Timeo danaos et dona ferentes*
Останні заяви представників Євросоюзу щодо подальшої участі України в європейських інтеграційних процесах все більше нагадують відомий вислів «бійся данайців, що дари приносять»*. Причому акцент перейшов з традиційної нейтрально-політичної площини в риторику неминучого апокаліпсису - у разі обрання Україною російського вектора розвитку енергетики.
Минулого тижня віце-президент Європейської народної партії Яцек Саріуш-Вольські заявив, що ЄС зможе відстоювати інтереси України як країни, «яка виконала велику частину євроінтеграційного шляху». На його думку, без підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом Україна буде все більше вразливою перед Росією в питаннях енергетичної безпеки.
Читайте також: Росія ще не підтвердила свою участь у газовому форумі 3 травня щодо модернізації української ГТС
Раніше неодноразово зазначалося, що ЄС досить спокійно останні три роки ставився до проблематики російсько-українських газових переговорів. Позиція європейських чиновників обмежувалася розлогими заявами щодо політичної підтримки українських ініціатив щодо забезпечення енергетичної незалежності та надіями на вирішення спірних питань між Києвом і Москвою у форматі двосторонніх переговорів. Іншими словами, Брюссель займав позицію невтручання в російсько-українські переговори за принципом «аби не було війни» і перебоїв з поставками газу європейським споживачам.
Крім того, чиновники ЄС не бачили нічого кримінального в продовження лобістських зусиль Кремля щодо будівництва газопроводу «Південний потік». Трохи більше місяця тому директор Секретаріату Європейського енергетичного співтовариства (ЄЕС) Янез Копач без натяків повідомив, що проект вітається, якщо будуть дотримані всі вимоги енергетичного законодавства ЄС. А про стурбованість України щодо загроз скорочення обсягів транзиту російського газу по її території ніхто і не чув.
І ось диво. Відповідаючи на питання про те, як може вплинути будівництво «Південного потоку» на енергобезпеку ЄС і наскільки це відповідає європейській стратегії диверсифікації джерел і шляхів енергопостачання, зокрема, природного газу, Саріуш-Вольські зазначив, що це - абсолютно політичний проект «Газпрому» і РФ.
Читайте також: Томбінські та Бакулін обговорили гарантії транзиту газу та перспективи модернізації української ГТС
Але є нюанс. На думку євродепутата «підписання договору з Україною про асоціацію, чого очікують у ході листопадового саміту у Вільнюсі, дозволить Євросоюзу та Європейській комісії під час розгляду всіх енерготранзитних проектів, у тому числі тих, в яких задіяна Україна і зачіпаються її інтереси, відстоювати їх, як інтереси країни , яка виконала велику частину євроінтеграційного шляху».
Другий момент. Той же Копач місяць тому говорив про те, що Європа поки не готова дати чітку відповідь щодо можливості реверсних поставок газу в Україну. І це незважаючи на наявність підписаного ще минулого року контракту з німецькою RWE щодо можливості поставок 5 млрд куб. м газу в поточному році. Але, мабуть потепліло не тільки за вікном.
Заступник директора і керівник юридичного департаменту Секретаріату ЄЕС Дірк Бушлє заявив, що реверсні поставки газу з Польщі та Словаччини в Україну можуть скласти 10 млрд куб. м. «Енергобезпека значить, що ви належите до інтегрованого енергоринку. Україна і ЄС тут поділяють плани, які мають високі пріоритети. Не варто себе обманювати в енергоавтономності в доступі до енергоносіїв, це величезний ринок. Ми відзначаємо позитивні зрушення в енергетичному секторі України в рамках членства у нашій спільноті. Це стосується не тільки забезпечення перших кроків у реформуванні енергетичного сектору, а й реальної диверсифікації постачання енергоносіїв. Це стосується реверсних поставок енергоносіїв з Польщі та Словаччини. Їх потенціал на рівні 10 млрд куб. м газу. Це і є реальна диверсифікація поставок енергоносіїв», - заявив Бушлє.
Читайте також: Битва з "Газпромом". Тактика і стратегія
Виникає цілком резонне питання: з чого раптом така щедрість з боку єврочиновників, які ще місяць тому менторським тоном вказували Києву його місце в європейській енергостратегії, вимагали відновлення співпраці з МВФ для початку фінансування модернізації української ГТС і не бачили ніяких утисків інтересів України при будівництві «Південного потоку»?
Якщо не враховувати геополітичні розклади і конспірологічні теорії, Україна цікава ЄС і як потенційний споживач енергоресурсів (з її то енерговитратній економікою), і як досить ефективний механізм стримування подальшої енергетичної експансії Росії на Захід.
По-перше, в ЄС в активну фазу увійшла розробка так званої IV енергодирективи, яка передбачає створення спільного енергетичного ринку ЄС до 2014 р. Зокрема, Агентство співробітництва енергетичних регуляторів (Agency for the Cooperation of Energy Regulators, ACER) при тісній співпраці з європейським об'єднанням операторів ГТС (European Network of Transmission System Operators for Gas, ENTSOG) і урядами країн ЄС, був відпрацьований проект Рамкових інструкцій «Механізм розподілу потужностей» (Capacity Allocation Mechanism, САМ). Головною метою даного механізму є збалансування попиту та пропозиції газу з газотранспортними потужностями макрорегіонів, визначення ділянок національних ГТС, які вимагають модернізації та розширення, виходячи з попиту національних та суміжних ринків газу країн ЄС. Остаточне ухвалення даного механізму заплановано на першу половину 2013 р.
Читайте також: 2 +1=0: Без шансів на створення консорціуму
Безумовно, асоційоване членство України в ЄС і повноправна участь у ЄЕС зажадає від України приєднання до даних ініціатив та імплементації положень нової директиви. У такому випадку офіційному Києву треба бути готовим до того, що ціна на газ і, відповідно, всі похідні від нього тарифи повинні будуть вирівняні з середньоєвропейськими. Іншими словами, газ для населення коштуватиме на рівні нинішньої ціни для промислових споживачів - близько 5-5,5 тис. грн за 1 тис. куб. м. Аналогічно будуть збільшені і тарифи на тепло і гарячу воду.
По-друге, приєднання до європейських правил функціонування ГТС потребують повної зміни функціонування української ГТС. Українська ГТС, де-факто, сьогодні перебуває в управлінні «Газпрому», який формує добові заявки для поставок газу споживачам ЄС та режими завантаження магістральних газопроводів. Чи погодиться «Газпром» на такі зміна режиму роботи російсько-української ГТС? Питання більш, ніж риторичне.
Читайте також: Україна почала отримувати газ з Угорщини (відео)
І останнє. Безумовно, ЄС надаватиме максимальну політичну підтримку Києву в питаннях «європеїзації» вітчизняної ГТС. Значне заміщення російського газу «реверсом з Європи» і перехід української ГТС в європейський режим роботи, по суті, до мінімуму скоротить присутність «Газпрому» в «ближньому зарубіжжі» і на європейському ринку газу, що, в сукупності з прогнозованим зниженням ціни на газ в Європі на 30-40% від існуючих на сьогодні 400 дол. за 1 тис. куб. м, завдасть істотного удару по доходах російського газового монополіста і, відповідно, бюджету РФ.
Іншими словами, під найпристойнішим приводом енергетичної незалежності, Брюссель втягує Україну в досить небезпечну геополітичну гру. Очевидно, що Кремль не буде стороннім спостерігачем і докладе всі зусилля, щоб зберегти свою частку на європейському газовому ринку, не втративши при цьому синхронність роботи російсько-української ГТС. Чи розуміє офіційний Київ, що ігри такого масштабу загрожують вітчизняній економіці непередбачуваними, якщо не сказати катастрофічними наслідками - побачимо найближчим часом. Адже відмовитися від безкоштовного сиру навіть в самій комфортній мишоловці ніколи не пізно.
Валентин Землянський, незалежний експерт з енергетичних питань, спеціально для РБК-Україна
