як українці відкривають бізнес для благодійності

В Україні бум благодійності прийшовся на початок військових дій в країні. За результатами соціологічного опитування, проведеного Центром Разумкова і фондом "Демократичні ініціативи", найбільше українці жертвують гроші на армію: третина перерахувань була саме на ці цілі. Але фокус з допомоги військовим вже переміщається на хворих, сиріт та людей у кризових ситуаціях. За даними міжнародної організації Charity Aid Foundation, Україна зараз посідає 106-е місце за так званим індексом благодійності. У 2015-му країна ще була на 89-й позиції.

Щоб соціальні проекти мали постійне фінансування і не залежали від коливань уподобань суспільства, у світі масово відкривають підприємства, частково або повністю прибуток від яких йде на благодійні програми. Одна з форм "соціальності" такого бізнесу - це працевлаштування певних груп людей. В Україні на початку 2000-х були спроби з боку міжнародних організацій допомогти відкрити такі соціальні підприємства на місцях, щоб українці перестали розраховувати тільки на гроші закордонних донорів. Проте вижили до цього моменту лише поодинокі компанії. Зараз в країні знову набирає обертів соціальне підприємництво. В країні почали відкривати благодійні магазини, а також підприємства, ресторани, в яких працює певна категорія українців, наприклад, ветерани АТО. Про те, як починали працювати соціальні підприємці, найбільші їх розчарування і як вони намагаються виходити з "мінуса" і бути прибутковими - у матеріалі РБК-Україна. 

"Комісіонка" для онкохворих дітей, старих і тварин

"Ми починали спочатку з магазину, ніякої громадської організації у нас не було", - розповідає один із власників магазину "Ласка" Ганна Уварова. За приклад брали так звані charity-shop з Великобританії. Основний принцип - кожен бажаючий може принести б/у речі сюди або до точок прийому у торгових центрах Києва. В основному приносять одяг, іноді взуття, книги або аксесуари. Наприклад, серед речей трапляються речі дорогих і відомих марок, навіть іноді з бірками, хтось віддавав і власну весільну сукню. Є і рідкісні екземпляри - одного разу до магазину принесли кілька коробок з аудіокасетами, які потім передали дітям для виготовлення різних виробів. Всі речі сортуються, більшу частину віддають як гуманітарну допомогу нужденним, меншу - близько 10% - продають у магазині. Близько 40% від доходу або 10% від загального обороту двох магазинів перераховуються на різні благодійні проекти. Крім речей,які були у вжитку, також продають товари українських виробників, в тому числі і варення. Частина виручки від продажів і таких товарів також йде на благодійність.

Зазначимо, що перший магазин був відкритий у березні 2013 року, для цього оформили ФОП. Однак за перший рік на благодійні фонди кошти організатори бізнесу не перераховували. Вони намагалися власними силами займатися такими проектами, наприклад, їздили до дитячих будинків. Туди вони привозили не тільки речі, але і намагалися проводити різні інтерактивні заняття та ігри, щоб не виховувати у дітях тільки споживача. "Через рік ми зрозуміли, що ми не можемо всидіти на двох стільцях - брати участь у активній суспільній діяльності і працювати у бізнесі, і вже почали відбирати для себе фонди, яким ми готові були перераховувати виручені від продажу гроші", - розповідає Ганна. На той момент до багатьох благодійних фондів виникало питання, чи йдуть гроші безпосередньо на задекларовані цілі. Тому одним із фондів як найбільш прозорий дівчата обрали фонд "Таблеточки", який допомагає онкохворим дітям. Одна з власниць магазину Ганна Грищенко дуже любить тварин, тому ще один одержувач грошей - Гостомельський притулок для тварин. Для нього у магазині навіть стоять окремі коробки, до яких можуть кинути гроші покупці. Також кошти перераховуються на фонд "Життєлюб", який допомагає літнім людям. Всього за три роки на благодійність з виручки перерахували близько 600 тис. гривень.

За словами Уварової, магазини окупаються, навіть є невелика рентабельність - близько 10-15%. Хоча зараз власники переглядають свій підхід до бізнесу через падіння продажів в цілому. Поки що про відкриття нових торгових точок вони не думають - хочуть зробити успішними два магазини у центрі Києва. Щоб залежати не тільки від продажу речей, у магазинах відкрили невеличку кав'ярню, а також можна брати в оренду площі, щоб проводити, наприклад, майстер-класи. "Соціальний бізнес - це бізнес. Ти існуєш у бізнес-середовищі, ти залежиш від ринкової ситуації, конкурентів. Тобі постійно доводиться між цим варіювати. Ми не можемо собі дозволити чекати півроку і сидіти без прибутку", - говорить вона. Щодо цін, то, за словами Ганни, у б/у речах вони орієнтуються на їх негласних конкурентів - секонд-хенди. Хоча ціни у них трохи вище, ніж на секондах. Що стосується товарів українських виробників, то тут також аналізується вартість подібних речей в інших магазинах. Київ вже не є унікальним у використанні такої ідеї з charity-shop в Україні - подібні магазини вже відкрито у Харкові, Одесі, Львові, Запоріжжі.

Печиво на жінок у кризових ситуаціях

Відкрити власну пекарню у Львові був вимушений крок - благодійній організації не вистачало грошей на утримання кризового центру для жінок, які потрапили у скрутну ситуацію. За словами Юрія Лопатинського, одного із співзасновників фонду "Горіховий дім", центр спочатку фінансувався за грантові гроші. Але вони закінчилися. Спочатку організація урізала всі свої витрати, але потім вирішила все-таки спробувати заробляти гроші самостійно."Тільки запустивши таку бізнес-модель, ми по-іншому почали ставитися і до грошей, і до нашої роботи в цілому", - розповідає Юрій. Деякі співробітники фонду були оформлені як ФОПи, тому для того, щоб продавати печиво, вони просто додали необхідні КВЕДи до своєї бізнес-діяльності. Вибір саме такого бізнесу Юрій пояснює як своїми особистими уподобаннями, так і тим, що їхні клієнтки раніше випікали солодощі та печиво на різні свята. Гроші на початок роботи пекарні "Горіховий дім" були з гранту, а також їм допомогли бізнесмени. Взагалі пекарню запускали виключно, щоб покривати витрати на утримання кризового центру. Раніше у ньому могли перебувати жінки терміном до одного року і двох місяців, до того ж частина клієнтів працювали у пекарні. Сам центр обходився приблизно у 20 тис. гривень щомісяця. Прибуток від пекарні, яка виготовляла різні хлібобулочні вироби, покривав ці витрати.

У її роботі пекарні довелося навіть відмовитися від "святого" слова для активістів "соціальний" і зашоренності на ньому. Юрій згадує, що тривалий час вони намагалися розширити свій ринок збуту і хотіли продавати свою продукцію у Львівській бізнес-школі. Розрахунок був такий - підприємці, які приходять туди, можуть спробувати їх печиво, і вже далі замовляти його вже для свого бізнесу. Одного разу до Львова приїхав Адріан Сливоцький, який входить до топ-50 світових бізнес-мислителів. Спеціально для нього пекарня доставляла п'ять булочок, хоча вони з урахуванням доставки обходилися пекарні дуже дорого. Бізнес-школа вирішила їх підтримати і замовила печиво до кава-брейку. "Поки ми йшли з директором школи до автомату з кавою, вона спробувала наше печиво і запитала: "А яке ж воно соціальне?". Виявилося, що вона думала, що наша соціальність була у тому, що ми купуємо це печиво, наші клієнтки його переупаковують, а ми вже його перепродаємо! Після цього ми забрали це слово з нашої назви і продукції, а бізнес-школа стала нашим постійним клієнтом", - розповідає Лопатинський.

Стосовно вартості на вироби пекарні, то ціну на них їм диктує ринок. Іноді вартість на товари спеціально завищується. "Ми на Різдво пропонували купити страви до вечері, ми піднімали ціну на 50% дорожче. Але ми відразу говорили, що ці 50% йдуть на вечерю нужденним. Замовник свідомо купував продукцію саме за такою ціною, тому що розумів, що ці гроші йдуть на наш соцпроект", - розповідає Лопатинський. Їжу, яка залишається у надлишку, також передають до міського центру, який працює з бездомними у Львові.

Соціальне підприємство розвинулося настільки, що вони вирішили відкрити ще додаткові напрямки свого бізнесу - це їдальня з доставкою обідів в офіси, а також кейтерінг. У планах - вихід за межі Львова і продаж своєї продукції в інших містах Західної України. Для закупівлі необхідного обладнання співзасновники вже взяли кредит у 700 тис. гривень на три роки під 5% річних. Якщо в пекарні починало працювати вісім людей, то зараз вже 22, троє з яких - клієнтки їх колишнього кризового центру. Зараз вже замість ФОП вони збираються відкривати товариство з обмеженою відповідальністю для нормальної роботи з іншими юрособами. Щодо прибутку, то до запуску нових напрямків вони, вони окупалися. Але зараз гроші не йдуть на сам центр, частина виручених грошей йде на оренду житла для шести їхніх клієнток, частина - на покриття відсотків за кредит. Справа у тому, що восени вони втратили орендоване протягом багатьох років приміщення. Зараз вже знайдено нову будівлю на вулиці Личаківська. Тут необхідно провести ремонт, там вже зможуть перебувати 13 осіб. "У новому приміщенні є невелике місце під кафе, у якому ми можемо не тільки годувати наших клієнток, але і зможемо продавати нашу продукцію. Ми хочемо таким чином компенсувати один напрям іншим, щоб вони не були збитковими", - резюмує Юрій.

Мило на ліки

"Мені було страшно, але я азартна людина", - говорить голова благодійного фонду "100% життя. Київ" Лада Булах. Своє соціальне підприємство "Миті" вона вирішила запустити, щоб, у першу чергу, працевлаштувати клієнтів їх організації, а також отримати додаткові доходи для фонду. Перші інвестиції у розмірі 50 тис. гривень - це особисті гроші Лади і її двох колег. Їх витратили на закупівлю сировини для виробництва засобів гігієни з натуральних інгредієнтів, а також на виготовлення різноманітних наклейок та етикеток, упаковок, стендів і прилавків для продукції у невеликому їхньому магазині. Спеціально був відкритий ФОП і вже з жовтня 2016 року вони почали працювати. Починали з варіння мила - його було не так складно виготовляти і навчити людей це робити. Зараз вже розширили лінійку товарів - це і шампуні і гелі для душу, і гігієнічні помади, креми, і навіть бальзами з керамідами для догляду за бородою. Однак, незважаючи на те, що активні продажі їх продукції вони ведуть вже кілька місяців, у бізнес до сих пір вкладають гроші - щомісяця близько 5-8 тис. гривень, у першу чергу, через запуск нових товарів. У лютому, наприклад, вони купили професійний принтер етикеток.

"Ми починали у перший місяць з доходом в 3-4 тис. гривень, зараз від продажу отримуємо 12-13 тис. гривень. Оплата оренди офісу у нас іде з інших ресурсів, зарплати співробітникам ми поки що платимо з власних кишень. Якщо бути чесними, то поки що ми в мінусах. Але до 2018-го хочу вийти на самоокупність підприємства, навіть з урахуванням оренди офісу", - сподівається Булах.

Зараз постійно працює у них три людини - кремовар, є окремі люди, які займаються виготовленням іншої продукції, а також безпосередньо продажами, упаковкою товарів і маркетингом. Кілька людей працюють як волонтери. Але, за словами Лади, одним з розчарувань при запуску цього соціального підприємства було те, що черги з клієнтів їх благодійного фонду на роботу у них не було. Вона розповіла, що існує велика група допомоги та підтримки ВІЛ-позитивним жінкам. Часто психолог після занять з ними розповідав Ладі, що клієнтки скаржаться на брак грошей. Коли відкрилося підприємство, Булах спеціально роздала оголошення у їх групі про можливості навіть працювати вдома, виконуючи нескладні дії. "Мене цікавить не тільки пасивна соціальна допомога, але і те, що дає клієнтові самостійно заробити гроші. Ми відразу сказали, що у перші тижні платимо 200 гривень на день. Відгукнулася на нашу пропозицію аж одна людина", - говорить Лада.

На благодійність вони почали виділяти допомогу тільки взимку. У 2017 році на це перераховуватимуть 10% від доходів з продажів. При цьому гроші перераховують на конкретні потреби певної людини. "Раз на місяць на загальних зборах колегіально вирішуємо, кому саме цього місяця допомагатимемо, в основному це закупівля ліків. Наші соціальні працівники стикаються з якимись потребами їх клієнтів, на які немає коштів ні у донорів, ні у благодійних фондів, ні у їх сімей. Наприклад, у Всесвітній день добра ми організували для паліативної жінки приїзд додому перукаря, манікюр, а також подарунок з нашою продукцією", - розповідає вона. Але варіння мила - це тільки старт. Зараз працюємо над більш масштабним проектом - ми плануємо відкривати медичну клініку на базі нашої громадської організації, але, звичайно, туди будуть залучені кошти донорів".