Україна готується реформувати систему трансплантації органів людини. Міністерство охорони здоров'я винесло на публічне обговорення новий законопроект.
Україна готується реформувати систему трансплантації органів людини. Міністерство охорони здоров'я винесло на публічне обговорення новий законопроект.
Невеликі шанси
Проблема з трансплантацією органів давно назріла в Україні. Через відсутність достатнього державного фінансування та ефективно діючої системи збору і трансплантації органів у минулому році в Україні було проведено лише 140 операцій з пересадки органів.
"Трансплантації походять від випадку до випадку", - говорить заступник директора Національного інституту хірургії і трансплантології ім. А. А. Шалімова Руслан Салютін. За його даними, потреба українців в пересадці становить 4,5 тис. осіб.
Прес-служба МОЗ наводить слова заступника головного лікаря Національного центру трансплантології Андрія Костенка, який стверджує, що потреба трансплантації органів становить 2000 пересадок нирок на рік, 1500 - печінки і близько 1000 - серця. За його словами, в Україні лише 10% людей, які чекають на трансплантацію, мають шанс на операцію, решта - помирають.
"В Україні не роблять і 10% від необхідної кількості трансплантацій. Суворе регулювання і заборони обґрунтовуються "страшилками" про "чорних трансплантологів" і про те, що всіх "продадуть на органи". Я вважаю, що суспільство не повинно "вестися" на ці казки. Досвідчений лікар це підтвердить. Просто українці не вникають в цю проблему, поки вона їх не торкнулася, наприклад, необхідна пересадка нирки близькій людині. У підсумку їдуть до Білорусі, РФ, в Європу і витрачають величезні гроші (зачасту останні)", - зазначає директор приватної клініки ilaya Олексій Шершньов
Наприклад, у Пакистані вартість пересадки нирки може становити 35 тис. дол., а в сусідній Білорусі - 80 тис. дол., каже Руслан Салютін.
За його словами, вартість пересадки печінки стартує за кордоном від 150 тис. дол. "Ми втрачаємо дуже великі гроші, які повинні залишатися в країні, а не вивозитися кудись за кордон", - зазначає заступник директора Національного інституту хірургії і трансплантології ім. А. А. Шалімова.
Донорство в Україні має бути безкоштовним, але оплачувати послуги всіх підрозділів, які роблять якусь роботу для забезпечення процесу забору, обробки, зберігання та трансплантації потрібно і це має бути законно, вважає Шершньов.
Новації реформи
У разі прийняття цього документа Верховною Радою, Україна де-факто проведе кардинальну реформу трансплантації.
Руслан Салютін каже, що законопроект допоможе вирішити одну з головних проблем української трансплантології - відсутність управління. Зокрема, буде створена логістична служба трансплант-координації.
Ця служба буде координувати всі процеси - від забору органів до передачі в трансплантаційні центри. Крім того, вона буде займатися забезпеченням трансплант-координатора, буде вести реєстри донорів, в тому числі донорів кісткового мозку. Крім того, на службу будуть покладені функції контролю, щоб не дати можливість для неправильного розпорядження органами людини.
Планується, що в майбутньому служба трансплант-координації буде об'єднана зі службою крові. Обидві ці служби ідентичні в логістичному та інформаційному полі, пояснює Руслан Салютін. Крім того, вони використовують одні і ті ж референс-лабораторії.
Презумпція
Однак законопроект передбачає не тільки створення логістичної служби. Однією з найбільш істотних змін, які принесе цей документ, стане скасування презумпції незгоди на донорство у випадку смерті людини.
Зараз в Україні заборонено вилучати органи у разі смерті людини, якщо тільки за життя вона не написала згоду на таке донорство. Другим можливим кроком при донорстві від померлої людини є дозвіл від родичів померлого.
"Однак через психологічний стан родичів померлого, а також у зв'язку з неможливістю об'єктивно оцінити питання про порятунок чужої людини, коли померла близька людина, не вважається прийнятним звертатися до них з проханням надати дозвіл на взяття відповідних анатомічних матеріалів", - зазначається в пояснювальній записці до документа.
Разом з тим, Руслан Салютін вважає, що лише зміна презумпції мало що може дати. За його даними, якщо взяти країни, в яких проводять пересадку органів, то виявиться, що лише у 46% з цих держав є презумпція згоди і, відповідно, у 54% діє презумпція незгоди. При цьому число пересадок приблизно однакове.
На думку Салютина, для ефективно працюючої системи трансплантації необхідне правильне інформування населення, держполітика і створення логістичної системи. Пацієнти повинні знати, що діюча в країні система не допускає зловживань, наприклад, більш швидке, ніж інші пацієнти, просування в листі очікування на пересадку. В іншому випадку Україна забуксує на тому ж місці, вважає Салютін.
Другим важливим моментом стане доступ на ринок трансплантології приватних медичних установ. Зараз діяльність, пов'язану з трансплантацією, можуть здійснювати тільки акредитовані державні і комунальні заклади охорони здоров'я і державні наукові установи.
Тепер же пропонується прибрати обмеження щодо форми власності. Медустановам необхідно буде потрапити в перелік установ, що здійснюють діяльність, пов'язану з трансплантацією. Його буде вести МОЗ.
Правда, приватним клінікам буде дозволено робити лише обмежене коло операцій. Як уточнює Руслан Салютін, вони зможуть займатися трансплантацією клітин і тканин. Це досить дорогі в плані виробництва сегменти ринку, тому не завжди державні клініки можуть дозволити собі наявність відповідних лабораторних приміщень для біотехнологічних фабрик.
Для того, щоб ринок розвивався, і наша країна, яка була однією з перших у цій сфері, не пасла задніх, і планується ввести дозвіл для таких трансплантацій приватним медичним установам, каже Салютін.
Разом з тим він вважає, що пересадка органів повинна залишатися за державними клініками. На даному етапі розвитку суспільства не можна допускати сюди приватні медустанови, каже Руслан Салютін.
Разом з тим Олексій Шершньов виступає проти монополізації. "Будь-яка монополія, особливо штучна - це гальмо", - говорить він. Потрібно зробити так, щоб у трансплантології був нормальний регулятор, який не допускатиме монополій та протекціонізму, тоді вітчизняні клініки швидко налагодять нормальний процес, як у США чи країнах Європи, зазначає Олексій Шершньов. "Все має бути за законом і заради головної мети - зберегти життя і здоров'я людини", - підсумовує він.