На зустрічі Папи Римського з Патріархом Кирилом, яка відбулася нещодавно на Кубі і привернула увагу всього світу, українське православ'я представляв керуючий справами Української православної церкви митрополит Антоній (Паканич). Владика Антоній щойно повернувся з відрядження і розповів РБК-Україна про свої враження від історичної зустрічі, про підписану декларацію і про те, як живеться православним на південноамериканському континенті.
На зустрічі Папи Римського з Патріархом Кирилом, яка відбулася нещодавно на Кубі і привернула увагу всього світу, українське православ'я представляв керуючий справами Української православної церкви митрополит Антоній (Паканич). Владика Антоній щойно повернувся з відрядження і розповів РБК-Україна про свої враження від історичної зустрічі, про підписану декларацію і про те, як живеться православним на південноамериканському континенті.
РБК-Україна: Насамперед про резонансну зустріч Патріарха Кирила з Папою Римським. Владико, поділіться враженнями, як безпосередній свідок цієї події: якою була атмосфера в аеропорту Гавани, де проходила зустріч? Адже через телеекран усе відчути неможливо.
Владика Антоній: Уперше в історії зустрічалися глава Римо-католицької церкви і предстоятель Руської православної церкви. Однак не відчувалося ніякої напруженості. Спокій порушували тільки численні представники ЗМІ: там було більше трьохсот медіа з різних країн світу. Літак, на якому летів Римський понтифік, затримався майже на півгодини, і журналісти тим часом намагалися щось дізнатися у членів нашої делегації. Настрій у всіх був піднесений. Це стосувалося і тих людей, які готували цю зустріч, і представників Республіки Куба: вони пишалися тим, що саме їхня країна стала місцем такої зустрічі.
РБК-Україна: Поки ви були в робочій поїздці Латинською Америкою, в Україні жваво обговорювалася декларація, підписана за підсумками зустрічі. Ви вже висловлювали свою думку щодо тієї частини документа, яка стосується України. А як ви оцінюєте значення декларації для решти світу?
Владика Антоній: Декларація відповідає на ключові питання сучасності і має, перш за все, глобальний вимір. У ній відображена і загальна стурбованість щодо того, як розвивається сучасна цивілізація, і бачення тих загроз, які з'явилися зараз у різних регіонах світу. І насамперед, сказано про те, що під загрозою останнім часом опинилися християни. До речі, за даними британської правозахисної організації «Відкриті двері», за минулий рік в світі було вбито більше семи тисяч християн і повністю зруйновано дві з половиною тисячі храмів. Тобто кожні 5 хвилин десь в світі вбивають одного християнина. Це говорить про те, що християнство в небезпеці, що йде планомірна війна з християнством. Тому і Папа Франциск як глава Католицької церкви, і предстоятель Руської православної церкви, яка є найбільшою серед православних церков, висловили свою стурбованість із цього приводу.
Особливу увагу було приділено Близькому Сходу - найбільш гарячій точці на мапі світу на даний час. Ситуація в цьому регіоні небезпечна тим, що від неї може спалахнути полум'я світової війни. У декларації зазначено, що всі люди доброї волі повинні відповідально поставитися до цього і зробити все, щоб через діалог зупинити кровопролиття. В голосі церковних ієрархів, зверненому до світової спільноти, до політиків, до тих людей, від яких залежить можливість зупинити цю війну, відчувається крик душі всіх віруючих людей.
При цьому була підкреслена надзвичайно важлива позиція: ніякі злочини не можуть бути скоєні в ім'я Бога. Релігія не може бути причиною вбивства і війни. І той, хто це робить, прикриваючись релігійними ідеями, йде проти Бога. Такі дії взагалі суперечать релігійній свідомості. Бог дає людині життя, і тільки Бог може це життя забрати. І ніякі причини - ідеологічні, політичні, геополітичні - не можуть бути прикриттям для вбивств.
Відображені в декларації й питання іншого плану. Йдеться про те, що в країнах Європи, історія яких тісно пов'язана з християнством, які були побудовані на християнських ідеалах, сьогодні активно відбуваються процеси секуляризації і, можна сказати, дехристиянізації. Причому цей секуляризм стає все більш агресивним. Коли забороняється носіння хрестиків або інших християнських атрибутів, коли забороняється говорити, наприклад, про Різдво Христове - це дуже серйозний виклик. У декларації підкреслюється, що душа Європи - це християнська віра, і треба все зробити для того, щоб зберегти християнські основи суспільного життя і саму європейську цивілізацію як християнську.
Дуже важливо, що в декларації зазначена і така проблема як соціальна несправедливість. Зараз ідеологія споживацтва є причиною того, що невелика група держав багатіє за рахунок зубожіння інших регіонів планети. У документі дуже чітко сказано про відповідальність багатих країн за те, що відбувається в тих регіонах, з яких йде потік мігрантів.
Особливо хочу наголосити на тому, що в декларації говориться про сімейні цінності. І Католицька церква, і Православна церква наполягають, що сім'єю може називатися тільки союз чоловіка і жінки. Всі інші союзи не можуть бути визнані сім'єю.
Також сказано про такі виклики сучасного світу як евтаназія і біомедичні репродуктивні технології - про те, що з християнської точки зору це неприпустимо.
Майбутнє залежить від молоді. І тому в декларації міститься заклик до молодих людей, щоб вони не спокушалися тими сурогатами, якими іноді прикривається зло.
І, нарешті, для нас украй важливим є пункт декларації, який підкреслює, що сучасна християнська місія, євангелізація не допускає ніяких форм прозелітизму.
РБК-Україна: Крім Куби, ви відвідали й інші країни Латинської Америки - Парагвай, Бразилію, Чилі. Чи відчутна і там секуляризація суспільства, як на європейському континенті?
Владика Антоній: Люди в Латинській Америці переважно дуже релігійні. Ще коли відбувалася колонізація цього материка, провідну роль у цьому відігравали католицькі священики і чернечі ордени. І ця спадщина відчувається там понині.
Проте дух секуляризму починає проникати і туди - хоча це й не має такого масштабу, як у Європі. Про те, що така тенденція існує, говорив, зокрема, кардинал Орани Жуан Темпеста, архієпископ Ріо-де-Жанейро. Він підкреслював, що сучасній людині потрібен той стрижень, завдяки якому, попри турботи про матеріальне, вона не забуватиме про свою душу. Взагалі під час наших зустрічей у Латинській Америці дуже часто звучала така теза: необхідно дати сучасне наповнення християнським істинам. Тобто щоб сучасна людина дивилася на християнські ідеї не як на якийсь атрибут минулого, нехай і дуже важливий для історії, але щоб християнські цінності стали основою сучасного життя і розвитку як окремої особистості, так і всього суспільства. Цю тезу повторювали майже всі керівники країн, з якими ми зустрічалися.
РБК-Україна: У Південній Америці домінує католицизм. Але ж є і православні церкви?
Владика Антоній: Завдяки численній близькосхідній діаспорі найвідчутніше там представлений Антіохійський патріархат. Ми служили Літургію в соборі на честь святих апостолів Петра і Павла у бразильському місті Сан-Паулу. Засновниками Антіохійської Церкви були саме апостоли Петро і Павел, і в пам'ять про свою вітчизну православні араби освятили собор в ім'я первоверховних апостолів. І місто теж назване на честь апостола Павла.
Цікаво, що президенти Парагваю і Бразилії, коли наша делегація з ними зустрічалася, виявляли дуже великий інтерес до православного світу і православних ідей, хоча вони й католики.
Присутні в Латинській Америці й інші православні церкви. Серед їхньої пастви є люди, які походять зі слов'янських земель. Вихідців з України там зараз небагато, здебільшого це нащадки представників тих хвиль імміграції, які були на межі ХІХ і ХХ століть, а потім у першій третині ХХ століття - як наслідок революційних подій. Мало хто з них говорить українською мовою або російською, але вони відчувають зв'язок з історичною Батьківщиною.
У Парагваї дуже шанують вихідців із колишньої Російської імперії, тому що дуже багато з них брали участь у війні за незалежність цієї країни. Там є історичний музей, де викарбувані майже всі імена героїв тієї війни, і серед них багато прізвищ і українського походження, і російського. Парагвайці про це згадують із великою теплотою і пишаються цими героями.
РБК-Україна: Яке з міст Латинської Америки подарувало найбільше вражень?
Владика Антоній: Вражень дуже багато. Потрібен час, щоб усе осмислити. Наприклад, вразила одночасна велич і бідність міст Ріо-де-Жанейро і Сан-Паулу в Бразилії, де поруч із сучасними хмарочосами знаходяться райони фавел - це нетрі, де панують свої закони і куди заходити небезпечно для життя.
РБК-Україна: Що знають про Україну латиноамериканці?
Владика Антоній: На жаль, у мене було дуже мало часу, щоб це з'ясувати. Але мене вразив Рауль Кастро - виявилося, що він у деталях знає історію України. Він називав імена таких історичних постатей, які, я думаю, знає не кожен українець.
Розмовляла Анна Горпинченко, спеціально для РБК-Україна