Чого Україна домагається у Міжнародному суді ООН

Міжнародний суд ООН – судовий орган  ООН, заснований в 1945 році, зі штаб-квартирою в Гаазі (Нідерланди). Інші п’ять головних органів ООН знаходяться в Нью-Йорку (США).  Сторонами в справах, що розглядаються Судом, можуть бути тільки держави.  Окрім розгляду правових суперечок між державами за порушення міжнародних договорів  та ухвалення обов’язкових до виконання рішень, Міжнародний суд ООН надає консультативні висновки, що не мають обов'язкової сили, на прохання Генеральної Асамблеї ООН та Ради Безпеки ООН.

Більше половини справ, які розглядає Суд, стосується територіальних і прикордонних спорів. Проте найважливіші суперечки Суду стосувалися тверджень про незаконне застосування сили. 

Рішення приймаються 15 суддями, які обираються не за національною ознакою, а рівнем кваліфікації (3 представника від Африки, 2 – від Латинської Америки, 3 – Азії, 5 – Західної Європи, 2 – Східної Європи). Наразі президентом суду є представник Франції Ронні Абрахам.

6 березня Міжнародний суд ООН у Гаазі розпочав перші слухання за позовом України до Росії про порушення Конвенцій ООН про протидію фінансування тероризму та про ліквідацію всіх форм расової дискримінації. Українську делегацію очолила заступник міністра закордонних справ України Олена Зеркаль. Слухання триватимуть до 9 березня. Українська та російська сторони по черзі  представлятимуть свої позиції. 6 та 8 березня виступає українська сторона, 7 та 9 – російська.

Україна подала позов до Міжнародного суду ООН близько двох місяців тому. Українська сторона вважає, що Росія порушує дві Конвенції - Міжнародну конвенцію про боротьбі з фінансуванням тероризму та Міжнародну конвенцію про ліквідацію всіх форм расової дискримінації.

Україна наводить факти, що Росія порушує першу Конвенцію, надаючи зброю та іншу допомогу незаконним збройним формуванням "ДНР", "ЛНР" та "Харківським партизанам" і пов’язаним з ними групам та особам. В переліку терористичних атак Україна вказала збитий літак малайзійських авіаліній рейсу MH17, обстріли жилих районів Маріуполя та Краматорська, знищення цивільного пасажирського автобуса неподалік від Волновахи і смертоносний вибух під час мирного зібрання в Харкові.

Що стосується порушення Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, то українська сторона стверджує, що Російська Федерація дискримінує спільноти етнічних українців і кримських татар, які проживають на окупованій території Криму. В переліку прикладів - залякування українців та кримських татар під час незаконного “референдуму” про приєднання Криму до Росії, здійснення російською стороною політики культурного знищення цих громад, зокрема, заборони  діяльності Меджлісу кримськотатарського народу, зникнення кримських татар, вбивства, обшуки, затримання кримських татар, журналістів, громадських активістів, спроб припинити мовлення ЗМІ, а також обмеження на викладання української і кримськотатарської мов.

Також Україна звернулася до Міжнародного суду ООН з проханням запровадити тимчасові заходи, спрямовані на запобігання продовженню порушень прав людини з боку Російської Федерації на території окупованого Криму та припинення подальшого фінансування тероризму протягом розгляду справи Судом по суті. 

Україна просить Міжнародний суд ООН визнати, що Росія несе міжнародну  відповідальність через свою підтримку тероризму в Україні та невжиття заходів із запобігання фінансування тероризму та терористичні акти, вчинені в Україні її ставлениками.

Також Україна просить Суд зобов’язати РФ негайно припинити підтримку незаконних збройних формувань (фінансування, надання озброєння, підготовку), сприяти вивезенню усієї зброї, наданої "ДНР", "ЛНР", "Харківським партизанам"; дати можливість контролювати кордон, аби не допустити нові акти фінансування тероризму; припинити постачати гроші, зброю та інше майно з території РФ та окупованого Криму; заборонити всім російським чиновникам (зокрема, міністру оборони РФ Сергію Шойгу; заступнику голови Держдуми РФ Володимиру Жириновському; депутатам Держдуми Сергію Миронову і Геннадію Зюганову) фінансувати тероризм в Україні та притягнути цих та інших осіб до кримінальної відповідальності.

Разом з тим, Україна просить суд зобов’язати Росію відшкодувати втрати, пов’язані зі збиттям рейсу MH17 Малайзійських авіаліній, обстрілами мирних жителів у Волновасі, Маріуполі, Краматорську та вибухами, спрямованими проти цивільного населення Харкова, а також інші втрати, спричинені іншими терористичними актами, здійсненими за підтримки РФ.

Також Україна вимагає Суд зобов’язати РФ негайно припинити політику культурної зачистки в окупованому Криму; відновити права Меджлісу і лідерів кримськотатарського народу в окупованому Росією Криму; припинити викрадення, вбивства, обшуки та арешти кримських татар; відновити роботу кримськотатарських та україномовних ЗМІ в окупованому Криму;  відновити право на навчання кримськотатарською і українською мовами в окупованому Криму. Так само Україна просить перекласти на РФ повне відшкодування всім жертвам політики Російської Федерації щодо культурної зачистки та дискримінації в окупованому Росією Криму.

У Мін'юсті вважають, що розгляд позову може затягнутися на роки. Так, днями міністр юстиції Павло Петренко допустив, що слухання в Міжнародному суді ООН за позовом України проти РФ можуть тривати від пяти до семи років.

"Я не хочу робити прогнози, тому що будь-які коментарі можуть нашкодити. За практикою, за статусом такого роду справ - це 5-7 років. Але ми маємо величезну доказову базу, і для цього суду це теж буде безпрецедентне рішення, тому що фактично мова йде про події по війні в центрі Європи і про війну, яка триває кілька років ", - пояснив Петренко.

Варто зауважити, що рішення про застосування тимчасових заходів щодо РФ може бути схвалено протягом місяця.

Міжнародний суд ООН може ухвалити рішення за фактом порушення чи не порушення Росією норм цих Конвенцій: Міжнародної конвенції по боротьбі з фінансуванням тероризму та Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації. У випадку, якщо буде встановлено, що ці порушення заподіяли шкоди державі, тоді Суд може зобов'язати РФ відшкодувати відповідну шкоду. При чому розмір заподіяної шкоди має встановити спеціально створена для цього україно-російська комісія.

"В даному випадку йдеться не про встановлення Судом факту збройної агресії Росії і визначення відшкодування, яке Росія повинна сплатити за акт агресії, а лише фіксація факту порушення двох Конвенцій", - пояснює представник у Раді ООН із прав людини у 2006-2010 роках Володимир Василенко.

Причому у українському МЗС це пояснили тим, що Росія не визнає юрисдикції Міжнародного суду ООН, тож Україна мала змогу подати позов лише на підставі порушень Конвенцій, які підписали і українська і російська сторона. Всього є вісім таких міжнародних документів, зокрема, дві вищевказані Конвенції.

Варто зазначити, що навіть якщо рішення буде на користь України, немає ніякої гарантії, що воно буде виконане, бо не існує механізму примушення до його виконання. Експерти пояснюють, що Суд може звернутися до Ради Безпеки ООН з пропозицією забезпечити виконання рішення, але для цього необхідне згода усіх членів Радбезу в якому, як відомо, Росія має право вето.

"Хіба ми бачили, що Росія виконувала щось у своєму житті? Чи вона дотримувалась Конвенцій, Статутів? Ні! То хіба є ймовірність, що вона виконає рішення міжнародних судів?", - пояснює віце-спікер Оксана Сироїд.

Окрім позову до Міжнародного суду ОНН, Україна подала ще 5 позовів до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Так, один із позовів до ЄСПЛ стосується факту окупації Криму, другий - подій на Донбасі і агресії Росії, третій – щодо порушень прав людини в Криму і на Донбасі з боку окупантів: вбивства, тортури, викрадення. У ще одному позові йдеться про викрадення трьох груп дітей-сиріт і незаконного вивезення їх на територію Росії.  .

За даними Мін'юсту, на сьогодні міністерство готує подачу в ЄСПЛ шостого позову у справі про заборону діяльності Меджлісу кримськотатарського народу.

Станом на грудень 2016 року нараховувалося понад 3 тисячі позовів українських громадян проти Росії.

Також Україна подала позов до Міжнародного морського трибуналу у зв'язку з незаконним використанням Росією українського морського шельфу.

Україна вже виступала стороною у процесі "Румунія проти України", який розглядався Міжнародним судом ООН з 2004 по 2009 рік. Спір виник у результаті територіальної суперечки за острів Зміїний. Позивачем виступала Румунія. Позов стосувався делімітації морських кордонів виключної економічної зони і розділу континентального шельфу в Чорному морі. У результаті рішення Суду Україна отримала лише приблизно 25% спірної території, в той час як Румунія – близько 75%. Тоді Міжнародний суд ООН постановив, що острів Зміїний не може вважатися частиною прибережної лінії України при визначенні серединної лінії при делімітації континентального шельфу та виключної економічної зони.

Ще одним прикладом врегулювання міждержавного спору через механізм Міжнародного суду ООН став конфлікт між Китаєм та Філіппінами. Причиною спору, що тривав з 2013 по 2016 роки, став територіальний конфлікт за острів Скарборо-Шол у Південно-Китайському морі. Суд визнав незаконними притензії Китаю на територію більшої частини Південно-Китайского моря. Китай відмовився виконувати дане рішення.

Схожим до українсько-російського був конфлікт на прикінці ХХ століття у Нікарагуа. Тоді відбувався збройний конфлікт між урядом Нікарагуа та збройними формуваннями "контрас", які фінансувалися та отримували матеріально-військову допомогу з боку США. Бойові дії в країні тривали з 1981 по 1990 роки.

У 1986 році Міжнародний суд ООН виніс рішення у справі "Нікарагуа проти Сполучених Штатів" на користь Нікарагуа та постановив сплатити Нікарагуа відшкодування. Міжнародний Суд постановив, що США порушили міжнародне право, підтримуючи "контрас" в їх повстанні проти нікарагуанського уряду. США блокували рішення про сплату будь-якої компенсації.