Піти наліво від країни: кого і як звинувачують у державній зраді в Україні

"Бум" підозр

За держзраду до 2014 року в Україні були засуджені одиниці. На запит РБК-Україна Державної судової адміністрації України повідомили, що з цієї статті, в період з 2001 по 2013 рік було засуджено всього п'ять чоловік. Троє з них - військові, решта двоє - приватні підприємці. При цьому із-за особливостей обліку справ подібного характеру можна припустити, що цифри все-таки вище. "У разі вчинення декількох злочинів облік ведеться за статтею Кримінального кодексу України, санкція якої передбачає більш суворе покарання", - пояснили в прес-службі ДСА. Згаданий реєстр судових рішень відображає дані з 2005 року, хоча інформація про наявність вироків за статтею "Державна зрада" відсутній до 2014 року.

"Бум" звинувачень у державній зраді почався саме в 2014 році. На початку цього року головний військовий прокурор України Анатолій Матіос заявив, що в період 2014-2015 років було зареєстровано 14 тис. 894 проваджень щодо майже 19 тис. військовослужбовців України. Ці військові залишилися на території Криму після його анексії Росією. В їх діях прокуратура побачила ознаки невиконання службових обов'язків, дезертирства і державної зради. Однак він не уточнив кількість справ, які розслідують саме за ст.111 Кримінального кодексу "Державна зрада".

Ще одне масштабне поповнення списку підозрюваних у зраді Батьківщині стався на початку цього року, коли Матіос підписав повідомлення про держзраду більш ніж 300 суддям з Криму, які залишилися працювати на півострові аннексированном. "При цьому слід зазначити, що основна доказова база, яка свідчить про вчинення державної зради суддями, знаходиться на тимчасово окупованій території півострова Крим (рішення, вироки, постанови суддів та інші документи)", - заявили тоді в прес-службі ГПУ.

У Генпрокуратурі РБК-Україна повідомили, що кількість відкритих кримінальних проваджень за звинуваченням у державній зраді після 2014 року постійно зростає. Так, у 2014 році таких виробництв було 67, у 2015 - 89, а тільки за січень-жовтень 2016 року - їх вже 117. Переважно справи розслідуються відносно військових.

Так, в цьому році правоохоронні органи оголосили підозра у держзраді екс-командувача Військово-морськими силами Денису Березовському, начальника штабу ВМС України Дмитру Шакуро, колишньому першому заступнику командувача ВМС України Сергія Єлисєєва, екс-голови СБУ Олександра Якименко. 28 листопада, під час відео допиту Віктора Януковича, генпрокурор Юрій Луценко зачитала звинувачення у державній зраді і колишньому президенту України. У той же час, станом на 8 грудня в реєстрі осіб, які переховуються від органів влади, у рядку з даними про колишньому президентові інформація про те, що йому інкримінують держзраду, відсутній.

Денис Березовський і зовсім відсутня у реєстрі.

Ефективність розслідування справ за цією статтею та кількість справ, доведених до вироку невелика. З 2014 року в рамках 273 виробництв було оголошено близько 800 підозр. Але до відповідальності було притягнуто лише одиниці. Згідно з Єдиним державним реєстром судових рішень в Україні винесено лише вісім обвинувальних вироків за держзраді. Всі рішення датуються з 2014 року. Засуджено дев'ять осіб, четверо з яких військові, і тільки один чоловік був засуджений до максимального терміну позбавлення волі, передбаченого законодавством - 15 років.

Всі справи пов'язані або з анексією Криму, або з АТО на сході України. Перше рішення, зазначене в базі, оголосив Каланчацький районний суд Херсонської області. Тоді за державну зраду було засуджено директор школи. У вироку зазначено, що він у березні 2014-го отримав завдання від представника Чорноморського флоту РФ збирати інформацію про військових ВСУ в Херсонській області та потенційних перебіжчиків. Свою вину він не визнав, але суд засудив його до 12 років ув'язнення.

Такий же термін отримав військовий з частини А2502 в Хмельницькій області. Слідство встановило, що він був завербований своїм близьким родичем за завданням спецслужб Росії. Військовий повинен був викрасти закріплений за ним літак СУ-24 МР. Під час виконання розвідувального польоту біля кордону з Росією в Сумській області він намагався перелетіти на територію РФ, однак йому перешкодила штурман літака. Від дати вчинення злочину до винесення вироку минуло майже два роки. При цьому в законну силу рішення досі так і не набула.

Примітно, що з восьми вироків лише один стосується кримського військового. Механік-водій танкового взводу військової частини А2320 в с. Перевальне перейшов на бік РФ в березні 2014 року. 28 березня він отримав російський паспорт і працював контрактником у ВМС ЗС РФ. Фактично стало зрозуміло про його перехід на бік Росії через майже два місяці, а саме - 13 травня 2014 року, коли він не з'явився на службу в частину, яка була передислокована з Криму Миколаїв. Перебіжчик був затриманий 28 січня 2015 на пункті пропуску "Чонгар" при спробі потрапити на материкову частину України. Суд засудив його до семи років позбавлення волі. Пом'якшуючими обставинами стали його молодий вік, а також відсутність судимості. Також суд врахував, що за місцем проживання підсудний "характеризується виключно позитивно, про що свідчить звернення жителів села до суду, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, за даними облікової документації, під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не складається, займався суспільно-корисною працею".

Останній вирок ще не вступив в законну силу), був винесений Вінницьким судом. Засуджений чоловік, який з квітня 2015 по 15 червня 2015 року за власною ініціативою сприяв так званої ДНР в дестабілізації ситуації в Україні. Слідство встановило, що він передавав спецслужбам РФ дані про місця дислокації, маршрути пересування і ротації, висунення на позиції військових і техніки ЗСУ, задіяних в АТО. Також обвинувачений надавав інформацію про командуванні та управлінні українськими військовими підрозділами, їх матеріально-технічному забезпеченні, склад, методи і способи військової підготовки, місцях розташування вогневих рубежів, планів щодо тактики і напрямків ведення бою проти ДНР і підрозділів РФ. Чоловіка засудили до 14 років в'язниці.

Поряд з невеликою кількістю обвинувальних вироків за державну зраду, деяких людей виправдовують. Наприклад, в кінці липня 2014 харківського евромайдановца намагалися завербувати представники ФСБ Росії в Криму. По дорозі до Сімферополя, під час проходження прикордонного контролю, російські чекісти зняли його з поїзда. Йому було запропоновано збирати інформацію про українських патріотів" і патріотичних організаціях, а також про правоохоронців Харкова. Обвинувачений погодився, але як тільки повернувся на материк, відразу повідомив в українські правоохоронні органи про спробу його завербувати. В судовому засіданні прокурор попросив звільнити його від відповідальності, керуючись ч. 2 ст. 111. Згідно їй кримінальної відповідальності можна уникнути, якщо ніяких злочинних дій не робити і добровільно повідомити органам державної влади про отриманому завданні від вербувальників.

Також цього літа Івано-Франківський суд не підтримав звинувачення у державній зраді журналіста Руслана Коцаби, який публічно виступав проти мобілізації в Україні. Суд не побачив у матеріалах звинувачення відомостей, що Коцаба виступав з такими закликами, навмисне допомагаючи іншій державі або організації для дестабілізації ситуації в Україні. Крім того, суд не побачив складу злочину в тому, що Коцаба акредитувався як журналіст на території так званої ЛНР, готував репортажі для російських ЗМІ і давав російським журналістам номери телефонів українських військових. В результаті він був засуджений за перешкоджання діяльності Збройним силам України.

Судді хто?

Головна причина малої кількості вироків у держзраді - відсутність реальних доказів провини людини. На думку професора кафедри кримінального процесу і криміналістики Академії адвокатури України Віктора Боярова, сторони обвинувачення також часто із-за цього спеціально затягують розгляд таких справ. І це ж заважає притягувати винних до максимального терміну покарання - 15 років. "Де-то домовилися, що, мовляв, признавайся, і підеш по нижній межі (мінімального терміну, передбаченого статтею, - ред.). Чоловік злякався, зізнався, хоча, може бути, там фактично не було складу злочину. У нас слідство не готове до таких справ, тому що такої практики не було", - говорить він.

Разом з тим екс-начальник Головного слідчого управління Служби безпеки України Василь Вовк зазначає, що у СБУ, якому підслідна дана стаття, в цілому, немає ніяких проблем при розслідуванні справ за держзраду. "У кваліфікованих слідчих проблем не повинно бути. Є стаття, є ознаки злочину. Якщо зареєстровано виробництво - потрібно розслідувати. Якщо воно зареєстровано фіктивно - його не потрібно розслідувати, потрібно закривати справу", - говорить він. При цьому він стверджує, що ряд "кримських" виробництв за держзраді - фейкові і їх правоохоронні органи відкривають для піару. Але це не стосується військових, які перейшли на бік Росії, уточнює він. "Немає всіх ознак, які вказували б, що достатньо підстав для реєстрації виробництв. Наприклад, немає ознак мотиву, наміру, скажімо так, суб'єктивної сторони. Об'єктивна сторона зрозуміла - залишилися там. Ті, хто працює в правоохоронних органах (на стороні супротивника, - ред.), немає питань - зрадники батьківщини. Якщо це військові, які отримали російські погони - вони зрадники батьківщини. Якщо люди пішли працювати на будівництво - вони не зрадники батьківщини", - пояснює Вовк.

Суддя Оболонського районного суду р. Києва Микола Місечко, який головував у справі кримського військового перебіжчика у Перевальному, зазначає, що проблем з трактуванням статті немає. В ній чітко роз'яснюється поняття "державна зрада". Але суддям важко вести подібні справи із-за невеликої практики. "Завжди є певні критерії розгляду у кожній категорії справ. Ось ми розмежовуємо крадіжки і грабежі, крадіжки та розбійний напад. Вони в Кримінальному кодексі не виписані, але існують постанови Пленуму Верховного суду з роз'ясненнями. У випадку з державною зрадою постанови пленуму немає. Тобто, немає роз'яснень. Ця категорія справ досить рідкісна", - пояснює він.

Так, під час розгляду справи перебіжчика його адвокати намагалися довести, що збройного конфлікту не було у військовій частині в Перевальному, і тому відсутня факт державної зради в діях їх підзахисного. "Суд порахував, що там був озброєний конфлікт, оскільки та частина була оточена, і військова техніка була у частині, кілька разів її приводили в бойову готовність. Збройний конфлікт був. Це ж не означає, що потрібно обов'язково проводити постріли", - розповідає суддя.

Адвокат Костянтин Дорошенко зазначає, що довести наявність державної зради в діях людини складно. Необхідно встановити умисел підозрюваного, причинно-наслідкові зв'язки між його діями, які могли б зашкодити суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці країни. "У той же час критерії визначення такої шкоди законодавством чітко не регламентовані", - розповідає він.

Костянтин Дорошенко - один із адвокатів, який в цьому році захищав нового главу поліції Вінницької області Антона Шевцова. Йому ставили державну зраду за участь в параді 9 травня 2014 року в Севастополі з "георгіївською" стрічкою на грудях. Після звільнення від посади і спроби Шевцовим перетнути кордони з Білоруссю, його затримала СБУ і оголосила підозру. Але виробництво закрили через відсутність складу злочину. "Вся справа було сформовано на "чутках", на спотворенні фактів і подій, взагалі при відсутності доказів, безпідставного затримання, тиску з боку ЗМІ, громадських активістів як на орган попереднього розслідування, так і на сторону захисту, - згадує адвокат. - По справі був проведений величезний обсяг роботи. Наслідком допитані всілякі особи, які могли щось показати. Проведені експертизи, які показали, що в діях і словах Шевцова відсутні ознаки державної зради, проведено комплекс оперативно-розшукових заходів, які не дали жодного результату. Та й не могли дати, оскільки злочину як такого і не було".

За словами Костянтина Дорошенка, збір доказів при розслідуванні таких справ утруднений - підозрювані можуть перебувати на території іншої країни, на яку не поширюється юрисдикція України. "Докази у вказаній категорії злочинів має відбуватися шляхом проведення негласних слідчих дій. Цьому має передувати копітка робота правоохоронних органів з виявлення самих намірів здійснити особою вказаний злочин. На практиці ж, як правило, має місце спочатку оголошення особи державним зрадником, а вже після - документування його дій, що призводить до втрати цінних доказів", - говорить Дорошенко.

В п'ятницю почалися перші, після оголошення підозри у держзраді Віктору Януковичу, слідчі дії. Його адвокат Віктор Сердюк зустрічався зі слідчим ГПУ щодо визначення дати для видеодопроса екс-президента. Захисник Януковича впевнений - справа за обвинуваченням у державній зраді Віктора Януковича не має жодних перспектив. За його словами, колишній президент готовий давати свідчення і обгрунтувати, чому він підписав 1 березня 2014 року звернення до Володимира Путіна з проханням ввести війська на територію України. У той же час адвокат вважає це справа цікавим, тому що прийдеться «давати оцінку діяльності Ради національної безпеки і оборони від 28 лютого 2014 року». «Незважаючи на те, що в Криму вже почали відбуватися дії по захопленню влади, незважаючи на те, що Віктор Янукович де-факто вже не міг здійснювати свої реальні повноваження, тоді не були зроблені кроки для врегулювання кризи. Тому в даній справі більший акцент розслідування повинен бути спрямований на оцінку дії тих людей, які проводили нараду (РНБО – ред.) на той момент. Саме з процесуальним статусом групи цих людей і необхідно буде визначатися в цій справі, і від цього відштовхуватися у питанні чому Крим був втрачений для України», - заявив адвокат.