Ім'я їм - легіон: як українці готуються воювати

Під контролем спецслужб

Навчання відбувається на околиці Києва біля метро "Червоний хутір". На базу вглиб Лісового масиву від метро частина екіпірованих людей добираються своїм ходом. Десятьма хвилинами раніше туди ж пішки вирушили "першачки" - це перше польове навчання 24-го набору "Українського легіону", який вчить військової підготовки членів територіальної оборони.

До чоловіка з патріотичною нашивкою і до хлопця, у якого нашитий на одязі німецький прапор підійшов чоловік у чорній формі.

- Привіт, фашисти, - говорить він.

-Хто б говорив, - отримує у відповідь.

-У формі молодого махрового гітлерюгенду (молодіжна нацистська воєнізована організація часів нацистської Німеччини, - ред.) - "добиває" новоприбулий.

Тільки будучи на місці, можна зрозуміти по інтонації іронію в цьому діалозі. Вона виникає з-за деяких історичних алюзій, адже під час Другої світової війни "Українським легіоном самооборони" називалося українське військове формування в складі Збройних сил Третього рейху, яке діяло на Волині. Система, за якої діє нинішній легіон, запевняють в організації, запозичена у Прибалтиці.

- щось не виспався, - говорить один з учасників діалогу про людину в чорному, коли той відійшов.

- Так вчора ж футбол був, - припускаю можливі причини.

- Ні, він звідти повернувся, - серйозним тоном запевняє чоловік, натякаючи на період "соціалізації" після нещодавнього повернення з АТО.

Хоч він і справді нещодавно повернувся з АТО, причина сонного виду все таки пов'язана з алкоголем. Під час наближення до бази в машині тема випивки поєднується з темою АТО – чоловік у чорній формі розповідає про "синіх ВСУшниках", у одного з яких зафіксували крайню ступінь сп'яніння і більше проміле в крові.

Заглиблюючись у лісовий масив по асфальтованій дорозі, і минаючи одну з військових частин, наздоганяємо новобранців у відкритих залізних воріт з колючим дротом і написом "Український легіон". Це територія колишньої військової частини, зараз вона – у комунальній власності. Її по домовленості з Дарницькою райдержадміністрацією безкоштовно використовує організація як польовий табір для добровільної підготовки і навчання військовій справі.

На місці вже чекає Олексій Санніков. "В миру" він - маркетолог. В організації починав з 2014 року як новачок, а зараз вже голова. На тлі інших легіонерів він практично нічим не відрізняється - так само у військовій формі. Крім кокарди, на якій напис "Mad rangers" ("Божевільні рейнджери").

- Якщо він (людина, - ред.) напрацював правильні рефлекси, то він буде робити так. Якщо ні, то він буде робити так, як йому підкаже інстинкт, - пояснює Олексій важливість військової підготовки до призову в армію. - Це не завжди спрацьовує, тому що у людини є шаблони поведінки. Якщо він раніше в таких ситуаціях не бував, то ці шаблони йому заважають реагувати. Зазвичай людина в критичній ситуації впадає в ступор. Тому знання вони отримують, а навички напрацьовуються.

На відданої для підготовки території є все необхідне для навчання злагодженим діям у складі військових підрозділів у разі призову чи мобілізації. Тут і пусті напівзруйновані будинки для тренування штурму будівель, і їдальня, і намети з ліжками, і смуга перешкод (хоча і низького рівня складності), і ліс для маршів і відпрацювань.

За три роки існування через "Український легіон" пройшло близько 3 тисяч осіб. Скільки з них потім служили в АТО точно сказати складно. Відомо лише про те, що на фронт пішли близько ста осіб. Олексій запевняє, що спецслужби знають про їх роботу і пов'язувалися з ними.

- Вони повинні знати, в будь-якому випадку, що і як відбувається, тому що під вивіскою "патріотична організація" може відбуватися все, що завгодно, - розповідає Олексій. - Можна накручувати людей - методики впливу є будь-для того, щоб зібрати під патріотичними гаслами, і засунути їх куди завгодно.

Голова організації стверджує, що "Український легіон" аполітичний. Хоча неодноразово різні партії пропонували допомогти фінансово.

- Ми послідовно в цьому відмовляємо, - каже він, усміхаючись. - Якщо це почнеться, то перетворення в якусь кишенькову армію - не за горами.

Новобранцям проводить інструктаж чоловік у цивільному, який на питання про його імені відповідає "Ніхто", не бажаючи навіть озвучувати позивний. Він командирським голосом вводить у курс справ - поки що до них особливих армійських вимог немає. Камуфляж - необов'язково, хоча серед присутніх більшість вже у формі, навіть дозволяється носити мобільний телефон. Але за умови, що він не буде відволікати рінгтонами на заняттях.

Новобранців - тринадцять. Раніше, переконує Олексій, бажаючих пройти військову підготовку було в рази більше - іноді в новому наборі налічувалося до 600 чоловік.

- До Дебальцеве (боїв навколо Дебальцеве в лютому 2015 року, - ред.) приходили ті, хто хотів битися. А після Дебальцеве - відкосити. Думали, що в теробороны (підрозділи територіальної оборони, - ред.) можна відкосити (від наступної мобілізації, – ред.), - говорить він.

Згадати уроки фізкультури

Під час інструктажу "свіжа кров" шикується у дві шеренги. Серед них - чоловіки різного віку, так і жінки. Останніх, щоправда, набагато менше. Коли Олексій оголошує про присутність журналіста і фотографа, майже половина разом з інструктором відмовляються, щоб їх особи потрапляли в кадр.

- Форма доповіді? - цікавиться один з чоловіків у цивільному одязі.

- "Прибув", - коротко відповідає "Ніхто" і далі проводить інструктаж про правила поведінки в таборі.

Для новобранців перше заняття - стройова підготовка. Двома колонами вони відправляються на плац. Непідготовленість новачків відчувається навіть людині, не служив в армії.

- На відстані витягнутої руки підтягніться, - командує попереду Роман, коли колона починає "розсипатися" після декількох десятків метрів.

Роман уже півтора року на "службі" легіонером. Але сьогодні йому вперше доручили стати куратором новобранців. Молоді легіонери зупиняються навпроти старої чотириповерхової колишньої казарми.

- Якщо тут щось побудують, то місце для відпрацювання різко скоротиться, - говорить Олексій, коментуючи роботи, які відбуваються в ці дні навколо будівлі.

Місце, де зупиняються новобранці, лише умовно можна назвати плацом. На асфальті ще збереглися розмітка, намальований білою фарбою, але поверхня покрилася тріщинами, з яких пробивається трава. Місцями - заасфальтовані ями, ніби асфальт колись клали прямо в дірки в землі.

- Одна хвилина на відпочинок. Розійтися! - дає команду Роман.

- Стій! Куди розійтися? - втручається "Ніхто" і бере керування в свої руки.

Спочатку він підбирає командирів відділення, які відразу повинні познайомитися зі своїми підлеглими. Незважаючи на те, що деякі з присутніх вже мають військову підготовку - або з часів вузу, або хто-то вже служив - не всі з них хочуть керувати відділенням.

- Командири відділень повинні знати, де їх люди знаходяться, вони присутні на практичному завданні чи ні. Щоб не було такого, як сьогодні - ми чекали і незрозуміло чого, - вводить у курс справ "Ніхто".

Після цього починається муштрование стройової – відпрацювання її видів та виконання команд. Звичайно, "муштрование" - в лапках. Весь процес не виглядає примусовим або болісним для "учнів". Хоча те, що багато забуто, відразу спливає на поверхню - деякі навіть не відразу розуміють, в який бік повертати тулуб при команді "наліво" чи "направо".

- Перша, друга, третя шеренга - кругом! – з-за сильного вітру командирський поставлений голос "Ніхто" погано чути. - Перша, друга, третя шеренга - ще раз повторюю. Для четвертої та п'ятої не було ніяких команд, вони залишаються на своїх місцях.

Олексій паралельно пояснює важливість стройової підготовки як базової навички для подальшого навчання. Якщо її не проводити, то потім виникають проблеми при розгортанні відділення і взводу, тому що люди в строю не знають, яким чином і де ви по відношенню один до одного.

- Починається розгардіяш. Але ми не вчимо тягнути "носок", "німецький крок" робити, прийнятий у нас в армії, - каже він. - Це такі елементи (у навчанні, - ред.), які з купи людей роблять керований підрозділ.

Все триває більше години. По закінченню Роман веде новеньких в табір, а з неговіркого інструктора стройової вдається витягнути рецепт виховання справжнього воїна. Для цього потрібно забути про багатьох цивільних речі, зокрема, про пиріжках і мамі. Секрет успіху отримання бази військової підготовки - стройової - не тільки в практиці. Він невіддільний від мотивації людини і наполегливості керівника.

- Чому зважилися? - запитую в одного з чоловіків, який п'є трав'яний чай саморобної їдальні за довгим столиком під час перерви.

Він відповідає, що військовозобов'язаний і офіцер запасу, а офіційних зборів від військкоматів ніхто не проводив. Виділені на це гроші з бюджету, підозрює, що витрачається, зокрема, на будівництво генеральських дач.

- Є таке положення - самоорганізація живих істот громадських структур, - переходить він до більш складним матерій. - Це (військова підготовка, - ред) - один з елементів позитивної нормальної самоорганізації.

- Чому тільки зараз прийшли, якщо війна третій рік триває?

- За три роки війни ви бачили, щоб хоча б один депутат Держдуми або Верховної Ради загинув? - задає риторичне питання осіб. - Яка війна? Ви про що?

Людина починає згадувати про чеченської кампанії, в рамках якої відбулася "зачистка" чоловічого населення, яке заважає проводити соціально-політичні реформи. Мовляв, пора знову "списати" "зайву" частина населення, для чого штучно і організується конфлікт. Його висновок: конфлікт в Україні - не війна, а організована бійня.

- Порох і Путін - раз, два, - перераховує він тих, хто, на його думку, є замовниками цієї "бійні".

- Чому ж раніше не прийшли сюди? - намагаюся повернути розмову в більш приземлене русло.

- Я хотів і раніше. Не було як. Через знайомих (дізнався, - ред.), - відповідає сумбурно він і біжить на побудову.

- Вас запитали, навіщо ви сюди прийшли, а ви про політику почали говорити, - навздогін обурюється інструктор "Ніхто".

Наступний етап - медична підготовка. Після теорії навчає новобранців сертифікований інструктор Олег. Він повинен за короткий проміжок часу не тільки дати базу знань, але і на практиці закріпити її. Наприклад, зрозуміти, що людина правильно наклав джгут на ногу дуже просто - він не зможе стати на цю ногу.

На невеликому і нерівному клаптику ледь заросла травою землі Олег вчить як працювати в парі при допомоги пораненому. Коли, за легендою, товариш поранений у ліву руку, перед наданням допомоги потрібно встановити словесний контакт з ним - невідомо, в якому стані поранений, і адекватно він мислить. Потім перевірити, чи немає в його руці пістолета, ножа або гранати, яку він може в шоковому стані використовувати. Для наочності Олег дістає з-під одягненого в бронежилет помічника, який лежить обличчям до землі, муляж гранати і висмикує чеку. Деякі присутні широко відкривають очі від побаченого.

- Якщо ви побачили колечко – ви засунули його назад. Це багато часу не займає. Але ви врятували себе і його, - каже Олег, лежачи на землі біля "пораненого".

- Закриваєтеся від вогню пораненим, - підказує напарник, який і грає роль потерпілого.

Два заняття займають практично півдня. Попереду ще навчання володінню зброєю. Загалом базу військової підготовки легіонери будуть вивчати протягом місяця. Після чого вони повинні вирішити, чи продовжувати поглиблене навчання.

Майже в кінці заняття по медподготовке підходить куратор новобранців Роман з автоматом-макетом в руках.

- Важливо - не зламатися, тому що перший місяць - найважчий. Більше половини людей відразу починає розуміти воно їм потрібно чи ні, вони потягнуть або не потягнуть, - каже він і пояснює, що означає "потягнуть". - Я за рік витратив на екіпіровку близько 25 тис. гривень на рік. Це повністю з нуля.

За його словами, тільки правильна мотивація допоможе людині постійно приходити на тренування і здобувати нові навички - яка б не була матеріальна і технічна база.

Під час чергової перерви все знову "налягають" на бутерброди і гарячий чай з термоса.

- Хочеться знати і розуміти. В разі чого, бути готовим, - загальними фразами відповідає Максим, відповідаючи на питання, чому прийшов сюди.

Він прийшов не один, а разом з дружиною Валерією.

- Як цивільна оборона була раніше, знаєте? Зараз цьому не вчать, - доповнює вона свого чоловіка, але сподівається, що нові навички все-таки не знадобляться.

У перший день на перших заняттях вони не скаржаться. Навіть на стройову.

- Дисципліна, злагодженість, - перераховує Валерія позитивні навички, які розвиває стройова підготовка. - Згадали все, чого коли-те на уроках фізкультури вчили в школі, на військовій підготовці.

Невідомо, наскільки вони за півтори години занять досягли цієї злагодженості, але злагодженість враження вони точно не відпрацьовували. Максим каже, що "нічого не виходило, але з практикою вийде", а Валерія більш оптимістична - "все виходило".

"Піт береже кров"

Неподалік імпровізованої їдальні закінчується територія табору. Від лісу його відділяє високий паркан, через який можна пройти без проблем. Відразу за ним чергові відпрацювання проходять професійні легіонери. Вони вже пройшли місяць вступного курсу і два з половиною місяці поглибленого навчання інших елементів військової підготовки - наприклад, робота в лісі, в місті, детальний розбір навичок поводження зі зброєю. Зараз у них - безстрокова робота в усталених вчених підрозділах.

В цей день вони займаються рукопашним боєм. Всіх присутніх майже вдвічі більше, ніж новобранців. Хоча, каже керівник організації Олексій, це ще не все. Мовляв, багато роз'їхалися на поминальні дні.

Як і новачки, не всі з них хочуть потрапити в об'єктив фотокамери. Але працювати з ними простіше – у кожного є або балаклава, або будь-який інший предмет, що закриває обличчя. Особа прикриває майже половина людей, включаючи інструктора.

- Раз, два, три, чотири ... - командує інструктор, а легіонери, тримаючи в руках дерев'яні палиці, схожі на держаки лопат, імітують удари по противнику. Їх дії виглядають більш чіткими і "армійськими", ніж у новобранців. Можливо, цей ефект виникає через камуфляжу, в якому вони одягнені.

- Нападник б'є, починає з ударів ніг, бічні удари ногами - в стегно. Ви виставляєте, - демонструє інструктор на одному з легіонерів. - Ми стоїмо, він робить. Однією ногою - бум, другою ногою - бум... молодець... далі він б'є (руками, - ред.) - бум, бум, бум. Ви передпліччями захищаєтеся.

Інструктор заздалегідь намагається запобігти можливі помилки, вказуючи на одну з них. Але помилки все одно не вдається уникнути.

- З ногами трохи розібралися, а от з руками..., - спочатку м'яко критикує інструктор. Але після наступного етапу відпрацювання все ж незадоволений тренуванням ударів ногами.

– Батьківський підсрачник - це не удар, - говорить він.

Вже четвертий місяць не пропускає заняття "Профком". Це - позивний голови незалежних профспілок авіапрацівників Веніаміна. Він не приховує цієї інформації. Мовляв, нема чого боятися - патріотична організація ж і працює легально. Для нього вступний курс був простим, тому і вирішив продовжити заняття. У житті йому це допомагає поліпшити фізичну підготовку, яка дає більше впевненості під час "процвітання криміналу".

- найскладніше - це був 10-кілометровий марш по лісі, бо ще був сніг по пояс, - згадує 41-річний Веніамін, демонструючи рівень снігу на собі. - Бруд, сніг, холодрига. У нас дуже людяний командир, запитав кожного: "Що у тебе в рюкзаку? Ага - тобі одну цеглину, а тобі - два". Щоб був вагу. І з цим вагою - мені, на щастя, дістався один цегла, але відчувалося - 10 кілометрів аж на Бориспільську трасу по снігах. А це не просто марш - повна викладка, зброя, варта, як диверсійна група. Прийшли вже сюди - ніг не було.

за три роки конфлікту на сході України так і не закликали. Незважаючи на це, готуватися все одно потрібно, говорить він.

- Коли звіра заганяють в кут, він нарешті-то на тебе кидається. А Росію санкціями і так далі заганяють в глухий кут. Коли взагалі нічого буде втрачати, чому б їм не піти війною?

Поруч - курилка. Вона ж і місце для перекусу і точка для зборів. Після "рукопашки" і обіду легіонери зносять сюди чорні дерев'яні автомати Калашникова. Поряд з ними з'являються і на вигляд справжня зброя.

- Це ММГ, - заспокоює Олексій, використовуючи не дуже поширену абревіатуру, але розшифровує: макет масогабаритний. Це - точна копія автомата, що відповідає оригіналу за розмірами, масі та матеріалу, але тільки з нього неможливо стріляти.

Олексій збирає одне з підрозділів для заняття з тактичної підготовки. Учні сідають у курилці, а голова організації розповідає про одну з тактик атаки, яка використовується в сучасних арміях. Всі елементи малює маркером на дошці, але забороняє фотографувати цей процес.

- Це у нас умовні позиції умовних сепаров. Тут у нас умовно - до 100 метрів, - починає лекцію він під умовними сепарами" маючи на увазі три магнітика жовтого, синього і чорного кольору. - Хто із людей побачив, що тут у вас є контакт, він першим ділом робить два неточних пострілу в ту сторону.

На все про все йде до 20 хвилин. Тільки одне уточнююче запитання від присутніх під час перебування Олексія біля дошки. Навряд чи таке було б можливо, якщо б слухачами були новобранці. Після мінімальної кількості теорії - практична частина, де вже інший важливий елемент - взаєморозуміння між товаришами по службі. Під час роботи "в полі", звичайно, кількість питань неминуче зростає.

На практиці "умовні сепары" - це рюкзак і шматок шиферу на відстані 70 метрів. До них легіонери добираються перебіжками, виконуючи при цьому різні команди і "стріляючи" у ворога. Тут головне - натискати на курок, навіть на дерев'яному макеті автомата. Щоб, по суті, відпрацювати безумовний рефлекс стріляти під час таких дій, який би автоматично спрацьовував також в реальному бою.

- Бажано, щоб ви всі команди, коли будете переходити, робили голосно, щоб чули всі. Все в четвірці. Реально, втрачається весь час комунікація, тому що хтось не крикнув голосно. Як порада - не просто голосно, а трохи розтягувати, - говорить Олексій і демонструє: - Пе-ер ви-ий по-оші - л! Знаєте, як загальмований дитина кричить. Тоді нормально чути.

Спочатку атаку за цією схемою відпрацьовує один легіонер. Далі - по два, по три, чотири і п'ять. В момент "бою" в хід йдуть не тільки невидимі кулі, але і умовні гранати, якими по команді треба одночасно закидати ворога.

Незважаючи на вже більший досвід, ніж у новобранців у професійних легіонерів теж не все виходить з першого разу.

- А ти че тут став? Е**ть-калатать, - висловлює претензії до одного з солдатів "четвірки" комвзод "Падре", не особливо подбираяслова, коли хтось вибудовується в шерензі занадто близько до іншого легіонеру. Потім ще одна претензія до всієї "четвірці", коли вона починає відпрацьовувати схему. - Я взагалі не чую ваших команд!

Це - не ідеальна готова тактична схема. Якісь елементи потрібно ще відпрацьовувати окремо в рамках усього вправи. Поки одна частина легіонерів відпрацьовує тактику, хтось звіряється з намальованою під час лекції схемою на дошці.

Неподалік окремо займається Роман, який курирує новобранців. Він індивідуально відпрацьовує "стрілянину" лежачи. Один з легіонерів жартома кидає камінь в бік Романа, вигукуючи "Граната!". Але у легіонерів у курилки спрацьовує - умовний чи безумовний - рефлекс. На повторний крик "Граната!" всі падають на землю, щоб врятуватися від "осколків".

Один з перших відпрацьовує новоизученную тактичну схему 27-річний Ілля. Він вже 9 місяців у легіоні.

- Важко - на цьому вправі видно - комунікація в умовах відсутності візуального контакту, шуму, - говорить він про складнощі, крім кардионагрузки, за весь період перебування тут.

Зона бойових дій для нього - не порожні слова і не побачені по телевізору сюжети. В АТО він був на початку 2015 року в складі одного з добробатов, де працював парамедиком в Артемівську, Станиці Луганської та селі Луганське. За його спостереженнями, було багато травм із-за порушення дисципліни і техніки безпеки поводження зі зброєю. Згадує випадок, коли один солдат прострелив собі ногу з автомата, тому що не поставив на запобіжник. Якщо ж його покличуть знову, хоче знову працювати медиком на фронті. Мовляв, це в нього краще виходить. Але визнає, що військова підготовка все одно потрібна людина, якщо того зажадає ситуація, може з медика, механіка або радиста перетворитися на звичайного стрілка.

- Саме тому, що я був в АТО, я зрозумів, що я нічого не знаю, нічого не можу, я реально оцінив свої можливості, - каже Ілля. - Є вислів: "Піт береже кров". Так от, я хочу свою кров зберегти, і кров своїх товаришів.