Віктор Пінчук і майже всі: як Україна показала себе в Давосі

Сила слова

Круглі столи у Давосі в дні, коли там же проходить Міжнародний економічний форум (World Economic Forum, WEF), Фонд Віктора Пінчука проводить з 2005 року. Цього року увага до українського сніданку Пінчук залучив задовго до зустрічі у Швейцарії.

В кінці грудня в американській The Wall Street Journal вийшла його авторська стаття "Ukraine Must Make Painful Compromises for Peace With Russia". В ній український бізнесмен і філантроп дав кілька суперечливих і не збігалися з офіційною політикою рецептів для майбутнього України. З тексту випливало, що він пропонує тимчасово відмовитися від ідеї членства в Європейському союзі, забути про входження в НАТО, погодитися з проведенням місцевих виборів на Донбасі, змиритися з тим, що в найближчі 15-20 років Крим не буде деоккупирован і повернуто Україні.

Скандал виявився настільки серйозним, що Адміністрація президента, яка до цього ніколи не виступала в якості коментатора статей у ЗМІ, відповіла в тій же The Wall Street Journal заміткою заступника глави АП Костянтина Єлісєєва. Він заявив, що компроміси на умовах Кремля (саме так в Адміністрації президента публічно розцінили пропозиції Пінчука, - ред.), неможливі.

Пізніше Віктор Пінчук написав ще одну замітку, в якій пояснив зміст першої. З'ясувалося, що американське видання не лише змінила заголовок (спочатку стаття називалася "Нова стратегія для України в мінливому світі: внесок заради досягнення миру і захисту нашої волі"; WSJ перейменувала її в "Україна повинна піти на болісні компроміси заради миру з Росією"), але і значно скоротило початковий текст - за інформацією РБК-Україна він був скорочений з шести до однієї сторінки

Пінчук пояснив, що членство в ЄС - не самоціль, і "ми повинні будувати за європейським принципам і в повній відповідності з європейськими стандартами власну сильну країну"; що "наша відмова на найближчу або середньострокову перспективу від прагнення в НАТО можливий тільки в обмін на гарантовану Заходом безпека". Приписуваний йому відмова від Криму Пінчук взагалі назвав "брехнею".

Нотатки в WSJ позначилися на форматі зустрічі в Давосі. Організатори планували, що українську сторону на ній буде представляти президент Петро Порошенко, якому заздалегідь було надіслано запрошення. Але глава держави відмовився.

Планувалося, що на українському сніданку, в якості спікера, виступить віце-прем'єр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Іванна Климпуш-Цинцадзе, яка з 2011 року займалася Ялтинською європейською стратегією (YES) - ще одним форум, організатором якого виступає Віктор Пінчук, але і вона відмовилася. У списку запрошених була і голова Нацбанку Валерія Гонтарєва, але і вона не знайшла час завітати єдине українське заходу у Давосі, точно також, як і міністр фінансів Олександр Данилюк і глава МЗС Павло Клімкін, які в ці дні були там.

Це все нагадувало цілеспрямований бойкот, до якого приєдналися і деякі українські ЗМІ, відмовившись їхати в Давос на запрошення Фонду Віктора Пінчука.

Війна і мир

- Привіт, ну що, твоя історія з квартирою закінчилася? - поцікавився бізнесмен Олександр Ярославський у підійшов до нього народного депутата Сергія Лещенко.

Ця зустріч, як і багато інших, відбулася в кулуарах. "Відкриті" коментарі в рамках сніданку можна було отримати тільки там. Сам український сніданок, який в цьому році називався The Future of Ukraine in a Changing World ("Майбутнє України в мінливому світі") проходив у форматі "Chatham House" - інформація, цитати, які звучать, можуть бути оприлюднені, але без зазначення того, хто це сказав.

- Ні! - сміючись відповів депутат. - Триває. Приходьте підтримати 25 січня. Буде суд, штраф в 2 мільйони гривень...

- Так давай я її в тебе куплю, - почав жартувати бізнесмен.

Сергій Лещенко гру ухвалив: "Ні, там (в будинку, - ред.) ще є (квартири, - ред.)!"

- Так мені цікава твоя! Буду всім говорити, що в Лещенко її купив! - не вгамовувався Ярославський. - От сама доля у тебе: був журналістом, став депутатом, тепер девелопер...

Ярославський і Лещенко були тими небагатьма представниками України, які приїхали в Київ, щоб взяти участь в організованому Фондом Віктора Пінчука заході, який традиційно проводиться в Morosani Schweizerhof Hotel.

Крім депутатів, які представляли міжфракційну групу "Єврооптимісти" (крім Сергія Лещенка з БПП в Давос, зокрема, приїхали Рябчин Олексій та Іван Крулько - обидва з "Батьківщини", Наталія Кацер-Бучковська з "Народного фронту"), на сніданок прийшов і голова КМДА Віталій Кличко.

- Ваша поява тут - це виклик президенту, чи ви просто так прийшли? - поцікавилося РБК-Україна у мера.

- Я думаю, що більше спекуляцій на цю тему. У президента тут (у Давосі, - ред.) дуже багато зустрічей, і я думаю, тільки з-за цього він не присутній (українською сніданку Пінчука, - ред.). Я тут, на сніданку, перебуваю для того, щоб донести чітку позицію, мою позицію, як громадянина і представника влади - Україна свій євроінтеграційний вибір зробила. Взагалі не має сенсу говорити про якісь обмінах територій на території. Територіальна цілісність є найголовнішим пріоритетом для нашої країни, - відповів Віталій Кличко, у якого, до речі, зустрічей у Давосі було не менше.

Він зустрівся з керівництвом ЄБРР, президентами Bank of America і компанії Socar, а також взяв участь у заході організованого американською газетою The Washington Post.

- А як же бойкот? - вже після сніданку поцікавився кореспондент РБК-Україна.

- Є дві позиції – політична та особиста. Багато "єврооптимісти" після цієї статті, яку я абсолютно не підтримую, вирішили, що краще не їхати. І до останнього моменту так і було. Коли ж ми зібралися фракцією "Батьківщина", і я сказав, що не поїду, мені мої колеги-дипломати сказали, що це - безглузда позиція страуса, який суне голову в пісок. Вони пояснили, що треба висловити своє невдоволення, сказати, що ти проти цієї статті, що у тебе зовсім інші думки. Тобто, не використовувати шанс розповісти про це при такій аудиторії – це нерозумно. І я став перед моральною дилемою: я вже оголосив, що в Давос не їду, я сказав, що не підтримую ці речі... Або змінити своє рішення і сказати, що я послухався більш досвідчених товаришів. І я не пошкодував про це. Я говорив, як людина з Донбасу, говорив про кримчан, про яких мало хто тут говорить, про те, що ми вже втратили свій будинок на якийсь час, але країну не хочемо втратити. І всі ці меседжі... Ну ти ж чув, що про Україну тут...

- Майже нічого не говорили... - продовжив кореспондент.

- Їх цікавить Росія, Америка, ще хтось... Україна повинна бути у вас на порядку денному, це - цінності, це - те, що ви нам обіцяли! Якщо про це їм не нагадувати, не тиснути на Будапештський меморандум, а нагадаю, що "слова англійського джентльмена, це - слова англійського джентльмена", то ефекту не буде. І це ганьба, що тут немає українських чиновників, ось саме тут, на цьому майданчику, можна говорити про ті речі, які нам потрібні...Хоча я розумію людей, які не поїхали, можливо, з якихось моральних причин. Я готовий нести відповідальність за свій вчинок, і я знаю, що вчинив у цій ситуації правильно, правильно - коли ти робиш все можливе для того, щоб врятувати свою країну, - заявив Рябчин.

Те, що на українському сніданку мало говорили про самій Україні - претензія не тільки з боку Рябчина. Про це говорив і Сергій Лещенко, який, до речі, під час заходу роздавав його учасникам текст заяви "Єврооптимістів", в якому засуджується припущення про те, що вибори на Донбасі можливі без повного контролю з боку України, і що рух у бік євроінтеграції України має бути призупинено. Власне те, про що йшлося в статті в WSJ.

Варто визнати, що про бойкот заходу Віктора Пінчука говорили все ж тільки в кулуарах, і тільки українці (іноземці коментували тільки, коли їм це пояснювали). Західні гості – а сам захід зібрав близько 170 людей – схоже і не знали, що Віктору Пінчуку що там хтось оголосив. Не коментував ні бойкот, ні статті та сам бізнесмен, заздалегідь заявивши журналістам, що все, що він хотів сказати щодо своєї статті в WSJ, він вже сказав, і давати додаткові пояснення не вважає за потрібне. Він старанно уникав спілкування зі ЗМІ, лише зробивши підсумкову заяву про важливість зустрічі в Давосі.

Обидва двоє

Левову частку дискусії на сніданку зайняло обговорення двох персон і однієї теми: Дональда Трампа, Володимира Путіна і того, як західний світ повинен вибудовувати свої відносини з Росією.

Спікерами на українському сніданку виявилося два вельми впливових політика: колишній міністр оборони США Роберт Гейтс і колишній прем'єр-міністр Великобританії Девід Кемерон. Приставка "колишній" нічого не означає стосовно цих двох персон. Саме Гейтс рекомендував новому президентові США Дональду Трампу кандидатуру Рекса Тіллерсона на посаду державного секретаря і, як відомо, 45-й президент зупинив свій вибір саме на ньому.

Кемерон - можливий новий генеральний секретар НАТО. Про його високі шанси зайняти цей пост, зокрема, нещодавно, з посиланням на свої джерела повідомила британська Daily Mail. Обидва знають російського лідера Володимира Путіна не з чуток і неодноразово зустрічалися з ним. Обидва посвячені в тонкощі оборонної та зовнішньополітичної діяльності. Обидва чудово знають, що стоять його обіцянки. Власне, в цьому ключі - прогнози, які ґрунтуються на власному досвіді - і йшла дискусія.

"Клінтон, Буш, Обама - всі вони намагалися вибудовувати відносини з Росією, і всі розуміли, що Путін розуміє тільки мову сили. І Трамп це теж з часом зрозуміє", - сказав один з американських учасників українського сніданку в Давосі. Кілька разів в залі (а слово брали не тільки спікери, але і запрошені, які дійсно снідали, а не просто слухали) згадували відому фразу Джорджа Буша-молодшого, який після зустрічі з Путіним сказав: "Я подивився цій людині в очі. Я знайшов його дуже відкритим і таким, що заслуговує довіри. Я заглянув у його душу".

Варто зауважити, що Буш, мабуть, єдиний, хто побачив там щось позитивне. Так, нинішній віце-президент США Джо Байден в одному зі своїх інтерв'ю розповів про те, як в 2011 році він зустрівся з тодішнім прем'єр-міністром Путіним і сказав йому: "Пане прем'єр-міністр, я дивлюся у ваші очі і думаю, що у вас немає душі". У одного з учасників українського сніданку теж була така можливість він, заглянувши в душу, побачив холоднокровного вбивцю". Коли пізніше він про це розповів Бушу, той у відповідь розсміявся. Нервово.

Західні політики почали розуміти, з ким вони мають справу. За словами одного з присутніх британців, на Заході пам'ятають, що Путін вважає головним розчаруванням XX століття розпад СРСР. Тому і військовий конфлікт у Грузії, і поява невизнаної Придністровської республіки, і війна на сході України разом з анексією Криму, і тиск на країни Балтії, які ті почали зараз відчувати - все це, на їх думку, спроби повернути імперію. "Путін грає слабкими картами, але дуже розумно", - сказав один з учасників.

"Слабкі карти" - це зовсім не ядерну зброю і не гонка озброєння. Це - пропаганда, підтримка антиЕСовских настроїв у Європі, кибершпіонаж. Комусь це може здатися не таким, що заслуговує на увагу методами, недієвою тактикою. Але це помилкова думка. Результатом цього, найближчим часом, як зауважив один з колишніх прем'єр-міністрів, може стати "розповзання Європи". "Путін намагається ослабити європейські інституції. Це реальна загроза, це кампанія по боротьбі з нами", - заявив один з учасників.

Україна - якраз та частина цієї кампанії, і свідоцтво агресивних намірів Росії, і яскравий приклад того, як Путін ставиться до міжнародного права. Відповіддю на дії, а по суті на неоголошену війну ЄС, може стати лише об'єднання Європи та посилення НАТО. "Принесення України у жертву не зробить США великою країною, це стане демонстрацією їх слабкості", - впевнено заявив на зустрічі один з колишніх високопоставлених представників НАТО.

У свою чергу, один з колишніх міністрів оборони США впевнений, що розміну - припустимо відмова Росії від "миротворчості" в Сирії в обмін на зняття санкцій - не відбудеться. І Трамп не настільки Трамп, як ми про нього думаємо.

За словами одного з учасників, новий президент не тільки надмірно емоційний і демонстративний у своїх заявах, але і готовий, правда, "за закритими дверима", прислухатися до думки шановних їм людей, і навіть відмовлятися від своїх публічних обіцянок: "Є хороша новина - Дональд Трамп оточив себе сильними особистостями, які не будуть боятися говорити йому в очі все, що вони думають"

Прийнявши цей довід, а також заяви кандидата на пост держсекретаря Тіллерсона, який вважає Путіна "мачо з дитячого майданчика" і засуджує анексію Криму можна припустити, що Україна не стане розмінною монетою в переговорах США і Росії, коли б вони не відбулися.

Нових рецептів, як вижити Україні, в Давосі не прозвучало. Санкції, воля, боротьба з корупцією і Трамп, - ось короткий перелік того, що може допомогти країні. Хоча, все ж один новий рецепт пролунав - міністр фінансів однією з країн, що входить в Євросоюз, закликав активніше інвестувати в Україну, оскільки це принесе успіх і бізнесу, і країні. Але влада цього не почула, просто її на сніданку не виявилося.

Готель той же

Давос, крім того, що це - глобальна майданчик для публічних дискусій, це ще і місце, де світові лідери, бізнесмени, глави корпорацій і банків можуть абсолютно спокійно зустрічатися один з одним як прилюдно, так і в умовах, коли їх ніхто не побачить, навіть якщо ви будете перебувати поруч з ними, наприклад, в одному і тому ж готелі.

Джерело РБК-Україна стверджує, що після закінчення українського сніданку, там же в Morosani Schweizerhof Hotel відбулася закрита зустріч, участь у якій взяли президент Петро Порошенко, радник президента і колишній глава його адміністрації Борис Ложкін, міністр закордонних справ Павло Клімкін, бізнесмен Віктор Пінчук і колишній міністр оборони США Роберт Гейтс. Зустріч ця тривала близько години і обговорювалася на ній, серед іншого, майбутня зустріч Петра Порошенка та Дональда Трампа.

Якщо ця інформація вірна (а не довіряти джерелу немає жодної підстави), то вся тема з бойкотом, демонстрацією своєї незгоди, переконання, якщо не сказати більше - примусу, ігнорувати захід Пінчука, відійшли на другий план рівно тоді, коли з'явилася можливість провести переговори з людиною, яка має вплив на Дональда Трампа або, як мінімум, підтримує з ним зв'язок І ставити під сумнів щирість президента тут, напевно навряд чи варто, оскільки політика, в тому числі і українська, вона саме така - головне в ній відбувається не на публічних заходах, які, звичайно, самі по собі важливі, а в тиші, подалі від зайвих очей.

Поїздка на український сніданок у Давос відбулася завдяки Фонду Віктора Пінчука