Посол американської наддержави вже в перший рік свого перебування в Україні увійшов до рейтингів найвпливовіших людей нашої країни. До його думки прислухаються політики всіх рівнів як від влади, так і від опозиції. Уїльям Тейлор розповів РБК-Україна про своє бачення міжнародного майбутнього України і демократичних процесів, які в ній відбуваються.
РБК-Україна: Проблеми урожаю через засуху цього року привели до обмеження експорту зерна за кордон. Власті країни вже заявили про те, що ситуація обурила західних партнерів і, можливо, поставила під загрозу вступ України до СОТ. Чи дійсно є така загроза і чи не підірвав цей випадок імідж України як надійного партнера?
Уїльям Тейлор: Відповідь на це питання складатиметься з двох частин. Що стосується підриву іміджу України – відповідь, очевидно, так. Коли українським фермерам не дозволяють продавати зерно на світових ринках і уряд накладає заборону на експорт, це примушує міжнародних партнерів задуматися, наскільки надійними є українські постачальники. Це посилає на міжнародні ринки сигнал про те, що український уряд, принаймні, в деяких випадках, втручатиметься і намагатиметься регулювати ринковий процес. У ситуації, що склалася, потенційні закупники українського зерна вже починають сумніватися при ухваленні рішень про співпрацю і, швидше за все, сумніватимуться в майбутньому.
Тепер що стосується впливу цієї ситуації на вступ до СОТ . Неможливо однозначно сказати про такий вплив. Тобто немає безпосередньої залежності між ситуацією, що склалася, і шансами України вступити в цю організацію. Це, звичайно, може ускладнити процес обговорення питань, пов'язаних зі вступом України, в Женеві. Проте, накладення обмежень на експорт набагато менше турбує членів СОТ, ніж, наприклад, субсидування внутрішніх виробників. СОТ, перш за все, зацікавлена в дотриманні її членами загальних правил, згідно з якими українські виробники конкурували б на рівних, скажімо, з австралійськими. Обмеження на експорт українського зерна не допомагає українським виробникам, навпаки, воно, скоріше, карає їх. Тому СОТ це не сильно хвилює.
РБК-Україна: Ви говорите про негативний вплив втручання уряду в ринкові процеси. А яким ви бачите вихід з ситуації, що склалася у зв'язку із засухою, на ринку зерна?
У.Т.: На це питання треба відповідати обережно. Я не можу як іноземний представник втручатися в процес ухвалення внутрішніх рішень в Україні і давати поради про те, якими методами варто регулювати цю проблему. Я просто можу привести приклади. Інші крупні виробники зерна, такі як Австралія, Канада, США, в своїй історії також змушені були справлятися з наслідками засух. В процесі боротьби з такими наслідками ці країни прагнули використовувати виключно ринкові механізми, а не покладатися на адміністративне втручання. Власне, для таких випадків і існують у держав зернові резерви. Минулого року в українському держрезерві було небагато зерна, проте запаси цього року достатні.
РБК-Україна: На сьогоднішній день Україна прийняла всі необхідні закони і в основному виконала всі умови для вступу до СОТ. Як Ви оцінюєте сьогоднішню готовність України приєднатися до цієї організації?
У.Т.: Я думаю, що Україна дуже близька до досягнення мети. Залишилося ще одне двосторонньо угода, яка повинна бути підписана з Киргизстаном, і, наскільки мені відомо, Міністерство економіки України дуже наполегливо працює над тим, щоб укласти його. Оскільки необхідні законодавчі акти вже прийняті, після вирішення "киргизької проблеми" може відбутися подальше багатостороннє обговорення цього питання в Женеві в рамках робочої групи, яка виносить рекомендацію на розгляд Ради СОТ. Засідання Ради СОТ пройдуть в жовтні і в грудні. Якщо до цього часу обговорення питання вступу України в Женеві вже завершиться, то заявка вашої країни щодо членства може бути розглянута на одному з цих засідань.
РБК-Україна: Проте у зв'язку з достроковими парламентськими виборами, наміченими на вересень, виникає питання: чи зможе Україна приділити достатньо уваги питанню вступу до СОТ. Задекларовані керівництвом України терміни ухвалення необхідних законів (лютий 2007 р.) були зірвані. Практично вже втрачений один рік. За Вашою оцінкою, що Україна втратила за цей період?
У.Т.: Я згоден з тим, що цього року були втрачені деякі можливості. Вступ України до СОТ ще може відбутися цього року, але могло бути і раніше. Один з членів Кабінету Міністрів США - міністр торгівлі Карлос Гутьеррес - планував відвідати Україну в квітні поточного року. Але його плани співпали зі спалахом політичної кризи і він вирішив, що буде кращий відкласти цей візит до кращих часів. А такий візит був би хорошим сигналом для американських інвесторів, оскільки Україна є привабливим місцем для капіталовкладень. Окрім цього, були заплановані і інші візити, як іноземних представників до України, так і українських - в США і Європу. Багато з них також не відбулися із-за політичної напруги. Незабаром почнеться підготовка до парламентських виборів, а коли вони пройдуть - формуватиметься уряд. Все це забиратиме час, увагу і енергію високопоставлених державних діячів. Тому нам би хотілося, щоб політична стабільність відновилася щонайшвидше, і щоб Україна знову повернулася до серйозних справ.
РБК-Україна: Російська Федерація неодноразово робила заяви про те, що Україна і РФ повинні бути синхронно інтегровані у СОТ. Як відзначив Ваш колега, посол РФ в Україні Віктор Черномирдін, Україна і Росія не можуть поставити під удар свого вітчизняного виробника, який по деяких видах продукції не готовий конкурувати на західних ринках. Яке Ваша думка щодо синхронного вступу до СОТ України і Росії?
У.Т.: Я не бачу необхідності синхронізації вступу. Процес приєднання до СОТ складний, і на нього впливають багато чинників. Я вважаю, що Україні необхідно притримуватися свого графіка вступу до СОТ. Їй треба зробити це якнайшвидше. Я сподіваюся, що це відбудеться цього року. У Росії – свій шлях вступу до цієї організації. І я не думаю, що Україна повинна координувати з нею цей процес. Кожна держава повинна йти своїм незалежним шляхом.
РБК-Україна: На Ваш погляд, як в цілому політична нестабільність на сьогодні впливає на процеси інтеграції України в міжнародні організації? Чи відповідає дійсності те, що всі інтеграційні процеси України "заморожені"?
У.Т.: Україна почала декілька процесів інтеграції до міжнародних і європейських структур. Вони дуже непрості, вимагають певних зусиль, часу і роботи, часто, вимагають ухвалення необхідних законодавчих актів. А Верховна Рада натомість виявилася повністю залученою до політичного протистояння. У зв'язку з цим і ухвалення необхідного для вступу до СОТ законодавства на деякий час відкладалося. Але все таки процес не зупинився і останні необхідні закони по СОТ були приняті навіть в період політичної кризи. Наступний, дуже важливий для України крок після вступу до СОТ, - це досягнення домовленостей про вільну торгівлю з Європейським Союзом. Тільки вже будучи членом СОТ, Україна зможе вступити в офіційні переговори з ЄС і укласти з ним відповідну угоду. Втім, неформальне обговорення майбутньої угоди про вільну торгівлю вже почалося, не дивлячись на складну політичну обстановку. У довгостроковій перспективі, і про це мені говорили і Президент, і прем'єр-міністр, Україна зацікавлена в членстві в ЄС. Проте для того, щоб відповідати критеріям вступу до Євросоюзу, необхідно провести економічну, судову і демократичну реформу, реформу у сфері безпеки. Тут є над чим попрацювати і Верховній Раді, і Кабінету Міністрів, і Президентові, і окремим міністерствам, щоб зосередити свою увагу і енергію на цих реформах. Але для цього всього необхідна політична стабільність, необхідний стабільний уряд.
РБК-Україна: У разі продовження політичної кризи є загроза затягування процесу інтеграції України до СОТ?
У.Т.: Це не обов'язково так. Вступ до СОТ залежить, в першу чергу, від торгового законодавства і торгового режиму. Робоча група і Рада СОТ перш за все визначатимуть те, наскільки українське законодавство відповідає нормам Організації. Політична ситуація, звичайно, є фоном для цього рішення, але не є визначальним чинником. Визначальними є економічні, законодавчі моменти і чинники реальної торгової практики. Це не політичне рішення. Але якщо говорити про репутацію України як твердої прихильниці демократичних цінностей і верховенства права – то так, ця репутація постраждала. Європейські і інші країни світу, які стежать за демократичними процесами в Україні, в останні місяці дійсно мали підстави для занепокоєння.
РБК-Україна: У своїй недавній робочій поїздці до Донецька Ви сказали, що Україна продемонструвала відданість демократії. У чому на Ваш погляд ця відданість виражається?
У.Т.: Це виражається, перш за все, в тому, що політичні лідери України поважають те, що народ не бажає конфронтації. І, у всякому разі, точно не бажає насильницького рішення політичного конфлікту. У народу України є заслужена репутація слідування демократичному політичному процесу, і політичні лідери утрималися від прояву насильства. Лідери прийшли врешті-решт до політично прийнятного для них рішення, і це рішення, здається, підтримує український народ. І український народ, згідно досягнутої домовленості, знову зможе проголосувати в кінці вересня, висловити свою думку з приводу того, як справляються з своєю роботою лідери політичних сил. Тому, на мій погляд, ознаки того, що відданість демократії зберігається, це, по-перше, те, що знайдене лідерами рішення є мирним. По-друге, це рішення є конституційним. Були знайдені такі положення в Конституції, які дозволяють обом сторонам погодитися з тим, що для цих виборів є підстави. Зокрема, існує положення, в якому сказано, що робота парламенту вимагає наявність в нім двох третин для кворуму. І в третіх, це рішення повинне знайти своє остаточне підтвердження під час голосування 30 вересня.
РБК-Україна: Судячи по Ваших словах, міжнародне співтовариство не сумнівається в тому, що 30 вересня все-таки відбудуться вибори. Проте ситуація, що склалася на сьогодні, викликає побоювання, що домовленості можуть зірватися, зокрема, через саботажу їх з боку спікера парламенту. Що Ви думаєте із цього приводу?
У.Т.: Я вважаю, що вибори 30 вересня відбудуться. На мій погляд, угода, оскільки вона підписана між трьома лідерами, зрештою логічно веде до виборів. Прем'єр-міністр і Верховна Рада зробили те, що обіцяли, прийнявши відповідне законодавство, що відкриває дорогу до дострокових виборів. Опозиція виконала свою частину роботи, а саме позбавила Раду необхідного кворуму в дві третини. Ще залишаються деякі проблеми, пов'язані з організацією роботи Центрвиборчкому. Але я впевнений, що у лідерів держави є політична воля, спрямована на пошук законного і конституційного шляху до реалізації угоди, яка була досягнута 27 травня. Я радий тому, що Президент і прем'єр-міністр продовжують зустрічатися, а працюючи разом, вони зможуть добитися того, щоб угода була виконана.
РБК-Україна: Як Ви вважаєте, чи будуть ці вибори не менш демократичними, ніж попередні? Деякі політологи висловлювали думку, що майбутні дострокові парламентські вибори є четвертим туром президентських виборів. Чи розділяєте Ви цю точку зору?
У.Т.: Я дуже сподіваюся на те, що парламентські вибори в кінці вересня стануть третіми підряд демократичними виборами в Україні, після третього туру президентських виборів 2004 року і березневих парламентських виборів минулого року. Міжнародне співтовариство, та і самі українці будуть дуже уважно стежити за ними. Україна знає, як провести вільні і чесні вибори. І якщо до виборів будуть допущена преса, а також українські і міжнародні спостерігачі, то я впевнений в тому, що вибори пройдуть демократично. Щодо того, чи є це продовженням президентських виборів 2004 року в тому сенсі, що знову ті ж дві частини країни голосують протилежно один одному, я думаю, що картина буде набагато цікавіша. Я вважаю, що українці люди прагматичні, і є, звичайно, крайнощі в політичному спектрі, але домінуючий центр хотів би бачити, як країна просувається вперед. Прагматики, що живуть на заході, і прагматики, що живуть на сході, можуть прийти до згоди з приводу напрямку розвитку країни. Навіть якщо симпатії цих виборців розділені між різними партіями, ці партії, будучи відповідальними, можуть прийти до згоди з приводу напрямку руху України. Руху до Європи. Я вірю в те, що основні відповідальні політичні партії в Україні в цілому дотримуються схожих поглядів з приводу політики України і її політичного курсу як в міжнародному аспекті, так і у внутрішньому житті. Ця еволюція, що пройшла з часу 2004 року, я думаю, виявиться, у тому числі і в процесі майбутніх виборів.
РБК-Україна: На одному з останніх симпозіумів з Вашою участю Ви звернули увагу на необхідність проведення "ремонтних робіт" в "пошкоджених інститутах влади". Яким чином, на Ваш погляд, можна провести цей "ремонт"?
У.Т.: Я думаю, що основною частиною цих ремонтних робіт повинні стати зусилля по внесенню змін і коректив до Конституції. В останні декілька місяців політики винесли немало хороших уроків щодо того, як зробити Конституцію України сильнішою, допомогти їй працювати краще. Крім того, я думаю, я висловлю загальну думку, якщо скажу, що судова гілка влади в Україні потребує негайного реформування. Наскільки мені відомо, зареєстровані два дуже хороших законопроекту по реформі судової системи, які мають підтримку у Верховній Раді. Є загальна згода між політиками на предмет того, що політичний тиск на судові структури є неприйнятним. Також є згода з приводу того, що практика різних політичних сил вибирати, до якого суду звернутися, щоб добитися потрібного для себе політичного рішення, не приводить до бажаних результатів і не приводить до зміцнення поваги до конституційного порядку. Третя структура, де необхідно провести "ремонтні роботи" – це Генеральна прокуратура. Є необхідність проведення деяких змін в організації роботи цієї структури, щоб розвіяти підозри в тому, що вона є політично вмотивованою. Навіть Рада національної безпеки і оборони втратила частково репутацію органу, що знаходиться вище за політичні пристрасті. Верховній Раді необхідно попрацювати і подумати над тим, що потрібно зробити для збереження кворуму. Крім того, парламенту треба працювати над тим, щоб його більшість і меншість могли існувати якщо не в гармонії одна з одною, то, принаймні, в умовах, що дозволяють ефективно взаємодіяти. І наприкінці, кажучи про те, які структури вимагають реформування, потрібно сказати про сферу безпеки в цілому. Зокрема про правоохоронні органи. І тут на щастя є проект, і була проведена суттєва робота, щоб визначити ті моменти, які вимагають змін у бік поліпшення роботи правоохоронної сфери. Цей проект реформ розглядається РНБОУ, і я впевнений, що поле для діяльності з його покращення величезне.
РБК-Україна: У своїй кар'єрі Ви координували питання надання допомоги новим незалежним державам з боку Держдепартаменту США. На Ваш погляд людини, яка колись займалася питаннями реконструкції післявоєнного Афганістану, досвідченого політика і дипломата, яким чином можна відновити єдність українського народу, заходу і сходу України? Як відновити цілісність української нації? Америці свого часу це вдалося.
У.Т.: Ви маєте рацію, у нас були дуже серйозні, не просто розбіжності, а розколи, які свого часу навіть привели до громадянської війни. Україна до її честі уникнула громадянської війни. У Афганістані, Іраку і інших країнах чинником об'єднання країни є віра в єдність свого народу. І якщо у людей є загальне бачення того, які повинні бути політичні і програмні принципи, що визначають, куди їх країна повинна рухатися, то це може об'єднати. Моє спілкування з багатьма українцями підказує мені, що у українців є бачення того, чим Україна є зараз, і чим вона може стати. Люди в різних регіонах країни описують це бачення по-різному, але дві теми згадуються найчастішим. Першу ми вже обговорювали – це традиція мирного вирішення суперечок. Друга – це традиція і гордість за вміння працювати. До цього можна додати, що у всіх є упевненість в тому, що Україна може інтегруватися до Європи. Я думаю, при такому баченні і при умілому керівництві ці всі моменти цілком можуть об'єднати країну.
РБК-Україна: Які Ви бачите перспективи діяльності ГУАМ на пострадянському і європейському просторі?
У.Т.: Останній самміт ГУАМ в Баку продемонстрував те, що ГУАМ дійсно є вартою довіри повноцінною міжнародною організацією. Вона дуже відкрита. Були зроблені недвозначні заяви про те, що вона відкрита для інших членів, для спостерігачів. Члени цієї організації демонструють прогрес в правоохоронній сфері, в транспортній сфері, зокрема, в транзиті енергоресурсів. Це дуже важливий момент для міжнародної співпраці – постачання енергоресурсів з Азербайджану через територію Грузії і України до Європи. Те ж саме стосується і програм в правоохоронній сфері, направлених на вистежування контрабандного пересування товарів, зброї, а також нелегальної міграції, торгівлі людьми. Зі всім цим можна боротися, об'єднавши зусилля на міжнародному рівні. Тому, я думаю, що у ГУАМ хороші перспективи.
РБК-Україна: Після розпаду СРСР Ви неодноразово відвідували Україну. Як Ви оцінюєте, чи дійсно Україна стала найдемократичнішою і найбільш незалежною державою серед країн колишнього Союзу, про що говорять багато політиків і міжнародні експерти?
У.Т.: Я впевнений, що це саме так. Звичайно, прибалтійські держави – це окрема тема. Але з дванадцяти колишніх республік колишнього Союзу саме Україна добилася найбільших успіхів у напрямку досягнення демократії і свободи. У мене ось на стіні висить Карта Свободи, це її остання версія. (Знімає із стіни велику карту, засклену в рамці, і підносить співбесідникові, - прим. ред.). У 2006 році вона виглядала так само. На карті зеленим кольором позначені вільні країни, жовтим – частково вільні, синім – невільні. Україна, окрім прибалтійських країн, єдина "зелена" країна на території колишнього Радянського Союзу. І це не моя оцінка, це оцінка Freedom House. І це додає мені впевненості, що Україна все-таки є лідером свободи в цьому регіоні, і що Україна успішно рухається до своїх демократичних цілей. І це впливає на інші країни колишнього СРСР – адже вони стежать за успіхами України..
Розмовляв Фент Ді