Турецький банківський гамбіт

Довгий час Туреччина залишалася прикладом економічного процвітання. Однак дії політичного керівництва країни призвели до серйозної економічної кризи. У січні 2019 року по кишенях мільйонів турків вдарило падіння курсу національної валюти, а зараз фінансові ринки Туреччини негативно відреагували на новину про рішення президента країни Реджепа Таїпа Ердогана відправити у відставку главу Центробанку.

На цьому тлі індекс акцій 30 найбільших компаній Туреччини BIST обвалився, і різко знизився курс ліри щодо долара США. У чому помилка Ердогана і чого варто повчитися Україні – читайте в матеріалі.

Аксіомою для світової економіки є твердження, що стабільність банківської сфери можлива лише за умови незалежності центрального банку від виконавчої та законодавчої влади.

"У країнах з розвиненою судовою культурою і низьким рівнем корупції незалежність центрального банку стала неписаним законом. У виконавчої влади дуже часто виникає спокуса використовувати тиск на центробанк для маніпуляції грошово-кредитною політикою у своїх цілях", - вважає економіст Сергій Хестанов.

За словами експерта, останнім часом тиск на центробанки посилюється по всьому світу, і відбувається це в країнах, абсолютно несхожих одна на одну з точки зору розвитку громадських інститутів, політичних традицій і економічної моделі. Але всюди політичний тиск на центробанк призводить до одних і тих же результатів. І результати, як правило, негативні. Найбільш яскравий приклад - Туреччина.

Ердоган вимагав зниження Центробанком цієї країни процентних ставок, і це ще можна було зрозуміти, але його рішення про заміну голови регулятора за своїми негативними наслідками набагато перевищить всі можливі плюси для економіки від зниження ставок.

Такі кроки підірвали довіру до Центробанку, фінансові спекулянти отримали додатковий привід для атаки на ліру, а те, яким чином глава держави відправив у відставку головного банкіра країни, і причини, що стоять за його звільненням, тільки посилили побоювання щодо подальшого спрямування економічної політики президента Туреччини, пише Financial Times.

Що цікаво, Ердоган прийняв таке рішення всього через тиждень після того, як Банк міжнародних розрахунків виділив Туреччину в якості прикладу неправильної поведінки і політичних витрат, пов'язаних з політичним втручанням у справи Центробанку, а дивлячись на Туреччину, інші країни можуть "побачити, що відбувається, коли влада підриває самостійність ЦБ"

НБУ всьому голова

Події у сусідній Туреччині повинні стати серйозним нагадуванням для України і українських політиків, наскільки небезпечними можуть бути ігри навколо центробанку заради досягнення якихось миттєвих благих політичних цілей.

На українському банківському ринку зараз панує відносна фінансова стабільність. Банки отримали високі прибутки. Населення активно бере кредити. Обмінний курс гривні стабільний або навіть посилюється, що не зовсім добре для вітчизняного експорту, але, беручи до уваги падіння курсу гривні в 2014-2016, як мінімум позитивно впливає на довіру населення до гривні і дедоларизацію вітчизняної економіки.

Все це результат посилення незалежності НБУ під керівництвом непублічного технократа Якова Смолія, який не демонструє політичних або інших амбіцій, але добре тримає під контролем банківську систему, що, власне, і є його головним завданням.

Але заспокоюватися рано. Загрози дестабілізації залишаються і розслаблятися щасливим власникам гривні не варто – підтверджено власниками турецької ліри. У країнах з нестабільними політичними інститутами банківська система завжди знаходиться під загрозою прямого тиску або політичної турбулентності виконавчої або законодавчої влади.

Головними загрозами стабільності банківської та макроекономічної системи України є скасування націоналізації ПриватБанку, якої зараз активно домагаються колишні власники фінустанови, і "заморожування" програми співпраці з Міжнародним валютним фондом. Власне, в НБУ і самі про це прямо говорять.

"Системні ризики для фінансової стабільності перебувають на одному з найнижчих в історії рівнів, а макроекономічні умови сприятливі для роботи банків. Однак досі існують загрози, пов'язані з судовими процесами навколо ПриватБанку і можливою перервою у співпраці з Міжнародним валютним фондом", - відзначають в червневому звіті Нацбанку про фінансову стабільність.

І якщо співпраця з МВФ є на сьогодні відкритим питанням до формування нового уряду і його програми дій, то ситуація навколо ПриватБанку стає все більш напруженою.

Приват привіт

Як раніше зазначали ЗМІ, останнім часом різко посилився тиск на НБУ з боку колишніх власників Привату – як в цілому, так через ЗМІ та судові тяжби щодо керівництва банку. Спеціаліст відділу продажів боргових цінних паперів інвестиційної компанії Dragon Capital Сергій Фурса вважає, що критика на адресу топ-менеджерів НБУ йде, в основному, з боку бізнесмена Ігоря Коломойського, колишнього співвласника банку, який хоче повернути за нього грошову компенсацію.

"Коломойський хоче собі повернути Приватбанк або, скоріше, отримати за нього грошову компенсацію, посилюючи, таким чином, тиск. Але ці спроби - це особиста помста Коломойського за ПриватБанк, тому що Рожкова вела проект (націоналізації) ПриватБанку", - пояснив Фурса.

За словами партнера юридичної компанії "Астерс" Олексія Дідковського, в Україні сьогодні розглядається більше 600 позовів від колишніх власників ПриватБанку і пов'язаних з ними компаній проти НБУ, Мінфіну та самого ПриватБанку щодо нібито порушення прав позивачів, пов'язаного з націоналізацією фінустанови.

Хоча, нагадаємо, в кінці 2016 року найбільші акціонери Привату самі добровільно звернулися до КМУ з проханням про націоналізацію ПриватБанку.

Щоб врятувати банк від банкрутства, а фінансову систему від колапсу, держава була змушена внести в статутний фонд банку понад 156 млрд гривень. Подальше розслідування міжнародного агентства "Кролл" показало, що в результаті масштабних і скоординованих шахрайських дій протягом ряду років банку було завдано багатомільярдних збитків.

Дідковський підтвердив інформацію про те, що на наступному тижні в Лондоні заплановано засідання апеляційного суду у справі за позовом Банку до колишніх власників – Коломойського і Боголюбова.

Міжнародний валютний фонд зі свого боку привітав реформу корпоративного управління ПриватБанку і обіцяє ретельно відслідковувати події в цій сфері, про що неодноразово зазначав постійний представник МВФ в Україні Йоста Люнгман.

За його словами, незважаючи на те, що націоналізація вимагала від держави 156 млрд грн, це забезпечило життєздатність ПриватБанку на довгу перспективу, врятувало кошти мільйонів українських громадян і зміцнило економічне самопочуття країни".

"Враховуючи такі результати, ми схвалюємо реформу корпоративного управління "Приватбанку", який очолює незалежний Наглядова Рада, і трансформацію бізнес-моделі банку, що вже позитивно позначилося на показниках та стійкості банківської системи в цілому", - підкреслив представник МВФ в Україні.

Він додав, що МВФ продовжує підтримувати зусилля НБУ щодо реформування фінансового сектору України, включно з впровадженням принципів пруденційного корпоративного управління, так само, як і зусилля Міністерства фінансів, спрямовані на реформування корпоративного управління у державних банках.

Але разом з тим непрогнозованість вітчизняної судової влади і загроза прийняття необґрунтованих рішень в інтересах колишніх власників і бажання деяких політиків взяти Нацбанк під контроль, політичний тиск на Міністерство фінансів є серйозною і, на жаль, дуже реальною загрозою макрофінансової стабільності в країні.

Незалежність НБУ сьогодні залишається головною перешкодою на шляху такого реваншу. Нове керівництво країни, насамперед має бути зацікавлене в тому, щоб у країні зберігалася фінансова і макроекономічна стабільність. Україна – не Туреччина, і навіть найменші кроки а-ля Ердоган призведуть до набагато більш драматичних наслідків і набагато швидше.