Невдала боротьба з корупцією стала головним розчаруванням для українців у році, що минає. 24% або чверть громадян у рамках опитування Українського інституту майбутнього назвали її ключовим провалом влади. РБК-Україна згадує, які корупційні скандали найбільше вплинули на економіку країни і як влада намагалася вийти з ситуації, що склалася.
2021 рік, що минає, запам'ятався в Україні багатьма гучними політичними та міжнародними скандалами. Так, багато часу в медіа приділялося офшорним компаніям політиків, протистоянню з олігархами, Конституційному суду.
Однак на життя бізнесу і звичайних громадян набагато сильніше впливають інші речі. Зокрема, як працюють контролюючі та правоохоронні органи, як функціонують суди, чи спрощується ведення бізнесу та чи захищені заощадження громадян. І в цих питаннях, на жаль, влада продовжує демонструвати кадрову неспроможність і нездатність викорінювати багаторічні проблеми.
У травні 2021 року першим віце-прем'єр-міністром і міністром економіки України було призначено колишнього голову Державної податкової служби Олексія Любченка. Біографія чиновника, який будував свою кар'єру ще при Миколі Азарові, не віщувала нічого хорошого ще у 2020 році, коли його запропонували на посаду в.о. глави податкового відомства.
Ще до призначення в уряд, Любченка звинувачувати у причетності до численних схем у податковому відомстві, зокрема, до "скруток" податку на додану вартість, обсяги яких оцінювалися в десятки мільярдів гривень. У схемі, за оперативними даними, брали активну участь і ряд інших співробітників податкових органів, у тому числі й в.о. голови ДПС Євген Олейников, який був заступником а.
Олексій Любченко (фото: facebook.com/TaxUkraine)
Любченко позиціонував себе візіонером нового економічного курсу України, однак його ідеї щодо жорсткого протекціонізму і збільшення ролі держави в економіці потрапили під сильну критику економістів. Проте протягом літа Любченко всерйоз готувався зайняти місце прем'єр-міністра Дениса Шмигаля.
В результаті Любченко був звільнений з подальшим проведенням обшуків на тему скруток. Чи можна було владі уникнути репутаційних скандалів? Очевидно, що так. Але лава запасних, на той момент, мабуть, виявилася занадто короткою.
Попри те, що про "скрутки" в медіа сильніше заговорили під час звільнення Любченка, це явище активно процвітало і до нього. Ще в березні 2020 року масштаби катастрофи озвучував ставший ненадовго міністром фінансів Ігор Уманський. Однак його дуже швидко замінили Сергія Марченка.
Міністр фінансів України Сергій Марченко (Віталій Носач, РБК-Україна)
Однак надії, які на нього покладав вітчизняний бізнес і платники податків, не виправдалися: схеми з ухиленням від сплати податків так і залишилися. Їх наявність не один раз доводили журналісти, які публікували численні переліки компаній, залучених в скрутки, і тимчасова слідча комісія Верховної ради, яка займалася зловживаннями в податкових органах.
В результаті "скрутки" стали причиною звільнення першого віце-прем'єра Любченка та в.о. голови ДПС Олейникова. Однак про реальні кримінальні справи поки нічого не відомо. Більш того, за даними учасників ринку, темпи "скруток" з кожним місяцем тільки збільшуються.
1 вересня 2021 року Мінфін запустив одну з найбільш очікуваних "реформ" влади – так звану податкову амністію. Ідеологом цієї ініціативи, як і багатьох інших у податковій сфері, став голова профільного комітету Ради Данило Гетманцев.
Попри заявлені десятки мільярдів гривень, які планувалося задекларувати, і сотні компаній, які повинні були вивести гроші з тіні – ініціатива не користується великою популярністю у громадян.
За даними Гетманцева, до бюджету за 4 місяці зібрали всього 51 млн грн (менш як $2 млн), "амністувавши" трохи більш як 1 млрд грн. Кількість поданих декларацій не вимірюється навіть сотнями.
Данило Гетманцев (фото: Віталій Носач, РБК-Україна)
Однією з причин, по якій цільова аудиторія не надто прагне "амністуватися" – показові арешти майна декларантів, які не змогли пояснити походження коштів (хоча сама ідеологія "амністії" не передбачає такого пояснення).
Крім того, банки, де громадяни повинні відкривати рахунки для "вибілених" коштів, теж не поспішають приймати їх на депозити. Адже для них ніхто не скасовував обов'язку проводити фінмоніторинг – тобто перевірку законності походження грошей, непричетності клієнта, наприклад, до фінансування тероризму або незаконної торгівлі зброєю. А як це зробити, якщо мова йде про апріорі "темних" грошах?
Митниця – чи не найпроблемніший орган у системі контролюючих та правоохоронних відомств. Спокус на кордоні так багато, що жоден керівник поки не зумів побороти корупційні піраміди, геть закріпилися в структурі ДМСУ. Показові звільнення керівників регіональних митниць, санкції РНБО проти контрабандистів, нове обладнання для сканування вантажів, підвищення зарплат митникам – також поки не допомогли у зменшенні обсягів контрабанди через кордон.
За даними Гетманцева, мінімальний обсяг "недобору", який показує митниця у 2021 році, становить близько 50 млрд гривень. Чому ж нічого не змінюється? Причиною може бути наявність контролюючих інтересів за межами фіскального відомства. Наприклад, минулого року своїх людей у відомство активно просував міністр фінансів Сергій Марченко. Зараз у тиску на регіональні митниці звинувачують радника глави ОП Миколу Беззубенка.
Радник глави ОП Микола Беззубенко (фото РБК-Україна)
Примітно, що сам Беззубенко раніше працював під управлінням Сергія Семочка, першого заступника голови СБУ, якого журналісти викрили в організації злочинних схем на закупівлях медичних препаратів. Чому саме кадри з "минулої колоди" влада ставить на чолі корупційних схем на митниці – питання радше риторичне.
Втім, описані приклади – лише частина великого пласту корупційних проблем, які підривають довіру до влади з боку інвесторів і звичайних громадян. Зарплати в "конвертах", "фейкові" реформи, "тіньовий" ринок землі – теж генерують для вузького кола свої потоки ресурсів.
Однак на відміну від "побутових" скандалів (як потрапляння нардепів від "Слуги народу" в ДТП), в економічної корупції є цілком відчутна ціна: це кошти платників податків, які не потрапили в бюджет, а значить, не були витрачені на нові лікарні, школи, дороги, мости, не були виплачені в якості підвищених зарплат вчителям і лікарям, пенсій і стипендій.