він узяв всіх людей, які нажили свої капітали явно нечесно, посадив їх у в'язницю і сказав: повертаєте гроші - я вас відпускаю, не повертаєте - сидіть далі. Патріотично налаштована громадськість в Україну тоді сказала, що він молодець.
Я ніколи комуністом не був і поглядів своїх не міняв. Ми завжди говорили про необхідність націоналізації цілого ряду стратегічних об'єктів, про інвестиційні зобов'язання і ревізії на предмет їх виконання у відношенні стали приватними колишніх державних виробництв. Особливо тих об'єктів, які мають величезну соціальне навантаження, - ті ж обленерго і облгази. Це життєво необхідно!
РБК-Україна: Останнє питання. Якою в таких непростих умовах і проблеми приземлені повинна бути мрія? Не політична, як «українська Україна», а Велика Мрія. Підкорення космосу, наприклад. Ривок до нових галактик. Здавалося б, люди небагато жили в Радянському Союзі, але мрія, яка охоплювала найширші верстви суспільства, дозволяла мобілізувати людей на фантастичні проекти - від першої людини в космосі до БАМу. Або для нас гранична мрія це купити собі квартиру?
В.В.: Таке складне питання... До тих пір, поки в суспільстві не буде консолідації, ми не отримаємо політичної нації, існування Великий Мрії в Україну неможливо. Ми маємо дуже велику, нерозв'язну проблему - фактичну наявність в одній державі двох держав, ворогуючих один з одним. І оскільки вони знаходяться в єдиній системі державного управління, кожне з них має можливість делегувати до законодавчих органів своїх представників і гнути свою лінію. На одних розмовних майданчиках відбуваються словесні баталії і громадяни «різних держав» вимагають, щоб їх концепції були прийняті іншою стороною беззастережно.
Поки буде так - не вийде сформувати єдиного бачення, єдиної мрії, єдиного ідеалу, і відповідно рухатися в єдиному напрямку. Якби не було цієї холодної війни, то в процесі діалогу можна було б вийти на якісь настановні моменти і цілі. Лідери громадської думки цих «держав», прийшовши до консенсусу, переконали б інших. Але цього немає.
А великий капітал буде дуже ефективно цим користуватися, розпалюючи війну все сильніше тому, що йому це вигідно. Увага громадян завжди відвернута від економічних питань, від наповненості їх холодильників, від плати за навчання дітей. Великий капітал демонструє це вже 20 років.
І я в черговий раз кажу: ми повинні бути чесними перед самими собою, визнати «різницю» двох Україн і домовитися про рівні права для сьогоднішніх непримиренних сторін. Стати громадянами, відповідальними за майбутнє своєї держави не де-юре, а де-факто. Тільки так ми зможемо знайти і країну, і мрію.