Американские ученые доказали, что чем богаче человек, тем больше он склонен к нарушению общепринятых правил и совершению аморальных поступков. Исследование группы ученых из Калифорнийского университета в Беркли во главе с Полом Пиффом подтвердило, в частности, распространенное мнение о более наглом поведении на дороге владельцев дорогих лимузинов по сравнению с водителями машин среднего и бюджетного класса. Также ученые объяснили большую склонность к обману людей, принадлежащих к так называемым "верхним слоям общества", чем у их сограждан, находящихся ниже на социальной лестнице. По их мнению, это объясняются положительным отношением богачей к таким проявлениям человеческой натуры, как алчность или просто жадность.
Американські вчені довели, що чим багатша людина, тим більше вона схильна до порушення загальноприйнятих правил та вчинення аморальних вчинків. Дослідження групи вчених з Каліфорнійського університету в Берклі на чолі з Полом Піффом підтвердило, зокрема, поширену думку про більш нахабну поведінку на дорозі власників дорогих лімузинів в порівнянні з водіями машин середнього та бюджетного класу. Також вчені пояснили більшу схильність до обману людей, що належать до так званої "верхівки суспільства", ніж у їхніх співгромадян, що знаходяться нижче на соціальних сходах. На їхню думку, це пояснюються позитивним ставленням багатіїв до такого проявк людської натури, як жадібність.
Американські вчені почали своє дослідження з простого спостереження за тим, як ведуть себе представники різних соціальних верств на перехресті, перевага проїзду через який регулюється одними лише дорожніми знаками. При цьому фіксувалися марка і стан автомобіля, стать водія, а також його приблизний вік. З'ясувалося, що на цьому перехресті володарі дорогих машин частіше порушували правила дорожнього руху, "підрізали" інших водіїв, не поступалися пішоходам на переходах і т. д.
Серед проведених надалі експериментів були і досить несподівані. Наприклад, групі студентів запропонували виконати ряд завдань за допомогою комп'ютера. Зокрема, вони повинні були, виходячи зі свого майнового стану та життєвих амбіцій, визначити за допомогою 10-бальної шкали своє власне місце в соціальній структурі суспільства. Потім оголошувалася перерва, і в приміщення приносили тарілку з цукерками. При цьому студентам говорили, що вони можуть ними поласувати, хоча, в принципі, всі ці солодощі призначені для дітей, яким зараз читають лекцію в сусідньому залі. В ході даного експерименту з'ясувалося, що ті молоді люди, які раніше віднесли себе до верхніх шарів суспільства, дозволили собі взяти більше цукерок, ніж їх менш амбітні однокурсники.
Подальші експерименти американських учених показали, що їх більш багаті "піддослідні" більшою мірою проявляють готовність змахлювати в грі на гроші саме тому, що поняття "жадібність" не є для них чимось негативним.
При цьому дослідники констатують, що відмінності в поведінці учасників експериментів не залежать від їхнього віку, статі, конфесійної приналежності чи політичних поглядів - почуття жадібності досить рівномірно розподілено у всіх соціальних шарах. Однак прагнення відстояти свої інтереси є характерним мотивом вчинків представників так званої еліти, а обсяг і кількість бажань зростають у міру збільшення власного багатства і зростання суспільного статусу, вважають вчені.