Україну оминають стороною: Росія активізувала наступ на енергетичному фронті

Росія не залишає спроб позбавити Україну статусу країни-транзитера газу і пропонує Європі відразу кілька альтернатив української ГТС. Крім активізації переговорів з європейськими країнами з будівництва газопроводу Nord Stream-2, президенти РФ і Туреччини Володимир Путін і Реджеп Ердоган вирішили реанімувати проект "Турецький потік" - прокладення газопроводу по дну Чорного моря.

Якщо Росія зможе оточити Україну новими газотранспортними магістралями, то наші мінімальні втрати складуть близько 2 млрд доларів. Але "Газпрому" навряд чи вдасться подолати норми європейського антимонопольного законодавства, вважають експерти. Крім того, монопольне становище Росії на газовому ринку не вигідно країнам Балтії та Східної Європи.

Ставка на потік

В Санкт-Петербурзі 9 серпня пройшли двосторонні переговори президента Росії Володимира Путіна і президента Туреччини Реджепа Ердогана. Відносини між двома країнами, які ще кілька місяців тому обмінювалися звинуваченнями, почали теплішати. В прямому і переносному сенсі.

Крім відновлення туристичних поїздок, поставок продуктів харчування Туреччина і Росія анонсували "негайні кроки" щодо відновлення спільного проекту будівництва газопроводу "Турецький потік".

Відповідна міжурядова угода може бути підписана вже в жовтні, запевнив журналістів міністр енергетики РФ Олександр Новак. "У рамках робочої групи буде підготовлений і погоджений проект міжурядової угоди про будівництво, як мінімум, однієї нитки по дну Чорного моря в Турецьку республіку з можливим розширенням до другої нитки", - заявив російський чиновник.

Новак розраховує, що перша магістраль буде побудована в 2019 році, а її пропускна здатність складе 16 млрд кубометрів газу в рік. Цей обсяг газу піде тільки для потреб Туреччини. А от по другій гілці повинен піти газ для європейських споживачів. За словами Новака, її будівництво розпочнеться лише після того, як Європа надасть гарантії, що ця інфраструктура буде затребувана».

"Турецький потік", по суті, аналог проекту газопроводу "Південний потік", від ідеї будівництва якого Москва була змушена відмовитися в 2014 році. Передбачалося, що газова магістраль пройде по дну Чорного моря, потім по території Туреччини до кордону з Грецією. Далі європейські країни повинні були самостійно будувати інфраструктуру, якою російський газ йшов би в країни ЄС.

При цьому Росія наполягала, що в кожній державі має займатися розподілом газу спільне підприємство, в якому у російського газового монополіста "Газпром" має бути частка в 50%. Країни ЄС на це не пішли.

Єврокомісія відмовилася від "Південного потоку", оскільки норми європейського Третього енергопакету забороняють одному гравцю ринку поєднувати діяльність з постачання і транзиту газу. "Ми понесли певні збитки у зв'язку з відмовою європейських партнерів від реалізації цього проекту ("Південний потік", - ред.). Тепер нам одних намірів недостатньо, нам потрібні абсолютно залізобетонні гарантії юридичного характеру. Їх немає", - заявив у вівторок, 9 серпня, Путін після зустрічі з Ердоганом.

Проект "Турецький потік" реалізується російським «Газпромом» і турецької Botas з 2015 року. Його вартість Олександр Новак оцінює в 14-15 млрд євро. Раніше повідомлялося, що морська частина газопроводу повинна повністю збігатися з "Південним потоком", а на кордоні Туреччини та Греції планувалося будівництво газового хаба. Прокладати частина газопроводу по своїй території Росія мала намір з використанням інфраструктури, побудованої під "Південний потік".

Але в липні минулого року "Газпром" розірвав контракт з італійським підрядником - компанією Saipem, яка повинна була займатися будівництвом морської частини "Турецького потоку" і заявив про відмову від цього проекту.

Офіційну причину такого рішення президент Туреччини Ердоган пояснив тим, що "Газпром" так і не зміг надати турецькій стороні знижку на газ в розмірі 10,25%, яка була обумовлена в рамках спільної реалізації проекту з будівництва нового газопроводу. Насправді проект був зупинений з іншої причини.

Саме тоді турецькі ВПС збили російський Су-24, що порушив повітряний простір країни. Після цього відносини між країнами зіпсувалися. Це зараз турецький президент називає відновлення енергетичного співробітництва з Росією "новою віхою в історії відносин", а тоді його риторика була прямо протилежною. "Мова не йде про те, що ми пропадемо без російського газу. Я вже говорив, що крім Росії ми купуємо газ у багатьох країн. З божою допомогою ми подолаємо проблеми", - Ердоган заявляв наприкінці минулого року.

У Єврокомісії поки від публічних заяв з приводу розблокування проекту "Турецький потік" утримуються. Але варто нагадати, що в минулому році заступник голови Єврокомісії Марош Шефчович назвав плани Росії з будівництва "Турецького потоку" в обхід України "безглуздими". "Перша оцінка показує, що це не буде працювати", - заявив він на Всесвітньому економічному форумі в Давосі.

Свою позицію Шефчович пояснював тим, що потужність нового проекту (тоді мова йшла про двох гілках сумарною потужністю 32 млрд кубометрів на рік) значно перевищує обсяги газу, які додатково, крім того газу, який надходить через Україну, потрібні країнам Південно-Східній Європі. Тоді ж Шефчович нагадав РФ про причини провалу "Південного потоку", а саме – про спробу монополізувати "Газпромом" постачання газу в регіон.

Сумніваються в тому, що Туреччині вдасться результативно співпрацювати з Росією у газовій сфері і українські експерти. За словами директора Центру глобальних досліджень "Стратегія XXI" Михайла Гончара, нинішні заяви про відновлення будівництва "Турецького потоку", не більше ніж дипломатичний реверанс Анкари в бік Москви. "Поки "Турецький потік" існує у вигляді красивих картинок і графіків, не більше. Та й з економічної точки зору, турки не особливо зацікавлені в збільшенні своєї енергозалежності від російського газу", - зазначив експерт.

За його словами, в разі реалізації цього плану, у турків можуть виникнути проблеми з Туркменістаном та Азербайджаном, з якими у Анкари є домовленість щодо будівництва Транскаспійського трубопроводу для поставок в Європу прикаспійської газу через Туреччину в обхід РФ. "Крім того, можуть виникнути і внутрішні проблеми. Планувалося, що частина газопроводу "Турецький потік" піде через Фракію, а це один з найбільш густонаселених регіонів Туреччини. Тому для турків важливим буде питання, як піде труба - не тільки по морю, але і по суші", - уточнив Гончар.

Але привід для занепокоєння, що обійдуть Україну з півдня, все ж є. "Не варто забувати, що і Італія, вложившаяся в закрився проект "Південний потік", і Болгарія зацікавлені у відновленні такого співробітництва. Крім того, Туреччина хоче стати південним газовим хабом, а співпраці з Азербайджаном, у якого дуже низька ресурсна база, для цього явно мало. Тим більше, експлуатуючи вже створену під "Південний потік" інфраструктуру, завершити першу гілку нового газопроводу турки та росіяни зможуть досить оперативно. І для цього не потрібно погодження з ЄС", - вважає директор енергетичних програм Центру світової економіки і міжнародних відносин НАНУ Валентин Землянський.

Інфографіка: транспортні трубопроводи в Європу

Загроза з півночі

Більш серйозний удар по газовим інтересам України Росія може завдати з півночі. Мова йде про плани Москви щодо розширення вже діючого магістрального газопроводу "Північний потік" (Nord Stream), який проходить по дну Балтійського моря і з'єднує Росію з Німеччиною .

Переговори з будівництва третьої і четвертої гілок "Північного потоку" (Nord Stream 2) активізувалися в червні цього року. Тоді міністр економіки і енергетики ФРН Зігмар Габріель заявив, що Німеччина підтримає проект розширення "Північного потоку", але Росії доведеться виконати три умови: "Nord Stream 2 повинен відповідати вимогам законодавства, не загрожувати транзиту газу через територію України і не обмежувати поставки газу в Східну Європу".

За словами фінансового директора компанії-оператора газопроводу "Північний потік 2" Підлоги Коркорана, планується, що друга лінія потоку буде по протяжності аналогічна "Північному потоку" (понад 1,2 тис. км), а сумарна потужність двох гілок складе 55 млрд кубометрів на рік. Витрати на їх будівництво різняться: за даними Коркорана воно обійдеться в 8 млрд євро, глава "Газпрому" Олексій Міллер назвав іншу вартість – майже 10 млрд євро.

Цими планами Єврокомісія всерйоз занепокоїлася. Нещодавно єврокомісар з питань енергетики та зміни клімату Мігель Аріас Каньете заявив, що "Північний потік -2" поставить під загрозу газопостачання Польщі, а також позбавить Україну статусу транзитера".

"У Росії з'явиться переважна здатність поставок в Європу, і відбудеться зменшення маршрутів від трьох до двох. До того ж під загрозою опиниться постачання Польщі. Скорочення маршрутів, звичайно, не поліпшить безпеку постачання", - заявив Каньете журналістам.

Проти реалізації цього проекту вже виступили Чехія, Естонія, Угорщина, Латвія, Литва, Польща, Словаччина, Румунія.

Позиція країн Балтії і Східної Європи полягає в тому, що реалізація проекту позбавить Європу необхідності власної газотранспортної інфраструктури, забезпечить "Газпрому" монопольне положення, що суперечить положенням все того ж Третього енергопакету, і все це загрожує їм державам багатомільярдними збитками.

Україна, також в числі країн, які виступають проти "Північного потоку -2". Масла у вогонь підлив спецпредставник держдепартаменту США з питань енергетики Амос Хохштайн, який напередодні, в інтерв'ю виданню EurAktiv, заявив, що економіка України впаде, якщо країна позбудеться статусу транзитера газу. "Ви изымаете 2 мільярди доларів доходу з хиткої економіки України в той момент, коли світова спільнота намагається економічно підтримати Київ. Як ви від цього справитеся? Відповідь проста - ніяк. Економіка завалиться", - заявив чиновник.

Качай і бережи

"Проект "Північний потік-2" і співпрацю Росії з Туреччиною щодо будівництва газопроводу – економічно необґрунтовані і безперспективні. Це лише призведе до дестабілізації ситуації на європейському енергоринку", - заявив РБК-Україна міністр енергетики та вугільної промисловості Ігор Насалик.

За його словами, українська ГТС - "надійний маршрут для постачання газу в Європу" і Україна "в стані забезпечити транзит до 125-130 млрд кубометрів щорічно". Нагадаємо, у вівторок, 9 серпня, Україна прийняла заявку "Газпрому" щодо збільшення обсягів транзиту газу в ЄС на 20% до 275 млн кубометрів на добу. Це пов'язано з тим, що "Північний потік" зупинений на ремонт на 9 діб.

Не мовчить і НАК "Нафтогаз-України". компанії вже висловили стурбованість намірами "Газпрому" витрачати "свої обмежені ресурси на економічно невиправданий "Північний потік-2" лише для того, щоб відмовитися від вже існуючого вигідного маршруту через ГТС України".

Крім того, глава компанії Андрій Коболєв раніше заявляв, що "Північний потік-2" - "троянський кінь - це подарунок в красивій обгортці, мета якого - послаблення ЄС зсередини". За його словами, газопровід не забезпечить Євросоюзу доступ до нових джерел газу, а, навпаки, спровокує серйозне падіння обсягів газу, що транспортується по вже існуючих маршрутах.

Аналітики впевнені, що реалізація газових амбіцій Росії не обіцяє Україні нічого доброго. "Звичайно, ми можемо втратити 2 млрд доларів, які отримуємо від транзиту. Економіку країни це не вб'є, але це призведе до того, що українська ГТС буде працювати тільки на забезпечення внутрішнього ринку", - зазначив екс-уповноважений президента України з міжнародних питань енергобезпеки Богдан Соколовський. "Якщо Україна позбутися транзиту, вона не тільки позбутися фінансових надходжень, але нам ще доведеться адаптувати ГТС до роботи на малих потужностях. А це також досить затратні проекти", - пояснив Михайло Гончар.

Нагадаємо, за даними НАК "Нафтогаз-України", в минулому році "Газпром" заплатив за транзит через Україну 67 млрд кубометрів близько 2 млрд доларів. У 2016 році цей же обсяг обійдеться Росії приблизно в 6 млрд доларів, оскільки Україна підвищила ставку транзиту російського газу по українській ГТС.

Незважаючи на те, що українська ГТС має серйозні технологічні переваги, і ЄС вже переконався в надійності українських поставок (система моніторингу в режимі онлайн показує скільки газу прокачується через територію України), країні вже зараз варто подбати про майбутнє своєї газотранспортної інфраструктури.

"Потрібно утримувати ГТС в нормальних умовах, проводити її модернізацію. Європа буде зацікавлена в співпраці з нами, якщо ми зможемо запропонувати економічно і технічно вигідний для них маршрут поставок і в майбутньому", - зазначив Соколовський.

"Просто ігри в энергодипломатию мало. Потрібно говорити про те, що при імплементації норм Третього енергопакету і виділення ГТС в окремий вид бізнесу, Україна ризикує опинитися у слабкому становищі, якщо буде побудована ще одна лінія "Північного потоку". Потрібно вести дискусію з Європою, в якій поки що домінують амбіції Німеччини, яка бажає стати головними газовими воротами ЄС. - упевнений Михайло Гончар. – Але поки "бити у набат" рано. Потрібно дочекатися рішення Єврокомісії з цього питання".