За оцінками Міжнародного медичного корпусу, близько 75% українців не мають доступу до кваліфікованої допомоги у сфері психічного здоров'я.
Верховна Рада ухвалила зміни до закону про надання психіатричної допомоги. Тепер у пацієнтів буде більше свободи вибору - лікуватися в стаціонарі або амбулаторно. Крім того, нові норми допоможуть посилити контроль за недобросовісними родичами, які готові "заховати" хворого в лікарню, замість того, щоб доглядати самостійно. У той же час, експерти відзначають, що в Україні залишається багато проблем з психіатричною допомогою, в тому числі з лікуванням дітей, і кадрами. Міжнародні експерти зазначають, що лише третина українців мають доступ до кваліфікованої допомоги. Детальніше про це – в матеріалі РБК-Україна.
За даними Світового Банку, проблеми з психічним здоров'ям посідають друге місце серед причин інвалідності в Україні. Як відзначають міжнародні експерти, ці проблеми тісно пов'язані з бідністю, безробіттям і відчуттям небезпеки зважаючи на військовий конфлікт на Сході країни. В першу чергу, в зоні ризику знаходяться пенсіонери, люди з низьким рівнем освіти, а також - жителі Східної України. Крім того, гостро стоїть проблема психічних розладів, викликаних надмірним вживанням алкоголю. "Найчастіше причиною смерті, пов'язаною з психічними розладами та вживанням алкоголю, стає суїцид. Україна сьогодні входить до десятки країн з найвищими показниками суїциду", - йдеться у звіті експертів Світового банку.
Варто відзначити, що за оцінками Міжнародного медичного корпусу, близько 75% українців не мають доступу до кваліфікованої допомоги у сфері психічного здоров'я. В Україні достатньо психіатрів, натомість не вистачає психологів, психотерапевтів і соціальних працівників. Крім того, міжнародні експерти відзначають недостатньо високий рівень підготовки фахівців у державних навчальних закладах. Експерти відзначають, що зараз психічні захворювання - одна з найбільших невидимих проблем у світі. До 2030 року депресія стане третьою найбільш поширеною хворобою в країнах з низьким доходом і другою - із середнім. Зате кожен долар, інвестований в лікування загальних психічних розладів в Україні, принесе 2 долара у відновлення людської продуктивності, а це серйозний внесок в економіку країни.
Минулого тижня Верховна Рада ухвалила закон, який захищає права людей, що страждають від психічних захворювань. Пацієнти зможуть самі вирішувати, проходити їм лікування в стаціонарі або амбулаторно.
Тепер людей, які страждають від психічних захворювань, будуть госпіталізувати лише за письмовою згодою. Якщо пацієнт недієздатний і за станом здоров'я не може підписувати документи, його можуть госпіталізувати за рішенням органу опіки. На це дається всього доба з моменту звернення піклувальника. Щоб госпіталізація вважалася законною, представник пацієнта і психіатр повинні поставити підпис у медичній документації.
Амбулаторну допомогу психіатри також зможуть призначати тільки з письмової згоди пацієнта або його представника (якщо мова йде про недієздатну людину). Варто відзначити, що тепер лікарі будуть зобов'язані отримувати письмовий дозвіл пацієнтів на використання ліків або методів лікування, що становлять підвищений ризик для здоров'я.
Одна з найважливіших норм закону полягає в тому, що тепер пацієнт зможе звернутися до суду, щоб його виписали з психіатричної лікарні. Якщо стан психічного здоров'я поліпшується, то більше немає необхідності в примусовому лікуванні. Тому суд може припинити або змінити лікування. Для цього лікар-психіатр повинен написати відповідну заяву. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, які обґрунтовують необхідність припинення, або навпаки - продовження примусових заходів. Крім того, пацієнтів повинна як мінімум кожні півроку оглядати така комісія психіатрів. Її висновок буде передаватися в суд для обґрунтування припинення або продовження лікування. Також висновок може написати незалежний лікар-психіатр. Лікарня або адміністрація тюремної установи (якщо пацієнт проходить лікування за місцем відбування покарання), зобов'язані допустити до хворого незалежного лікаря-психіатра. Проте пацієнт може звертатися до суду не частіше, ніж раз на півроку.
За словами одного з авторів закону, президента Асоціації психіатрів Семена Глузмана, головне завдання документа - створити контроль за діями родичів і опікунів пацієнтів. Адже іноді їм легше відправити хворого в психіатричну лікарню, навіть якщо в цьому немає потреби, щоб не возитися з ним самим. "Ми, лікарі, часто бачимо, що родичі хочуть зробити краще собі, а не хворому. Тому потрібно було позбавити родичів і опікунів можливості зловживати психіатричною допомогою", - говорить він. Глузман також зазначив, що ця ініціатива - спроба привести психіатрію до європейських стандартів. Однак Україні необхідно пройти довгий шлях у цьому напрямку.
Варто відзначити, що цей закон ухвалили, спираючись на рішення Європейського суду з прав людини, у який зверталися кілька українців, які перебували на примусовому психіатричному лікуванні.
Розглядаючи одну з таких справ ("Горшков проти України"), Європейський суд звернув увагу, що в Україні не обов'язкова присутність пацієнта при розгляді справ про продовження або припинення госпіталізації. А це суперечить Конвенції про права інвалідів. "Суд повторював, що ключовою гарантією Конвенції є те, що особа, яка примусово утримується в психіатричному закладі, повинна мати право на судовий перегляд за його власним бажанням", - йдеться в пояснювальній записці до законопроекту.
Глузман зазначає, що згідно міжнародного досвіду, пацієнтів, які страждають від психічних розладів, намагаються лікувати переважно амбулаторно. "У всьому цивілізованому світі почали усвідомлювати, що мінімально утримувати людей у психлікарнях – не тільки гуманніше, але і дешевше. Крім того, люди, які довго перебувають у лікарні, втрачають соціальні навички. Гострий хворий у стані психозу надходить у цивілізований госпіталь, його намагаються швидко повернути до життя і далі він отримує амбулаторну допомогу", - підкреслив Глузман. Тому на Заході намагаються вкладати в соціальні служби, які також надають підтримку родичам хворого. Психіатр підкреслює, що в Україні необхідно розвивати інститут соціальних працівників, оскільки зараз вони не можуть виконувати свої функції на належному рівні - їм просто не вистачає професійних навичок. Крім того, держава повинна збільшити фінансування цієї сфери.
Якщо в психіатричну лікарню госпіталізують дитину до 14 років на прохання або з письмової згоди батьків, протягом двох діб її має оглянути комісія лікарів. Вона вирішить, чи є потреба в подальшому перебуванні в стаціонарі. Дітей, що проходять таке лікування, кожен місяць має оглядати комісія психіатрів, яка приймає рішення про продовження госпіталізації.
Якщо комісія виявить, що підстав для стаціонарного лікування немає, а батьки або піклувальники порушують права дитини, керівництво лікарні повинно повідомити про це органи опіки. Якщо подібне порушення здійснюють органи опіки, лікарі повинні звернутися в Національну поліцію.
У той же час, головний дитячий психіатр Міністерства охорони здоров'я Ігор Марцинковський звернув увагу: норма про те, що після 14 років підлітки можуть самі давати письмовий дозвіл на госпіталізацію, викликає дискусію. Підліток, що веде самостійний спосіб життя, справді може сам давати згоду на госпіталізацію в США і країнах ЄС. Однак це може створити правову колізію, коли підлітка можна госпіталізувати, навіть не інформуючи батьків. Марцинковський додав, що в ідеалі такі медичні документи повинні підписувати і батьки, і підлітки.
Головний дитячий психіатр МОЗ також зазначив, що в законі визначено відділення дитячої психіатрії від дорослої. Лікар вважає це важливим досягненням. Однак, на його думку, дитячій психіатрії в документі приділили недостатньо уваги. "На жаль, документ виписували під дорослих. Але не просто тому, що хтось хотів зробити гірше, а через те, що до проблем дітей часто просто руки не доходять. Адже щоб виписати коректно деякі норми для дітей, потрібно було дуже цілеспрямовано працювати саме в цьому напрямку", - зазначив Марцинковський в коментарі РБК-Україна.
Він повідомив, що необхідно провести реформи, щоб психіатричну допомогу дітям надавали тільки лікарі, які мають підготовку в області дитячої психіатрії. Дітей, в тому числі - підлітків, не повинні лікувати дорослі психіатри, їм не повинні надавати допомогу в психіатричних закладах для дорослих, адже дитяча психіатрія має свою специфіку.