Скандалом закінчилася спроба відкрито і прозоро сформувати Громадську раду при Національному антикорупційному бюро (НАБ). Артем Ситник заявив, що результати "голосування" можуть бути переглянуті. Цим він фактично визнав: "голосування" було організовано таким чином, що допускало, м'яко кажучи, фальсифікацію результатів на користь окремих кандидатур.
Voilà, як кажуть французи.
Скандалом закінчилася спроба відкрито і прозоро сформувати Громадську раду при Національному антикорупційному бюро (НАБ). Артем Ситник заявив, що результати "голосування" можуть бути переглянуті. Цим він фактично визнав: "голосування" було організовано таким чином, що допускало, м'яко кажучи, фальсифікацію результатів на користь окремих кандидатур.
Чи э це наслідком некомпетентності організаторів, або чиїмось злим умислом - в даному випадку не так важливо. Безумовно, хотілося б отримати відповідь і на це питання. Але важливіше інше - структура, на яку покладаються величезні очікування, гідні пера Чарльза Діккенса, вже на етапі свого формування дає підстави для звинувачень у корупції.
Втім, якби це було окремим випадком, можна було б списати подію на недосвідченість організаторів. Зрештою, може бути комусь просто не дає спокою слава Дмитра Табачника, який у свій час зробив Ярослава Мудрого "Великим Українцем" у результаті "відкритого, прозорого, всенародного голосування".
Але вся справа в тому, що подія є ще одним пазлом у загальній картині.
Спостерігаючи за відчайдушною і самовідданою "боротьбою" "реформаторської" влади проти корупції мимоволі згадуєш російську народну казку "Ріпка": дідка за ріпку, бабка за діда, внучка за бабку, Жучка за внучку. Тягнуть-потягнуть...
Загалом, в Україні, як у казці, вирвати корупцію з корінням намагається безліч двоногих і чотириногих, і хвостатих, і смугастих - Генпрокуратура, СБУ, МВС, комітет Верховної Ради з питань запобігання і протидії корупції (з великим-Єгором - жахливим-люстратом-Соболєвим на чолі), Національне агентство з питань запобігання корупції, Національна рада з питань антикорупційної політики, незліченна кількість громадських організацій та міжнародних структур.
І все марно. Тягнуть-потягнуть, витягнути не можуть...
Судячи з усього, не вистачає мишки.
І ось весь пафос процесу створення НАБ, з відкритими конкурсами, онлайн-голосуваннями, телевізійними співбесідами, скандалами і взаємними звинуваченнями, свідчить про одне - гора народить мишу.
Але народження Миші зовсім не гарантує, що всі перераховані вище органи, уповноважені боротися з чумою корупції, будуть спільними зусиллями тягнути ріпку. Не виключено, що як і зараз всі вони будуть тягнути час. Тому що час - гроші. Час відстрочки початку реальної боротьби з корупцією - це гроші в кишенях корупціонерів.
Чотири місяці вибирали главу майбутнього НАБ. Тік-так.
Давид Сакварелідзе заявив, що "реформу прокуратури відклали, щоб узгодити питання законодавчого забезпечення з парламентом". Тік-так.
Тепер скандал з приводу Громадської ради, що загрожує відтягнути початок роботи НАБ на невизначений термін. Тік-так.
Годинник цокає. Час - гроші. Гра коштує свічок.
Але є один нюанс. В суспільстві зростає невдоволення. Неможливість змінити ситуацію і досягти особистісно значущих цілей породжує фрустрацію. Фрустрація веде до агресії. Агресія рано чи пізно знаходить собі вихід. Обставини та фактори, що викликають фрустрацію і агресію, будуть усунені в будь-якому випадку - правовим або неправовим шляхом.
C'est la vie, - як знову ж кажуть французи, які знають, що революція - це коли на центральній площі стоїть гільйотина, а не сцена. Так що, панам революціонерам пора припинити самозамилування, спуститися зі сцени і почати працювати - вирішувати проблеми, а не імітувати бурхливу діяльність.