27 грудня 2016 року Дорогоміловський суд Москви виніс рішення, яким визнав Революцію гідності (Євромайдан) і наступну зміну влади в Україні державним переворотом. Приводом для ухвалення такого рішення стала заява одного з колишніх керівників Партії регіонів, екс-нардепа Володимира Олійника про встановлення юридичного факту. Безумовно, суд держави може розглядати найрізноманітніші заяви та позови, приймати на своїй суверенній території будь-які рішення. Але у даному випадку Дорогоміловський суд Москви став першовідкривачем, оскільки важко пригадати в сучасній історії міжнародної юриспруденції, коли суд однієї країни визнавав факт держперевороту у іншій державі.
Володимир Олійник міг подати відповідну заяву в один з українських судів. Але розуміючи безперспективність такої затії в Україні, у тому числі через неможливість участі у суді таких "поважних" свідків, вирішив звернутися до суду в РФ.
Сам судовий процес більше нагадував добре поставлений спектакль, в якому, окрім самого судді і Володимира Олійника, також брали участь Віктор Янукович, Микола Азаров, екс-міністр МВС Віталій Захарченко та інші особи. Будівля суду перебувала під посиленою охороною правоохоронних органів. Із міркувань безпеки був обмежений вхід до всього поверху, де проходило засідання. Свідчення утікачів-чиновників транслювали у прямому ефірі із залученням максимальної кількості журналістів.
З великою вірогідністю можна говорити про те, що дане рішення суду обрали у цілях пропаганди, щоб влада РФ могла ретроспективно аргументувати цілий ряд дипломатичних і управлінських кроків. Зокрема, обґрунтувати анексію Криму і необхідність введення російської армії на Донбас для захисту російськомовного населення від наслідків перевороту в Києві.
Однак при цьому не варто виключати, що судове шоу і поява подібного рішення необхідно російській владі для обґрунтування і майбутніх кроків щодо України.
Питання про те, чи повинна Україна оскаржити рішення московського суду, досить дискусійне. Теоретично наша країна в особі Мін'юсту має повну можливість подати апеляційну скаргу на рішення Дорогомилівського суду Москви. Але робити подібні кроки навряд чи раціонально. Адже у цьому випадку ми фактично визнаємо юрисдикцію московського суду. До того ж спрогнозувати результати оскарження такого судового рішення досить просто. З ймовірністю 99,9%, всі російські суди підтвердять версію пана Олійника і Ко про госпереворот в Україні.
У цьому випадку більш логічною є поява офіційної заяви представників Міністерства закордонних справ і Міністерства юстиції України про нікчемність даного судового рішення як прийнятого з грубим порушенням норм міжнародного права і правил підсудності.
При цьому саме по собі прийняття подібного рішення в РФ не має жодних правових наслідків для нашої країни. Проте не варто виключати, що, відповідно до норм Цивільного процесуального кодексу України, прихильники Володимира Олійника спробують "легалізувати" рішення Дорогомилівського суду Москви на території нашої країни, подавши відповідну заяву в один з українських судів. Думається, що швидше за все український суд відхилить клопотання про визнання такого рішення в Україні, наприклад, з посиланням на те, що таке рішення порушує публічний порядок України, адже тільки українські суди, включаючи Конституційний, повноважні розглядати подібні питання.
Імовірно, прихильники версії держперевороту спробують скористатися правом апеляційного та касаційного оскарження. Не виключено, що подібна заява може опинитися на розгляді і вже нових суддів Верховного Суду України.
При цьому, і, можливо, це і є однією з основних цілей всієї цієї провокації, перипетії "легалізації" рішення Дорогоміловського суду Москви в Україні стануть топ-темами для дискусій у кремлівських ЗМІ. При цьому вже російські чиновники спробують звинуватити Україну у порушенні міжнародного права. Мовляв, наша країна не виконує положення Мінської конвенції держав-членів СНД від 22 січня 1993 р., яка встановлює чіткий порядок визнання виконання судових рішень, винесених судами країн-учасниць.
Як то кажуть, "Show must go on"...