В.Волга: “Якщо ринок не служить громадянину, це свідчить про глибокі інституційні проблеми держуправління”

РБК-Україна: У грудні 2010 р. в одному з провідних ЗМІ країни була опублікована стаття, де говорилося: «Страховикам 2010 р. запам'ятається тим, що вперше за весь час існування ринок почав інформаційну війну з регулятором... ця війна, на жаль, не об'єднала ринок». Як Ви можете прокоментувати таку постановку питання?
Василь Волга: З великим задоволенням звертаюся до читачів РБК-Україна, щоб у громадян не склалося хибного враження про те, що нормальний процес дискусії при виробленні дуже непростих рішень на ринку небанківських фінансів, та ще й в умовах економічної кризи та змін податкового законодавства є якоюсь війноюабо навіть віддалено її нагадує.
Відповідно до положення про Держфінпослуг, однією з основних її завдань є розробка та реалізація стратегії розвитку фінансових ринків і вирішення системних питань їх функціонування.
РБК-Україна: Отже, є стратегія розвитку небанківського фінансового сектора, яку проводить у життя Держфінпослуг, і подібні заяви - це прояв неминучого зіткнення інтересів окремих учасників цього ринку?
В.В.: Абсолютно вірно. У кожної стратегії є пріоритети, на якій вона грунтується. Пріоритетом, фундаментом і змістом державної політики у сфері розвитку небанківського фінансового сектора є громадянин України і його добробут. Саме з цієї точки зору треба підходити до оцінки роботи Держфінпослуг.
Особливістю фінансових ринків є той факт, що реалізація цієї головної стратегічної мети призводить до різкого підвищення довіри громадян до небанківських фінансових інститутів та значного зростання їх капіталізації. Тут повністю збігаються інтереси суспільства, держави і ринку.
РБК-Україна: В чому основна суть цієї стратегії?
В.В.: Постараюся максимально коротко викласти її філософію та основні принципи.
Внаслідок аналізу фінансових потрясінь останніх років і посткризового розвитку, світ прийшов до розуміння абсурдності тверджень про саморегулювання ринкової моделі економіки. Держави, які пішли шляхом побудови керованого ринку, продемонстрували високий ступінь економічної стійкості, зберегли високі темпи економічного розвитку і, як наслідок, збільшили свою інвестиційну привабливість.
При цьому ніхто не заперечує, що бажання отримання прибутку є найпотужнішим чинником суспільно-економічних відносин у вільному демократичному суспільстві. Як і те, що воно (бажання прибутку) може бути потужною творчою силою, але за умови, що реалізація цього бажання суворо контролюється і направляється державою. Образно кажучи, ринок - це дикий і дуже сильний кінь, який може служити людині, тільки будучи об'езженним і приборканим.
Крім того, і економісти, і соціологи, і політики передових країн прийшли до висновку, що чим більшою силою і, отже, економічний і політичний вплив має корпорація, тим під більш жорстким контролем суспільства вона повинна знаходитися. Занадто великі ризики від можливого (і об'єктивно неминучого) бажання гігантів ринку зловжити своїм впливом на шкоду суспільним інтересам.
Це стосується всіх ринків, але найбільшою мірою фінансових. Саме на цих ринках підприємці ризикують не тільки своїми грошима, але і грошима десятків, а й іноді сотень тисяч і мільйонів громадян. Банкрутство хоч би однієї такої структури є масштабною соціальною катастрофою. Багато громадян України відчули на собі наслідки таких катастроф.
І якщо ринок не служить, в кінцевому підсумку, громадянину, якщо він шкодить, прямо або опосередковано, то це свідчить про глибокі інституційні проблеми державного управління і його нездатності виконувати свої головні функції.
РБК-Україна: А як це спільне бачення виявляється в конкретній роботі очолюваного Вами органу державної влади?
В.В.: В Україні саме на Держфінпослуг покладено функцію регулятора небанківських фінансів і, отже, завдання гармонізації інтересів всіх учасників цих ринків відповідно до визначених пріоритетів.
По-перше, це інтереси громадянина, які полягають у прагненні:
- отримати доступ до кредитних ресурсів (бажано максимально дешевим);
- задовольнити потреби в інвестиційних інструментах (максимально надійних і дохідних);
- забезпечити фінансову стабільність своїх домогосподарств у часовій перспективі (страхування, пенсійне забезпечення).
По-друге, це інтереси держави, що потребує:
- інвестиційних ресурсах;
- податкових та інших надходжень до державної скарбниці;
- ефективних фінансових інструментах.
І по-третє - це інтереси ринку.
І, якщо не надягати рожеві окуляри, то слід чітко усвідомлювати, що фундаментальний інтерес в ринку тільки один: збільшення прибутку (її норми і маси).
РБК-Україна: Але ринок фінпослуг не однорідний і, ймовірно, вимагає спеціалізованого підходу?
В.В.: Стратегія, яку реалізує Держфінпослуг, визначать особливості розвитку небанківських фінансових ринків, конкретизуючи їх за напрямками:
- страхові послуги;
- кредитна кооперація;
- недержавне пенсійне забезпечення;
- фінансовий лізинг.
РБК-Україна: Страховий ринок серед перерахованих Вами найбільш розвинений, але і на ньому є безліч проблем. Як комісія збирається їх вирішувати?
В.В.: Аналіз ринку страхових послуг підтверджує наявність серйозних проблем, що стримують його розвиток, у тому числі:
- низька якість послуг, що вимагає рішучих заходів по захисту прав споживачів;
- обмежена можливість для інвестування страхових резервів;
- проблеми законодавчого характеру, що не дозволяють розвивати пенсійне страхування, обов'язкове медичне страхування, а також недосконалість правової бази страхування аграрних ризиків;
- слабка нормативно-правова база діяльності страхових посередників, актуаріїв та аварійних комісарів і низька якість наданих ними послуг;
- проблеми оподаткування страхових компаній (податковий арбітраж), перестрахування.
Шляхи подолання вищезгаданих проблем виглядають наступним чином:
- перегляд, з урахуванням наслідків фінансової кризи, вимог до переліку небанківських фінансових інструментів, у яких можуть розміщуватися резерви страхових компаній;
- вдосконалення нормативно-правового регулювання діяльності актуаріїв, забезпечення правових основ та організаційної підтримки у створенні національної системи підготовки та сертифікації актуаріїв;
- вдосконалення нормативно-правового регулювання діяльності страхових посередників та незалежних експертів з питань оцінки ризиків і визначення розміру збитків, завданих страхувальникам;
- підвищення ефективності аграрного страхування із збереженням компенсації частини страхових премій державою за пріоритетними напрямками сільськогосподарського виробництва;
- розширення спектру послуг зі страхування життя з можливістю укладання договорів медичного страхування і можливістю включення в страхові продукти додаткових ризиків (нещасний випадок, критичне захворювання і т.п.) окремо від ризиків «доживання» і «смерть»;
- створення правових засад для впровадження та розвитку інвестиційного та пенсійного страхування;
- оптимізація кількості обов'язкових видів страхування та забезпечення об'єктивної експертизи соціально-економічної доцільності впровадження кожного нового виду обов'язкового страхування.
РБК-Україна: В зв'язку з резонансною заявою міністра внутрішніх справ Анатолія Могильова про доцільність взагалі ліквідувати інститут кредитної кооперації в Україні, до цього сегмента ринку зараз прикута особлива увага. Що Ви можете сказати з цього приводу?
В.В.: Ринок кредитної кооперації - дійсно найпроблемніший з усіх, що перебувають у сфері компетенції Гсфінуслуг.
Мені зрозуміло, з якої причини міністр виступив таким чином. Дійсно, кількість проблем у системі кредитної кооперації вже давно припинило ту межу, після якої це стає значною соціальною проблемою, і не реагування на подібний виклик може призвести до негативних наслідків і в політичній, і в соціальній сфері. Але викреслити з економічного життя країни всю кредитну кооперацію, на мою думку, буде помилкою.
Кредитні спілки в дуже багатьох країнах світу виконують найважливішу функцію мікрокредитування. Адже для банку мікрокредитування недоступне, зокрема, з тієї причини, що його адміністрування дорого й економічно не вигідно. У той час як за оцінками Держфінпослуг, потреба населення у мікрокредитуванні в даний час досягає 50-70 млрд грн. Кредитні спілки, які мають більш високі ставки за депозитами та кредитами, здатні забезпечити мікрокредитування.
Нещодавній звіт тимчасової слідчої комісії парламенту з питань розслідування обставин і причин сучасного стану справ у системі кредитної кооперації (від 22 грудня 2010 р.) дуже докладно і точно охарактеризував основні проблеми та шляхи їх вирішення в цьому сегменті ринку.
Результатом спільної роботи парламентаріїв (особливо хочеться відзначити і подякувати народним депутатам Ігорю Прасолову та Олександру Клименко) і Держфінпослуг стала розробка та внесення на розгляд Кабінету міністрів проекту розпорядження КМУ «Про внесення змін до Концепції розвитку системи кредитної кооперації в Україні».
Принциповими, на мій погляд, моментами концепції є запропоновані шляхи:
- вирішення питань рефінансування проблемних кредитних спілок;
- організації фонду гарантування вкладів;
- підвищення вимог до керівників кредитних спілок та рівня їх відповідальності,
- розробка та впровадження системи внутрішнього контролю за діяльністю кредитних спілок, як з боку членів органів управління, так і з боку самих членів кредитних спілок.
РБК-Україна: Що Ви можете сказати про реформування системи недержавного пенсійного забезпечення?
В.В.: Це виключно важливий напрям роботи державної влади в цілому і Держфінпослуг - зокрема.
Думаю, для всіх стало зрозумілим, що 15 млн працюючих жодним чином не зможуть забезпечити гідну пенсію 14 млн пенсіонерів у солідарній системі пенсійного забезпечення. Альтернативи трирівневої моделі пенсійного забезпечення немає! Крім того, що така модель зручна, гнучка і дозволяє вирішити питання пенсійного забезпечення вже через п'ять - сім років. Вона, що не менш важливо, є джерелом т.зв. «Довгих грошей» і забезпечує економіку стабільним і достатнім за обсягом внутрішнім інвестиційним ресурсом.
Враховуючи те, що Президент приділяє особливу увагу питанням пенсійної реформи і робота в цьому напрямку ведеться дуже динамічно, цей блок стратегії обговорювалося багато разів на всіх рівнях і з залученням широкого кола іноземних і вітчизняних експертів. Результатом цього обговорення став проект закону №7455 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування песiйної системи».
РБК-Україна: І, нарешті, фінансовий лізинг.
В.В.: До найбільш суттєвих проблем, що стримують розвиток фінансового лізингу в Україні, слід віднести недосконалість законодавчого забезпечення цивільно-правових відносин у даній сфері, в тому числі яке пов'язане з різним тлумаченням такого виду лізингу в спеціальному законі «Про фінансовий лізинг» і в загальних законах - Цивільному і Господарському кодексах.
Державна політика у сфері фінансового лізингу спрямована на суттєве підвищення його ролі у технічному переоснащенні підприємств, розвитку сільського господарства, житлово-комунальної сфери, а так само малого і середнього бізнесу. Для цього необхідно:
- вдосконалити нормативно-правову базу, яка регулює лізингові операції і стимулює його розвиток, зокрема, створити рівні конкурентні умови для фінансового лізингу в порівнянні з іншими фінансовими слугами;
- вдосконалити загальне і спеціальне законодавство з питань лізингу, зокрема, усунути неточності і протиріччя між номами Цивільного та Господарського кодексів, та інших законів України;
- розробити механізм рефінансування портфелів лізингових договорів, через процедуру їх продажу;
- вдосконалити законодавство з метою створення рівних конкурентних умов у сфері оподаткування фінансового лізингу в порівнянні з іншими фінансовими послугами.
РБК-Україна: Абсолютно природно, що учасники небанківських фінансових ринків об'єднуються в союзи і асоціації: ЛСОУ, УФУ, ВАКСУ, НАКСУ, Асоціація страховий бізнес, об'єднання актуаріїв Україні, об'єднання лізингодавців, асоціація НПФ та ін Статути всіх об'єднань чітко формулюють мету їх створення - захист інтересів учасників об'єднання. Головною метою об'єднання комерційних структур є отримання максимального прибутку для їх учасників. Як у Вас складаються стосунки з професійними об'єднаннями на риках фінансових послуг? На яких засадах вони грунтуються?
В.В.: Головна мета всіх об'єднань підприємців - максимально збільшити прибуток, - зрозуміла, законна і соціально корисна. Досягається ця мета стандартними методами:
- мінімізація витрат;
- розробка і надання нових видів послуг;
- збільшення частки присутності на рику (боротьба за клієнта).
Але принципово важливо, щоб ця мета досягалася також законними і соціально корисними засобами.
Мінімізація витрат у розвинутому і соціально орієнтованому суспільстві досягається шляхом оптимізації та автоматизації процесів адміністрування і, в разі необхідності, податкових преференцій, що встановлюються державою. У суспільстві, де держава неефективно, всі зусилля ринку направляються на ухилення від сплати податків, зменшення норми заробітної плати, пошук шляхів зменшення виплат, належних клієнтам.
Розробка і надання нових видів послуг у здоровому суспільстві призводить до появи послуг, що дозволяють клієнтам суб'єктів ринку урізноманітнити свої фінансові стратегії, а для громадян - оптимізувати економіку своїх домогосподарств. У суспільстві, де держава наступає на інтереси громадянина і вступає в корупційний зговір з ринком, громадян змушують платити за сумнівні послуги, що стали, завдяки змінам до законодавства, обов'язковими.
Збільшення частки присутності на ринку (боротьба за клієнта). В суспільстві, в якому держава має ефективні інструменти контролю і регулювання - це боротьба носить форму конкуренції в рамках чинного законодавства і, без сумніву, є вкрай корисною для цього суспільства.
В країнах, де держава слаба, боротьба за збільшення присутності на ринку набуває потворних форм і діє принцип - мета виправдовує засоби. Яскравим прикладом такої боротьби, в нашому з вами випадку, є недавня спроба однієї із страхових асоціацій чинити тиск на регулятор з метою розробки нормативної бази для знищення страхових компаній, які входять в іншу асоціацію.
РБК-Україна: Як Ви ставитеся до появи на підконтрольних Держфінпослуг саморегульованих організацій (СРО)?
В.В.: Ми ставимося до цього процесу з максимальною серйозністю. Держфінпослуг буде сприяти створенню на ринку СРО. Учасники ринку - члени СРО об'єктивно отримують певні і цілком легальні преференції: можливість брати участь у виробленні державної політики у визначеній області, спрощення взаємодії з регулятором та ін. Тобто, учасники СРО можуть більш ефективно вирішувати своє головне завдання - збільшення прибутку від своєї діяльності на ринку.
Натомість регулятор має і законне і моральне право вимагати від учасників СРО додаткових гарантій для громадян - споживачів їх послуг, аж до створення механізмів солідарної фінансової відповідальності перед громадянами членів СРО, як це вже реалізовано в Моторно-транспортному страховому бюро України (МТСБУ).
Регулятор відкритий для дискусії з ринком і з усіма об'єднаннями його учасників, але основою цієї дискусії є, перш за все, громадянин України і його добробут, а також інтереси держави в цілому.

Спілкувався Василь Круглов, спеціально для РБК-Україна