Загроза наступу: що про російські військові навчання думають експерти

25 серпня президент РФ Володимир Путін наказав Міністерству оборони приступити до найбільшої за останні півтора року раптової перевірки боєготовності збройних сил. За словами міністра оборони РФ Сергія Шойгу, вчення стосуються підрозділів Південного, Західного і Центрального військових округів, Північного флоту, Повітряно-космічних сил і Повітряно-десантних військ, які з семи ранку 25 серпня почали приводитися в повну бойову готовність. За словами російських властей, навчання повинні закінчитися 31 серпня.

Поява нового скупчення російських військ на кордоні з Україною, яка зараз, за попередніми оцінками, нараховує близько 120 тисяч солдатів, змусила вкотре замислитися над можливістю повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Чи виправдані ці побоювання, що можуть означати ці вчення, РБК-Украина запитало у військових експертів і дипломатів.

Вадим Скібіцький, представник Головного управління розвідки

Фото: Вадим Скібіцький

Загроза для України дійсно є: це пов'язано з нарощуванням угрупування біля наших кордонів. Навчання може бути використано для ескалації напруженості насамперед на окупованих територіях. Ймовірність цього залежатиме від керівництва Російської Федерації: наскільки воно готове іти на подальшу ескалацію напруженності в умовах тих санкцій, які діють проти неї.

Рівень загрози підвищується. Відповідно, занепокоєння є. Але не тільки у нас. Занепокоєні й інші країни: Польща, інші країни НАТО, які відслідковують ситуацію.

За попередніми даними перевірок, що зараз проводяться, мова йде про 100-120 тисяч військовослужбовців. На російський кордон наразі перекинуто дві бригади  - 23-ту та 28-му - це порядка восьми тисяч військовослужбовців. Крім того, на полігонах "Кадамовський" і "Кузьмінський" (Ростовська область) знаходиться біля семи тисяч.

Президент України - головнокомандувач Збройних сил України - чітко сказав, що, у будь-якому разі, коли будуть загострення, Збройні сили України готові до відбиття агресіїї, будуть проведені відповідні заходи щодо відмобілізування, посилення нашого угрупування для того, щоб припинити цю агресію, якщо вона, дійсно, буде розширюватися на нашу територію.

Ми постійно відслідковуємо нарощування, чисельність. Ця інформація доповідається, згідно з нашими табелями термінового донесення даних до штабу Міністерства оборони та РНБО, для того, щоб своєчасно прийняти рішення.

Ігор Романенко, заступник начальника генерального штабу ЗС України (2006-2010)

Фото: Ігор Романенко

Росія ж не каже, що проводить зараз навчання. Чому? Тому що в такому разі потрібно запрошувати іноземних військових спостерігачів та є обмеження щодо кількості. Вони зараз перевіряють Південний військовий округ із залученням Західного та Центрального округів. Крім того, Північний флот, космічно-повітряні сили і повітряно-десантні війська. Там комплект дуже серйозний, стратегічного рівня. При чому важливо, що вони приводять ці війська у бойову готовність "повна".

Є, наприклад, бойова готовність"постійна", потім, наприклад, коли росіяни "організували питання по Криму", то наші війська на кордоні з Кримом і в АТО переводилися в бойову готовність "підвищена". Потім іде бойова готовність "небезпека" і "повна". Що означає, що вони перевели в "повну" бойову готовність? Це означає, що частина з'єднань готова до ведення бойових дій. Це дуже серйозно. В мирний час - це рідкісний випадок, коли так робиться. Ціль - створити угрупування, відпрацювати питання, і потім наростити зусилля на південно-західному напрямку. Це Україна.

Коли аналогічно розпочинали відпрацьовувати таку ж схему в лютому 2014 року, Шойгу (міністр оборони РФ Сергій Шойгу, - ред.) посміхався і казав: "Какие беспокойствия? Это наша обычная проверка". Насправді, вони створили угрупування, ввели його і анексували Крим.

На сьогоднішній момент казати, що вони можуть розпочати повномасштабні військові дії, звісно, можна, але угрупування нема. Відповідних сил на наших кордонах немає.  Але, такі заходи максимально наблизять до повномасштабних військових дій. А, якщо відпрацюють, як вони кажуть, "нарощування сил на південно-західному напрямку", то тоді вони зроблять все, щоб підготувати свої війська до початку повномасштабної війни.

Зараз вони вчиняють тиск на Україну. Вони "виключили її з нормандського формату", тобто зустрічаються у нормандському форматі без України на G-20. Американцям зараз не до цього, бо у них президентські перегони, Європа - на канікулах, погодні умови за цілий рік найкращі для ведення бойових дій.

Відомо, як в Сочі Путін провів олімпіаду, а потім закрив всі питання, підготувався і вирішив цю справу. Тому вірогідність, безумовно, підвищилась. І питання у тому, наскільки Західні лідери дадуть йому можливість зробити крок. Він готує цей варіант, але остаточне рішення ще, на мій погляд, не прийнято. Нам потрібно реагувати, відповідно. Ми нарощуємо свої зусилля. Ми готуємося, президент про це заявляв, до введення воєнного стану, повної мобілізації і, при необхідності, взагалі до переходу до партизанської війни. Ми знаємо, що вони поважають силу, і нам цю силу потрібно демонструвати. І їх зупиняють втрати. Якщо вони на це підуть, втрати будуть великі. І наші, і їхні.

За військовими розрахунками, їм потрібно 100 тисяч військових, щоб успішно вести широкомасштабні бойові дії. Тому що, коли наступають, перевага в силах має бути, як мінімум, втричі більшою.

Путіну потрібно зробити Україну сателітом, а третя світова йому не потрібна. Велику війну розпочинати - це важке питання. А "маленькую победоносную"…Десь наростити і пробити коридор на Крим, наприклад, по суходолу чи захопити Херсон або Одесу додатково - можна.

Сергій Згурець, директор консалтингової компанії "Defense Express" 

Фото: Сергій Згурець

Ситуація, що склалася, в принципі, вкладається у логіку військових дій, які Росія запроваджувала і раніше. Проведення навчань і приведення війська у підвищену ступінь боєготовності - речі дуже взаємопов’язані. Так само, до речі, вона чинила в Грузії 2008 року, коли під прикриттям навчань здійснювалася агресія. Схожі заходи були в 2014 році, коли під прикриттям навчань, відбувалося перекидання військ до Криму. Тут логіка говорить про готовність до чергового етапу бойових дій, але ця логіка має одну ваду.

Українське угрупування,  в принципі, здатне компенсувати загрози, що формуються Російською Федерацією на всіх цих напрямках. Сьогодні тилове забезпечення Росії не спроможне забезпечити проведення такої широкомасштабної операції. Адже, проведення навчань - це дещо інше, аніж проведення бойових дій. Навчання скликаються на певний період, а бойові дії - це невизначений термін та невизначені ризики. Ніхто не може прорахувати, як саме розвиватимуться бойові дії.

Подібні дії вкладаються у логіку Росії, насамперед, щодо вчинення політичного військового тиску на українське політичне військове керівництво. Українська сторона до таких загроз готова:  з огляду на розташування наших Збройних сил в зонах можливих атак. Ми також провели навчання і так само привели війська у підвищений ступінь бойової готовності. Зараз відбувається війна нервів на якісно іншому рівні.

Я впевнений, що Росія не зважиться на початок бойових дій тому, що це порушить всю логіку її вчинків: що Росія у війні участі не бере, що на Донбасі знаходяться безпосередньо війська "ЛНР" та "ДНР", і це - громадянська війна. Адже, це посилить санкції і вдарить по економіці Росії по другому колу. І це змусить Європу консолідуватися довкола посилення санкцій в той час, коли Росія зробила багато, щоб Європа навпаки могла пом’якшити ці санкції.

Тож стратегія Росії ґрунтуватиметься на продовженні гібридної війни і розхитуванні ситуації в країні зсередини, симулювання нових виборів, проведення на Донбас своїх політичних партій, формування невдоволення до влади тощо. Силові компоненти завдають силового тиску і спроб виснажити українську сторону шляхом залякування. 

Якщо говорити про вторгнення на територію України, щоб контролювати лівий берег Дніпра, потрібно контролювати міста-мільйонники. Щоб контролювати міста-мільйонники, потрібно надзвичайно велику кількість особового складу з боку Російської Федерації. Якщо домогтися зміни політичного режиму якимись керованими ракетами, з одного боку, ми - не Ірак, а з іншого боку, світова спільнота в цьому випадку забезпечить абсолютно інший рівень підтримки України, ніж це є за формату наче б то громадянської війни, як це просуває російська пропаганда.

Костянтин Грищенко, міністр закордонних справ (2003-2005; 2010-2012)

Фото: Костянтин Грищенко

Військові навчання в Росії проводяться протягом останніх декількох років, особливо, протягом останніх двох років з великою частотою. І це не означає, що після цього можуть бути якісь агресивні ідеї щодо сусідньої держави. Не тільки України, адже вони проводяться біля кордонів інших держав. Вони ж стверджують, що це у них заплановані навчання. Тому, чому вони їх вирішили проводити саме зараз, припущень може бути багато. Зрозуміло, що це буде сприйматися і цілком обґрунтовано, як тиск на Україну, але чи ці навчання були заплановані та підготовлені на певний період, для цього потрібно мати фактологічну базу і саме для цього ми, як платники податків, утримуємо дві розвідки. На них іде доволі багато коштів.

Володимир Огризко, міністр закордонних справ (2007-2009)

Фото: Володимир Огризко

Насправді у Росії залишився єдиний аргумент розмови із Заходом - це військове залякування і ядерний шантаж. Це два елементи, якими Росія позмінно грається для того, щоб тримати Захід в тонусі. Найбільше чого бояться на Заході, починаючи від дрібного ремісника до поважного політика, - це війна. Росія використовує цей страх на 150%  і дуже активно жонглює то військовими маневрами, то приведенням до повної бойової готовності якихось там ракетно-космічних військ, тепер кількох потужних об'єднань на західному кордоні.

Мені здається, що адекватною відповіддю і з боку України, і Заходу були б дзеркальні дії. До прикладу, так само привести до повної бойової готовності війська НАТО на сході, які починають так само трішки показувати свої зуби і м'язи. Непогано було б, щоб, звичайно, і у нас аналогічно реагували на цю гру Москви. Це, звісно, непросто, але ми ж розуміємо, з ким маємо справу. Тому мусимо відповідати адекватно.

Росія це використовує як спосіб політичного та навіть психологічного впливу. "Мы - большие, мы - великие, ядерные. Мы покажем вам кузькину мать!". Це те, що повинно, безумовно, на їхню думку, впливати на позицію західних партнерів. Але ж ці західні партнери прекрасно розуміють, що займаючи два, а то й менше відсотків від загального ВВП світу, Росія, насправді, - є економічним карликом. І всі її військові потуги - це надрив. Іще трішки і вона повторить те, що зробив Радянський Союз. Якщо, вона зараз розпочне гонку озброєнь і намагання показати "кузькіну мать", то "мать" їм щось таки покаже.

Я можу приєднатися до думки першого президента Кравчука, що військове вторгнення на територію України стане початком останньої версії Російської імперії. Увійти можна - вийти не можливо.